Корреспондент: Запобіжні заходи. Влада пішла війною на мерів, які не належать до Партії регіонів

Влада пішла війною на мерів, які не належать до Партії регіонів. Мета цієї "зачистки" - отримати слухняних виконавців, які забезпечать ПР гідний результат на парламентських виборах, - пише Ірина Соломко в № 20 журналу Корреспондент від 25 травня 2012 року.

Юрій Бова, мер міста Тростянця, що на Сумщині, за останні кілька місяців значно розширив список своїх навичок. Тепер він вміє не тільки керувати населеним пунктом - Бова призвичаївся збирати своїх прихильників у мобільні групи і освоїв ази оборони будівлі мерії від міцних "рейдерів".

Освоїти "суміжні спеціальності" голові міськради довелося після того, як 19 місцевих провладних депутатів, порушивши регламент, вирішили достроково припинити його повноваження. А потім впродовж місяця робили спроби силою відібрати у Бови печатку і вигнати його з робочого місця. Зараз, правда, війна вже перейшла в юридичну площину - мер оскаржує в судах рішення міськради про своє зняття.

Для голови Тростянця вся ця війна має політичне підґрунтя: тричі мер, він не належить до правлячої Партії регіонів. А значить, виглядає ненадійним кадром, який не зможе дати по місту позитивний результат для партії влади на осінніх парламентських виборах.

Їм [регіоналам] треба, щоб на територіях були свої люди, які контролювали б весь
процес. В районі прекрасно знають мій характер і те, що я не буду сидіти і
дивитися на порушення крізь пальці

"Їм [регіоналам] треба, щоб на територіях були свої люди, які контролювали б весь процес. В районі прекрасно знають мій характер і те, що я не буду сидіти і дивитися на порушення крізь пальці", - пояснює Бова причини, з яких на його голову і звалилися всі неприємності.

Для Ольги Айвазовської, голови правління неурядової організації Громадянська мережа Опора, зайнятої забезпеченням відкритості та прозорості органів держвлади і місцевого самоврядування, події в Тростянці не випадок, а частина тенденції загальнодержавного рівня.

За її спостереженнями, мери українських міст все частіше міняють партійність, переходячи під крило ПР, або їх переобирають, замінюючи провладними кандидатами. У результаті за останні півтора року, що минули після місцевих виборів, ряди регіоналів поповнилися 20 головами міськрад.

Це дозволило президентській політичній силі сконцентрувати в своїх руках контроль над 217 містами країни. З урахуванням того, що всього в Україні 455 населених пунктів подібного типу, виходить, що "регіональними" стали майже половина з них.

Особливо цей процес, за словами голови Опори, посилився навесні, коли ПР взялася за підготовку до осінніх виборів до Верховної Ради.

"Міграція мерів, причому часто під тиском, у бік партії влади триває. Мери - потужна сила, яку влада хоче мати в своїх руках, - каже Айвазовська. Мета цієї "акції" - ПР намагається забезпечити собі перемогу на парламентських виборах.

Непомітні бої

Восени 2010 року Андрій Стулін виставив свою кандидатуру від тимошенківської партії Батьківщина на пост мера Южноукраїнська - міста в Миколаївській області. І під знаменами опозиційної сили переміг.

Не минуло й півтора року, як крісло з-під нього вибили регіонали. Для цього прихильники Президента Віктора Януковича скористалися законом, який набрав чинності з 1 липня 2011-го, вже після обрання Стуліна мером.

Згідно з цим документом будь-який чиновник вважається корупціонером, якщо він входить у вищі керівні органи комерційних структур. На свою біду Стулін виявився засновником одного з підприємств. У результаті суд визнав його корупціонером, оштрафував на 2 тис. грн., а депутати міськради позбавили мерських повноважень.

Головна зброя регіоналів - розподіл бюджетних коштів, що йдуть з центру

"Мене зняли тому, що я обирався від Батьківщини", - резюмує екс-чиновник.

Опонентів Стуліна не зупинило те, що Конституційний суд з подачі нардепів-регіоналів змінив спірне положення антикорупційного закону, оскільки під його дію потрапляли більшість членів нинішнього Кабміну. Віце-прем'єри і міністри не постраждали, але Стуліну від цього не легше: з огляду на його політичні погляди, місцева влада не стала йти назад.

Скасований пункт антикорупційного закону - лише один із засобів, що використовуються регіоналами в боротьбі з неугодними мерами. Приміром, крім Стуліна, його застосували ще й проти Бови.

Однак головна зброя регіоналів - розподіл бюджетних коштів, що йдуть з центру. Без них мерам нелегко: держдотації для більшості міст є ключовим джерелом формування муніципальної скарбниці. В таких умовах багато міських керівників стають чуйними до бажань вищестоящого начальства і на його прохання часто вирішують без ексцесів поміняти свій нинішній партквиток, вступивши в ПР.

Бова зокрема розповідає, що його теж намагалися шантажувати держкоштами і обрізали фінансування майже у шість разів: з 1,7 млн ​​грн. за рік до 300 тис. грн.

Залежність градоначальників від вищих держчиновників визнають і регіонали. Олег Надоша, нардеп фракції ПР, колишній мер і член парламентського комітету з питань держбудівництва і місцевого самоврядування, каже, що мерові краще бути "з владою". Адже бюджети розподіляють через обласну або районну адміністрації.

Не можна не співпрацювати з владою - він [мер] тоді не може виконувати свої
функції

"Не можна не співпрацювати з владою - він [мер] тоді не може виконувати свої функції", - зазначає нардеп. Надоша, втім, визнає, що подібний стан справ неправильний, і вимагає реформ заради розширення самостійності місцевої влади.

А от у випадку з Ольгою Омельчук, екс-мером Нетішина - міста атомників на півночі Хмельницької області, фінансового шантажу не застосовували. Місцева рада просто вирішила: керівник завалила роботу виконкому. Хоча рішень суду щодо порушень, допущених мером, немає, ці тонкощі провладну більшість не зупинили. Як не зупинило й те, що депутатам не вистачило одного голосу, щоб зробити постанову про відставку легітимною.

Але справу зроблено: безпартійний мер, який балотувався від опозиційного Фронту змін (ФЗ), знятий, а його обов'язки виконує, як і належить за законом у таких ситуаціях, секретар міськради. У даному випадку ним виявився депутат, який співпрацює, за словами Омельчук, з владою.

Подібне стало вже системою: тільки за останній час, за даними Опори, в різних регіонах країни п'яти опозиційним або мерам, які співчувають опозиції, місцеві депутати вказали на двері.

Про те, що мова йде про політичну боротьбу в чистому вигляді, свідчить подальший сценарій, за яким розвиваються наступні події. У Нетішині, наприклад, услід за відставкою мера і призначенням на цю посаду виконуючого обов'язки, лояльного владі, запанувала тиша. Хоча Верховна Рада повинна була б ініціювати дострокові вибори в "порожньому" місті. Але вона цього не робить.

В Україні "порожні" ще кілька міст, крім Нетішина, де зняли опозиційних мерів. Мова йде про Чернівці, де замість знятого градоначальника обласним центром керує Віталій Михайлишин, секретар міськради і член ПР. У Чернівецькій області вже майже рік вакантне крісло мера Новодністровська, яке раніше обіймав Руслан Панчишин, член ФЗ.

В Охтирці, що на Сумщині, відставленого голову міськради підміняє секретар, і це також член ПР. Точно така ж ситуація і в Южноукраїнську: місце вигнаного Стуліна зайняв секретар-регіонал Євген Квасневський.

Сергій Подгорний, нардеп-бютівець і член комітету з питань держбудівництва, каже: опозиція кілька разів ініціювала проведення виборів у цих проблемних містах. Але пропрезидентська більшість на чолі з регіоналами за ці рішення просто не голосує.

"Там, де у регіоналів є інтерес [де після відставки мера влада навіть на час опинилася в руках ПР], вони голосування за нову дату виборів провалюють", - пояснює депутат. Представники партії влади просто тягнуть час до загальнонаціональних парламентських виборів, фіксуючи нинішній статус-кво.

Мерів під осінь рахують

Вся ця мерська катавасія, на думку експертів, затіяна владою лише заради того, щоб на осінніх виборах домогтися позитивного для себе результату.

Щоправда, Надоша запевняє, що можливості мерів вплинути на виборців не так великі, як про те говорить опозиція. "Роль мера в цьому процесі сильно перебільшена. У нього суто технічні функції", - говорить він Корреспонденту.

Однак Подгорний пояснює, що "технічні функції" насправді призводять до того, що на виборах в руках голови міськради зосереджені значні повноваження.

По-перше, він контролює бюджетників - лікарів і вчителів, найбільш вразливу категорію виборців, яка часто організовано голосує за тих, хто потрібен міському начальству. По-друге, мер відповідає за формування виборчих комісій. І цілком може зробити так, що в них число представників партії влади та її сателітів буде більшим, ніж у опозиції. Це відкриває двері перед адмінресурсом і значно полегшує фальсифікації.

Мер відповідає за формування виборчих комісій. І цілком може зробити так, що в
них число представників партії влади та її сателітів буде більшим, ніж в
опозиції

Крім цього, саме мер відповідає за облаштування дільниць і може зробити так, щоб вони, наприклад, були тісними. В таких умовах важко працювати спостерігачам, а стовпотворіння допомагає застосовувати нечесні технології.

На відміну від Подгорного, який мислить тактично, політолог Вадим Карасьов бачить в атаці на неугодних мерів глобальну стратегію влади. Мовляв, Президент і його соратники сьогодні хочуть взяти під контроль все. Причому мова йде не тільки про вплив на адміністративний ресурс. Влада прагне контролювати ще й політичну, а також громадську частину життя суспільства. І захоплення влади в містах - частина цього плану.

"Позиція влади така: опозиція повинна бути виштовхнута з влади і стати маргінальною без будь-яких важелів впливу", - говорить про кінцеві завдання цього плану Карасьов.

Багатоголова влада

Як змінився партійний склад мерів українських міст за два роки

Бої місцевого значення

Міста України, мери яких змінили свою партійну приналежність останнім часом

Міста, у нинішніх мерів яких виникли проблеми на ґрунті їх партійності

Міста України, мери яких відмовилися від повноважень

Дані Громадянської мережі Опора

 ***

Цей матеріал опубліковано в № 20 журналу Корреспондент від 25 травня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net,можна ознайомитися тут.