Мер Одеси Олексій Костусєв в інтерв’ю Христині Бердинських розповів про прогулянки в костюмі по пляжу, про місто-герой, яке не здасться перед «неофашистами» Олега Тягнибока, про проблему доріг і дитячих садків, а також про вплив панчіх-сіточок на міжнародний імідж міста. Матеріал розміщено у №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року.
Олексій Костусєв – людина з великим терпінням і вірою в
себе: вперше на посаду одеського міського голови він балотувався в далекому
1994 році, але лише через 16 років, з третьої спроби, домігся бажаного.
Тепер Костусєв, який уже третій рік керує містом,
виглядає задоволеним собою чиновником, якому його робота дуже подобається.
Заради Одеси він готовий їздити не тільки будь-куди, рекламуючи її унікальне
бізнес-середовище, а й у костюмі ходити по орендованих пляжах, перевіряючи,
наскільки там готові безкоштовно взяти пересічних громадян.
Зовні цей уродженець Сахаліну, син морського офіцера, який
з дитинства живе в Перлині біля моря, виглядає найбільш одеським серед
одеситів. Під час інтерв'ю, яке проходило на Приморському бульварі, в будівлі
мерії, він був одягнений у піджак з причепленим до нього значком у вигляді
якоря-серця – новим логотипом міста, розробленим відомим російським дизайнером
Артемієм Лебедєвим. Такої самої форми були і запонки на манжетах Костусєва.
Виблискуючи час від часу своїми якорями-серцями, одеський
мер розповів Корреспонденту, що майже всі місцеві біди – провина його
попередника Едуарда Гурвіца, який залишив після себе місту величезний борг, з
яким нова влада має великі проблеми. Ще один головний біль градоначальника –
Всеукраїнське об'єднання Свобода, активісти якого заважають меру спокійно
працювати.
Однак, коли мова заходить про нинішні фінансові успіхи
місцевої влади, Костусєв розцвітає.
Бесіда з ним відбулася в рамках спецпроекту
Корреспондента – інтерв'ю з мерами найбільших міст, які багато в чому
визначають життя не тільки регіонів, але і країни в цілому.
- Минулого літа в Одесі було багато скандалів, пов'язаних
з доступом жителів на пляжі. Люди писали заяви в міліцію, прокуратуру. Скільки
пляжів перебуває в оренді і чому влада так слабо реагувала на ці конфлікти?
- Конфлікти ці були переважно штучними, і роздмухувалися
вони людьми, які живуть за принципом "чим гірше, тим краще". Їм обов'язково
потрібен скандал, тому що цих людей ніхто не помічає, вони нічого корисного не
роблять, але хочуть, щоб про них говорили. 70% всіх пляжів – це пляжі
комунальні, і тільки близько 30% передано в оренду. І передано не нами.
Коли я прийшов працювати мером, виявилося, що ряд пляжів
переданий в оренду на 49 років. Постало питання, що робити. Або влаштовувати судові
процеси, які розтягнуться на роки, або зобов'язати орендарів виконувати умови
договору. А в умовах написано, що якщо ти взяв пляж в оренду, надаєш платні
послуги, то не менше 30% пляжу мають бути безкоштовними.
Ми пішли іншим шляхом, навели порядок, змусили всіх
виділити ці зони. Навіть більше, у зв'язку з тим, що на цій темі намагаються
спекулювати, влітку по дорозі на роботу я заїжджаю на один з пляжів і
перевіряю, чи все гаразд. Не дуже зручно ходити в костюмі і туфлях по піску,
але я це роблю.
- Перед Новим роком Свобода штурмувала Одеську міськраду,
протестуючи проти перейменування низки міських вулиць, в тому числі і на честь
Радянської армії. Нещодавно ви сказали, що, якщо б була ваша воля, ви б
заборонили цю партію. Чого ще ви очікуєте від Свободи?
- Коли я вперше почув виступ Олега Тягнибока [лідера ВО
Свобода], я подумав, що мені це сниться або знімається фільм про молодого
[Адольфа] Гітлера. Він говорив буквально таке: наша нація пануватиме у всьому
світі, наш прапор опоясуватиме земну кулю.
Я вважаю, що будь-які політичні сили або окремі політики,
які можуть розпалювати міжнаціональну ворожнечу, небезпечні. Свобода,
наприклад, вважає, що слово "жидівський" – нормальне. Як таке може бути? До
того як я став мером, по Одесі ходили колони молодиків, які скандували: "Бий жидів
і москалів". Я сказав, що коли стану мером, не допущу жодної такої ходи.
- Конфлікт може перейти в гостру фазу?
- Одеса – місто-герой. Ми ніколи не здавалися і не
здамося. Коли свободівці штурмували міськраду, до мене підходили депутати і
казали: а давайте вийдемо і відлупцюємо їх як слід. Але ми розуміли, що
пролилася б кров. Це був би скандал на всю країну. Тому ми, зціпивши зуби,
терпіли цю атаку, але були готові відбити її на будь-якому етапі. Ніколи
парламент міста-героя не здасться перед купкою неофашистів.
- Але в Одесі є й інші крайнощі: тут традиційно є
сильними проросійські організації. Чи не бачите ви в цьому загрозу нацбезпеки?
- Одеса – це російськомовне місто. Я сам був, є і
залишаюся прихильником двомовності. І я прихильник того, що російська мова має
бути другою державною. Так вважає більшість одеситів. Але це ніяк не пов'язано
з Кремлем. Це тому, що одеська культура, яку знають у всьому світі, – вона
російськомовна. Коли ми виступаємо за російську мову, ми виступаємо не за
Росію, не за [президента РФ Володимира] Путіна, не за Кремль, ми виступаємо за
себе, за те, що ми шануємо. Тому Одеса стала першим містом в Україні, де
російська мова отримала статус регіональної. Ми просто любимо свою історію. А
часто це видається за те, що є певний вплив. Немає тут ніякого особливого
впливу.
- Мабуть, після Києва в Одесі найчастіше виникають
скандали через хаотичну забудову міста. Ви якось контролюєте забудовників?
- За час мого мерства ми не видали жодного дозволу на
будівництво на схилах [на узбережжі]. Жодного! Але знесли 16 незаконних
будівництв. Все. Решта, не більше ніж вигадки. Попередня влада [мера Гурвіца]
роздала схили, і це найстрашніше, що вона зробила. Тому претензії не за
адресою.
- За оцінками експертів, будинки на березі моря в Одесі –
найдорожчі в Україні. З чим пов'язуєте попит на таку нерухомість? У місті так
багато багатих людей або це іноземці купують?
- В Одесі дійсно є великий ринок, на якому пропонується
елітна нерухомість, в тому числі на березі моря. Але вона практично не
продається. Наприклад, у нас є шикарне селище. Я там був. Дійсно, ніби
потрапляєш у Середземномор'я. Там і сосни посадили, спуски є до води, будинки в
іспанському стилі. Не проданий жоден будинок. Пропозиція велика, а попит під
час кризи мінімальний. В Одесі ринок нерухомості живий, але це ринок
економжитла і житла середнього класу.
- Як ідуть справи в місті з інвестиціями? Які
найперспективніші напрямки ви бачите для залучення інвесторів?
- Інвестиції за минулий рік склали близько $ 1 млрд. Ми
сподіваємося, що Одеса прийматиме фінал [європейської баскетбольної першості]
Євробаскет-2015. Буде побудований серйозний комплекс вартістю 400 млн грн., який
стане одним з центрів міста.
- Цей комплекс будуватиме Ігор Коломойський [мільярдер,
співвласник групи Приват]?
- Так.
- Ви не боїтеся, що з Євробаскетом вийде так само, як з
Євро-2012, – у вас його заберуть?
- Те, що з Одесою так вчинили на Євро-2012, – це провина
колишнього мера. Мій попередник любив хвалитися, що він сидить в Одесі, нікуди
не їздить і що за два роки в Києві був один раз. Ваш покірний слуга, якщо
треба, кожен місяць в Києві, якщо треба, я поїду куди завгодно, буду домагатися
і кланятися, щоб залучити до Одеси інвестиції, щоб провести в Одесі чемпіонат.
Ми створили департамент Євробаскет-2015. Ми вже виїжджали на місце, де
передбачається будівництво арени. Я кілька разів розмовляв з Коломойським. Я
намагаюся тримати руку на пульсі і зроблю все для того, щоб Одеса отримала
Євробаскет-2015.
Залишилася дуже велика гіркота від того, що ми не брали
участь у Євро-2012.
- Кому належить одеський аеропорт? Хто стоїть за фірмою
Odessa Airport Development, яка володіє 75% аеропорту [за даними Forbes,
йдеться про структури, пов'язані з одеським бізнесменом Борисом Кауфманом та
Олександром Грановським, власниками низки місцевих готелів]?
- Всі учасники цієї групи відомі.
- Це офшори.
- Для мене важливо, щоб об'єкт був побудований. Хто за
цим стоїть і хто на цьому скільки заробить, не важливо. Мене хвилюють зовсім
інші речі – коли буде побудований термінал, коли буде побудована смуга,
наскільки збільшиться пасажиропотік, який це дасть поштовх розвитку міста. Ось
у нас є чудовий стадіон Чорноморець, він розташований у парку Шевченка.
Неважливо, що у цього стадіону є один власник – Леонід Клімов [одеський
бізнесмен, власник ФК Чорноморець]. І слава богу, дай бог йому здоров'я. Я
радий, що він нам побудував цей стадіон. Так само як Донбас Арену побудував
[мільярдер, власник ФК Шахтар] Рінат Ахметов. Я думаю, що в Донецьку йому
тільки дякують за це. Коли збудує спортивну арену Коломойський, ми бажатимемо
йому здоров'я, тому що цю арену побудує він, а користуватимемося всі ми.
- Міський бюджет зараз недоотримує кошти через те, що
змінилася структура власності аеропорту й у міста залишилося 25%?
- Міський бюджет за всього бажання не зміг би ніколи
здійснити цей проект [реконструкції аеропорту]. Це нереально. Повірте, одесит,
коли відлітає або прилітає, він думає про те, яка якість злітно-посадкової
смуги, щоб безпечно сісти. Навряд чи він думає, кому ж належить ця смуга.
І ще одне. Я прийняв місто з божевільними боргами. З
боргами, які дорівнюють міському бюджету. Такої ситуації немає в жодному місті
України. Тільки за одним кредитом ми віддаємо 200 млн грн. кожен рік, замість
того щоб вкласти їх у дороги, в під'їзди, в підвали і дахи, у ремонт фасадів. Я
віддаю ці гроші банку. У мене серце обливається кров'ю від цього. 200 млн грн. –
це два бюджети Севастополя. Те, що в Севастополі витрачається за два роки на
розвиток, я в рік віддаю за одним кредитом.
- У місті розгорнули бурхливу бізнес-діяльність нардеп
від ПР Юрій Іванющенко і його бізнес-партнер Іван Аврамов. Підприємці
звинувачували їх у тому, що вони здійснювали рейдерські захоплення підприємств.
Йде переділ власності?
- Мені важко відповідати на ваше запитання, тому що воно
неконкретне. Ви мені назвіть якесь конкретне підприємство.
- Наприклад, на рейдерські дії Аврамова скаржився власник
компанії Стальканат-Сілур Володимир Немировський.
- Скандал такий був, але мені важко це коментувати, тому
що в таких розмовах мало фактичного, а багато політичного і другорядного. Я
думаю, що якщо хтось у когось відбирає власність, це неправильно. Але для цього
є прокуратура, є правоохоронці, які повинні стати на бік законного власника.
Якщо власність в одного чи іншого відібрати, то третій-четвертий тут нічого
робити не будуть. Нас це не влаштовує. Для нас інвестор – це друг, товариш і
брат.
- Незалежно від партійної приналежності?
- Так. Я знаю, в якому стані я прийняв місто. А зараз
стадіон Чорноморець побудований. Ми відновили Олександрівську колону в парку
Шевченка. Між стадіоном і Олександрівською колоною ми зробимо алею. Думаємо
назвати її Олександрівською. З іншого боку парку з'явилося колесо огляду. І так
потихеньку ми все до розуму доведемо. Зараз на Лонжероні будемо приймати
набережну. Набережна буде як в Монако.
- У соцмережах я попросила одеситів назвати три головні
проблеми міста. Більшість назвали пляжі, також скаржилися на брак місць у
дитячих садках і на погані дороги після зими. Як збираєтеся вирішувати ці
проблеми?
- Про пляжі я вже сказав. Переважна частина пляжів
безкоштовна. Про платні. Одного разу здуру я пішов на відкриття сезону клубу
Ібіца, це наш знаменитий [нічний] клуб [з власним пляжем]. Скромно посидів у
куточку і сказав, що більше туди не підійду на гарматний постріл. Але я радий,
що у нас є такі клуби, які теж стали візитівкою міста. Коли Ібіца
відкривається, прилітає до 20 чартерів. Хіба це погано? Люди везуть гроші. А
безкоштовних пляжів більш ніж достатньо.
Що стосується садків. Одесити 100% праві: влаштувати
дитину в дитячий сад у деяких районах практично неможливо. У місті з моєї
ініціативи прийнята програма Щасливе дитинство. Вперше за 20 років в минулому
році ми відкрили новий дитсадок на 280 місць. Цей дитсадок багато в чому змінив
ситуацію в Малиновському районі. У цьому році буде відкрито ще чотири дитячі
садки.
І дороги. Ніколи ще після зими дороги не ставали кращими.
Проблема реально існує, і ми будемо її вирішувати. Ми плануємо вкласти цього
року в ремонт і реконструкцію доріг близько 100 млн грн. з різних джерел.
- Нещодавно британська газета The Independent назвала
Одесу "гіперсексуальним портовим містом з клубами, забитими іноземцями, які
полюють за нареченими". Як ви ставитеся до такої репутації?
- Я думаю, що це перебільшення. У кожному портовому місті
є клуби, де люди відпочивають, є вони і в Одесі. З іншого боку, одеситки дійсно
дуже колоритні й сексуальні. У цьому немає нічого поганого. Одеситка може вийти
на ринок в повному макіяжі, губи червоні, шпилька, сіточка-панчішки. Куди вона
так іде? Вона йде за продуктами. На нудній півночі, де-небудь у Данії або
Фінляндії це було б неможливо. Так, одеситки такі. Багатьом це подобається.
П'ять запитань меру
1. Скільки років ви живете в місті, яким керуєте, і як
уперше тут опинилися?
- Практично все життя я живу в Одесі. Тут пішов у перший
клас. Все моє життя пов'язане з Одесою. Коли мене обрали народним депутатом,
був період життя в Києві. Майже десять років я керував Антимонопольним
комітетом, три рази обирався депутатом до парламенту. У 2010-му мене обрали
мером, і я повернувся до Одеси.
2. Яке з іноземних міст, де ви побували, вас найбільше
вразило і чому?
- Шанхай. Це приголомшливе місто. Такі темпи розвитку,
такий масштаб, просто колосальний.
3. Загальнодоступне місце у місті, де вас найчастіше
можна зустріти без охорони? Чим ви там займаєтеся і в які дні буваєте?
- Мене можна зустріти в будь-якому місці Одеси. Я відвідую
музеї, не пропускаю виставки, ходжу на вистави. Скоро приїде мій друг [актор]
Юрій Стоянов, я не пропускаю його виступів. Але найчастіше мене можна зустріти
на Приморському бульварі, де ми з вами перебуваємо. Якщо у мене є вільна
хвилинка під час обідньої перерви, я гуляю по бульвару.
Буваю й на міських ринках. Мені подобається Привоз. Коли
приходжу на Привоз, я відчуваю дух міста. Там можна почути або прочитати те,
чого ти не дізнаєшся ніде. На Привозі мене всі впізнають, часто відмовляються
брати гроші за продукти. Тому я завжди ношу із собою шоколад і коробки цукерок.
Часто ходжу в зоопарк. Знаю на ім’я всіх звірів і коли в кого буде потомство.
4. Де живуть і де навчалися ваші діти – у якому місті,
якій країні?
- Мої діти вивчилися. Живуть в Одесі і Лондоні.
5. Який пам'ятник (людині, події) ви поставили б у місті?
Я поставлю пам'ятник Борису Дерев'янку, головному
редактору газети Вечірня Одеса. Ця людина була моїм близьким другом, я її дуже
любив. На жаль, його вбили в 1997 році. Я вважаю, що тоді розстріляли совість
Одеси. На попередній сесії ми перейменували площу, де розташовується редакція
Вечірньої Одеси, на площу Дерев'янка. Там таки буде стояти пам'ятник.
П'ять граней одного міста (Одеса)
1. Населення у 1991 році і зараз: 1991-й – 1,1 млн, 2012-й –
1 млн жителів
2. Розмір міського бюджету у 2012 році: 3,6 млрд грн.
3. Розмір зовнішніх інвестицій в економіку міста у 2012
році: $ 934,6 млн.
4. Три головних платники податків міста (місцевий бюджет):
Одеський порт – 34,1 млн грн.;
ТОВ Одесаобленерго – 23,3 млн грн.;
банк Південний – 21,6 млн грн.
5. Партія, що отримала на останніх виборах найбільше
голосів:
Партія регіонів – 33,8%
***
Цей матеріал опубліковано в №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.