Українські художники розписали батьківщину і ще півсвіту своїми муралес – співвітчизники виходять у лідери найпопулярнішого спрямування стріт-арту, пише Ірина Ілюшина у № 29 журналу Корреспондент від 27 липня 2012 року.
Минулої осені в одному з кварталів Майамі з'явилися нові
"мешканці", родом з України: стіни будинків та парканів знаменитого
американського міста-курорту прикрасили муралес – гігантські графіті зі
сценками з життя городян, зроблені вітчизняними вуличними художниками.
На них серед дерев і кущів різнокольорові домогосподарки
купують продукти або читають книги, їхні чоловіки займаються спортом або
дивляться під попкорн телевізор, полісмен стежить за порядком, а під будинком
сидить бомж, який просить зайву монетку.
Такі наслідки знаменитого фестивалю сучасного мистецтва
Miami Art Basel, і таким побачили американське життя українці Олексій Бордусов
і Володимир Манжос, художники-муралісти з дуету Інтересні казки, які взяли
участь у заході.
Муралес стає одним з найпопулярніших світових трендів сучасного мистецтва. Причому українські художники непогано в нього вписалися
Муралес стає одним з найпопулярніших світових трендів
сучасного мистецтва, переконані фахівці. Причому українські художники непогано
в нього вписалися, зауважує мистецтвознавець Олександр Соловйов, куратор
Національного культурного та музейного комплексу Мистецький арсенал. Він
відзначає творче бачення і професіоналізм співвітчизників, які, будучи, як
правило, дипломованими художниками-монументалістами, помітні поруч зі своїми
іноземними колегами.
Соловйов роботи Казок називає класикою і крім них
говорить про десяток українських муралістів, затребуваних за кордоном. "Їх
часто запрошують на фестивалі або ж самі резиденти, міська влада [запрошують]",
– повідомляє Соловйов.
У результаті українськими муралес вже розписана чимала
частина земної кулі – не лише міські квартали у США, але також у Мексиці,
Індії, Франції, Іспанії, Португалії, Росії, Італії, Польщі, Словаччині та
деяких інших країнах.
"Безумовно, звичаї, традиції, можливо, стереотипи
відбиваються на творчості, – говорить про свої роботи Манжос. – Можна
сказати, наші враження про країну виливаються у малюнок".
Еволюція графіті
Єлизавета Волкова переконана: вуличні художники зробили
її рідний Харків більш яскравим – розмалювали бетонну набережну барвистими
динамічними картинками, героями яких стали знамениті персонажі світової культури
– від поета Олександра Пушкіна до кінодіви Мерлін Монро.
"Я такого задоволення від споглядання парканів не
отримувала давно! Все, як я люблю, – колаж, гумор, колір, стиль і, звичайно ж,
[письменник Данило] Хармс, [музикант, екс-учасник харківської групи 5'nizza
Сергій] Бабкін, [американський блюзовий гітарист] BB King", – перераховує роботи
Волкова, котрі сподобалися.
Українськими муралес вже розписана чимала частина земної кулі – не лише міські квартали у США, але також у Мексиці, Індії, Франції, Іспанії, Португалії, Росії, Італії, Польщі, Словаччині та деяких інших країнах
Їхні автори – Роман Мінін і Гамлет Зіньковський,
професійні художники-монументалісти, закінчили Харківську академію дизайну та
мистецтв. В обох за плечима чималий досвід роботи, а також участь в українських
і міжнародних фестивалях та виставках, у тому числі у столичному Мистецькому
арсеналі.
У Манжоса з дуету Інтересні казки професійної освіти
немає, він закінчив аграрний університет за спеціальністю менеджер організацій,
але ніколи не працював у цій сфері. Невідомо, чи багато втратило в його особі
сільське господарство, проте мистецтво очевидно набуло – застати художника в
Україні практично неможливо, його чекають стіни Севільї, Атланти, Парижа та Монреаля.
До того ж всі ці муралес абсолютно легальні та повністю сплачуються
стороною, що запрошує – найчастіше організаторами арт-фестивалів або виставок,
іноді – міською владою.
Суми гонорарів художники не називають, але зізнаються, що
своєю творчістю цілком себе забезпечують і більше ніде не підзаробляють.
Шлях до світової слави українських муралістів лежав через темні вулиці
української столиці та інших міст – хлопці починали як звичайні райтери
Шлях до світової слави українських муралістів лежав через
темні вулиці української столиці та інших міст – хлопці починали як звичайні
райтери, тобто ті, хто, орудуючи балончиком, наносить на стіни свій псевдонім
або малює літери та фрази.
"Ми малювали графіті, але потім усвідомили, що це
безглуздо – писати шрифти або свій нікнейм на стінах. І почали малювати
персонажів", – згадує Манжос.
Експерти відрізняють те, чим займаються художники-муралісти,
від звичайних графіті: якщо останнім властива анонімність, бунтарська ідея,
ризик і спонтанність, то муралісти найчастіше – повноцінні художники, що
виробили свій стиль.
"Ці хлопці сміливо називають своє ім'я, підписуючи власні
монументальні твори, і намагаються не сперечатися із законом", – каже
мистецтвознавець Єлизавета Бєльська.
Зі стіни на Sotheby's
Практично всі українські муралісти починали графітниками.
Так, нещодавно одеський райтер Apl315 сидів в амстердамській в'язниці, оскільки
не міг заплатити штраф за власний твір, який нідерландська поліція вважала
псуванням муніципального майна. Зараз він – на шостому місці у Топ-10 найбільш
перспективних українських художників у віці до 35 років, складеному
авторитетним журналом Forbes.
Як зазначають експерти, комерціалізація вуличного
мистецтва та його вихід на легальні арт-майданчики – одна з тенденцій сучасного
мистецтва. На одному з лондонських аукціонів колекція творів британця Бенксі –
18 копій робіт цього найвідомішого у світі графітника – пішла з молотка за 400
тис. фунтів стерлінгів. Найдорожчий малюнок, Дівчина з кулькою, був проданий
більш ніж за 73 тис. фунтів – у п'ять разів вище за естімейт, тобто за першу затребовану
аукціоністом ціну.
Роботи українських вуличних художників у тренді: копія однієї з робіт Apl315, Накладні варикозні вени, була продана за $ 1.650
Українським вуличним художникам до таких цифр далеко,
хоча вони у тренді: копія однієї з робіт Apl315, Накладні варикозні вени, була
продана за $ 1.650. Його персональні виставки проходять у Санкт-Петербурзі,
Варшаві, Берліні та деяких інших європейських містах.
Стріт-арт має значний відгук у суспільстві, є
своєрідним духом часу, свіжим і демократичним явищем, переконаний вуличний
художник Володимир Воротньов (Lodek). Та й співтовариство вуличних художників
відчуває потребу у галерейному та музейному просторі як у додатковому
майданчику для спілкування з глядачем. Навіть більше, у багатьох зарубіжних країнах,
де влада думає про власне обличчя міста, вона всіляко сприяє проектам вуличних
майстрів.
В Україні складно говорити про розвиток напряму муралес, бо якщо мова йде про легальний продукт, то "все складно"
В Україні все навпаки: якщо мова йде про легальний
продукт, то "все складно", розповідає Apl315, зате якщо говорити про нелегальні
твори, то майданчиків хоч відбавляй. "Неважко працювати в країні, де корупція є
другою національною релігією", – художник натякає, що в Україні у графітника,
якщо його схопить міліція, завжди є можливість відкупитися.
Та й не залучені у творчі процеси співгромадяни не завжди
відкриті до сприйняття графіті. Зіньковський згадує, як одного разу власник
магазину, на стіні якого він запропонував щось намалювати, заявив: "Я мистецтва не потребую!".
"Але є й інші люди, які цінують і люблять все красиве
незалежно від того, де воно перебуває, – виправдовує співвітчизників художник. –
Я вважаю, що саме за таким мистецтвом майбутнє".
***
Цей матеріал опубліковано в № 29 журналу Корреспондент від 27 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.