Головна риса характеру жителів Лаосу – неквапливість. Якщо ви звернулися до лаосця, і потім триває довга пауза, не подумайте, що вас ігнорують, – просто готують правильну відповідь, пише Євген Вдовенко, автор проекту Живи – Люби – Подорожуй!, у №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року.
У Південно-Східній Азії є прислів'я: "Кхмери рис вирощують, тайці продають, в'єтнамці їдять, а лаосці слухають, як він росте". Більш точної характеристики для жителів Лаосу не знайти. Головна їхня національна риса – неквапливість. Навіть столиця країни живе вкрай повільно. Багато років тому, коли я потрапив сюди вперше, мені здавалося, ніби абсолютно всі люди навколо перебувають на "ручнику". Тому якщо ви приїдете в Лаос з мегаполісу, будьте готові: вам доведеться швидко адаптуватися до цього спокійного, розміреного ритму життя.
Головна національна риса лаосців – неквапливість. Навіть столиця
країни живе вкрай повільно
Зайшовши вперше в одне з численних туристичних бюро в столичному В’єнтьяні, я запитав, як краще дістатися до Луанг-Прабанга, міста з найбільшою кількістю храмів на душу населення у світі. Не почувши відповідь протягом 30 секунд, подумав, що мене ігнорують. Насправді молодий співробітник почав переглядати потрібні мені автобусні рейси. Все це робилося мовчки і з усмішкою Будди, що чекає нірвани.
Напевно, другою національною рисою лаосців є їхня відкритість і чесність. Пам'ятаю, як на мій запит про відвідини кількох водопадів власник місцевого турагентства відповів таке: "Для вас двох це буде дуже дорого ($ 60!), краще візьміть напрокат мотоцикл. Карту місцевості я вам зараз роздрукую і розповім, як краще проїхати". А це був його неодержаний прибуток.
До слова, популярні українські мобільні оператори не мають роумінгових угод з лаоськими, тому, якщо ви хочете виключити себе на певний час з українського життя, місця краще Лаосу не знайти.
Ця країна варта уваги не тільки завдяки людям, а й природним красотам, привабливим для любителів активного відпочинку гористою місцевістю, печерами і
численними річками
Ця країна варта уваги не тільки завдяки людям, а й природним красотам, привабливим для любителів активного відпочинку гористою місцевістю, печерами і численними річками.
У подорож по Лаосу цього разу я вирушив з Бангкока. Нічним поїздом доїхав до Нонг-Хая, прикордонного тайського міста. Прокотившись на тук-туку до тайського кордону, швидко пройшов митно-прикордонні формальності, перетнув міст дружби через Меконг, проїхав ще 18 км дороги й опинився під В’єнтьяном.
В’єнтьян, напевно, найбільш близько розташована до сусідньої країни столиця: з його набережної добре видно протилежний берег Меконгу, що належить Таїланду.
Основні визначні пам'ятки столиці – Патухай (Тріумфальну арку), Велику ступу і ще кілька храмів – легко об'їхати за півдня на тук-туку. Після яскравих і пишних ватів Бангкока і величезного за розмірами храмового комплексу Ангкор-Ват у Камбоджі храми Лаосу здаються надзвичайно скромними. Однак, коли зайдете всередину, спокій і благодать огорнуть вас, а також подарують відчуття, що немає нічого прекраснішого в світі, ніж перебувати тут і зараз.
Місцева валюта – лаоський кіп – вражає стабільністю. Як і в моє передостаннє відвідування країни у 2008 році, $ 1 дорівнює 8.000 кіпів. Тому, обмінявши $ 125, ви відразу станете мільйонером. Зрозуміло, що за такого курсу монет немає в природі, а найдрібніша купюра, яка зараз в обігу, – 500 кіпів. Найбільша – 50.000 кіпів. Зі всіх купюр, крім найдрібніших, на вас дивиться задоволене усміхнене обличчя нинішнього вождя Лаоської Народно-Демократичної Республіки.
Також ви можете зустріти тут у великій кількості прапори із серпом і молотом і піонерів з червоними і синіми краватками. Чим червоні піонери відрізняються від синіх, зрозуміти мені не вдалося.
Лаос породжує безліч питань, на які відповідей не знайти: наприклад, тут немає моря, немає знаменитих храмів, немає взагалі нічого особливо чудового, тим не менш повертатися сюди хочеться знову і знову
Взагалі Лаос породжує безліч питань, на які відповідей не знайти: наприклад, тут немає моря, немає знаменитих храмів, немає взагалі нічого особливо чудового, тим не менш повертатися сюди хочеться знову і знову. Втім, такі місцеві визначні пам'ятки, як знаменитий Луанг-Прабанг, а також плато Болавен в провінції Чотирьох Тисяч Островів, пропустити не можна.
Провінція Чотирьох Тисяч Островів в країні, де немає моря, повинна здивувати будь-кого. Її секрет насправді простий. Ці острови розташовані на Меконгу. На найменших росте по одному кущу, а між двома найбільшими, французькими, колонізатори побудували міст і проклали залізницю.
До речі, про французів. Саме слово "Лаос" – французький винахід, а місцеві жителі називають свою країну Лао. Наслідки колонізації виявляються майже у всьому. Наприклад, французькі багети, які лаосці розрізають уздовж і наповнюють будь-чим, – улюблений сніданок мешканців столиці. Ще дві знамениті лаоські страви – нудл-суп (суп з рисовою локшиною) і стіки-райс (клейкий рис, який відламують і їдять руками).
Причому все це більш ніж доступно: тарілка нудл-супу – хоча за розмірами правильніше буде назвати її мискою – залежно від "туристичності" місця коштуватиме вам лише $ 1-2. Взагалі місцеві ціни приємно дивують: ніч у цілком пристойному двомісному номері зазвичай коштує $ 8-10.
Втім, для лаосців це, як і раніше, великі гроші. Для порівняння: зарплата вчителя, лікаря, фахівця з комп'ютерів становить тут $ 125-150 на місяць і вважається дуже хорошою. Рік навчання в університеті коштує $ 1.250. Причому в цю суму входить проживання, харчування і вода. Ось так.
***
Цей матеріал опубліковано в №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.