Жителі Данії, яку укладачі рейтингів називають найщасливішою країною світу, такими не здаються: на їхніх обличчях рідко миготять усмішки, а коло спілкування вони формують мало не в дитинстві і на все життя, пише журналіст Юлія Боднар у №44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року.
У Данію мене привели зовсім не пошуки щасливого життя,
але, перебуваючи в цій країні, не думати про щастя у мене не виходило. Всьому
виною цікава статистика, згідно з якою датчани – найщасливіші люди на планеті.
І яким би невимірювальним феноменом не було щастя, в Данії його легко зрозуміти
і навіть пояснити.
Я зупинилася в Орхусі, другому за значенням датському місті,
яке за розміром та кількістю населення близьке до українських Чернівців. Орхус
також називають молодим містом – тутешній університет вважається одним з найкращих
в Європі, і в ньому навчаються понад 40 тис. студентів. Причому данське щастя
починається вже тут: безтурботний данський студент не тільки вчиться
безкоштовно, але й щомісяця отримує стипендію у 350 євро, а якщо живе окремо
від батьків – то вдвічі більшу суму.
Тільки найбільш амбітні починають підробляти під час
навчання, а решта виконують класичну студентську програму – традиційні
п'ятничні бари, вивчення мов за океаном, а також неспішний пошук життєвого
покликання. У Данії мешкати в гуртожитку на гроші держави не соромно й у 28.
Ще один данський бонус – безкоштовна система охорони
здоров'я як для місцевого населення, так і для тих, хто залишається в країні
довше трьох місяців. Прийшовши до свого лікаря скоріше з цікавості, ніж за
потреби, я спочатку вирішила, що помилилася адресою: замість очікуваних білих
халатів і черг під кабінетами, я побачила офісне приміщення із сучасним
живописом на стінах і стильно одягнену жінку, яка поспішала потиснути мені
руку. Як виявилося, вона – мій лікар, а я – одна з двохсот з гаком її
пацієнтів.
Напевно, найбільш вагомою причиною для загальноданського щастя можна назвати великі зарплати. Втім, їх врівноважують чималі податки і ціни, які вищі за
середньоєвропейські майже вполовину
Напевно, найбільш вагомою причиною для загальноданського
щастя можна назвати великі зарплати. Втім, їх врівноважують чималі податки і
ціни, які вищі за середньоєвропейські майже вполовину. І якщо в супермаркеті
можна знайти молоко за ціною нижчою, ніж в Україні, то поїздка на автобусі до
цього самого супермаркету коштуватиме 30 грн. Данію вже не перший рік визнають
найдорожчою країною Європи і, відверто кажучи, це відчув і мій гаманець.
Самі жителі королівства на податки не нарікають, вірять,
що їхні гроші повертаються до них за допомогою високих соціальних гарантій. І
правда: щоб стати бездомним у Данії, потрібно сильно постаратися, підтримка держави
не дає так просто впасти у злидні.
Найщасливіші люди, втім, такими не здаються. Не шукайте
на обличчях білявих нащадків вікінгів щирі усмішки і надмірну дружелюбність –
данці досить закриті і зберігають незмінне коло спілкування мало не з
дитинства.
Особистий простір в Данії вимагає особливої поваги
Тут неможливо завести душевну розмову з попутником у
поїзді або несподівано прийти в гості до знайомих. Особистий простір в Данії
вимагає особливої поваги: вважається нечемним
підсісти до незнайомця в транспорті, якщо є вільним хоча б одне одиночне місце.
Якими б дивними не були одяг або поведінка перехожого, на нього не прийнято
довго дивитися, а тим більше розглядати. Навіть у банку або аптеці данці стоятимуть
на пристойній відстані один від одного, попередньо озброївшись номерком, щоб
випадково не переплутати, кого обслужать першим.
Між роботою та особистим часом скандинави теж проводять
жирну риску. Хоча часто їх офіси випромінюють домашній затишок: наприклад, у
вищезгаданій лікарні з кабінетами лікарів сусідять маленька кухня і зона
відпочинку для співробітників.
Комфорт і затишок в данській культурі – майже канонізовані поняття. Данці навіть придумали цілий концепт під назвою хюгге
Комфорт і затишок в данській культурі – майже
канонізовані поняття. Данці навіть придумали цілий концепт під назвою хюгге,
який, за відсутністю відповідного слова в українській, можна описати як теплу,
душевну атмосферу. Хюгге – це свічки і вино, незалежно від часу доби, приємна
розмова за вечерею в колі друзів або відчуття повернення в рідний дім.
Квінтесенція цього відчуття – Різдвяний час або довгі
холодні місяці, коли потреба хюггувати висока, як ніколи. Адже якби не увага до
таких приємних дрібниць, життя в цій країні через погоду могло б здатися взагалі
нестерпним.
При цьому данці, здавалося б, зовсім позбавлені атрибутів
щастя української людини. Так, вони швидше залізуть на велосипед, ніж у дорогу
машину, їхні будинки затишні, але скромні, а одяг демонструє любов до комфорту,
але ніяк не до химерності. Маючи достатньо високі доходи, щоб дозволити собі
більш розкішне життя, ці п'ять з гаком мільйонів людей задовольняються благами,
які не виходять за рамки данського середнього класу. Багато в чому це
відбувається через скандинавську звичку діяти і мислити громадою, яка вважає
індивідуальний успіх неприйнятним і звеличує тільки спільні досягнення.
Одного разу за вечерею в Орхусі (звичайно ж, у стилі
хюгге) я попросила своїх друзів замислитися, що саме робить їх найщасливішими
людьми на планеті. Щастя кожного з них виглядало по-різному: хтось хвалив
безкоштовну медицину, хтось казав про впевненість у майбутньому і можливості
реалізувати себе. Але одну відповідь підтримали всі: "Так, у нас є все, щоб
жити спокійним і повним життям. Але ми не такі амбітні, як, наприклад,
американці. А коли маєш достатньо і не розчаровуєшся, що не досяг ще більшого,
ти цілком щасливий".
***
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.