Завдяки вітчизняним законам Антимонопольний комітет України отримав владу над найбільшими міжнародними компаніями і сповна використовує її, намагаючись всіма способами вибити з іноземців гроші, пише Ірина Соломко у №1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року.
Юліан Ріс, партнер і голова київського офісу Beiten
Burkhardt, провідної незалежної юркомпанії Німеччини, тепер точно знає:
потрібно обов'язково зшивати папки з документами, щоб їх прийняли в Антимонопольному
комітеті України (АМКУ).
Кілька місяців тому через те, що дві товстелезні стопки
паперів клієнта Ріса – великої міжнародної компанії – не були з'єднані разом,
українські чиновники ледь не зірвали мільйонну угоду. Фірма, справи якої у
Києві веде німець, купувала іншу компанію в Європі, але на свою біду мала
українське представництво. І за законом, навіть якщо угода зі злиття-поглинання
проходить поза юрисдикцією офіційного Києва, зобов'язана була отримати від АМКУ
так званий дозвіл на концентрацію або інформацію про становище на місцевому
ринку.
Представники АМКУ, на думку юриста, часом штучно затягують процес видавання документа, блокуючи великі угоди на міжнародних ринках
У підсумку компанія Ріса кілька місяців виконувала різні
вказівки чиновників комітету, перш ніж отримати необхідне їй рішення. Причому з
подібними випадками німець стикався, ведучи й інші справи. Представники АМКУ,
на його думку, часом штучно затягують процес видавання документа, блокуючи
великі угоди на міжнародних ринках. "Подібна поведінка АМКУ неприйнятна і може
викликати підозру, що треба шукати способи полюбовного рішення", – каже Ріс.
Глава Beiten Burkhardt не єдиний іноземець, якому
довелося зіткнутися зі схожими проблемами. За словами Хорхе Зукоскі, президента
Американської торгової палати в Україні, члени цієї організації теж зіткнулися
зі складнощами при оформленні дозволів і змогли їх вирішити тільки за допомогою
дипломатів. Та й Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес
Асоціації (ЕВА), стверджує, що в кулуарних розмовах іноземні інвестори все
частіше скаржаться на комітетських чиновників. "Мовляв, там [в АМКУ] натякають:
щоб отримати дозвіл або прискорити процедуру, треба заплатити", – каже вона.
Підозріла діяльність
Дерев'янко розповідає, що скарги на представників АМКУ,
які нібито вимагають гроші в обмін на отримання дозволів, з'явилися у другій
половині 2011-го.
Саме в той період в керівництві комітету відбулися
перестановки. У травні першим заступником Василя Цушка, голови відомства, став
Рафаель Кузьмін. Тепер експерти називають його сірим кардиналом, ключовою
фігурою в комітеті. Ваги Кузьміну додає той факт, що його двоюрідний брат Ренат
Кузьмін займає ще більш важливу держпосаду – заступника генпрокурора.
Юрист: Розмір хабарів – від $ 1тис. до $ 25 тис., все залежить від рівня
зв'язків адвокатів та імені бізнесмена
Один з представників великої адвокатської фірми, який
просив не згадувати його прізвище та назву компанії у пресі, в розмові з
Корреспондентом сказав, що в комітеті дійсно вимагають хабарі. Причому стикаються
з цим дуже різні компанії, в тому числі й вітчизняні. "Розмір хабарів – від $ 1
тис. до $ 25 тис., все залежить від рівня зв'язків адвокатів та імені
бізнесмена", – каже юрист.
Навіть великі міжнародні юркомпанії стурбовані тим, що
відбувається в АМКУ. "Всі знають, що ми – міжнародна юридична фірма і на
нетрадиційні методи вирішення проблем не підемо. Але мої колеги все більше
говорять про хабарі", – розповідає на умовах анонімності ще один авторитетний
адвокат, який працює у великій фірмі, що представляє інтереси іноземних
інвесторів.
Лише міжнародний авторитет врятував від проблем з АМКУ
представників Американської торгової палати. За словами Зукоскі, кілька
компаній – членів палати зіткнулися з тим, що не змогли вчасно отримати
дозвільні документи від комітету. І їм довелося вдатися до допомоги
дипломатичного представництва. "Найпарадоксальніше, що в багатьох випадках ці
угоди не чинили ніякого впливу на український ринок", – уточнює Зукоскі.
Корреспондент звернувся до прес-служби АМКУ за коментарями
з приводу описаних проблем. В офіційній відповіді значилося, що у своїй роботі
співробітники відомства керуються винятково законами України. Прізвище Кузьміна
згадане один раз: прес-служба повідомила, що саме він займається у відомстві
боротьбою з корупцією.
Влада папірців
Повірити у відповідь АМКУ про те, що чиновники працюють
чітко в правовому полі, нескладно – адже всі важелі впливу їм у руки дали саме
українські закони, всі нюанси яких і використовують представники комітету.
Дозвіл АМКУ на злиття-поглинання необхідний, якщо
одночасно: розмір активів або оборотів всіх учасників угоди, включаючи всю
пов'язану групу компаній аж до кінцевого власника, за попередній фінансовий рік
в Україні та за її межами перевищує 12 млн євро; розмір активів або оборотів не
менш ніж двох учасників в Україні та за її межами більше 1 млн євро; коли
розмір активів або оборотів в Україні хоча б одного учасника перевищує 1 млн
євро.
Ці пороги за міжнародними мірками дуже низькі. Німець Ріс
розповідає, що на його батьківщині за подібних операцій антимонопольний дозвіл
потрібний, лише коли розмір активів або оборотів учасників угоди за попередній
фінансовий рік перевищує 500 млн євро, а розмір активів або оборотів не менш ніж
одного учасника в Німеччині перевищує 25 млн євро.
Один з адвокатів, який працює на велику міжнародну фірму,
що обслуговує іноземних інвесторів, також сказав Корреспонденту, що український
поріг на рівні 1 млн євро приводить інвесторів у шок. А ось вітчизняних
можновладців він, навпаки, радує. "Наші чиновники люблять отримувати гроші за
законні рішення", – характеризує він проблему.
Для цього у чиновників є інший законний інструмент –
затягування процесу. Ріс каже, що в деяких випадках АМКУ вимагав від клієнтів
його фірми надати додаткові відомості про компанії, що беруть участь в операції
злиття-поглинання, або про ринок. Без них заявки не приймаються, а підготовка
документів вимагає додаткового часу.
Формально чиновники дотримуються всіх законних термінів: 15 днів на прийом заяви, 30 днів – на її розгляд, і три місяці – на її глибокий аналіз, якщо він необхідний. Але на практиці вони просто не приймають заяву
Німець також уточнює, що формально чиновники дотримуються
всіх законних термінів: 15 днів на прийом заяви, 30 днів – на її розгляд, і три
місяці – на її глибокий аналіз, якщо він необхідний. Але на практиці вони
просто не приймають заяву, а вимагають все нові й нові документи. Таким чином
реальний термін отримання дозволу збільшується часом до чотирьох-п'яти місяців.
За словами одного з українських юристів, він також
зіткнувся з тим, що представникам компаній, які проводять операції зі
злиття-поглинання, доводиться багаторазово подавати заявки в АМКУ. "В
результаті десь у Європі сидять великі транснаціональні компанії і через наш
АМКУ не можуть закрити операцію, яку готували два роки", – додає він.
Поки одним комітет ставить палиці в колеса, до інших він дуже лояльний
Поки одним комітет ставить палиці в колеса, до інших він
дуже лояльний. "Великий [український] бізнес монополізує ринки", – обурюється
Ксенія Ляпіна, нардеп-опозиціонер і заступник голови комітету з питань
промислової і регуляторної політики та підприємництва.
Наприклад, мільярдер Рінат Ахметов, який має мандат
нардепа правлячої партії, за останній час купив 45% акцій енергогенерувальної компанії
Західенерго, а також 25% Київенерго, довівши таким чином свою частку в капіталі
останнього до 60%. В результаті, як підрахував Денис Саква, старший аналітик
інвестиційної компанії Dragon Capital, на ринку виробництва електроенергії
частка структур, підконтрольних Ахметову, зросла до 46,6%. А на підході –
визнання законним збільшення частки структур мільярдера ще й в Дніпроенерго.
Кузьмін в одному з інтерв'ю сказав, що в даному випадку
претензій до його відомства бути не може, оскільки такі питання перебувають у
віданні Нацкомісії з контролю ринку електроенергетики.
Ще один лояльний до влади мільярдер, Дмитро Фірташ, купив
недавно заводи Черкасиазот і Северодонецький Азот. Таким чином, його частка на
ринку виробництва добрив зросла до 75%.
Однак АМКУ такі цифри не лякають. За словами Кузьміна,
йдеться лише про зміцнення частки одного з гравців, а не про монополію,
оскільки імпорт значно збільшує обсяг ринку як такого, зберігаючи на ньому
здорову конкуренцію.
Кожному своє
Як розповіли Корреспонденту відразу кілька адвокатів,
знайомих із ситуацією, нерідко іноземці, побачивши список документів, який
треба подати в АМКУ, вирішують проводити операцію без українського схвалення.
Мовляв, простіше потім штраф заплатити – 100-200 тис. грн.
У самому АМКУ Корреспондент запевнили, що завжди
дотримуються термінів розгляду заяв. У минулому році, йде мова у відповіді
прес-служби відомства, до комітету потрапило майже 800 заяв на видачу дозволів
на злиття-поглинання. І майже стільки ж, мовляв, вони і видали. Причому
заробили на цьому для держави понад 4 млн грн., виходячи з того, що видача
одного дозволу коштує 300 неоподатковуваних мінімумів, тобто 5,1 тис. грн.
Однак про те, що в АМКУ не все гладко, знають навіть
провладні депутати. Так, Ірина Горіна, нардеп від ПР, каже: влада робить все,
щоб покласти край проблемам. "Дуже багато людей вже понесли покарання за
хабарі. Я зі свого боку пропоную допомогу підприємцям: якщо від них вимагають
хабарі, нехай звертаються до мене", – закликає парламентарій.
Приблизно про те саме каже і Дерев'янко. "Якщо б компанії
говорили про цю проблему публічно, а не в кулуарах, ми [ЕВА] могли б з конкретними
претензіями звертатися до АМКУ", – запевняє виконавчий директор ЕВА.
***
Цей матеріал опубліковано в № 1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.