Корреспондент: Гроші їм не потрібні. Українці все активніше приєднуються до волонтерства

Сучасний «тимурівський рух» стає елементом стилю життя молодих і успішних українців, які долучаються до однієї з найкращих західних традицій – волонтерства, пише Катерина Іванова у №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року.

Коли Олена Дуб, координатор проектів Інституту медіаправа, на своїй сторінці у Facebook запропонувала друзям організувати збір чашок для вихованців дитячих будинків як подарунків до Нового року, вона не підозрювала, що стільки людей відгукнеться на її пропозицію.

"У Києві було зібрано 700 чашок, в Кіровограді – 600, у Львові – 300", – перераховує Дуб результати акції, яка спочатку планувалася для вузького кола друзів.

Такий резонанс Дуб пояснює тим, що акція не вимагала від учасників великих зусиль: "Просто піти на кухню, взяти чашку, передати в пункт прийому".

Українські волонтери – це найчастіше молоді співвітчизники, які непогано заробляють й готові жертвувати не тільки грошами або речами, а й особистим часом

І все ж багато співвітчизників не просто "лайкнули" ідею, а підтримали її конкретними діями, наголошує Дуб. У країні виросло ціле покоління небайдужих людей, готових до безкорисливої ​​допомоги, продовжують її думку експерти. Українські волонтери – це найчастіше молоді співвітчизники, які непогано заробляють й готові жертвувати не тільки грошами або речами, а й особистим часом – займаючись з вихованцями дитбудинків і доглядаючи за літніми людьми.

У світовому рейтингу благодійності британської організації Charities Aid Foundation, що охоплює 153 країни й оцінює обсяги пожертв, волонтерську роботу і допомогу нужденним, у 2012 році в порівнянні з 2010-м Україна помітно піднялася – зі 150-го на 111-те місце. Лідер рейтингу – Австралія, Росія займає 127-ту сходинку, Польща – 94-ту.

Зростання благодійності українців експерти пояснюють низкою причин, у тому числі розвитком інтернет-технологій та соціальних мереж. Завдяки їм стало простіше знайти інформацію про тих, хто потребує допомоги. А те, що ці відомості поширюються в соцмережах через друзів і знайомих, тепер гарантує, що вони дійдуть за призначенням, каже Марина Бочко, співавтор благодійного проекту Колесо добрих справ.

Молодь активно вбирає цінності західного способу життя, невід'ємним елементом якого давно стала благодійність представників середнього класу. Волонтерські
групи – це ще й спосіб соціалізації, пошуку однодумців та нових друзів

Крім того, молодь активно вбирає цінності західного способу життя, невід'ємним елементом якого давно стала благодійність представників середнього класу. Волонтерські групи – це ще й спосіб соціалізації, пошуку однодумців та нових друзів.

З іншого боку, у вітчизняного тренда благодійності є й суто національна риса. "Ми живемо в депресивному суспільстві, і допомога іншому дає ілюзію того, що [у тебе самого] все не так погано, – стверджує психоаналітик Марія Євграшина. – Люди несвідомо сподіваються, що це їм повернеться добром".

З миру по нитці

Пара жовто-блакитних в'язаних шкарпеток ручної роботи – один з найбільш значущих подарунків, які коли-небудь отримувала Олена Михалевич, 29-річна співробітниця Альфа-банку. Так їй віддячили вихованки дитячого будинку в селі Пугачовка Житомирської області: Михалевич разом з іншими волонтерами надає установі посильну допомогу вже другий рік.

"Коли ми приїжджаємо, намагаємося кожному приділити час, малюємо, робимо листівки, танцюємо, читаємо казки, їм це дуже подобається, – розповідає киянка. – Знаємо, як звуть кожну дівчинку, знаємо, хто що любить".

Тут діти раді будь-якому гостинцю – цукеркам, фруктам, лялькам, іграм, наборам для рукоділля, які привозять волонтери. А останнім часом вихованки і самі готують до приїзду гостей подарунки, хоча дається їм це нелегко – у кожної затримка розвитку, ДЦП або синдром Дауна. З 80 мешканок дитбудинку тільки чотири вміють розмовляти.

"Мені хотілося допомогти якійсь дитині, щоб її життя стало трохи кращим", – пояснює Михалевич мотивацію своєї першої поїздки в інтернат. Оголошення про те, що група киян збирається в Пугачовку, вона побачила на сайті detdom.info.

Тепер Михалевич сама організовує такі поїздки для інших, і число цих інших, що стають для неї своїми, з року в рік зростає. "[Раніше] ми їздили раз на три місяці, нас було чотири-п'ять осіб, – розповідає вона. – Починаючи з весни 2012-го їздимо кожен місяць по 20-25 осіб, причому люди міняються".

Проект detdom.info, зародившись у 2004 році як інформаційний ресурс, за кілька років набув неформального статусу соцмережі для волонтерів

Проект detdom.info, зародившись у 2004 році як інформаційний ресурс, за кілька років набув неформального статусу соцмережі для волонтерів. Причому відвідуваність ресурсу за цей час збільшилася більш ніж у 15 разів.

Стрімко набуває популярності й інший проект – Колесо добрих справ, що стартував у 2012-му з поїздки в будинок-інтернат для інвалідів та осіб похилого віку в містечку Ревне під Києвом.

За неповний рік активісти Колеса організували більше десяти поїздок у дитячі інтернати та будинки для самотніх літніх людей. За словами Бочко, зустрічі з їхніми мешканцями гідні окремої розповіді.

"Вчителька з будинку літніх людей в Ротмістрівці – дуже старенька, погано бачить і чує, але ту щиру радість на її обличчі, коли ми в руки їй дали пухнасті тапочки, неможливо забути", – розповідає Бочко.

Вдячні волонтерам й адміністрації установ. Іван Гулідов, директор пугачовського дитбудинку, зазначає, що допомога добровольців його закладу дуже доречна: 46 тис. грн. на рік, які держава виділяє на утримання його підопічних, вистачає ледь-ледь.

Живе спілкування – це головне, чого потребують мешканці казенних будинків – і старий, і малий

Втім, активісти поліпшують існування дітей-сиріт не тільки подарунками, а й необхідними предметами побуту – одягом, памперсами, побутовою хімією, які самі інтернати найчастіше закуповують за залишковим принципом. Що ще важливіше, добровольці грають і спілкуються з малятами, читають їм казки, журнали, проводять майстер-класи з малювання та аплікації, влаштовують концерти та фотосесії. Живе спілкування – це головне, чого потребують мешканці казенних будинків – і старий, і малий.

"Діти підбігали в коридорі, брали за руки ... Було видно, що їм не вистачає індивідуальної уваги", – згадує Дуб, яка побувала із зібраними нею до Нового року чашками в дитячому будинку села Кривошиїнці в 170 км від Києва.

Михалевич каже, що сама до першої поїздки в інтернат перебувала в полоні стереотипу, що допомагати можна тільки грошима. Щоб розвінчати його, а також підказати всім охочим цілком доступні методи благодійності, сайт проекту Колесо добрих справ пропонує безліч варіантів – починаючи від "помалювати з дітьми" і закінчуючи "надати свій транспорт для поїздки".

"Ми говоримо, що ті гроші, які ви збираєтеся витратити на шоколадки і цукерки [якими і так в надлишку постачають дитбудинки компанії-благодійники], акумулюйте і витратьте на курси якісь [для дітей], додаткові заняття", – радить Наталія Колокольцева , авторка сайту detdom.info.

Особисті мотиви

Безкорислива допомога соціально незахищеним верствам населення з боку не тільки багатих, але й рядових членів суспільства стала трендом західного світу, зокрема в США і Західній Європі, з появою і розвитком там середнього класу. Тепер допомагати іншим для більшості тамтешніх жителів – справа сама собою зрозуміла.

"Вони можуть готувати обіди, вигулювати собак, прибирати в парках, робити ремонт для тих, кому така допомога необхідна", – перераховує найбільш поширені варіанти добровольчої активності Томмі Бойд, який майже три роки був волонтером Корпусу миру США в Україні.

За схожим сценарієм волонтерський рух розвивається і в Україні, де середній клас тільки лише формується.

Колокольцева зазначає, що людей, охочих допомагати, в Києві набагато більше, ніж у провінції. Вона пов'язує це як з рівнем доходів, так і з рівнем загальної культури – і те й інше в столиці традиційно вище.

"Новинки першою переробляє столиця", – додає вона.

Крім того, історично склалося так, що до благодійності більш схильні люди релігійні. А в Україні, за даними опитування Центру Разумкова 2010 року, з початку тисячоліття число жителів, які визнають себе віруючими, збільшилося на 13% – з 58% до 71%.

Допомога іншим сприяє особистісному духовному зростанню, стверджують експерти.
Добровільно жертвуючи, людина підвищує власну самооцінку

У будь-якому разі допомога іншим сприяє особистісному духовному зростанню, стверджують експерти. Добровільно жертвуючи, людина підвищує власну самооцінку – відчуває себе доброю, потрібною і навіть якоюсь мірою не самотньою, пояснює дію психологічних механізмів Євграшина. До того ж благодійність дає можливість заслужити схвалення оточення, а отже зміцнити почуття власної гідності.

Не дивно, що волонтери, за словами Колокольцевої, часто зізнаються, що не впевнені, кому більше потрібно те, що вони роблять, – їхнім підопічним або їм самим.

"Я згадую часто одну цитату – не пам'ятаю, чия вона і не ручаюся за точність: "Я плакав через те, що у мене не було взуття, доки не побачив людину без ніг", – пояснює особисту зацікавленість у добрих справах Бочко.

Людей, охочих безкорисливо зробити життя інших кращим, завжди було багато, просто прохання про допомогу не викликали особливої ​​довіри

Активістка впевнена, що людей, охочих безкорисливо зробити життя інших кращим, завжди було багато, просто прохання про допомогу не викликали особливої ​​довіри. Зокрема, Бочко наводить приклади, коли шахраї збирають гроші на лікування нереальних дітей або коли відправлена ​​в інтернати гуманітарна допомога розкрадається співробітниками закладів.

До сьогоднішніх акцій, організованих через соцмережі друзями або знайомими друзів, довіри значно більше, наголошують волонтери. Це дає підставу сподіватися, що кількість благодійних акцій зростатиме, подібно до зростання самих соціальних мереж.

"Тому що це колесо, і воно вже закрутилося", – резюмує Бочко.

***

Цей матеріал опубліковано в №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.