На екрани вийшов молодший брат Аватара – Джон Картер, фантастичний екшн про пригоди землянина на Марсі, створений не стільки з любові до мистецтва, скільки в надії зібрати велику касу, пише Ірина Ілюшина у №10 журналу Корреспондент від 16 березня 2012 року.
Битви на землі і в повітрі, погоні верхи на конях й
екзотичних тваринах, загадкові інопланетяни, магія, інтриги, кохання землянина
до марсіанки – навіть за хронометражу більше двох годин фантастичний екшн Джон
Картер не дає відволіктися від того, що відбувається на екрані і вже тим більше
заснути в кінотеатрі.
В основі гучної прем'єри минулого уїк-енду – Принцеса
Марса, перша книга із серії романів популярного американського письменника
Едгара Берроуза про пригоди землянина на Червоній планеті. Екранізував її 46-літній
голлівудський режисер Ендрю Стентон, автор знаменитих оскароносних мультфільмів
У пошуках Немо і Валл-І.
Великий фанат Берроуза, Стентон зізнається, що чи не з
десяти років, коли почав читати його марсіанську сагу, уявляв собі, як історія
виглядала б на екрані. "Я відразу закохався в цю концепцію – людина на Марсі,
серед дивовижних створінь, в абсолютно незнайомому світі. Чужий в чужій землі.
Мені завжди здавалося, що це приголомшливо епічно", – розповідає режисер.
Свій дебют у художньому кіно Стентон присвятив пам'яті
Стіва Джобса, з яким разом працював на анімаційній студії Pixar. А на головну
роль – американського солдата Джона Картера, якого любов до золота і небажання
воювати заносить на Марс, – запросив голлівудського актора-початківця Тейлора
Кітча, що блиснув у фільмі накачаним торсом і відмінною фізичною підготовкою.
Тільки за прем'єрний уїк-енд фільм зібрав понад $ 100 млн, і за час прокату напевно з лишком окупить свій $250-мільйонний бюджет
Глядачам сподобалося, як 30-річний блондин Кітч грає
м'язами, розправляється з ворогами і стрибає на неймовірну висоту через різницю
в гравітації між Землею і Марсом, – тільки за прем'єрний уїк-енд фільм зібрав
понад $ 100 млн, і за час прокату напевно з лишком окупить свій $
250-мільйонний бюджет.
А ось критики розділилися, причому практично 50 на 50.
Одні лають фільм за провисання сюжету, невиразні діалоги і перебір з батальними
сценами – мовляв, поки на екрані екшен, все добре, але як тільки він
зупиняється і люди починають просто говорити, відчуття таке, що фільм гальмує.
Їхні колеги-опоненти хвалять і екшен, і діалоги, і
режисера – за сміливість і наполегливість. Адже перші спроби екранізувати
трилогію, зроблені 80 років тому, так нічим і не закінчилися. Хоча інтерес до
сюжету виявляло багато студій і режисерів, в тому числі Джордж Лукас.
"Якби Аватар [фантастичний блокбастер Джеймса Кемерона,
який зібрав у прокаті майже $ 3 млрд] ніколи не існував, цілком можливо, саме
Джон Картер став би проривом в цьому жанрі", – каже Тодд Маккарті, критик з
впливового видання про кіно The Hollywood Reporter .
Для цього у фільму є майже все, в тому числі – схожа
історія про військового, невдаху на рідній Землі, який волею випадку стає
впливовою особистістю на іншій планеті. Хоча безводний Марс не дає особливого
простору для фантазії, тому зобразили його, як і в книзі, гігантською пустелею,
з вітром, що ганяє пісок, і червонуватого кольору скелями.
Режисер намагався зробити зйомки максимально натуралістичними, а втручання комп'ютерних технологій мінімальним. Тому більшу частину матеріалу відзняли на реальних локаціях в штаті Юта
Режисер намагався зробити зйомки максимально
натуралістичними, а втручання комп'ютерних технологій мінімальним. Тому більшу
частину матеріалу відзняли на реальних локаціях в штаті Юта.
Акторам в таких
умовах довелося несолодко, і в першу чергу – виконавцю головної ролі. "11 місяців
суцільних тренувань і підйом о 4:30 ранку шість днів на тиждень", – згадує свою
роботу Кітч.
Він, колишній хокеїст, який через травму змушений був
піти зі спорту і тривалий час оббивав пороги голлівудських студій, ночуючи у
власному автомобілі, знав, що робив: в цьому році виходять відразу три фільми з
його участю – Джон Картер, Морський бій і Дикуни. Іншими словами, глядачі ще не
один раз милуватимуться його підтягнутим тілом.
З харизмою у висхідної зірки гірше – багато критиків дорікають
Кітчу за те, що його герой тільки і вміє, що грати мускулами, а от зобразити
емоції або показати щось більше, ніж бойовий запал, йому вдається погано. З
іншого боку, для подібних фільмів це не так вже й необхідно.
"Ритм і розмах історії, а також певна легковажність – в
цьому чарівність Джона Картера", – упевнений американський кінокритик Леремі
Лігел. Якщо глядачі з ним погодяться і проголосують доларом, студія Walt Disney
Pictures продовжить екранізацію знаменитої саги.
***
Цей матеріал опубліковано в № 10 журналу Корреспондент від 16 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.