Маргарет Тетчер, єдина в історії жінка на посаді прем'єр-міністра Великобританії, діючи жорсткими методами, вивела країну з економічної кризи і повернула їй міжнародний авторитет. Після відходу з посади Залізна леді у своїй книзі, розмірковуючи про управління державою, говорить про силу демократії та послаблювальний вплив деяких демократичних міфів, пише Наталія Мечетна у №32 журналу Корреспондент від 17 серпня 2012 року.
Від дочки бакалійника до титулу баронеси і міжнародного
визнання як політика і керівника однієї з найбільш значущих держав світу – таку
неординарну життєву дорогу подолала Маргарет Тетчер, єдина леді на посаді
прем'єра за всю історію Великобританії і перша жінка, яка отримала такий
значний пост у Європі.
У своєму успіху Тетчер нічого особливого не бачить,
вважаючи, що він – плід завзятості, освіти та звичайної жіночої життєвої
кмітливості. Адже будь-яка представниця прекрасної статі, обізнана з проблемами
ведення домашнього господарства, за її словами, близька до того, щоб розуміти
механізми управління країною.
Щоправда, Залізну леді, як прозвали Тетчер за жорсткий
стиль управління, назвати "будь-якою домогосподаркою" не можна. Вона з
дитинства вирізнялася аж ніяк не жіночим характером та захопленнями.
Виховуючись у суворій, пронизаній релігійністю,
вікторіанській обстановці, юна Тетчер увесь свій час приділяла не танцям або
іншим дівочим радощам, а читанню і навчанню. За традиціями того часу освіту
вона отримувала в спеціальних закладах для дівчаток, що пізніше зіграло їй на
руку: будучи в дитинстві майже ізольованою від спілкування з протилежною
статтю, Тетчер так і не навчилася комплексувати перед чоловіками і поступатися
їм. "А коли стала дорослою – вибачте, джентльмени, але було вже пізно", –
розповідала вона.
Джентльмени – британські державні, громадські та партійні
діячі – на власній шкурі переконалися, що ця леді не пасує ні перед ними, ні
перед складними проблемами, вирішуючи їх із зовсім не жіночою твердістю.
Наприклад, будучи міністром транспорту, освіти і науки,
вона в пух і прах розкритикувала соціалістичні принципи управління країною й
урізала витрати на безкоштовне молоко в школах, щоб профінансувати наукові
програми. За це Тетчер пережила шквал критики, але вона перенесла його з
незворушною стійкістю.
Зайнявши прем'єрський пост, Залізна леді продовжила бій з прихильниками лівих поглядів, не втомлюючись повторювати, що "держава загального благоденства" є головним джерелом соціальних проблем
Зайнявши прем'єрський пост, Залізна леді продовжила бій з
прихильниками лівих поглядів, не втомлюючись повторювати, що "держава
загального благоденства" є головним джерелом соціальних проблем. А вони в
момент появи Тетчер у кріслі глави уряду в Британії досягли піку: по країні саме
прокотилася "зима невдоволення" – період, коли життя на островах було
паралізоване страйками, а на вулицях лежали гори сміття і навіть небіжчики,
яких через страйкове божевілля нікому було ховати.
Круте економічне піке, втрата впливу на світовій арені і
масштабні страйки, що влаштовувалися профспілками, – лише частина тих завдань,
які довелося вирішувати новому прем'єру. І консерватор від капелюшка до
шкарпеток туфель, яким завжди була Тетчер, швидко довела країні, що
ліберальничати не має наміру.
Вона різко обмежила права профспілок, насамперед
шахтарських, які в той момент заправляли суспільним життям, а також домоглася
збільшення нафтовидобутку, тим самим знизивши залежність країни від вугілля.
Крім того, Тетчер позбулася збиткових держкомпаній, передавши їх у приватні
руки. У підсумку акціонерними товариствами стали такі гіганти, як авіакомпанія
British Airways і газовий монстр British Gas. Все це підштовхнуло економіку
вперед і поклало початок розвитку так званого народного капіталізму.
"Занадто мало багатих, і занадто мало прибутку", – такою побачила причину кризи в країні Залізна леді, роблячи все, щоб зробити співвітчизників більш забезпеченими
"Занадто мало багатих, і занадто мало прибутку", – такою
побачила причину кризи в країні Залізна леді, роблячи все, щоб зробити
співвітчизників більш забезпеченими. І на цьому шляху її чекав успіх.
Довівши свою ефективність у внутрішній політиці, Тетчер
настільки ж рішуче взялася за зовнішньополітичну сферу. При ній Великобританія
вплуталася у збройний конфлікт з Аргентиною за Фолклендські острови і виграла
цю війну. Перемога повернула Британії повагу на міжнародній арені, втрачену у
зв'язку з кризою та розпадом колоніальної імперії.
"Тільки вона і була єдиним достатньо мужнім чоловіком, готовим
очолити керівництво [країною]", – сказав про Тетчер британський парламентарій
лорд Пеннел.
Хоча, за словами самої Залізної леді, її сила була аж
ніяк не в якійсь "мужності", а в наслідуванні заповітів батька, якого вона
надзвичайно любила. Він вирізнявся чесністю і послідовністю, не визнавав слів
"я не можу" і "це занадто складно". Саме батько сформулював якось для дочки
життєвий девіз: ніколи не треба йти за натовпом, краще вести його за собою.
Свій досвід ведення натовпу, а також нетривіальні погляди
на управління сучасною європейською державою Тетчер описала у великій праці під
назвою Мистецтво управління державою: стратегії для мінливого світу.
1
"Встановлення демократії в усіх країнах і на всіх
континентах залишається законним і, навіть більше, фундаментальним аспектом
розумної зовнішньої політики. Існує безліч практичних підстав для цього:
демократичні держави зазвичай не воюють одна з одною; демократія, як правило,
сприяє приходу до влади доброго уряду; демократія в більшості випадків
нерозривна з процвітанням"
- Про значення демократії для успіху і процвітання всього
світового співтовариства
2
"Розумний і стабільний міжнародний порядок може будуватися
лише на повазі до націй і національних держав. Націоналізм, національна
гордість і національні інститути, незважаючи на властиві їм недоліки, формують
найкращу основу для дієвої демократії. Спроби придушити національні відмінності
або об'єднати різні нації з чітко вираженими традиціями в штучні державні
утворення дуже часто закінчуються провалом, а іноді – кровопролиттям"
- Про націоналізм як важливий фактор існування успішних
демократичних держав
3
"Які б хитрощі міжнародної дипломатії не
використовувалися для збереження миру, остаточним мірилом майстерності
управління державою є вирішення питання, що робити перед обличчям війни. Уміння
стримати війну і виграти нав'язану війну – два боки однієї медалі: і те й інше
вимагає безперервного вкладення коштів в оборону і постійної, незламної
рішучості протистояти агресії. У нинішні часи навіть сама думка про війну піддана
анафемі. Але, незважаючи на це, на Землі то тут, то там спалахують збройні
конфлікти різної інтенсивності"
- Тетчер, яка вплуталася в переможний для Великобританії
конфлікт з Аргентиною за далекі від Європи крихітні острови, міркує про
необхідність для лідера будь-якої держави бути готовим до війни
4
"Далекоглядний державний діяч повинен враховувати й
оцінювати цілий спектр ризиків і можливостей. Зовнішня політика та забезпечення
безпеки – це, перш за все, використання сили і могутності для досягнення власних
цілей у відносинах з іншими державами. Я як консерватор абсолютно не боюся
такого твердження. Нехай інші пробують домогтися бажаних результатів у
міжнародних справах, не спираючись на силу. Вони приречені на невдачу"
- Управляючи центром колись могутньої Британської імперії,
яка розсипалася, Тетчер не відмовляється від ідеї силового вирішення
зовнішньополітичних завдань
5
"Під час створення коаліції для боротьби зі спільним
ворогом нам, можливо, доведеться – принаймні тимчасово – зблизитися з режимами,
які нас не задовольняють і які б в іншій ситуації були б для нас об'єктом
критики. Будучи прихильницею консервативних, а не ліберальних поглядів у
питаннях зовнішньої політики і забезпечення безпеки, я цілком згодна з [прем'єр-міністром
Великобританії у 1940-1945 і 1951-1955 роках] Уїнстоном Черчіллем, який одного
разу так висловився про союз з СРСР у боротьбі проти нацистської Німеччини:
"Якщо б [німецький фюрер Адольф] Гітлер вторгся до пекла, я б як мінімум
постарався дати дияволу хорошу рекомендацію"
- Про те, що в зовнішній політиці прийнятні
найнесподіваніші тимчасові союзи
6
"Після закінчення холодної війни Захід чомусь вирішив, що
тепер можна думати і говорити лише про принади миру. Після перемоги над
головним ворогом – радянським комунізмом – думка про те, що можуть з'явитися
інші вороги, здатні порушити наш тихий добробут, здавалася надто безглуздою.
Тепер нам відомо, що терористи [лідера Аль-Каїди Усами]
бін Ладена готували свої злочини не один рік. Поширення їхньої божевільної, хибної
ідеології (язик не повертається назвати це релігією) відбувалося на наших очах.
Ми були занадто зашорені, щоб помічати що-небудь. Коротше кажучи, світ ніколи
не переставав бути небезпечним. Проте Захід втратив пильність. Поза всяким
сумнівом, саме в цьому головний урок трагедії 11 вересня, і ми зобов'язані
засвоїти його, якщо не хочемо, щоб наша цивілізація припинила своє існування "
- Тетчер вважає, що терористична атака повернула західний
світ з небес на землю, розвіявши ейфорію, що охопила демократичні країни після
розпаду "імперії зла" – СРСР
7
"Фемінізація військової служби, мабуть, найбільш згубна з
цих "реформ". Зважаючи на те, що чоловіки в цілому фізично сильніші за жінок,
виникає дилема – або не допускати останніх до виконання завдань, що вимагають
фізичної сили, або знизити складність самих завдань, що, погодьтеся, легко
зробити на навчаннях, але не в бою. Прихильники фемінізації обирають, звичайно,
другий шлях. І нерідко з ними погоджуються"
- Жінка, яка освоїла чоловічу роботу, Тетчер міркує про
небезпеки тотальної фемінізації суспільства
8
"Об'єднана Німеччина, безсумнівно, знову стане домінуючою
державою в Європі. Було б цілком дипломатичним, але водночас і злочинно наївним
не помічати, що саме прагнення Німеччини до панування привело на моєму віку до
двох жахливих глобальних війн, які забрали життя сотень мільйонів людей, у тому
числі 9 млн німців. Німці – культурний і талановитий народ, проте в минулому
вони неодноразово демонстрували приголомшливу нездатність обмежувати власні амбіції
і поважати своїх сусідів"
- Тетчер попереджає європейців, що домінування Німеччини
в Європі може стати причиною великих проблем
9
"Америка – оплот боротьби за свободу у світі, оскільки у
збереженні цінностей свободи полягає сенс самого її існування. <...>.
Сучасний світ – і це не жарт – веде свій відлік від 4 липня 1776 року. У той
день бунтівні колоністи закріпили на папері істини, що не потребують доведення,
й урочисто поклялися не шкодувати ні життя, ні статку, ні доброго імені для їхнього
захисту: "Всі люди створені рівними, вони наділені Творцем певними невід'ємними
правами <...>, і, щоб гарантувати ці права, люди домовилися між собою
створити уряди, які отримують владу за згодою тих, хто перебуває під їхнім
управлінням". З того моменту патріотизм розумівся вже не як відданість
батьківщині, а як відданість універсальним і вічним принципам"
- Залізна леді захоплюється принципами, закладеними в
основу американської демократії
10
"Я завжди була впевнена в тому, що комуністична система
неминуче рухне, якщо Захід збереже твердість. Моя впевненість виникала з того,
що комунізм намагався йти проти самої суті людської натури і, отже, був хитким.
Його прагнення нівелювати індивідуальні особливості не давало можливості
мобілізувати індивідуальні таланти, що принципово важливо для створення
матеріальних цінностей. Він збіднював не просто душі, а саме суспільство"
- антилюдська природа комунізму, на думку Тетчер, і стала
ключовою причиною розпаду побудованої на ньому радянської системи
Маргарет Тетчер у датах
Маргарет Тетчер народилася 13 жовтня 1925 року в містечку Грентхем, на батьківщині знаменитого вченого Ісаака Ньютона. Здобула освіту хіміка і юриста. У 1970-му отримала посаду міністра освіти і науки в уряді консерватора Едварда Хіта. Через п'ять років, після того як Хіт пішов у відставку з поста прем'єра і був відсторонений від керівництва партією, Тетчер обрали лідером консерваторів.
У 1979-му стала першою в історії країни жінкою-прем'єром. Крім того, Тетчер – єдиний глава британського уряду, який обіймав свій пост тричі поспіль. Вона керувала країною аж до листопада 1990 року, тобто 11 з половиною років – це рекордно довгий термін. Залізна леді переплюнула навіть Уїнстона Черчілля, легенду британської політики, який був прем'єром лише двічі, та й то з перервою.
У 1990 році Тетчер отримала орден За заслуги, а в 1992-му королева Єлизавета II дарувала їй титул баронеси і довічне право засідати в палаті лордів.
***
Цей матеріал опубліковано в № 32 журналу Корреспондент від 17 серпня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.