Корреспондент: Підемо в номери. Українські чиновники вражають співвітчизників й іноземців розмірами й оздобленням кабінетів

Вищі українські чиновники, починаючи з Президента, роблять свої робочі кабінети шикарними персональними офісами, прагнучи показати таким чином власну значущість, пише Ірина Соломко у №5 журналу Корреспондент від 8 лютого 2013 року.

Величезне приміщення, що складається з шести кімнат, з яких одна відведена під персональну їдальню. Якби мова йшла про готельний номер, такі апартаменти віднесли б до найвищої категорії, Junior suite, – номери з так званою виділеною зоною для відпочинку.

Але шестикімнатне приміщення до готельної справи відношення не має – воно розташоване на шостому поверсі будівлі Кабміну по вул. Грушевського, 12/2, і є, за словами політтехнолога Тараса Березовця, який працює з високопосадовими членами Партії регіонів і буває в Кабміні, робочим кабінетом Сергія Арбузова, першого віце-прем'єра.

Приміщення, де працює Арбузов, вражає не тільки розмахом. Вхід в ту частину поверху, де воно розташоване, перебуває під контролем бодігардів, які ретельно контролюють відвідувачів. І це притому, що ввійти в саму будівлю Кабміну можна лише за спецперепустками, а шлях до "зони", де розташовані кабінети прем'єра і віце-прем'єрів, лежить через внутрішні контрольні пункти.

Українські можновладці відверто грішать пишнотою і масштабністю своїх робочих місць, дисонуючи в цьому навіть з лідерами провідних світових держав

Українські можновладці відверто грішать пишнотою і масштабністю своїх робочих місць, дисонуючи в цьому навіть з лідерами провідних світових держав. Так, Ангела Меркель, канцлер Німеччини, для роботи використовує невелику кімнату, все оздоблення якої – стіл, комп'ютер та меблі у стилі хай-тек. Тут таки вона не соромиться приймати гостей, зокрема американського мільярдера Білла Гейтса.

Верхівка вітчизняної влади гостей рангом нижче приймає в куди більш розкішній обстановці. За словами одного з учасників неформального ланчу прем'єра Миколи Азарова з представниками ЗМІ, для зустрічей у глави уряду є окреме просторе приміщення.

Під час розмови її учасникам подавали салат, першу страву, другу, безалкогольні напої. Роль салату виконував класичний італійський капрезе – помідори із сиром моцарела, роль другої страви – каре ягняти. Обслуговував гостей офіціант у білих рукавичках.

"Жорсткість каре разом з офіціантом у білих рукавичках стали одним з основних вражень від ланчу", – іронізував співрозмовник Корреспондента.

Не тільки прем'єр і його перший заступник працюють у розкішних умовах. Ряд нардепів, отримавши парламентські посади, відразу почали розширювати і переоблаштовувати кабінети, що їм дісталися. Так зробили перший віце-спікер Ігор Калєтнік, голова бюджетного комітету Євген Геллер, його заступник Сергій Буряк, а також новоспечений глава транспортного комітету Борис Колесніков. Хітом сезону стали персональні кімнати особистої гігієни.

Орисю Луцевич, аналітика Chatham House, одного з найбільш авторитетних центрів, що вивчають міжнародні відносини, подібний потяг українських чиновників до шику і зручностей не дивує.

"Їх до влади часто приводять великі гроші, ось вони і повинні ці гроші демонструвати наочно", – вважає Луцевич.

Тепле місце

Людиною, що задала моду на величезні кабінети у представників нинішньої влади, став Президент Віктор Янукович. У нього відразу два офіційних робочих простори – в Адміністрації Президента (АП) у столиці, на вул. Банковій, і в одному з будинків на території колишньої держрезиденції Межигір'я під Києвом.

Робоче місце номер один, в АП, складається з приймальні та особистого кабінету. Їх меблювали, щойно Янукович зайняв місце Віктора Ющенка. Кімнати витримані в коричнево-зелених тонах, заставлені дорогими меблями з позолотою, двері і багети на стінах теж позолочені. М'які меблі вкриті дорогою зеленою шкірою.

Називати якісь параметри цього робочого місця – площу, оздоблення, вартість його утримання – в АП не хочуть

Цікаво, що називати якісь параметри цього робочого місця – площу, оздоблення, вартість його утримання – в АП не хочуть. На запит Корреспондента про фінансування президентського кабінету там обмежилася фразою, що "утримання відбувається в рамках фінансування, передбаченого на будівлю в цілому". При цьому загальну суму цього фінансування в АП не уточнили.

У 2012 році у Президента з'явилося робоче місце номер два, в Межигір'ї, нібито орендоване державою у компанії Танталіт, яка володіє будівлею, за 8,3 тис. грн. на місяць. Воно складається з трьох кімнат – кабінету, приймальні з місцем для помічника і кімнати для зустрічей – загальною площею 128 кв. м.

Стіни обшиті деревом, прикрашені дорогою фурнітурою, кабінет заставлений важкими меблями, оздобленими шкірою малахітового кольору. Про рівень оздоблення говорить вартість одного лише світильника, що прикрашає робочий стіл Януковича, – за даними видання Українська правда (УП), вона дорівнює $ 10 тис. Судячи з відповіді АП, ремонт приміщення робив орендодавець – фірма Танталіт.

Кабмінівські чиновники "підтримують" Президента, воліючи працювати у великих приміщеннях.

Кожен новий віце-прем'єр чи міністр незмінно переробляє кімнату, що йому дісталася, під себе і нерідко за свій рахунок

За словами Березовця, який регулярно відвідує кабінети української влади із середини 1990-х, кожен новий віце-прем'єр чи міністр незмінно переробляє кімнату, що йому дісталася, під себе і нерідко за свій рахунок.

Наприклад, Андрій Клюєв, змінивши Олександра Турчинова на посаді першого віце-прем'єра, зробив в отриманому ним приміщенні ремонт і замінив всі меблі на дорогі італійські. А Валерій Хорошковський, який прийшов на місце Клюєва, не задовольнився побаченим і теж організував ремонт.

Тим самим шляхом, каже Березовець, пройшов і новий перший віце – Арбузов. Причому він не просто зробив ремонт, але й розширив простір до шести кімнат. Навіть більше, попросив шістьох православних священиків освятити його робоче місце.

Арбузов, за словами політтехнолога, пішов на цей крок у зв'язку з тим, що, будучи православним, не хотів просто так займати приміщення, яке раніше використовував Хорошковський. Останній нібито є сайєнтологом – послідовником релігії, створеної американським письменником-фантастом Роном Хаббардом.

У прес-службі першого віце-прем'єра не відповіли на запит Корреспондента про розміри кабінетів, які займає Арбузовим, ремонт, кількість кімнат й участь священнослужителів у "вселенні" чиновника.

Керівник інтернет-проекту Наші гроші, що моніторить держзакупівлі, каже, що йому з колегами не вдавалося підловити Кабмін і АП на закупівлі дорогих
меблів або ремонтних послуг

Олекса Шалайський, керівник інтернет-проекту Наші гроші, що моніторить держзакупівлі, каже, що йому з колегами не вдавалося підловити Кабмін і АП на закупівлі дорогих меблів або ремонтних послуг. Хоча на якості проведених робіт це не відбилося. А отже, припускає експерт, такі закупівлі робилися через держпідприємства, які не зобов'язані оприлюднювати таку інформацію.

Не відстають від кабмінівських бонз і деякі нардепи. Так, регіонал Євген Геллер, глава одного з найпрестижніших комітетів Ради – бюджетного, за інформацією УП, влаштував реконструкцію кабінету в будівлі комітетів ВР. До приміщення, яке займав його попередник, тепер приєднали ще два сусідніх. У підсумку у Геллера тепер є кімната для відпочинку з кухнею, а також туалет з душовою кабіною.

Не відстає від шефа і перший заступник, екс-бютівець Сергій Буряк. Йому теж збільшили робочу площу місцями для дотримання особистої гігієни.

Ще одним любителем розширень, за даними УП, став екс-віце-прем'єр Колесніков, який очолив транспортний комітет. За інформацією видання, робоче місце нардепа буде складатися відразу з п'яти колишніх окремих кабінетів, і у нього теж з'явиться туалетна кімната з душовою.

Усі парламентські любителі кабінетного життя роблять ремонти, за даними УП, за свій рахунок.

Донецький стиль

Самі власники розкішних кабінетів говорити про них категорично відмовляються. Так, Геллер, до якого вдалося додзвонитися Корреспонденту, був не надто люб'язний: "Я не хочу це [кабінет] обговорювати. Мені це не цікаво. Я не вважаю, що маю комусь звітувати в тому, що я роблю".

Мовчання представників влади не дивує Олександру Кужель, нардепа від Батьківщини, яка колись і сама працювала великим держчиновником. За її словами, перше, що зробила регіональна команда, прийшовши до влади, – кинулася змінювати кабінетні інтер'єри. І робила це не просто так.

Кужель запевняє, що традиція мати величезні робочі апартаменти бере свій початок в Донецьку, де розкішні кабінети завжди були в пошані

Кужель запевняє, що традиція мати величезні робочі апартаменти бере свій початок в Донецьку, де розкішні кабінети завжди були в пошані. Там, мовляв, навіть у чиновників в обладміністрації завжди була дорога обстановка, якою вони хизувалися.

"Якщо ви зайдете в кабінет будь-якого "донецького", то побачите, що всі вони шикарні. Для них це такий само елемент престижу, як дорога машина або дівчинка", – резюмує опозиціонерка.

Політолог Вадим Карасьов теж зазначає, що потяг до розкоші характерний для вихідців з Донбасу. "У наших чиновників і депутатів в цілому існують проблеми зі статусом, які вони намагаються вирішити оздобленням", – каже він.

За скло

"Ух, ух!" – саме так, за словами Ганни Дерев'янко, виконавчого директора Європейської Бізнес Асоціації, реагують іноземці, коли заходять до кабінетів українських міністрів. Заїжджих бізнесменів в першу чергу шокують їхні розміри.

У прагматичній Європі чиновницькі кабінети не покликані вирішувати проблеми статусності їхніх власників, а виконують практичну функцію

У прагматичній Європі чиновницькі кабінети не покликані вирішувати проблеми статусності їхніх власників, а виконують практичну функцію. Приклад зі службовим приміщенням Меркель, яка працює в умовах, які вважали б ганебними навіть кабмінівські клерки, – яскраве тому підтвердження.

Не особливо примітний, за словами Луцевич, яка працювала в Тбілісі, перш ніж переїхати до Лондона, і кабінет грузинського президента Михайла Саакашвілі. Він вельми демократичний, в оформленні дизайнери використовували багато скла, а по всьому периметру встановили книжкові полиці.

Такий аскетизм викликаний не тільки особистою скромністю зарубіжних чиновників. У країнах Європи, так само як і в Грузії, суспільство і держава ретельно стежать за обґрунтованістю витрат держслужбовців. А випадки, коли останні наважуються переступити через скромність, як правило, призводять до гучних скандалів.

Ондржей Соукуп, редактор чеської газети Hospodarske Noviny, згадує випадок, що стався з Давидом Ратом, губернатором Середньої Чехії. Коли зводилася нова будівля для місцевого уряду, він наказав архітекторові облаштувати йому просторий кабінет і басейн у підвалі. Будівництво коштувало на 13 млн крон дорожче початкової суми. У підсумку Рата заарештували за корупцію, і він навіть не зміг якось скористатися своїм дітищем.

"А в Україні господарські витрати держструктур – по суті, закрита інформація. Немає за ними і громадського контролю, що дає підстави для зловживань", – каже Карасьов.

Тим часом кабінети міністрів чи президента в Чехії не гігантські, оскільки розташовані в історичних будівлях, зазначає Соукуп. І після зміни урядів ніхто ремонти в них не влаштовує.

Не поспішають покращувати свої умови праці і тимчасові господарі приміщень в будівлях британської палати лордів та палати представників. За словами Луцевич, таким чином лорди і депутати віддають данину віковим традиціям, розуміючи, що вони тимчасово стають частиною парламенту, а не навпаки, як це відбувається в Україні.

Демократичність і відкритість – це тренд для керівників не тільки західних держав, а й великих компаній. Навіть більше, деякі топ-менеджери взагалі не використовують кабінети

Дерев'янко каже, що демократичність і відкритість – це тренд для керівників не тільки західних держав, а й великих компаній. Навіть більше, деякі топ-менеджери взагалі не використовують кабінети. Це потрібно, насамперед, для поліпшення комунікації, від якої багато в чому залежить ефективність роботи.

Українські чиновники далекі від таких понять. І міняти що-небудь вони навряд чи захочуть, якщо до цього їх не примусить суспільство. "Влада у нас багата і крута, а країна бідна. Людей нагорі це влаштовує", – резюмує Карасьов.

***

Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 8 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.