Корреспондент: Точка зору. Перегони на унітазах

Найвищі українські чиновники вперто намагаються показати всім, хто в домі господар. Застосовується будь-який інструментарій – чи то ув’язнення опонента або особистий унітаз, пише Олександр Голубов, журналіст журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №3 видання від 25 січня 2013 року.

Що може бути спільного між бажанням пана Януковича запроторити екс-прем'єра Юлію Тимошенко за ґрати довічно і бажанням глави бюджетного комітету Верховної Ради пана Геллера мати у своєму робочому кабінеті персональний туалет? Обидва ці випадки відмінно ілюструють справжню систему взаємин українських можновладців.

По-перше, не можна не звернути уваги на те нехлюйське ставлення до законів, яке спричинило за собою виконання цих двох невинних забаганок.

Й останньому чорнобильському їжаку зрозуміло, що Юлії Володимирівні було просто життєво необхідно когось цинічно вбити, бажано з купою непривабливих подробиць спеціально для ласих на брудну білизну ЗМІ. Навіщо ж чекати закінчення слідства, а вже тим більше суду? Навіщо, питається, потрібна ця презумпція невинності, якщо можна весело роз'їжджати по ближньому і далекому зарубіжжю, захоплено розповідаючи європейцям про те, що Тимошенко – вбивця?

Цим, власне, і займався Ренат Кузьмін, викликаючи у європейців й американців острах від того, що подібні трюки хвацько виконує людина, яка представляється, ні багато ні мало, заступником генерального прокурора. Мабуть, злякавшись, що це заразно, у Вашингтоні вирішили швиденько анулювати візу нашого чарівника справедливості. Може, воно й на краще: тут удома справ безліч, та й на вітчизняних телевізійних шоу з радістю послухають те, що так і не змогли оцінити невдячні буржуї.

Інсталяція унітазу для пана Геллера подія хоч і набагато менш масштабна, але в рамки закону точно так само не дуже вписується. Якщо вірити функціонерам Верховної Ради, ремонт, який повністю змінив початкове планування кількох приміщень бюджетного комітету, проводився за рахунок самого депутата. А отже суперечить одразу кільком законам, що забороняють органам державної влади отримувати сторонні гроші або послуги, і передбачають проводити такі роботи винятково за казенний рахунок.

По-друге, варто звернути увагу і на той факт, що в обох випадках досягнення мети принесе мало практичної користі тим, хто цього так пристрасно бажає. А ось неприємностей може бути предостатньо.

Довічне ув’язнення Тимошенко автоматично позбавить Віктора Януковича можливості навіть заїкнутися про що-небудь у відносинах із Заходом. А це з неменшим автоматизмом поставить українського Президента в ще більш цікаве становище в потенційних переговорах з Москвою.

Напередодні можливих економічних потрясінь така зневага суворими викликами буття може викликати захоплення навіть у якогось самурая. Тільки той ніколи б не повірив, ніби-то титан духу, який зважився на подібне, не пише на дозвіллі пронизливі хоку про тлінність всього земного, що, подібно до листка клена, опадає з вершини дерева на запилену дорогу.

А унітаз? Враховуючи той факт, що найближчий туалет загального користування в приміщенні бюджетного комітету ВР розміщено аж у 40 м від кабінету Євгена Геллера, повірити у здатність витримати тортури необхідністю справляти потребу спільно зі своїми колегами немає ніякої можливості. До того ж тепер можна бути впевненим, що від напружених думок про долю країни нового главу комітету не відірве чийсь нетерплячий стукіт.

Та й справжню земну славу, законних 15 хвилин якій пану Геллеру забезпечила публікація Сергія Лещенка на сайті Української правди, ні на що не проміняєш. Тепер уся країна знає про право раніше нікому не відомого регіонала на персональний клозет.

Та система взаємин, яка склалася зараз в українській владі, з цілком очевидних причин все більше і більше нагадує ієрархію організованого злочинного
угруповання. Таким злочинним угрупованням, по суті, стає держава загалом

Але справжня схожість насправді виявляється в іншому. Та система взаємин, яка склалася зараз в українській владі, з цілком очевидних причин все більше і більше нагадує ієрархію організованого злочинного угруповання. Таким злочинним угрупованням, по суті, стає держава загалом.

І трагікомічність вищеописаних ситуацій викликана дедалі більшим розривом між тим, як, згідно із законами, державні мужі повинні взаємодіяти між собою, і тим, як це відбувається насправді, в повній відповідності з логікою розвитку звичайного ОЗУ.

На кожному зі ступенів цієї ієрархії необхідно всіляко демонструвати та підтверджувати свій статус. Робити це покликане буквально все – від дорогих костюмів до жорстких розправ з опонентами, які свідчать, що місце в злочинній табелі про ранги займається не дарма.

Дозволити собі те, що не дозволене на сходинку нижче, – один з головних атрибутів влади в такій системі відносин

Якщо головний опонент Януковича сидить за ґратами, останній впевнений: він чітко показав усім, хто тут головний. Якщо глава бюджетного комітету гордо засідає в персональному клозеті, в той час як його колеги по фракції і Верховній Раді ходять в громадський, всі розуміють, що перед ними не якась "шістка". Дозволити собі те, що не дозволене на сходинку нижче, – один з головних атрибутів влади в такій системі відносин.

І те, що на всіх рівнях цієї ієрархії її представники, по суті, дозволяють собі одне і те саме, чітко вказує на шлях українського чиновника до успіху. Це у жодному разі не дотримання законів, гарна репутація або вміння знаходити компроміси з партнерами. Це залякані супротивники і золоті унітази – вміння домогтися визнання серед банди рекетирів, які зібралися під вивіскою української держави.

Не дивно, що верстви, які стоять нижче, намагаються копіювати стиль керівників свого ОЗУ, щиро вважаючи, що це дозволить їм піднятися своєрідними кар'єрними сходами. А оскільки в питанні клозетів молода поросль, схоже, вже наздоганяє патріархів, не варто сумніватися, що досвід знищення своїх ворогів за допомогою системи правосуддя не залишиться без уваги.

Можна посміятися над схильністю українських можновладців самостверджуватися за допомогою сантехніки. Щоправда, з повним правом це слід було б робити лише в тому випадку, якщо б вищезазначені перегони на унітазах українці не оплачували зі своєї кишені, а частина з них не спостерігали за перипетіями змагань крізь тюремні ґрати.

***