Корреспондент: Будемо шукати. Україна здатна за 10 років позбутися газової залежності від Росії

За десять років український уряд здатен домогтися повної незалежності країни і відкрити величезний запас власних джерел енергії. Єдиний, хто може цьому перешкодити, – український уряд, пише Олександр Пасховер у №2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року.

Час великого флірту закінчився. Після довгих залицянь Києва до Москви в надії отримати якщо не дешевий, то хоча б не найдорожчий газ у світі українська влада оголошує курс на відмову від російського палива.

На думку Володимира Омельченка, експерта з питань енергетики Центру Разумкова, достатньо десяти років, щоб Україна стала абсолютно незалежною від настрою босів Кремля. Причому за першу п'ятирічку можна домогтися п'ятикратного скорочення російського імпорту, що за сьогоднішніми цінами означає економію близько $ 20 млрд – половини держбюджету країни.

Достатньо десяти років, щоб Україна стала абсолютно незалежною від настрою босів
Кремля. Причому за першу п'ятирічку можна домогтися п'ятикратного скорочення
російського імпорту

До 2020 року, прогнозує Омельченко, якщо Газпром зможе продати в Україну хоча б 10 млрд кубометрів газу замість 52 млрд, на чому зараз наполягає Москва, то і цей показник буде для росіян великим успіхом.

Тренд на скорочення споживання російського газу народився не в Україні. Країни Західної Європи – ось головні законодавці моди на сучасний російський демарш. Маючи технічну можливість отримувати паливо не тільки з Росії, а й зі США, Норвегії, Катару, ЄС готується до зменшення обсягу поставок газу з РФ.

"До речі, Словаччина вже врахувала це і модернізує свою систему, знижуючи пропускну потужність з 95 до 75 млрд куб. м, – каже В'ячеслав Княжницький, колишній посол з особливих доручень у питаннях енергетичної безпеки МЗС України. – За рахунок того, що там є реверс, вони можуть отримувати газ не зі Сходу, а із Заходу".

У ЄС можливостей для маневрів більше, ніж в України. Проте у Києва куди вище мотивація для диверсифікації ризиків. Відступати нікуди – позаду Москва.

Керівництво Росії вправно користується своїм безальтернативним становищем, чим викликає роздратування навіть у Віктора Януковича, найбільш лояльного до Кремля українського Президента. "У нас була і залишається найвища у світі ціна на газ, – заявив глава держави. – Ось на сьогоднішній день ціна на газ для України – $ 516. Немає жодної країни в світі, де була б така ціна".

Дорого і сердито

За останні шість років вартість російського газу для України зросла більш ніж у десять разів. У світі немає аналогів таких шалених темпів зростання на який-небудь продукт. Причому ціна росла і в ситі часи, і в період глибокої кризи.

"Поки у покупця не буде технічної можливості отримати альтернативний газ, монополіст завжди буде використовувати своє становище, – каже Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру Номос. – Ціна буде завжди високою".

І ось керівництво України ухвалило рішення вдарити по монополії Газпрому, істотно скоротивши обсяги закупівлі газу з 52 млрд куб. м – на чому наполягає Москва – до 27 млрд, про що мріє Київ. Контракт, укладений ще в 2009 році урядом Юлії Тимошенко, зобов'язує українців викуповувати весь обумовлений обсяг або заплатити неустойку. У нинішній ситуації росіяни погрожують українцям штрафними санкціями в розмірі до $ 8 млрд.

Енергетики приступають до режиму економії і диверсифікації. Для початку Україна переводить теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на вугілля

Поки юристи і дипломати сторін ведуть перестрілку аргументами і контраргументами, звинувачуючи один одного в порушенні колишніх домовленостей, енергетики приступають до режиму економії і диверсифікації.

Для початку Україна переводить теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на вугілля. Юрій Бойко, міністр енергетики та вугільної промисловості, обіцяє із завданням впоратися за рік. За його підрахунками, щорічна економія від переходу на вугілля – 6 млрд кубометрів газу.

Друге джерело, здатне відносно швидко компенсувати втрату російського газу – енергоринок ЄС. Україна планує влітку 2012 року закупити паливо в Західній Європі на спотовому ринку, правила якого, на відміну від довгострокових контрактів, – заплатив і забирай.

Україна планує влітку 2012 року закупити паливо в Західній Європі на спотовому ринку, правила якого, на відміну від довгострокових контрактів, – заплатив і забирай

"У мене відбулася розмова з комісаром Єврокомісії з енергетичних питань Гюнтером Оттінгером, – каже Бойко. – Цей напрям диверсифікації буде реалізовано влітку".

Ідея закуповувати газ на спотовому ринку ЄС Княжницькому більш ніж до душі. Хоча б тому, що зараз тут вартість газу на $ 135 нижча, ніж під час купівлі у Росії. "Сьогодні ціна в Словаччині була на $ 90 нижче, ніж у середньому по Європі. Чому б нам цей газ не купувати? Ринок є, пропозиції є, – каже експерт Корреспонденту. – Чому ми можемо брати [газ] лише на Сході, а не на Заході?".

Княжницький запевняє, що в України є ще маса джерел для компенсації російського газу, щоправда, всі вони з рожевого майбутнього.

Десять років по тому

Січень 2022 року. Україна погодилася закупити не більше 10 млрд кубометрів газу в російського Газпрому. Модернізована економіка здатна обійтися і меншим запасом палива, проте Москва суттєво знизила ціну на газ, як того вимагає підвищена конкуренція на єдиному енергоринку Європи.

Приблизно так у 2012-му виглядає українська мрія, виконати яку береться уряд. На запитання Корреспондента, з яких джерел в найближчі роки країна може забезпечити собі енергетичну незалежність, Омельченко відповідає з кулеметною скорострільністю.

Перше джерело – збільшення власного видобутку. Замість сьогоднішніх 20 млрд кубометрів через дві п'ятирічки зможемо видобувати до 30 млрд. Для цього потрібно провести лібералізацію ринку, виділити єдину державну газовидобувальну компанію в окрему структуру, яка отримає прозоре фінансування, а не те, яким воно є зараз в складі багатостраждального НАК Нафтогаз України, реінвестувати прибуток в геологорозвідку і видобуток, запросити на ринок транснаціональний капітал.

Другий резерв – тотальне впровадження програм енергозбереження. Тут своє слово додає Гончар, буквально приголомшуючи Корреспондент своєю статистикою.

Експерт: Якби у нас рівень споживання газу стосовно ВВП був таким, як в Угорщині, ми б на рік споживали 11,7 млрд. Тобто ми могли б ще експортувати частину власного газу

"Якби у нас рівень споживання газу стосовно ВВП був таким, як в Угорщині, ми б на рік споживали 11,7 млрд кубометрів, – каже експерт. – Тобто ми могли б ще експортувати частину власного газу".

За підрахунками Центру Номос, якби угорці мали на своїх підприємствах українські енерготехнології, то спалювали б на рік до 55,8 млрд кубометрів. Ще яскравіше рівень відсталості вітчизняного виробництва ілюструє ситуація в Чехії. Тутешні підприємства використовують 5,7 млрд кубів блакитного палива на рік. Збережи чехи старі радянські технології, сьогодні вони змушені були б закуповувати до 82 млрд кубометрів газу на рік.

Третій крок у бік незалежності – будівництво на узбережжі Чорного моря терміналу з переробки зрідженого газу

Третій крок у бік незалежності – будівництво на узбережжі Чорного моря терміналу з переробки зрідженого газу, так званого LNG-терміналу (liquified natural gas, зріджений природний газ). Зараз цей проект перебуває на стадії розробки. За підрахунками Омельченка, до 2017 року LNG-термінал зможе вийти на проектну потужність до 10 млрд кубометрів. "Це реальний термін, – уточнює Омельченко. – Його вартість – близько $ 1 млрд".

Основними постачальниками сировини експерт з Центру Разумкова називає країни Перської затоки і Північної Африки. "Ми вступили в переговори з турецькими партнерами про постачання газу за новим маршрутом, – доповнює Бойко. – І я сподіваюся, що до кінця січня ми вже вийдемо на конкретні пропозиції".

Також наприкінці січня в Давосі між українським Держагентством з інвестицій та управління нацпроектами й азербайджанською компанією SOCAR, в сферу діяльності якої входить розвідка, видобуток, переробка, транспортування і реалізація нафти, природного газу і газового конденсату, планується підписати договір про створення СП з постачання скрапленого газу з Кавказу в Україну.

Четверте джерело енергії – вугілля. Як заявив Бойко, Україна спільно з нідерландсько-британською нафтогазовою компанією Shell планує побудувати три заводи з газифікації вугілля. "Вони побудували заводи в Китаї, ми подивилися ці заводи, нас вони влаштовують, – каже міністр. – Ми будемо закладати три таких заводи у нас в країні".

П'ятий пункт в довгому списку альтернатив – видобуток нетрадиційних газів (сланець, метан і т. д.). За даними Інституту геологічних наук НАНУ, в країні є мінімум 12 трлн куб. м покладів шахтного метану, і, як стверджують у Міністерстві екології та природних ресурсів, Україна багата на 8 трлн кубометрів сланцевого газу.

Шосте джерело – шельф Чорного моря, де міститься незвіданий величезний запас вуглеводнів. Щоправда, це один з найдорожчих проектів з реалізацією в довгостроковій перспективі. У світі не надто багато компаній, здатних працювати на великих морських глибинах. Проте в перспективі, через 15-20 років, і цей резерв здатен дати країні паливо.

У 2015 році в Європі відкривається єдиний газовий ринок. Експерт наполягає на тому, що Україна повинна зробити все, щоб стати його частиною

Сьоме джерело добробуту в список Корреспондента додав Княжницький. У 2015 році в Європі відкривається єдиний газовий ринок. Експерт наполягає на тому, що Україна повинна зробити все, щоб стати його частиною. "Зараз більше третини ринку належить спотового ринку, – каже Княжницький. – По всій Європі це близько 300 млрд кубів з урахуванням газу, який йде зі США, з Катару, норвезький газ, з Тринідаду і Тобаго. Єдине, що потрібно від України, – модернізація газотранспортної системи для включення її в загальну мережу єврозони з можливістю реверсного руху палива".

Втім, модернізація, здатна перетворити казку на дійсність, можлива тільки за участю великого капіталу. "Ми нічого не можемо зробити власними силами, – констатує Омельченко. – Необхідна співпраця з великими міжнародними компаніями".

В цілому експерти вважають, що Україні треба підводити риску під 20-річною історією відносин з Москвою, коли у Києва не було альтернатив російському газу, і починати швидку роботу з диверсифікації джерел постачання.

Гончар називає свій простий рецепт виживання української економіки в цілому та енергетики зокрема. "Інтеграція в енергетичний ринок Європейського Союзу для нас означає прийняття тих правил гри, які є в Європі, – каже експерт. – Замість російської гри без правил, яку нам намагаються нав'язати через втягування нашої ГТС в корпоративну імперію Газпрому, ми повинні взяти європейські правила гри. Все одно нічого кращого немає".

____________________________________________________________

Десять кроків до енергонезалежності України

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опубліковано в № 2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.