Віктор Янукович зробив вибір на користь комфортної ізоляції, переставши спілкуватися з журналістами. Тікати від реальності безглуздо, вона завжди доганяє, пише Ірина Соломко, оглядач журналу Корреспондент у №51 видання від 28 грудня 2012 року.
"Решту додумайте самі", – ця фраза, якою Президент Віктор
Янукович рік тому закінчив відповідь на запитання журналіста Мустафи Найєма,
стала лейтмотивом взаємин глави держави з країною і журналістами у 2012 році.
Тоді Найєм запитав Януковича, чому звичайні українці ледве зводять кінці з
кінцями, а життя Президента та його родини все покращується. Саме з того часу країні
все доводиться додумувати самостійно, оскільки гарант на зв'язок не виходить.
Єдину і невдалу спробу спілкування з журналістами прес-служба Януковича вжила 4 липня. Але тут на руку Президенту зіграли опозиціонери
Єдину і невдалу спробу спілкування з журналістами
прес-служба Януковича вжила 4 липня. Але тут на руку Президенту зіграли
опозиціонери. В ніч перед прес-конференцією, після прийняття закону про
регіональні мови, вони взяли в блокаду Український дім, де вже щосили
готувалися до явління глави держави журналістському народу.
Вранці після кількох млявих спроб Беркута відбити
Український дім від опозиціонерів прес-конференцію скасували. Уявляю, з яким
полегшенням здихнув у той момент Янукович. Як би там не було, спілкування
гаранта з братією, що пише і знімає, не найприємніша подія в його житті. То про
Межигір'я йому нагадають, то про сина, який порушує Конституцію, голосуючи
чужою карткою в парламенті.
Прес-конференцію тоді відклали. Але з того самого часу
інформації про те, що глава держави все ж збирається поспілкуватися з
журналістами, з Банкової не надходило. Навіть більше, Президент максимально
обмежив і точкове спілкування з представниками ЗМІ, які супроводжують його в
пулі. Так звані підходи, якими завжди завершувалися візити, практично зникли. Я
вже не кажу про те, що в цей самий пул включені тільки найбільш лояльні і
перевірені бійці.
За рік Янукович дав лише одне інтерв'ю українським ЗМІ. У
лютому, напередодні своєї дворічної річниці перебування біля керма, він
поспілкувався з ведучими трьох політичних ток-шоу – Андрієм Куликовим, Савіком
Шустером і Євгеном Кисельовим. З того часу українські журналісти для Януковича
перестали існувати. Замість них Президент звернув свій погляд і слова на Захід.
До початку літа він роздав кілька інтерв'ю іноземним ЗМІ, в тому числі і німецькому
виданню Super illu, яке в Німеччині користується славою бульварного. Очевидно,
Президенту просто немає чого сказати українцям.
Оскільки пауза у спілкуванні затягнулася, я і багато моїх
колег сподівалися, що глава держави все ж вибереться зі своєї інформаційної
блокади і в переддень Нового року зустрінеться з журналістами.
Як би дивно це для Віктора Федоровича не звучало, вибрав його саме народ. Тому він зобов'язаний перед цими самими людьми, які його нагородили владою, звітувати
Тим часом "попередники" Віктора Федоровича Леонід Кучма і
Віктор Ющенко не дозволяли собі піти на новорічні канікули, не відзвітувавши за
прожитий рік. Адже як би дивно це для Віктора Федоровича не звучало, вибрав
його саме народ. Тому він зобов'язаний перед цими самими людьми, які його
нагородили владою, звітувати. Принаймні так відбувається в будь-якій
цивілізованій країні.
Зазначу, що навіть Кучма у найскладніші періоди свого
правління, будь то скандали з кольчугами або зникнення журналіста Георгія
Гонгадзе, не дозволяв собі ігнорувати журналістів і кожен квартал проводив
прес-конференції. Та що там Кучма! Навіть вельми антидемократичний Володимир
Володимирович Путін 20 грудня витратив чотири з половиною години свого
дорогоцінного часу, щоб відповісти на запитання репортерів, багато з яких були
досить неприємні для російського лідера.
Але дива не сталося. Глава держави взагалі, схоже,
вирішив себе особливо перед Новим роком не обтяжувати. Після 27 грудня ми його
в Києві вже не побачимо: він відбуває в свою західну резиденцію Синьогора. Ту
саму, де в авральному режимі за 24 млн грн. будували ресторан, успішно
замаскувавши роботи під реконструкцію альтанки. Тут Президент відгуляє в сімейному
колі свята і в Київ повернеться лише 7 січня.
Суперечливе формулювання "робоча відпустка", схоже, міцно ввійшло у словниковий ужиток і стало девізом правління Януковича
Повідомляючи це, прес-служба не забула зазначити, що
глава держави буде не тільки відпочивати в колі сім'ї, а й працювати.
Суперечливе формулювання "робоча відпустка", схоже, міцно ввійшло у словниковий
ужиток і стало девізом правління Януковича.
Президент начебто і є, але у вельми обмеженій кількості,
ігноруючи запит виборців на спілкування з ним. Януковичу абсолютно комфортно в
мікросвіті повної стабільності, яку створило йому його оточення. У нього навіть
кабінет у Межигір'ї робочий з'явився. Мабуть, для того, щоб глава держави
надовго не випадав з "робочо-відпускного" ритму свого правління.
Звичайно, так зручніше. Навіщо потрібно слухати їдкі і
неприємні запитання журналістів, які так і норовлять вколоти і відмовляються
визнавати торжество стабільності? Навіщо напружуватися і вчити відповіді?
Навіщо зайвий раз засмучуватися, розуміючи, якими проблемами живе країна? Адже
у самого Президента і його сім'ї справи, як відомо, йдуть в гору. До чого главі
держави весь цей емоційний дисонанс?
Якщо глава держави відривається від реальності, не отримує об'єктивної інформації від людей, якщо він живе у своєму світі, то досить скоро він перетворюється на політичний труп
Відповідь на ці запитання проста: тому що Президент. І
якщо глава держави відривається від реальності, не отримує об'єктивної
інформації від людей, якщо він живе у своєму світі, то досить скоро він
перетворюється на політичний труп. Яким би приємним не був світ спокою і
благодаті, вибиратися з нього доведеться. Добре, якщо людина це зробить сама.
Гірше і для країни, і для її керівника, коли в цей реальний світ його силою
втягує народ.
Тікати від реальності, звичайно, можна, але вона
наздожене. Для того щоб влада випереджала реальність чи хоча б ішла в ногу з
нею, саме і потрібні журналісти, прес-конференції, спілкування з людьми,
реальна картинка світу. Інакше – кінець. Причому не завжди приємний.
***
Ця колонка опублікована у № 51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]