Політичний трилер про те, як Буш став президентом США, - нова режисерська робота знаменитого голлівудського красеня Джорджа Клуні, де він же зіграв головну роль - збирає касу і робить серйозну заявку на Оскар, - пише Ірина Ілюшина в № 41 журналу Кореспондент від 21 жовтня 2011 року.
Венеціанський
кінофестиваль-2011, що відшумів у вересні нинішнього року, відкривав політичний
трилер Березневі іди – нову роботу оскароносного американського актора і
режисера з ірландським корінням Джорджа Клуні. Червоною
доріжкою чарівний 50-річний ловелас пройшов відразу в чотирьох іпостасях - як
режисер, сценарист, продюсер і виконавець головної ролі.
За
неординарне рішення поставити драму на політичну тему на чолі найстарішого
кінофестивалю його організаторів винагородили. Публіка
прийняла стрічку про закулісну передвиборну боротьбу у США з захопленням, хоча
Іди - дуже американська історія, в центрі якої перебуває процедура праймеріз
(попереднє голосування щодо кандидатів у президенти від партій).
Напружений,розумний, чіткий трилер про те, як будь-яка влада і будь-яка політика неодмінно пов'язані з корупцією душі
За
межами США такого явища взагалі не існує. Але
режисер зумів достукатися і до глядачів, яким взагалі не знайома боротьба
"ослів" і "слонів", як неофіційно називають американських
демократів і республіканців.
"Клуні
вдалося створити напружений, розумний, чіткий трилер про те, як будь-яка влада
і будь-яка політика неодмінно пов'язані з корупцією душі", хвалить Іди
російський кінокритик Антон Долін.
Прокат
фільму, що почався в жовтні, показав: під чарівність Клуні потрапили не тільки
кінознавці і фестивальна публіка. Минулого
тижня Березневі іди зайняли друге місце серед американських прем'єр,
поступившись лише новій роботі Стівена Спілберга та Роберта Земекіса Жива сталь
- бойовику про битви гігантських роботів з Х'ю Джекменом в головній ролі.
Для
стрічки на політичну тему це вражаюче досягнення. До
того ж, на відміну від Живої сталі з її $ 110-мільйонним бюджетом, Березневі
іди обійшлися своїм творцям в скромні $ 12 млн, а збори наразі вже склали $ 25
млн, хоча картина ще не доїхала до всіх країн. Так, в
російський прокат фільм вийде в лютому 2012 року.
Березневі іди обійшлися своїм творцям в скромні $ 12 млн, а збори наразі вже склали $ 25млн, хоча картина ще не доїхала до всіх країн
Дебора
Янг, американський кінознавець з впливового видання The Hollywood Reporter,
нітрохи не здивована успіхом Клуні - на її думку, фільм заслуговує на увагу
масового глядача.
"Після
першого подиву від попадання за лаштунки президентських праймеріз сценарій йде
від американської політичної проблематики на універсальну колію голлівудського
трилера, який сподобається і міжнародному глядачеві, і не демократично
настроєному", - впевнена Янг.
Примітно,
що спочатку світовий прокат Березневих ід було заплановано на грудень, однак
раптово і в дуже стислі терміни його перенесли на жовтень. Експерти
пояснюють цей поспіх підвищенням ставок на фільм після венеціанської прем'єри і
націленістю на Золотий глобус і Оскар.
"Перенесення
дати релізу цієї стильної драми показує повну впевненість [в успіху] і
націленість на агресивну конкурентну боротьбу в нагородному сезоні [січень-лютий
2012]", - пояснює Лі Маршалл, кінокритик з міжнародного журналу про
кінобізнес Screen Daily.
Актор, режисер,
красень, нарешті
Дані
екзит-полів, під час яких опитували американських глядачів фільму, показали:
близько 58% глядачів Березневих ід - жінки, близько 65% - молодші за 35 років.
Інтерес
жіночої аудиторії цілком зрозумілий - у красеня-Клуні, якого зовсім не псують
роки, слава завзятого серцеїда й переконаного холостяка. Причому
своїх антиматрімоніальних планів він не приховує, змінюючи наречених чи не
щороку. "Киньте,
дівчатка, поки я люблю віскі, барбекю, мотоцикли і свіжий вітер, мені не
потрібні тихі сімейні вечори і плач дитини", - віджартовується актор від
питань про шлюб.
Близько58% глядачів Березневих ід - жінки, близько 65% - молодші за 35 років
Він
настільки заінтригував голлівудську тусовку своїм статусом вічного нареченого,
що відома акторка Ніколь Кідман якось посперечалася з ним на $ 15 тис., що в 40
років він все-таки обзаведеться дружиною. У
результаті австралійська красуня вислала чек на зазначену суму до дня
народження Клуні, який той галантно повернув, додавши: "Ірландці з дам
грошей не беруть".
Ну
а інтерес молоді експерти пояснюють тим, що стрічка піднімає завісу над вельми
свіжими і цілком реальними історичними подіями, що відбулися в США у 2004 році,
напередодні виборів глави держави.
Тоді
партія демократів замінила свого кандидата в президенти на сенатора Джона Керрі
- він пішов на боротьбу з республіканцями замість Говарда Діна, який п'ять термінів
поспіль обирався на посаду губернатора Вермонта і прославився як ініціативний і
порядний політик. Але у
результаті, як відомо, Керрі програв Джорджу Бушу.
Питання
про те, чому популярний і улюблений народом політик Дін був замінений на менш
яскравого Керрі, і як це вплинуло на подальшу американську і світову історію,
хвилювало драматурга Бо Уіллімона (Beau Willimon). Відповіді
він дає в своїй п'єсі Фаррагут-Норт (так називається діловий центр Вашингтона),
за якою Клуні і зняв фільм.
Собі Клуні довірив головну роль - губернатора Каліфорнії Майкла Морріса, прототипу Говарда Діна
Спочатку
він хотів назвати його, як і п'єсу, але потім передумав. У
новій назві зашифрована тема зради - ідами в римському календарі позначалася
середина місяця. У
березні вона припадала на 15 число, і саме в цей день змовники вбили Юлія Цезаря.
А
за кілька днів до смерті оракул попередив римського імператора: "Бережися
березневих ід!".
Собі
Клуні довірив головну роль - губернатора Каліфорнії Майкла Морріса, прототипу
Говарда Діна. Ще
одного важливого персонажа, прес-секретаря губернатора, зіграв молодий актор
Райан Гослінг (Щоденник пам'яті).
Разом
з Клінтом Іствудом Клуні показує, що з популярних акторів виходять не менш
популярні режисери. Поки
що йому вдається балансувати між двома професіями, але нещодавно він зізнався,
що пов'язує подальші творчі плани з відходом з кадру.
Мовляв,
бути самому собі режисером досить складно. "До
того ж художником бути цікавіше, ніж фарбою", - хитро посміхається колишня
зірка популярного серіалу Швидка допомога і Одинадцять друзів Оушена.
Казанова з соціальною
позицією
Поряд
з іміджем красеня-джиґуна, який Клуні ретельно підтримує, у нього є й інший. Про
цей бік його особистості світ вперше дізнався напередодні вторгнення США до
Іраку, проти якого актор досить різко висловився, і навіть порівняв президента
Джорджа Буша з главою мафіозного клану.
Клуні
став не першою американською знаменитістю, яка публічно виступила проти
іракської війни і міжнародної політики Буша, але саме його слова викликали
неабиякий резонанс. Американська
кіноакадемія навіть закликала акторів утриматися від будь-яких політичних заяв
на врученні Оскара, яке Клуні благополучно проігнорував.
Клуні став не першою американською знаменитістю, яка публічно виступила проти
іракської війни і міжнародної політики Буша, але саме його слова викликали неабиякий резонанс
Академіки
в свою чергу проігнорували всі номінації з його участю. А
пробушівська американська преса почала кампанію проти актора, називаючи його
зрадником батьківщини і метросексуалом, який нічого не тямить в політиці.
Клуні
не на жарт розлютився, адже звання "зрадника" він отримав лише за те,
що виявився одним з небагатьох, хто вимагав від влади пояснень - заради чого
люди жертвують життями в Іраку? Питання,
яке в американському суспільстві обходили, воліли залишати його маргінальним
опозиційним інтелектуалам.
"Я
серйозний актор. Я люблю свою країну. І досить робити з мене кретина. Так, я
люблю красивих жінок. Але це єдиний мій недолік", - дохідливо пояснює
актор свою позицію тим, для кого він перш за все гарненький голлівудський
бабій.
Але
таких, здається, майже не залишилося - вже протягом восьми років Клуні
доводить, що він не просто хороший актор, але і режисер, і сценарист, і
продюсер.
Уже протягом восьми років Клуні доводить, що він не просто хороший актор, але і режисер, і сценарист, і продюсер
Вперше
про свої режисерські амбіції він заявив у 2002 році фільмом Зізнання небезпечної
людини - автобіографічною історією Чака Берріса про те, як він з тележурналіста
перетворився на агента ЦРУ. Виконавець
головної ролі Сем Рокуелл отримав за неї Срібного ведмедя Берлінського
кінофестивалю.
Потім
була ще більш успішна стрічка Доброї ночі та удачі про антикомуністичну кампанію
в США 1950-х років. При
бюджеті $ 7 млн вона зібрала більш ніж $ 50 млн, отримала п'ять нагород
Венеціанського кінофестивалю, в тому числі приз ФІПРЕССІ і нагороду
Європейської кіноакадемії. Однак
на батьківщині фільм при шести номінаціях на Оскар і чотирьох на Золотий глобус
не переміг ні в одній.
Як
втішний приз Клуні дали Оскар і Золотий глобус у номінації Найкраща чоловіча
роль другого плану за роль в Сіріані (2005). А
потім знову "прокотили" його яскраву акторську роботу в картині Мені
б у небо (2009), що зібрала $ 167 млн при вкладених $ 25 млн.
Цей передоскарівський галас навколо політичної драми Клуні затіяно не даремно, і стрічка цілком заслуговує нагород
Але,
схоже, незабаром зусилля Клуні гідно оцінять і на батьківщині - експерти
пророкують Березневим ідам головні номінації на Оскар і Золотий глобус, і
перемогу в як мінімум в одній з них. Канадський
кінознавець Девід Сілверберг впевнений - весь цей передоскарівський галас
навколо політичної драми Клуні затіяно не даремно, і стрічка цілком заслуговує
нагород.
"Актори
- на висоті, сюжет тримає на гачку від початку і до кінця, ну а тема просто не
могла виплисти більш вчасно", - натякає він на майбутні (листопад 2012
року) вибори президента США.
Політична кухня
Художні
фільми, що розкривають лаштунками великої політики, збирають чималий урожай призів
і хорошу касу
Уся президентська рать, 1976
Режисер: Алан Пакула
Бюджет, $ млн: 8,5
Касові збори, $ млн: 70,6
Нагороди:
Чотири Оскара, у тому числі Найкращий адаптований сценарій і Найкраща чоловіча
роль другого плану (Джейсон Робардс), номінації на Золотий глобус і BAFTA
Перше
кінематографічне осмислення Уотергейтського скандалу - передвиборних махінацій
1973 року. Фільм
заснований на однойменній документальній книзі журналістів Боба Вудворта і
Карла Бернстейна і розповідає про розслідування акулами пера політичної
сенсації, за якою був достроковий відхід з посади президента Річарда Ніксона
Ніксон, 1995
Режисер: Олівер Стоун
Бюджет, $ млн: 44
Касові збори, $ млн: 13,6
Нагороди:
Чотири Оскара, Золотий глобус за найкращу чоловічу роль в драматичному фільмі,
премії Гільдії кіноакторів США (Найкраща колективна акторська гра, Найкраща
чоловіча роль і Найкраща жіноча роль другого плану)
Вільно
інтерпретуючи факти біографії 37-го президента США Річарда Ніксона, Олівер
Стоун створює портрет суперечливого політика, акцентуючи увагу на ключових
віхах його життя. Центральна
роль у фільмі відведена Уотергейтському скандалу, що поклав край політичній
кар'єрі Ніксона
Хвіст виляє собакою, 1997
Режисер: Баррі Левінсон
Бюджет, $ млн: 15
Касові збори, $ млн: 64,3
Нагороди:
Срібний ведмідь Берлінського кінофестивалю, премія Національної ради кінокритиків
США за Найкращу жіночу роль другого плану (Енн Хеч)
Сатирична
комедія про те, як команда вигаданого американського президента рятує його
рейтинг напередодні чергових виборів, залучаючи професійного телепродюсера. Той
придумує загрозу у вигляді албанської терористичної групи. Вигадана
історія, блискуче розіграна через ЗМІ, рятує репутацію політика, але губить
амбітного телевізійника
Основні кольори, 1998
Режисер: Майк Ніколс
Бюджет, $ млн: 65
Касові збори, $ млн: 52,1
Комедійний
фільм з Джоном Траволтою у головній ролі розповідає про якогось харизматичного
губернаторі південного штату США, який вирішив піти в президенти. Глядачі
зустріли фільм прохолодно, тоді як критики високо оцінили реалістичне
відображення політичної кухні Америки. Сюжетні
перипетії та образ головного персонажа недвозначно натякають на те, що
прототипом головного героя був Білл Клінтон. Але
ні творці фільму, ані автор книги, що лежить в його основі, ніколи прямо про це
не говорили
Доброї ночі та удачі, 2005
Режисер: Джордж Клуні
Бюджет, $ млн: 7,5
Касові збори, $ млн: 54,6
Нагороди:
п'ять призів Венеціанського кінофестивалю, премія Європейської академії кіно в
категорії Найкращий міжнародний фільм, Національної ради кінокритиків США за
найкращий фільм, шість номінацій на Оскар
Дія
розгортається в 1950-х роках на тлі холодної війни між США і СРСР. Основна
сюжетна колізія - протистояння відомого журналіста Едварда Мерроу і впливового
сенатора-антикомуніста Джозефа Маккарті, який нібито переслідував радянських
агентів, порушуючи при цьому цивільні права американців
Людина року, 2006
Режисер: Баррі Левінсон
Бюджет, $ млн: 20
Касові збори, $ млн: 41,2
Комедія
про те, як популярний ведучий сатиричних телешоу Том Доббс, підхопивши ідею
однієї з глядачок, йде на авантюру і балотується на посаду президента США. Всенародна
любов дозволяє Доббсу вийти в лідери передвиборних перегонів, а потім і стати
їх переможцем. Але
за сенсаційною перемогою криється таємниця, яку належить дізнатися
новоспеченому президенту
Фрост проти Ніксона, 2008
Режисер: Рон Ховард
Бюджет, $ млн: 25
Касові збори, $ млн: 27,4
Нагороди:
номінації на Оскар і Золотий глобус у категорії Найкращий фільм, Найкращий
режисер і Найкраща чоловіча роль
Ще
одна історична драма, присвячена Уотергейтському скандалу. Дія
зосереджено навколо серії інтерв'ю Річарда Ніксона, які він дав британському
тележурналісту Девіду Фросту. Основна
цінність бесід політика та телевізійника полягала в тому, що в останньому з них
екс-президент США вперше публічно визнав свою провину в гучному політичному
скандалі
Буш, 2008
Режисер: Олівер Стоун
Бюджет, $ млн: 25,1
Касові збори, $ млн: 29,5
Байопік
викликав змішану реакцію кінокритиків, які похвалили блискучу гру акторів, але
охарактеризували фільм як пожмаканий і в цілому погано продуманий. Можливо,
причиною сумбурності розповіді став той факт, що це перша картина про
американського главу держави, випущена до закінчення правління президента -
героя фільму
Харві Мілк, 2008
Режисер: Гас Ван Сент
Бюджет, $ млн: 20
Касові збори, $ млн: 54,6
Нагороди:
Оскар за Найкращу чоловічу роль (Шон Пенн) і Найкращий оригінальний сценарій,
номінації на Золотий глобус і BAFTA
Біографічний
фільм про життя Харві Мілка, який в 1960-1970-х роках вів активну боротьбу за
права геїв. Мілк
став першим політичним діячем, який відкрито заявив про свою нетрадиційну
сексуальну орієнтацію і зумів після цього перемогти на виборах до держорганів. Сам
режисер запевняв, що картина не про секс-меншини, а про боротьбу за свободу
Привид, 2010
Режисер: Роман Поланскі
Бюджет, $ млн: 45
Касові збори, $ млн: 60,2
Нагороди:
призи Європейської академії кіно за найкращий фільм, режисуру, сценарій,
Срібний ведмідь Берлінського кінофестивалю
Анонімному
письменнику, котрий заробляє на життя написанням мемуарів для знаменитостей,
пропонують зайнятися книгою спогадів британського прем'єра, який незадовго до
того залишив свою посаду. Письменник
потрапляє в будинок політика, де поринає в таємниці його особистого і
політичного життя, і дізнається, що його попередник загинув при загадкових
обставинах. Багато
угледіли в фільмі алюзію на Тоні Блера
Дані
інформаційно-довідкової служби Корреспондента, BoxOffice Mojo
***
Цей
матеріал опубліковано в № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року. Передрук
публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З
правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті
Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.