Сергій Вітте, перший в історії Росії прем'єр-міністр, за лічені роки потроїв міць імперії, провів грошову реформу, залучив рекордний потік іноземних інвестицій і заклав основу для ситого життя селян. Після своєї смерті він залишив скандальні мемуари, за якими полював увесь двір імператора Миколи II, пише Олександр Пасховер у №15 журналу Корреспондент від 20 квітня 2012 року.
Березень 1915 року. У покоях російського імператора
переполох. Помер чиновник найвищого рангу – Сергій Вітте. Майже відразу після
похорону в будинок до вдови Вітте прийшов генерал-ад'ютант і зажадав від неї
передати цареві мемуари чоловіка. Матильда Вітте сказала, що безцінні спогади
чоловіка сховані за кордоном. Майже відразу на сімейній віллі в Біарріце
(Франція) пройшов обшук. Результат нульовий.
Скандальні мемуари першого в історії Російської імперії
прем'єр-міністра зберігалися під чужим ім'ям в банківському сейфі містечка
Байон (Франція). Микола II так і не зміг дістатися до безцінних записок
покійного графа.
У чому ж така цікавість до праці Вітте, наполовину німця,
наполовину росіянина за походженням? У ній граф представив критичний погляд
людини на політичну та економічну кухню Росії, а також своє бачення того, як
слід реформувати державний апарат і його економічну політику, щоб перейти від западництва
до процвітання.
Головний рецепт – діяти швидко. В іншому разі бюрократія знищить будь-яку хоч трохи здорову ініціативу, здатну потривожити її солодкий сон
Головний рецепт – діяти швидко. В іншому разі бюрократія знищить
будь-яку хоч трохи здорову ініціативу, здатну потривожити її солодкий сон.
Вітте описав усю таємницю останніх днів царського режиму
з його вадами, тотальним грабунком, корупцією і чиновницьким свавіллям. Про
государя він писав як про людину неглибоку, слабовольну, "нездатну бути
імператором". Ще більше від Вітте дісталося імператриці. "З її тупим
егоїстичним характером і вузьким світоглядом в чаду всієї розкоші російського
двору достатньо природно, що вона впала всіма фібрами свого "я" в те, що я
називаю православним язичництвом", – написав граф.
Вітте критикував владу за консерватизм і казнокрадство,
за руйнівну російсько-японську війну і консервацію політичної відсталості
Росії, за шовінізм і антисемітизм. Чому ж вся королівська рать стільки років
терпіла Вітте? Адже він і за життя не тримав у собі своїх критичних зауважень
на адресу як двору Його Величності, так і царських сановників. Відповідь на
поверхні. Сучасна Росія, а разом з нею частково й Україна, не могли б відбутися
без Вітте. У всякому разі тоді ще Російська імперія виглядала без графа значно
слабше й неповноцінніше.
Вітте, будучи також міністром шляхів сполучення, обплутав
величезну країну десятками тисяч кілометрів залізничних шляхів, що дозволило
Росії прискорити всі ділові процеси економіки, яка швидко зростала. Служачи
міністром фінансів, він провів грошову реформу, яка ввела вільний обмін рубля
на золото. В результаті російська валюта стала найстабільнішою валютою світу, в
країну пішли іноземні інвестиції. Вітте заснував винну держмонополію, що в
підсумку дало казні до 28% річного доходу. Він обмежив ввезення іноземних
товарів високими митами і разом з тим підтримав експорт податковими пільгами і
преміями.
Проклав Транссибірську магістраль, тим самим відкривши
для Росії азіатські ринки, що швидко розвивалися. Замислив переселення
безземельних селян до Сибіру, що пізніше реалізував
прем'єр-міністр Петро Столипін. Вітте заснував комерційні і технічні
університети. Один з них – гордість вітчизняної освіти Київський політехнічний
інститут (КПІ). Коли гіперактивний Вітте помер, слабкий і безвольний Микола II
не здригнувся і не розплакався. Царя цікавило лише одне – мемуари геніального,
але норовливого графа.
1
"У нас в Росії вже давно немає пророка у своїй вітчизні, все,
що не робиться, хоча, можливо, і гарного, приймається або озлоблено, або
критично, або байдуже"
- Про те, що надмірне критиканство утримувало Російську
імперію (куди входила й Україна) від політичного, соціального та економічного
розвитку.
2
"Росія перебуває з Америкою з часів визвольної війни
Північноамериканських Штатів в найбільш чудових відносинах, і Росії немає
приводу раптом змінити свої відносини до Америки. Європа в середовищі інших
країн являє собою стару, що втрачає сили, і якщо так буде продовжуватися, то
через кілька століть Європа буде абсолютно ослаблена і втратить головне
значення у світовому концерті. А заморські країни набуватимуть все більшої й
більшої сили, і через кілька століть жителі нашої земної планети будуть
міркувати про велич Європи так, як ми тепер міркуємо про велич Римської
імперії, про велич Греції, про велич деяких малоазіатських країн і про велич
Карфагена"
- Роз'єднаність європейських лідерів і зміцнення
політичної осі США – Велика Британія давали Вітте підстави вважати, що світове
панування заокеанської країни лише справа часу, а отже, партнерські відносини з
цими державами повинні стати одним з економічних пріоритетів Росії.
3
"Наш уряд ніколи не приваблював іноземців брати участь у
фінансуванні російської промисловості, він їм лише дозволяв це робити"
- Росія тривалий час нехтувала можливістю залучити
іноземний капітал для модернізації своєї відсталої промисловості. Ініціатива
майже завжди виходила від зарубіжних інвесторів.
4
"Велика Російська імперія протягом тисячолітнього
свого існування утворилася тим, що слов'янські племена, які жили в Росії,
поступово поглинали силою зброї і всякими іншими шляхами цілу масу інших
народностей, і таким чином постала Російська імперія, яка являє собою
конгломерат різних народностей, а тому, власне кажучи, Росії немає, а є
Російська імперія. Ну а після того як ми поглинули цілу масу чужих нам племен і
захопили їхні землі, тепер в думі з'явилася напівкомічна національна партія,
яка оголошує, що, мовляв, Росія повинна бути для росіян, тобто для тих, хто
сповідує православну релігію, прізвище яких закінчується на "ов"
- Про те, що російський шовінізм позбавлений історичної
логіки.
5
"Загальний закон такий, що народ вимагає економічних і
соціальних реформ. Коли уряд систематично в цьому відмовляє, то він приходить
до переконання, що його бажання не можуть бути задоволені цим режимом, тоді в
народі економічні та соціальні вимоги відкладаються і назрівають політичні
вимоги як засіб для отримання економічних і соціальних перетворень. Якщо після
цього уряд мудро не регулює цю течію, а тим паче якщо починає творити
безумство, то вибухає революція. Якщо революцію гасять, але потім продовжують
грати направо і наліво, то оселяється анархія"
- Закон руйнування державності, виведений Вітте.
6
"Без релігії маса перетворюється на звірів, але звірів
гіршого типу, бо звірі ці володіють більшими умами, ніж чотириногі. У нас
церква перетворилася на мертву бюрократичну установу, церковні служіння на
служби не Богу, а земним богам, всяке православ'я на православне язичництво.
Ось в чому полягає головна небезпека для Росії. Ми поступово стаємо менше
християнами, ніж адепти всіх інших християнських релігій. Ми робимося поступово
віруючими менш за всіх"
- Про фарисеїв Російської православної церкви як головну
загрозу розбещення і розвалу держави.
7
"Хто створив Російську імперію, перетворивши московське
напівазіатське царство на найвпливовішу, найбільш домінуючу, велику європейську
державу? Тільки сила багнета армії. Адже не перед нашою культурою, не перед
нашою бюрократичною церквою, не перед нашим багатством і добробутом схилявся
світ. Він схилявся перед нашою силою, а коли побачили, що ми зовсім не такі
сильні, як думали, то відразу картина змінилася, внутрішні і зовнішні вороги
підняли голови, а байдужі почали на нас не звертати уваги"
- Про нестійкість держави, яка веде свою дипломатію винятково
мовою сили.
8
"Мене дуже дивували деякі своєрідні риси
американського життя. Так, наприклад, більшість служителів у готелях і
ресторанах, тобто особи, які подають страви і прибирають столи, були ніщо інше,
як студенти вищих навчальних закладів та університетів, які цим шляхом заробляють
собі кошти, оскільки влітку служителям у ресторанах платять порівняно великі
кошти, що доходять до $ 100, тобто близько 200 руб. на місяць на всьому
готовому. <...>. За нашими звичаями нічого подібного в Росії бути не
може, незважаючи на те що наші бідні студенти голодують, живучи іноді на 10-20
руб. на місяць, вони, тим не менше, були б шоковані, якби їм запропонували
служити за столом у вигляді лакея, навіть у найкращих ресторанах"
- У 1905 році Вітте відвідав США, де звернув увагу на
дрібні, але дуже істотні відмінності двох великих світів.
9
"Кожна людина за своєю природою шукає кращого. Це
відрізняє людину від тварини. На цій якості людини ґрунтується розвиток
добробуту та благоустрою суспільства і держави. Але для того, щоб у людині
розвинувся сказаний імпульс, необхідно поставити її у відповідну обстановку. У
раба цей інстинкт гасне. Раб, усвідомлюючи, що поліпшення його буття і буття
його ближніх нездійсненне, кам'яніє. Свобода воскрешає в ньому людину. Але
недостатньо звільнити його від рабовласника, необхідно ще звільнити його від
рабства свавілля, дати йому законність, а отже, і свідомість законності, і
просвітити його. Все це не зроблено або майже не зроблено. Селянин перебуває в
рабстві свавілля"
- Про необхідність на законодавчому рівні перетворити
селянина у власника, у фермера з усіма цивільними і майновими правами.
10
"Звичайно, у кожному явищі на цьому світі є хороші і
погані сторони, починаючи від процесу самого життя людини; точно так само і в
свободі друку є погані і хороші сторони. В результаті хороші сторони свободи
друку значно перевищують погані. Правовий порядок не може існувати без свободи
слова, і вільна преса за всіх її зловживань є одною з могутніх гарантій
законності й обмеження всяких зловживань"
- Свобода слова це не каприз капіталізму, а єдина
можливість контролювати владу. В іншому випадку ця сама влада стає необмеженою
і злочинною, вважав Вітте.
11
"У нас народ так само трудиться, як і п'є. Він мало
п'є, але більше, ніж інші народи, напивається. Він мало працює, але іноді
надривається роботою"
- Про низьку продуктивність праці.
12
"Для того щоб народ не голодував, щоб його праця
стала продуктивною, потрібно йому дати можливість працювати, потрібно його
звільнити від піклувальних пут, потрібно йому дати загальні цивільні права,
потрібно його підпорядкувати загальним нормам, потрібно його зробити повним й
особистим володарем своєї праці, одним словом, його потрібно зробити з точки
зору цивільного права персоною. Людина не розвине свою працю, якщо вона не
усвідомить, що плоди її праці – її власність і власність її спадкоємців"
- Один з механізмів підвищення продуктивності праці, який
до цього часу повною мірою не запущений ні в Україні, ні в Росії.
Сергій Вітте народився у 1849 році в Тифлісі (Грузія). У
1886-му, після закінчення Новоросійського університету, служив керівником
Південно-Західної залізниці. У 1892-му граф очолив міністерство шляхів
сполучення, в цьому ж році імператор Олександр III призначив Вітте міністром
фінансів. Протягом наступних 11 років глава відомства зумів реформувати грошову
систему Російської імперії, перетворивши рубль у найбільш стійку валюту
планети, а також більш ніж удвічі збільшив держбюджет. Незважаючи на напружені
стосунки з новим государем, Миколою II, у 1905 році Вітте був призначений
прем'єр-міністром Росії. Під керівництвом Вітте був складений імператорський
Маніфест 17 жовтня 1905 року, який дарував громадянські свободи і проголосив
скликання законодавчої держдуми. Свої останні роки Вітте прожив у глибокій
опалі. Граф помер в Санкт-Петербурзі 28 лютого (за новим стилем 13 березня)
1915 року. Його похорони відбулися у надзвичайно скромній обстановці, без
особливих почестей та імператорських співчуттів.
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 20 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.