Недовіра до свого уряду змушує українців масово позбуватися національної валюти, що вимиває мільярди доларів із золотовалютних запасів країни, піднімає кредитні ставки до небес і штовхає гривню до обвалу, пише Олександр Пасховер у №51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року.
Цікаву рекомендацію видав 22 грудня на прес-конференції
Олександр Кендюхов, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів: не
довіряйте аналітикам, які пророкують наближення світового фінансового колапсу,
адже у 2008-му [напередодні кризи] вони передбачали загальне процвітання. Сам
же експерт прогнозує саме колапс як світової, так і української економіки. "Ми
вже сьогодні не можемо забезпечити внутрішній рівень споживання за рахунок тих
доходів, які отримує країна, – каже аналітик. – Відповідно різницю ми будемо
покривати, позичаючи, позичаючи, позичаючи". Біда в тому, що позичати Україні
вже немає в кого. Увесь світ втягнуто у затяжну фінансову кризу.
Маніфест Кендюхова нагадує крилату фразу з фільму
Сімнадцять миттєвостей весни іронічного шефа гестапо Генріха Мюллера, якого
зіграв актор Леонід Бронєвой: "Вірити в наш час не можна нікому, часом навіть
самому собі. Мені можна".
У першу чергу в українців тане довіра до чиновників, які продовжують сибаритствувати на надприбутках невідомого походження
Олександр Сугоняко, голова Асоціації українських банків
(АУБ), вважає, що Кендюхов правий, і коли каже про кризу, і коли скаржиться на
загальну втрату довіри. У першу чергу в українців тане довіра до чиновників,
які продовжують сибаритствувати на надприбутках невідомого походження.
Розчарування викликає і монетарна політика НБУ, яка знекровила бізнес і
підкосила банки.
Валерій Литвицький, керівник групи радників глави НБУ,
бравує відносно низьким рівнем інфляції і міцним курсом гривні. "Думаю, що рік
був вдалим", – резюмує він.
В українців на таке євангеліє від НБУ виробилася
автоматична реакція – вони масово зривають гривню з банківських рахунків і
рекордними темпами скуповують інвалюту. Банкіри, щоб утримати у себе нацвалюту,
пропонують клієнтам захмарні депозитні відсотки і при цьому змушені піднімати
планку кредитних позик.
П'ять претензій до влади
Під час спільної прес-конференції Сугоняко та Литвицького
останній не знаходив собі місця. Чиновник НБУ то схоплювався зі стільця, то
приречено валився на нього. У самий розпал дискусії він згріб зі столу всі
папери, запхав їх у портфель, сказав, що не може терпіти цієї провокації, і вискочив
із залу. Через хвилину Литвицький повернувся. Півгодини метань – і керівник
групи радників глави НБУ змирився з долею хлопчика для биття.
Удари по амбіціях Литвицького безжально завдавали Сугоняко
та Кендюхов, розкриваючи реальний стан речей в економіці України. Ось п'ять
ключових претензій до влади. Перша: Нацбанк, щоб знизити рівень інфляції,
вилучив з обігу величезні гривневі суми та не випускає їх на ринок. З точки
зору досягнення швидкого результату цей метод бездоганний, оскільки дефіцит
готівки стримує зростання цін. Але в тому, що стосується довгострокових
наслідків, – стратегія варварська. Сугоняко каже, що багато банків через брак
гривні паралізовані. Для проведення діяльності вони займають один у одного
засоби платежу під 30% і вище.
Ті, кому не вистачає грошей на міжбанківському ринку,
просять гривню у населення, пропонуючи бонус у 25-26% річних. Ще рік тому ця
сама ставка була на рівні 14-15%.
У підсумку дорожчають не тільки депозити, але й пропорційно їм ростуть кредити – понад 30% на рік. Навіть в ситі часи знайдеться мало підприємств, які можуть дозволити собі таку дорогу позику
У підсумку дорожчають не тільки депозити, але й
пропорційно їм ростуть кредити – понад 30% на рік. Навіть в ситі часи
знайдеться мало підприємств, які можуть дозволити собі таку дорогу позику, а в
період кризи, коли рентабельність падає в рази, і поготів. Недоступність
фінансових ресурсів – це докір номер два.
"Я не бачу можливості на наступний рік кредитувати
споживчі позики, – заявляє Сугоняко. – Наш позичальник фінансово нездоровий".
За даними АУБ, сумарний борг клієнтів перед банками сягнув 794 млрд грн. Це на
140 млрд грн. більше, ніж обсяг всієї готівки, яка є у населення на руках, на
депозитних і поточних рахунках. До 1 листопада прострочений перед банками борг
досяг 83 млрд грн., з них 25 млрд грн. списані як безнадійні.
Вітчизняний виробник ослаблений. Святе місце порожнім не
буває. Дефіцит товарів власного виробництва призвів до колосального росту
імпорту. За перші десять місяців за закордонний товар довелося викласти $ 67
млрд, це на 42% більше, ніж рік тому. У результаті розрив між імпортом та
експортом збільшився з $ 6,1 млрд до $ 11,1 млрд. Така диспропорція в
зовнішньоторговельному сальдо стала причиною для третьої претензії до влади.
Імпорт завойовує внутрішній ринок, не залишаючи місця вітчизняному продукту, а експорт тане, як сніг у липні. Курс гривні тримається на чесному слові НБУ
Імпорт завойовує внутрішній ринок, не залишаючи місця
вітчизняному продукту, а експорт тане, як сніг у липні. Курс гривні тримається
на чесному слові НБУ. Щоб утримати її на плаву, Нацбанк за рік витратив близько
$ 6 млрд золотовалютного запасу, чим заробив від експертів наганяй номер
чотири.
Ще один, п'ятий, стусан владі завдав Кендюхов. Щоправда,
дісталося не тільки нинішньому уряду, але і його попередникам. 39-річний
експерт вказав на ахіллесову п'яту національної економіки – її високу
енерговитратність. За цим параметром Україна посідає перше місце в Європі та
п'яте в світі.
"Україна любить свої заводи, і вони вас в могилу втягнуть
– коментує Каха Бендукідзе, екс-міністр економічного розвитку Грузії. – [Українські]
підприємства просто консервують відсталість".
Немодернізована, експортно-орієнтована економіка замкнулася на торгівлі сировиною, а не готовою продукцією
У підсумку немодернізована, експортно-орієнтована
економіка замкнулася на торгівлі сировиною, а не готовою продукцією. "Якщо
постіндустріальні країни в результаті чергової хвилі кризи скоротять своє
споживання, – зазначає Кендюхов, – то наші індустріальні виробництва, які мають
обслуговувальну функцію, зупиняться".
Ніяких "якщо", підхоплює Микола Івченко, керівник
інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB, в найближчі півроку традиційні
ринки українських експортерів будуть тільки звужуватися. "У нас на Італію
припадає перше місце в ЄС за обсягом експорту, –каже експерт. – Але оскільки Італія
перебуває в епіцентрі всіх цих подій [фінансова криза], то очікувати якогось
зростання не варто".
Все було добре
Микола Азаров згоден, що світова фінансова криза – одна
із загроз економічної безпеки України. По-перше, падає ціна на сталь, яка
приносить країні 34% валютних доходів. По-друге, більше половини українських
банків належать іноземним корпораціям, які відчувають грошовий голод і в
будь-який момент можуть відкликати кошти з українських "дочок".
Борг вітчизняних банкірів своїм іноземним материнським
компаніям досяг $ 25 млрд.
"Я далекий від думки, що у нас ще дуже добре, – каже
прем'єр і після додає: – Рік минув досить оптимально, зривів не було". На
підтвердження глава уряду сказав, що в країні зросла купівельна спроможність. У
16 разів більше, ніж у 2010-му продано мобільних телефонів – близько 52 млн
одиниць, вдвічі більше продано б/в автомобілів і телевізорів. З ключових зон
економічного ризику прем'єр виділив сільське господарство. Причина побоювань –
осіння посуха, яка загрожує втратою третини нового врожаю.
"20 років ми говоримо, що у нас найкращі у світі
чорноземи, на яких треба заробляти купу грошей, – реагує Кендюхов. – Торік у
нас був неврожай, посуха, і всі наші селяни стогнали, що взяли кредити: "Ціни зросли
і ми не можемо повернути борги". У цьому році врожай високий, ціни на нього
впали, знову все погано, ми не можемо повернути кредити. Може, справа не в
чорних чорноземах, а в світлих головах?".
Який саме реальний настрій населення, найвиразніше за всіх відчули банкіри. У 2011 році вони вперше після кризи 2008-го зіткнулися з масовим відпливом
заощаджень
Який саме реальний настрій населення, найвиразніше за
всіх відчули банкіри. У 2011 році вони вперше після кризи 2008-го зіткнулися з
масовим відпливом заощаджень. До листопада витік депозитів досяг 10 млрд грн. У
цей самий час українці купили $ 29,6 млрд, а здали $ 16,8 млрд готівки,
щомісяця купуючи інвалюти на $ 1,16 млрд більше, ніж продаваючи. Щоб зупинити
паніку, в жовтні НБУ ввів на ринку жорстке правило – обмін валюти тільки за
пред'явленням паспорта. Але попит не знизився, навіть навпаки.
"Це означає, що українець, все більше і більше не довіряє
національній валюті", – робить висновок Сугоняко. За його даними, в Україні на
руках зберігається до $ 70 млрд. Тобто майже два річні держбюджети країни.
Запуск цієї суми в обіг може врятувати національну економіку від розкладання.
Але шансів на повернення блудних грошей мало. Причина? Дефіцит довіри до влади.
Як приклад Сугоняко наводить Бельгію, де мінфін попросив
у населення в борг близько 300 млн євро. "Вони принесли 6 млрд євро, тобто
кожен бельгієць вніс понад 500 євро, щоб вирішити проблеми зовнішнього боргу
своєї країни, – каже глава АУБ. – Тому що вони довіряють своєму Центробанку,
уряду, владі. Ключова проблема у нас – це відсутність довіри. Це найдорожче, за
що ми з вами платимо. Дуже дорого платимо".
***
Цей матеріал опубліковано в № 51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.