Освіта українського студента в американському вузі більш ніж будь-яка інша сфера дає уявлення про прірву в способі мислення і життя в Україні та США, пише Ірина Ковальчук, співробітниця банку, у рубриці Лист з... у №13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року.
Цей випадок чомусь мене особливо вразив. Можливо, тому, що стався на другий рік мого навчання в США, коли мені здавалося, що всі сюрпризи вже позаду. Після закінчення заняття викладач попросив клас про послугу: у його сина в школі канікули, дружина бере день відпустки, і вони б хотіли з'їздити покататися на лижах. Так, за розкладом заняття, але він готовий провести його в інший час. "Підніміть руки, якщо хтось проти того, щоб відпустити мене, і заздалегідь прошу вибачення за завдані незручності. І це жодним чином не позначиться на оцінці", – сказав викладач на закінчення. З групи понад 20 осіб піднялися дві руки проти. Двосекундна пауза, у якій прочитувалося засмучення, і фраза: "Питання вичерпане, наступне заняття за розкладом, вибачте, що поставив вас у незручне становище своїм проханням". Ось такий несподіваний урок демократії.
На груповій роботі робиться особливий акцент. Так американців навчають працювати в колективі, і це для багатьох, які виросли на поняттях індивідуалістичного суспільства, непросте завдання
Багато предметів в американському університеті побудовані за принципом кейсів, тобто присвячені вирішенню практичних завдань, а не начитуванню теорії. Ще одна фішка – це коли кейси розв’язуються не індивідуально, а в групі. І, до речі, на груповій роботі робиться особливий акцент. Так американців навчають працювати в колективі, і це для багатьох, які виросли на поняттях індивідуалістичного суспільства, непросте завдання.
Хоча я, приїхавши до США, добре відчула, що таке індивідуальна відповідальність, а не колективний розум, до якого звикла. Тут неможливо загубитися в групі, не прийти на зустріч або не виконати свою частину проекту.
Також для мене незвичайним був акцент на волонтерство. Ця ідея всіляко підтримувалася, пропагувалася як в університетському виданні, так і на окремих заняттях, як, наприклад, в класі з менеджменту. Ми збирали гроші для Food Bank (організації, яка займається збором продуктів харчування для нужденних) у вболівальників перед бейсбольним матчем, а це не найдобріші хлопці. Напевно, таким чином розвивали лідерські якості, здатність вийти із зони комфорту і творчо підійти до вирішення завдань.
В Америці, крім знань, студентам прищеплюють соціальну відповідальність
Крім того, ми працювали на спорудженні будинків для багатодітних сімей: ділянки виділила місцева влада, все інше – справа рук волонтерів, і дівчатка фарбували стіни, а хлопчики забивали цвяхи і носили дошки. Під час нашої "зміни" до свого майбутнього будинку підійшов батько багатодітного сімейства. Прораб познайомив нас з Майклом і його хлопцями. Було зворушливо усвідомлювати, наскільки важливо для цієї людини те, що ми для неї робимо. Повинна сказати, що такі завдання чудово промивають мізки, оскільки змушують замислюватися про речі, які не завжди лежать в площині навчальних інтересів. Тобто в Америці, крім знань, студентам прищеплюють соціальну відповідальність.
Наступним проектом був уїк-енд, проведений у компанії 100 осіб за містом в справжнісіньких піонерських будиночках – так я їх про себе називала. Ми вчилися довіряти один одному, коли страхували під час спуску зі "скелі", приймати один одного через розуміння того, що всі ми різні і по-різному ведемо себе в стресових ситуаціях. Ми приходили до усвідомлення того, що, виступивши командою, можна вирішити завдання, непідйомне для одинака, і що обов'язково треба ділитися один з одним хорошим. Потім, ввечері, зібравшись з викладачем, ми кожну гру-завдання розбирали з точки зору досягнення цілей і моделювання ситуацій.
В останній день ми писали один одному анонімні листівки, висловлюючи в них подяку за вчинки членів команди, які нас найбільше вразили. Впевнена, тоді кожен відчув себе особливим.
Ще один особливий момент американських університетів – зустрічі з топ-менеджерами великих компаній, які відіграють важливу роль в місцевій економіці
Ще один особливий момент американських університетів – зустрічі з топ-менеджерами великих компаній, які відіграють важливу роль в місцевій економіці. Де ще я могла почути виступ Білла Гейтса, засновника Microsoft, фінансового директора компанії Boeing, а також головного керуючого великою світовою мережею кав'ярень Starbucks? Такі зустрічі з представниками корпорацій є нормою і спрямовані на створення тісних зв'язків університетів з бізнесом.
Ще одна форма встановлення таких зв'язків – менторство (від англ. mentor – "наставник"). Мій ментор – співробітниця Costco, найбільшої в світі мережі складів самообслуговування клубного типу, – відповідала за закупівлі певного виду продукції для мережі (масштаби закупівель складно уявити, тільки в США в Costco налічується більше 400 складів). Ми зустрічалися у неї в офісі кілька разів на місяць і проводили час у розмовах про особливості її роботи, вона брала мене із собою на склади вибирати товар у постачальників і т. д. І хоча моя сьогоднішня робота далека від ритейлу, такі університетські програми дають реальний шанс краще зрозуміти особливості тієї чи іншої роботи, наблизитися від теорії до практики і, що важливо, напрацювати зв'язки в бізнес-середовищі.
Багато моїх однокурсників потім ішли в ці компанії працювати. Звичайно, використовувалися і більш традиційні форми працевлаштування, такі як ярмарки вакансій, проходження практики та стажувань. До речі, літні двомісячні стажування були обов'язкові, і тільки від тебе залежало, чи зможеш ти влаштуватися, щоб ще й заробити, або це буде безкоштовне стажування. Також популярним був предмет, підсумком якого було написання проекту на замовлення компанії – як правило, дослідження ринку на задану тему – і його захист перед співробітниками і керівництвом. Цікаво, що компанія оплачувала цю роботу (близько $ 2,5 тис.), але кошти отримував факультет університету.
***
Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.