Замість однієї міліції в Україні планують зробити п'ять поліцій. Це не реформа, а зміна вивіски у службі, де давно забули про своє початкове призначення, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці, опублікованій у №2 журналу Корреспондент від 18 січня 2013 року.
Наш літак приземлився у Тбілісі. По дорозі з аеропорту
гід вкотре попросила в будь-якій ситуації навіть не намагатися дати хабар
поліцейському. Ми не те щоб зовсім не повірили, але злегка засумнівалися: невже
все так "запущено" в братській країні? Чарівна дівчина-гід, посміхаючись, все ж
порадила не випробовувати долю. Щоправда, поділилася, що у зв'язку з цим
виникли і деякі незручності. Наприклад, щоб отримати водійські права, потрібно
насправді вивчити і здати Правила дорожнього руху без єдиної помилки і так само
майстерно пройти тест на водіння.
А я пригадав кумедний епізод, викладений журналістами
Дорожнього контролю в інтернет. На Одеському КПП водії багатотонних фур, не
виходячи з кабіни, вручають за безперешкодний проїзд представнику державної влади
по 200 (деякі по 400) грн. кожен.
За це свято життя для людей у формі і їхніх начальників платять, звичайно ж, прості громадяни України. Будь-який розсудливий комерсант, який фрахтує фуру, ці
витрати забиває у вартість товару
Потік трейлерів в обидва боки такий, що співробітник
міліції кидається між далекобійниками, насилу встигаючи збирати путівки з
купюрами. Оборот тільки одного КПП обчислюється вельми пристойними сумами. За
це свято життя для людей у формі і їхніх
начальників платять, звичайно ж, прості громадяни України. Будь-який
розсудливий комерсант, який фрахтує фуру, ці витрати (у нього ж не один КПП по
дорозі) забиває у вартість товару.
Громадяни України не довіряють міліції та судам. Згідно з
даними Центру Разумкова та Європейського соціального дослідження, рівень довіри
до міліції в нашій країні дотягнув до позначки 2,5 бала за 11-бальною шкалою. У
Великобританії люди оцінюють свою поліцію у 6,2 бала, а в сусідній Польщі – у
5,4 бала. Знаєте чому? Ось вам кілька відомих прикладів, які яскраво ілюструють
ситуацію в країні.
Історія наших каральних органів виникає від іншої, не менш відомої і заслуженої організації. Середньовічна інквізиція могла б багато чому навчитися у НКВС
Дільничний приводить до відділку студента прямо з
гуртожитку, де той занадто бучно і гучно святкував своє 20-річчя. До ранку,
після відповідної профілактичної бесіди, в міліцію викликають вже батьків
іменинника – щоб труп забрали. У хлопця проломлений череп. Нічого незвичайного,
запевняють міліціонери. Впав, мовляв, з кушетки, вдарився головою. І так кілька
разів. З ким не буває? Заберіть і розпишіться. І ось вже який рік винні у
смерті Ігоря Індила не несуть покарання. Найстрашніше, що загрожує всім цим
дільничним, – звільнення з органів. Як в анекдоті: звільнили з гестапо за
жорстокість. До речі, а чому, власне, з гестапо? Історія наших каральних
органів виникає від іншої, не менш відомої і заслуженої організації.
Середньовічна інквізиція могла б багато чому навчитися у НКВС. Часи йдуть, а
еволюція в головах багатьох людей ніби застигла на місці.
Уся країна спостерігає драму із вчителькою української
мови Ніною Москаленко, яку разом зі старенькою мамою намагаються викинути на
вулицю з її ж будинку. Вчителька криком кричить про допомогу, називає прізвища
високопосадових міліціонерів, які, на її думку, стоять за цим силовим захопленням,
а нікому до цього голосу волаючого немає ніякого діла. Припустимо, участь
генералів в побутовому рейдерстві і бажанні дістати шматок заповітної землі в
центрі столиці ще довести треба. Але от питання: чому, коли якісь рекетири
погрожують, вибивають вікна і відрізають електрокабель, міліція не реагує?
Силовики зберігають цілковитий спокій і нейтралітет. Думаю, навіть швейцарці
позаздрили б такій витримці.
Звичайно, цей випадок не такий резонансний, як історія з
"караванським стрільцем". Знаєте, чому в інтернеті сформувалися цілі
співтовариства людей, які не вірять в офіційну версію і вважають, що Ярослава
Мазурка вбили через зовнішню схожість з тим хлопцем, який стріляв, і небажання
взяти на себе цей злочин? Тоді зверніть увагу на те, як судять норвезького
стрілка Андерса Брейвіка, який розстріляв 77 людей і влаштував вибух в Осло. До
залу суду заводять живого вбивцю в пристойному костюмі. Судовий процес
транслюють у прямому ефірі. Докази, результати експертиз, дебати обвинувачення
і захисту. Показують зброю, з якої стріляв Брейвік, записи в його щоденнику й
інше. Звичайно, багатьох в Україні просто нудить від того, що Брейвік
незадоволений тим, що йому подають холодну каву. У нас вважатимуть це ознакою
розкладання і загнивання європейської демократії. Але є одна обставина, яке
звучить переконливо: норвежці будуть упевнені, що засудили саме ту людину, яка
скоїла злочин, і на його місці з волі випадку не опиниться хтось інший. Що ж
показали стривоженим бійнею громадянам України, ви самі знаєте. По суті, нам
запропонували повірити на слово, що все саме так і було. При цьому не пояснили,
чому у справі стільки нестиковок і недостатньо доказів.
Коли я пишу цю колонку, в Києві проходить мітинг – його
учасники вимагають об'єктивного розгляду в справі про вбивство судді Сергія
Зубкова. І в цьому процесі, який вже став широко відомим за межами України, вже
дуже багато питань і нестиковок. Наприклад, адвокати обвинувачених Дмитра та
Сергія Павліченків запевняють, що одяг, знайдений на місці злочину (головний
доказ), був раніше, під час виконання рішення суду з виселення сім'ї з будинку,
вилучений судовими виконавцями.
Справжні зміни почнуться тоді, коли будуть прийняті реальні політичні рішення на користь того, щоб міліція виконувала свою головну функцію
Замість однієї міліції в Україні планують зробити п'ять
поліцій. Кримінальну, громадської безпеки, фінансову, транспортну, спеціальну.
Плюс державне бюро розслідувань. Чесно кажучи, справа не в назві. У нас і зараз
вистачає різних підрозділів з гарними іменами – Беркут, Сокіл, Титан, Кобра,
Ягуар, Барс, Гепард. Якщо мова йде тільки про зміну вивіски, то це не реформа.
Справжні зміни почнуться тоді, коли будуть прийняті реальні політичні рішення
на користь того, щоб міліція виконувала свою головну функцію –
"забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод,
законних інтересів".
***
Ця колонка опублікована у №2 журналу Корреспондент від 18 січня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]