Головна
 

Корреспондент: Красиво жити. Лист із Сейшелів

2 квітня 2012, 13:35
0
101
Корреспондент: Красиво жити. Лист із Сейшелів
Фото: АР
Сейшели є визнаним місцем райських пейзажів

На Сейшельських островах захоплення з приводу ідеальних пейзажів заспокоюють місцеві ціни. Навіть банани, що ростуть тут на кожному кроці, вдвічі дорожчі, ніж у Києві, пише Ірина Метнева, креативний директор агентства Мічурін, у рубриці Лист з… у №11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року.

Починаючи збирати перед поїздкою інформацію про Сейшельські острови, насамперед я дізналася, що на одному з них, острові Сен-П'єр, знімався тепер уже легендарний рекламний ролик батончика Баунті. Цього вистачило, щоб зрозуміти: треба їхати. Райське задоволення обіцяли численні відретушовані фотографії в Мережі. І я приготувалася потопати в орхідеях і пити кокосовий ром.

Подорож обіцяла бути захопливою хоча б тому, що раніше я ніколи не переміщувалася довго на яхтах. Проробивши довгий шлях на літаку з Москви – близько шести годин до Дохи (Катар) і до Вікторії (столиця Сейшельських островів на острові Мае), – ми, команда з дев'яти осіб, завантажилися на крейсер-катамаран. Він виявився досить комфортабельним, з двома санвузлами і чотирма каютами, просторим кубриком і зручною кухнею.

У місцевому супермаркеті з мізерним вибором продуктів ми купили їжі, додали фруктів і овочів з ринку, здивувавшись тамтешнім цінам

У місцевому супермаркеті з мізерним вибором продуктів ми купили їжі, додали фруктів і овочів з ринку, здивувавшись тамтешнім цінам. Качан капусти коштував $ 5, в'язка бананів, які ростуть тут на кожному кроці, чомусь близько $ 3.

Справа в тому, що сільське господарство тут розвинене слабо, населення переважно зайняте в туризмі та рибальстві, та й навіщо сейшельцям обробляти грядки – їм вистачає того, чим радує природа. Втім, вони набили руку на вирощуванні кориці, ванілі, кокосу, батату, касави (маніок), та й то з подання колонізаторів.

За право володіти плантаціями спецій, як і величезними резервами питної води на цих островах в Індійському океані в різний час боролися між собою англійці і французи – по черзі вони панували на Сейшелах. Місцеві жителі називають себе креолами, хоча насправді це франко-африканські мулати, які розмовляють одразу трьома мовами – креольською (суміші африканської та французької), французькою та англійською.

Мае, з марини якого розпочався наш шлях, найбільш "галасливий" з чотирьох основних островів – Мае, Ла-Діга, Праслен і Силуета. Столиця острова, Вікторія, пропонує безліч розважальних закладів – дискотеки, казино, ресторани. Причому казино – популярний вид місцевого дозвілля, де тубільці в тиші і прохолоді легко розлучаються з грошима.

Ми їхали на Сейшели, передчуваючи, як купуватимемо на фруктових ринках манго, плоди псидіума і цитри, а також хлібного дерева і, звичайно авокадо, дині, жамалаки, бичачого серця, карамболі, коросолі, цукрову тростину та іншу тропічну екзотику. Але виявилося, що березень не сезон для манго, як і для багато чого іншого. Тому довелося бути скромнішими, задовольняючись бананами, ананасами, папаєю і маракуєю. Хоча фреші з останньої з додаванням кількох крапель лайма виявилися чудовими.

Залишивши проєвропейський Мае, ми вирушили на пошуки острова Кузин, єдиними жителями якого були величезні альдабрські черепахи. Як гігантські гриби, вони обліпили зелені галявини заповідника, в якому панує справжній черепаховий комунізм. Взагалі на запитання: "А чи не можна поїсти черепахового супчика?" будь-який сейшелець злякано округлює очі і пояснює, що це карається тюремним ув'язненням.

Тут таки розташований атол Альдабра, одна з найбільших і найкрасивіших лагун світу. Тепер я знаю напевно, що бірюзового і навіть смарагдового кольору морська вода набуває біля берега завдяки білосніжному кораловому піску.

Наступний острів, Ла-Діг, виявився тотальним велотреком: і місцеві, і туристи переміщуються переважно на велосипедах. Через це виникає відчуття, що ви перебуваєте в дачному селищі, яке посилюють одноповерхові споруди і маленькі провінційні магазинчики, що торгують сувенірами з цілком столичними цінами.

Втім, на відміну від столиць світу, зв'язок, як і інтернет на Сейшелах – слабке місце. А велика кількість телефонних автоматів зовсім не означає можливість ними скористатися.

Що стосується креольської кухні, то всупереч дифірамбам путівників, на перевірку вона виявилася одноманітною і примітивною

Що стосується креольської кухні, то всупереч дифірамбам путівників, на перевірку вона виявилася одноманітною і примітивною. Переважно це рагу з риби або курки з овочами і каррі. Основними інгредієнтами салатів є морква з капустою, іноді компанію їм становить тунець.

Втім, на острові Праслен, дикому й чудовому, якого майже не торкнулася "цвіль" цивілізації, нам вдалося скуштувати чудово приготовлені морепродукти та рибу.

Місцевий делікатес і за сумісництвом головний символ Сейшел – морський кокос, що формою нагадує апетитну попку. Він охороняється законом і заборонений до вживання, але в заповіднику його можна купити повністю або частково, хоча і за шалені гроші. Вартість сувенірів з нього також дивує.

Навіть ординарні кокоси у місцевих жителів коштують чимало. А лідерами за дорожнечею на островах є таксі і ресторани

Треба зазначити, що навіть ординарні кокоси у місцевих жителів коштують чимало. А лідерами за дорожнечею на островах є таксі і ресторани.

Однак є на Сейшелах продукти, вартість яких невисока. Наприклад, підходить до вас такий собі Боб Марлі і загадково зауважує, що особисто він не курить сигарети, очікуючи, що ви у відповідь запитаєте: "А скільки коштує те, що ви курите?". І тут вже залишається тільки дивуватися, наскільки те, що він курить, недорого.

Тільки ми встигли звикнути до неквапливого і ненав'язливого сейшельському сервісу, місцевих лондонських цін і відносного комфорту мікродушевої нашої яхти, як минули всі сім днів нашої подорожі.

Пришвартувавшися в марині, наша команда матросів-новачків вирушила відзначати вдалу подорож в легендарний ресторан Вікторії Pirate's Arms. Там гарячі креольські жінки наливали нам ром.

***

Цей матеріал опублікований в № 11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: туризмприродаціниСейшели
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах