Корреспондент: Ненудний сад. Приватні дитсадки приділяють основну увагу розвитку особистості дитини

Медитація, три іноземні мови і вихователь-друг – так приватні дитсадки виховують українців нового покоління. Ця альтернатива державним закладам – бальзам на душу співвітчизників, які вбачають у спадкоємці яскраву особистість, пише Катерина Іванова у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.

Чотирирічний Данило Тулін старанно виводить у зошиті в клітинку китайські ієрогліфи. Виходить так спритно, ніби він займався цим мало не з народження. Так і є – китайську Тулін вчить з двох років у приватному дитсадку Малюк-Китай.

Для В'ячеслава Туліна, батька Данила, вивчення сином китайської грамоти – продуманий крок. Батько переконаний, що ця мова скоро стане однією з найпоширеніших на планеті поряд з англійською та іспанською.

Дати дитині виховання з родзинкою (наприклад з ухилом у ведичну або православну культуру, за однією з альтернативних педагогічних систем – Монтессорі або вальдорфською) – новий тренд серед просунутих батьків, не обмежених у коштах. Місяць перебування в такому закладі зазвичай коштує від $ 450 до $ 1 тис.

Базовий набір послуг в більшості приватних садів – навчання іноземним мовам, часом трьом відразу, хореографії, вокалу та театрального мистецтва, а також екзотичні додатки, які допомагають виділитися на ринку.

Перші приватні дитсадки з'явилися в Україні ще в середині1990-х як альтернатива успадкованій від СРСР казенній системі. Сьогодні їх понад 500, і майже сотня з них пропонують індивідуальний підхід до дитини

Перші приватні дитсадки з'явилися в Україні ще в середині 1990-х як альтернатива успадкованій від СРСР казенній системі. Сьогодні їх понад 500, і майже сотня з них пропонують індивідуальний підхід до дитини і обіцяють виховати її вільною особистістю.

Нинішній запит на педагогічну екзотику, на думку експертів, продиктований двояким бажанням батьків – виліпити з чада непересічну особистість і підкреслити свій власний статус.

Однак найчастіше нетрадиційна педагогіка заважає подальшій адаптації дітей в реальному житті, застерігає Наталія Левенець, доцент Інституту розвитку дитини Національного педуніверситету ім. Михайла Драгоманова. Водночас експерт високо оцінює вільну атмосферу, в якій виховуються підопічні таких установ.

"Чим більше у дитини свободи у пізнанні світу, чим менше її контролюватимуть, тим краще цей процес відбуватиметься", – впевнена Левенець.

Вибір зброї

Коли Корреспондент зазирнув на урок у дитсадок Малюк-Китай, там панувала зовсім не навчальна обстановка: не бажаючи всістися за столи, діти бігали, стрибали і бавилися. Вихователь зумів хоч якось організувати їх, запропонувавши поводити хоровод. При цьому малюки не почули на свою адресу жодного слова докору.

"Ми ставимося до них [дітей] як до рівних", – пояснює такий стиль виховання Андрій Коршак, засновник саду Малюк-Китай. Він переконаний, що дитина як мінімум до шести років має жити в ідеальному світі, де її люблять і поважають, а також у невимушеній, майже домашній обстановці, де не ходять строєм. У такому середовищі малюк краще розвивається і розкриває свої таланти.

23-річна Лі Тьєн Юен і 22-річний У Вей Хао, студенти-третьокурсники Університету Драгоманова, що викладають тут китайську, не відразу звикли до таких порядків. На їхній батьківщині, як і в більшості державних дитсадків України, все навпаки – пізнання дітьми світу суворо регламентоване.

У ведичному саду особистості дитини також приділяється основна увага. Тут дітей розвивають згідно з аюрведою і йогою – відповідно до фізичних і духовних типів кожного, закладених не тільки його народженням, але й, згідно з теорією реінкарнації, досвідом попередніх життів.

Таланти дитини теж визначають за давнім методом – розкладають на рівній відстані книгу, зброю, гроші з зерном й інструмент та дають можливість вибрати щось одне. Залежно від результату малюкові пропонують вид занять. Так, якщо вихованець вибирає зброю, його навчатимуть бойовим мистецтвам, а якщо гроші і зерно – майбутньому комерсанту підійдуть економічні ігри.

Загальна риса таких інкубаторів для розвитку особистості – максимально вільна обстановка й індивідуальний підхід

Загальна риса таких інкубаторів для розвитку особистості – максимально вільна обстановка й індивідуальний підхід. До прикладу, у вегетаріанському саду денний сон необов'язковий.

Харчування в цій установі – стаття особлива. "Наш вибір – це свіжі сезонні фрукти, овочі, горіхи", – каже його директор Дарина Себастьянович. Меню маленьких вегетаріанців урізноманітнюють фруктові коктейлі, хлібці, козинаки і крекери з пророщеного насіння льону, кунжуту і гречки.

Дитсадок з таким меню цілком би влаштував киянку Марину Коваленко, яка саме підшукує відповідний дошкільний заклад для свого п'ятирічного сина.

"Я знаю, що моїй дитині через алергію на молочні продукти дуже складно існувати в рамках державного дитсадка, – пояснює вона, – тому я розраховую на особливий клімат всередині і турботу з боку педагогів у приватному".

Індивідуальний підхід до кожного вихованця й акцент на вільний розвиток його особистості – винахід у педагогіці далеко не новий

Втім, індивідуальний підхід до кожного вихованця й акцент на вільний розвиток його особистості – винахід у педагогіці далеко не новий. У першій половині минулого століття на цих принципах побудувала свою систему, наприклад, італійка Марія Монтессорі.

Дошкільні заклади, що працюють за її методикою, в Україні почали з'являтися в 1990-х, і сьогодні їх близько півсотні. Вони також помітно відрізняються від традиційних садочків.

Так, іграшки Монтессорі – це химерні конструкції, наприклад дві пов'язані одна з одною шестерні, що обертаються за допомогою ручки, або шматок "сиру", крізь лабіринти отворів якого протягнута мотузка.

Вихователі київського Монтессорі-садка нічого не нав'язують своїм підопічним, пояснює його директор Юрій Ракоці, – кожен вибирає заняття або іграшку до душі. Втім, є й обов'язкові правила – не заважати іншому і прибирати за собою.

Клуби за інтересами

Незважаючи на відмінності в концепціях, дитсадки з ухилом об'єднує загальний принцип – персональний підхід до дитини, починаючи з харчування і закінчуючи поданням навчального матеріалу, на що в державних дошкільних установах, що тріщать по швах через перевантаженість, розраховувати не доводиться.

У великих українських містах у середньому на100 дитсадівських місць претендують 130 малюків. Державні дитсадки вирізняються також не надто доброзичливою атмосферою

До того ж у великих українських містах у середньому на 100 дитсадівських місць претендують 130 малюків. Ще вищий конкурс у традиційно багатодітній Західній Україні.

Державні дитсадки вирізняються також не надто доброзичливою атмосферою. Діти Коршака, за його словами, ходили туди, "як на заклання". Глузування і приниження з боку однолітків і вихователів сформували в його синів безліч комплексів, а дочку примушували ховатися під ліжком і в шафці для одягу.

Щоб "не виховати в дітях маленьких тваринок", подружжя забрало їх додому, і потім з'явився Малюк-Китай – один з 500 вітчизняних дитсадків, своєрідних клубів за інтересами, принципи яких нерідко не збігаються із загальноприйнятими.

Приміром, вальдорфська педагогіка, з одного боку, передбачає величезну повагу до особистості маленької людини, довірливі стосунки з дорослими, а з іншого – категорично не рекомендує передчасно розвивати інтелект дитини, навчаючи дошкільнят читання, письма, математики.

А система Монтессорі виступає проти того, щоб знайомити малюка до шести років з мультфільмами та казками. Мовляв, поки у нього немає найпростішого життєвого досвіду, його рано долучати до вигаданого світу – це пізніше перешкодить йому адекватно сприймати реальність.

Батькам, які надто захоплюються модними педагогічними віяннями, експерти нагадують, що багатьом дітям, які вийшли з таких установ, буде непросто адаптуватися в реаліях звичайної школи

Однак батькам, які надто захоплюються модними педагогічними віяннями, експерти нагадують, що багатьом дітям, які вийшли з таких установ, буде непросто адаптуватися в реаліях звичайної школи.

Крім того, Левенець вважає, що система виховання в традиційних садах має бути ближчою до того соціуму, в якому дитині доведеться жити. "Ось пішов він в Монтессорі-садок – важко потім знайти Монтессорі-школу, а потім ще й Монтессорі-суспільство", – іронізує експерт.

Водночас Левенець вважає, що такі заклади – знахідка для незвичайних і обдарованих дітей, адже в казенних садах їм ніхто не забезпечить індивідуального підходу. Інша справа, що "унікальними" своїх дітей сьогодні хоче бачити багато хто, розмірковують експерти, тому й попит на виховання "не як у всіх" зростає.

"Змінюється суспільство, змінюються покоління, змінюються запити, – підсумовує Левенець. – Людина так влаштована, що завжди шукає нові форми, намагається їх оптимізувати, подивитися на систему виховання під іншим кутом".

***

Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.