Залежно від того, чиїм прикладом піде Україна щодо гомосексуалістів – Європи чи Росії, – вона вибере демократію або повну її протилежність, пише екс-видавець журналу Корреспондент Джед Санден у колонці, опублікованій у №19 видання від 18 травня 2012 року.
Українські політики роками говорять про те, що мають намір піти від радянського минулого і стати ближчими до Європи. На наступному тижні Україна виявиться перед вибором – зробити надбанням усіх громадян основні права на свободу слова і зібрань, гарантовані Конституцією України та обов'язкові для всіх країн, які обрали демократичний шлях розвитку, або тільки деяких.
У неділю 20 травня група з 200 активістів сподівається провести перший гей-парад в Києві. У більшій частині Європи подібна новина навряд чи привернула б увагу. У Берліні, Амстердамі та інших містах гей-паради проходять вже не перше десятиліття і приваблюють тисячі учасників.
Усі країни Європейського союзу гарантують гомосексуалістам рівні з іншими громадянами права за законом, включаючи право на свободу слова і зібрань. Ст. 21 європейської Конституції каже: "Будь-яка дискримінація щодо людини, незалежно від статі, раси, кольору шкіри, етнічного та соціального походження, генетичних особливостей, мови, ставлення до релігії або віри, політичних та інших переконань, належності до національної меншини,майнового стану, народження, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації,заборонені".
Перший гей-парад відбувся у Польщі у 2010 році. А громадяни Польщі отримали ще одне підтвердження поняття свободи слова як права людей, з якими ви не згодні, висловлювати свою думку
Навіть країни, які недавно вступили в ЄС і чия історія схожа з українською, – такі як Польща і Чеська Республіка – підтримують право на свободу слова і зборів усіх громадян. Так, перший гей-парад відбувся у Польщі у 2010 році. Він пройшов незважаючи на те, що Польща – віруюча католицька країна, і багато поляків виступають проти гомосексуальності з релігійних причин, проте уряд не обмежив гомосексуалістів у їхніх правах. А громадяни Польщі отримали ще одне підтвердження поняття свободи слова як права людей, з якими ви не згодні, висловлювати свою думку.
На відміну від Європи, Росія неодноразово забороняла проведення гей-парадів у Москві та Санкт-Петербурзі. Уряд відкидав усі петиції на проведення гей-параду за останні сім років, до того ж російська міліція не захистила тих, хто намагався провести його у 2006 році, – тоді на активістів напали противники гей-руху, в тому числі з православних релігійних організацій.Тоді багато організаторів параду були арештовані міліцією, їх допитували. У результаті Європейський суд з прав людини оштрафував російський уряд на $ 40тис. І, незважаючи на рішення суду, багато російських політиків заявили, що і далі даватимуть відсіч всім спробам організувати гей-парад у Москві.
З часу проголошення незалежності в Україні в 1991 році уряд письмово засвідчив право громадян на свободу. Свобода релігії гарантується Конституцією України, і кожен президент – від Леоніда Кравчука до Віктора Януковича – забезпечував і поважав свободу релігії для всіх українців, є вони православні чи католики, євреї, мусульмани або послідовники іншої віри. Таким чином,відповідно до Конституції та європейських стандартів, в Україні поважають права представників усіх релігій, національностей та етнічних меншин.
Україна зараз стоїть перед вибором – надати всім своїм громадянам повну свободу слова чи ні
І незважаючи на те, що ця буква закону неухильно виконується, країна зараз стоїть перед вибором – надати всім своїм громадянам повну свободу слова чи ні.
Не так давно Верховна Рада прийняла на розгляд законопроекти 8711 і 10290, що можуть перетворити дискримінацію гомосексуалістів на закон України. Особливе занепокоєння викликає той факт, що за цим законопроектам кожен, хто "пропагує" гомосексуальність, що в реальному житті означає є гомосексуалістом або просто розмірковує на цю тему, може розглядатися як такий, що вчинив кримінальний злочин.
Такі законопроекти безпрецедентні, і якщо уряд почне заарештовувати гомосексуалістів за те, що вони користуються своїм правом на свободу слова, це обмежить свободи всіх українців.
У той же час деякі рухи, починаючи від релігійних організацій і закінчуючи неонацистами, та й просто бандитами, сьогодні відкрито заявляють про те, що будуть перешкоджати будь-яким намаганням організувати в Києві гей-парад. І якщо одні намагаються зупинити гей-парад за допомогою судів та інших легітимних методів, інші відкрито погрожують, заявляючи, що застосують насильство. У цьому випадку український уряд отримує шанс показати, що всі без винятку громадяни країни заслуговують захист від насильства.
Я вірю, що Україна може бути сильною європейською країною, яка гарантує свободи всім своїм громадянам. Незважаючи на загрозу бути побитими або заарештованими, учасники гей-параду 20 травня привнесуть чималу частку в розширення свобод усіх українців.
***
Ця колонка опублікована в № 19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]