Найбільший мегаполіс ОАЕ Дубай розвантажує внутрішні магістралі за допомогою наймолодшого, найсучаснішого і найточнішого «безпілотного» метро у світі, пише Інна Прядко у №42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року.
Мешканка Дубая Наташа Шріманкер, уродженка Індії, яка
працює в Еміратах піар-консультантом, більше не сідає за кермо, вирушаючи на
роботу, – у свій офіс в центрі міста вона дістається на підземці, яка з'явилася
тут лише два роки тому.
"Мережа [метро] тепер охоплює всі ключові пункти міста, а
за чистотою далеко попереду багатьох європейських метрополітенів, які мені
доводилося бачити", – пояснює Шріманкер свій вибір Корреспонденту. Щодня вона
економить від півгодини до години, які раніше витрачала на пошук парковки.
Після відкриття другої гілки у вересні 2011 року дубайське метро стало найбільш довги автоматичним (в поїздах немає машиністів) метро на планеті – його
довжина 75 км
Щоб пересадити на новий транспорт якомога більше жителів
двохмільйонного Дубая, місцева влада постаралася зробити перший в країнах
Перської затоки і наймолодший у світі метрополітен ще й найбільш досконалим.
Після відкриття другої гілки у вересні 2011 року він увійшов до Книги рекордів
Гіннесса, ставши найбільш довгим автоматичним (в поїздах немає машиністів)
метро на планеті – його довжина 75 км.
Основну частину метро, яка припадає
на сучасну частину міста, прокладено над землею – так будівництво коштує вдвічі
дешевше, ніж прокладання звичної підземки.
Зате саме в підземній частині свого метро дубайці побили
ще один рекорд, створивши найбільшу в світі станцію – пересадочний вузол Union
Square площею 20,5 тис. кв. м. Лідирує дубайське метро і за термінами побудови:
першу лінію довжиною 52 км, яка складається з 29 станцій і була відкрита у
вересні 2009 року, збудували всього за чотири роки.
Причому швидкість будівництва не позначилася на якості:
пунктуальність і надійність дубайського метро, що налічує
43 станції, на сьогодні становить близько 99,6% – за цим показником серед
підземок з поїздами без машиністів емірат тримає світову пальму першості,
випереджаючи Сингапур (97%) і Лондон ( 93,9%).
"Таке метро – символ прогресивного міста з розвиненою
економікою і транспортною мережею, міста, що прагне в майбутнє", – з гордістю
зазначає Алі Абдулкадер, директор департаменту дубайського управління доріг і
транспорту.
Техногенна казка
Хоча крізь металопластикові вікна численних хмарочосів
Дубая заклики муедзинів до намазу ледь чутні, технічний прогрес місцеві жителі
безпосередньо пов'язують з ісламом.
Завдяки Аллаху ми змогли перетворити мрію у дійсність,
відчутну реальність і велике досягнення, свідчить табличка, яку місяць тому
урочисто презентував на одній зі станцій нової гілки метро шейх Мухаммед
аль-Мактум, емір Дубая і прем'єр-міністр ОАЕ. Фішкою аль-Мактума вважається
саме розвиток громадського транспорту в місті.
Щоправда, однією лише допомогою Всевишнього тут справа не
обійшлася: влада Дубая вклала в метро близько 30 млрд дирхам (понад $ 8 млрд),
а над його спорудженням цілодобово працювали 20 тис. осіб. Проект, розроблений
французькою компанією Systra, втілив в життя японсько-турецький консорціум
Dubai Rapid Link, що включає гіганта машинобудування – компанію Mitsubishi
Heavy Industries з Країни вранішнього сонця.
Арабські казки реалізована мрія шейха нагадує мало.
Наземні естакади на значних залізобетонних опорах, що з'єднують величезні криті
станції, схожі на футуристичні космопорти.
Ультрасучасний дизайн органічно вписався в загальний
вигляд міста з його висотками, що стали символом стрімкого економічного ривка
Еміратів за чотири десятиліття незалежності – від колоніальної провінції до
безумовного регіонального лідера.
Про відносно недавнє минуле тутешніх жителів – бедуїнів
на верблюдах і напівроздягнених ловців перлів – тепер нагадують лише
декоративні фотопанно на стінах окремих станцій метрополітену.
Все інше в ньому навіть не з сьогодення, а швидше з
майбутнього. Потяги японського виробництва, що здатні розігнатися до 90 км/год
і не потребують машиністів, фотоелементи в дверях вагонів, що не дозволяють
травмувати пасажирів, особливі ліфти, турнікети і розмітка для людей з
обмеженими можливостями.
Спеціальні захисні екрани, що відокремлюють платформи від
поїздів, забезпечують безпеку пасажирів, а для зручності пересування довгі переходи
забезпечені траволаторами, або горизонтальними ескалаторами. Доповнює
техногенну розкіш безкоштовний Wi-Fi та кондиціонери на станціях і в поїздах.
Напакувавши метро новітніми технологіями, автори проекту
не забули і про місцевий природний колорит. "Дубай – колиска чотирьох стихій:
вогню – спекотного сонця, води – Перської затоки, землі – пісків наших пустель
і повітря – цілий рік у нас ясне небо", – описує Абдулкадер концепцію
внутрішнього дизайну, згідно з якою кожна зупинка розроблена в стилі однієї із
сил природи.
Запорука ідеальної чистоти – штраф за сміття, а також вживання їжі і напоїв у метрополітені, що становить близько $ 55
Що б не приховувала в собі чергова станція – скарбницю
Алі-Баби або підводну печеру, – ідеальна чистота тут панує всюди. Її запорука –
штраф за сміття, а також вживання їжі і напоїв у метрополітені, що становить
близько $ 55.
Втім, за словами працівників метро, місцеві
жителі переважно дисципліновані і вважають за краще витрачати гроші не на
штрафи, а на поїздки у вагоні вищого класу зі шкіряними кріслами й оглядовим
лобовим склом. Квиток сюди коштує вдвічі дорожче звичайного – останній в
залежності від дальності поїздки та зони коштує від $ 0,5 до $ 1,6.
"Найбільше ціную в нашому метро комфорт і можливість насолоджуватися
видами Дубая, – нахвалює новий для його міста вид транспорту Ібрагім аль-Шамі,
касир обмінного пункту валют, який вважає за краще кататися вищим класом. – А
взагалі метрополітен ще раз довів, що тутешня земля легко приймає плоди
найдосконаліших технологій".
Економний транспорт
Навесні 2011 року дубайське метро назвали найкращим
транспортним проектом Близького Сходу. Проте влада емірату не має наміру
спочивати на лаврах. Вже до 2012 року дві нові гілки дотягнуться до аеропортів,
збільшивши загальну протяжність ліній на дві третини, до 125 км.
А головним завданням в транспортному управлінні емірату
називають збільшення пасажиропотоку метро і розвантаження автомагістралей. До
2007 року Дубай щорічно втрачав до $ 1,3 млрд через пробки – стільки коштував
спалений у них бензин і час пасажирів, проведений у заторах.
Вклавши близько $ 16,5 млрд у розвиток системи громадського транспорту – водних трамваїв, автобусів і метро, –- мегаполіс у підсумку лише за останні чотири
роки заощадив близько $ 10 млрд
Вклавши близько $ 16,5 млрд у розвиток системи
громадського транспорту – водних трамваїв, автобусів, а тепер і метро, –- мегаполіс
у підсумку лише за останні чотири роки заощадив близько $ 10 млрд.
Крім того, муніципальна влада активно популяризує послуги
унікального метро серед населення. Соціальної реклами, присвяченій йому, тут чи
не більше, ніж портретів гаряче улюбленого в народі правителя – шейха
аль-Мактума, якими рясніє все місто. А спектр промокампаній метро варіюється
від конкурсу оповідань про подорожі в Facebook до відкриття безкоштовних
парковок біля станцій. Жінок-мусульманок приваблюють окремими вагонами, де вони
можуть зручно подорожувати разом із дітьми.
"Коли метро тільки запустили, воно було не дуже
популярним, але зараз проект у всіх на слуху, і я впевнена, що з часом все
більше людей чергуватимуть метрополітен зі своїми машинами", – прогнозує
Шріманкер.
Тим часом все більше країн намагаються наслідувати досвід
Дубая. Аналогічними проектами – не підземного, а наземного метро – вже
зацікавилися Італія і Франція, а український віце-прем'єр-міністр Борис
Колесніков звозив в емірат мерів і губернаторів Києва, Харкова, Донецька та
Дніпропетровська.
За словами віце-прем'єра, наземний метрополітен міг би
вдвічі знизити вартість робіт в Україні – сьогодні тут 1 км підземки коштує в
середньому в $ 100 млн. Щоправда, практично стільки ж коштував і кілометр
дубайського метро, хоча спочатку бюджет був у півтора рази менший.
"Сучасне метро – необхідність для будь-якого великого
міста, яке не хоче потрапити в залежність від надлишку автомобілів, втрачати на
цьому гроші та екологію", – резюмує Абдулкадер.
Розумні підземки
Найбільш протяжні у світі системи метрополітену з повністю автоматизованим управлінням
1. Дубайський метрополітен
Дубай, ОАЕ
Початок роботи: 2009
Кількість ліній: 2
Кількість станцій: 43
Загальна довжина ліній: 75 км
2. SkyTrain
Ванкувер, Канада
Початок роботи: 1985
Кількість ліній: 3
Кількість станцій: 47
Загальна довжина ліній: 69 км
3. Лілльський метрополітен
Лілль, Франція
Початок роботи: 1983
Кількість ліній: 2
Кількість станцій: 60
Загальна довжина ліній: 45 км
4. Кільцева лінія Сингапурського метрополітену
Сингапур
Початок роботи: 2009
Кількість ліній: 1
Кількість станцій: 29
Загальна довжина ліній: 36 км
5. Kelana Jaya Line
Куала-Лумпур, Малайзія
Початок роботи: 1998
Кількість ліній: 1
Кількість станцій: 24
Загальна довжина ліній: 29 км
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.