Уряд виділив комунальникам кілька мільярдів гривень як компенсацію за втрати від низьких тарифів на тепло, воду і газ. Це врятувало рейтинг Президента від обвалу напередодні виборів, підтримало мільярдерів – власників підприємств і поставило хрест на модернізації найбільш відсталої галузі країни, пише Ірина Соломко у №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року.
20 березня Кабмін зробив чудовий презент українським
мільярдерам і мультимільйонерам з числа тих, хто контролює облгази, обленерго і
водоканали: уряд виділив з держбюджету 5,1 млрд грн. на погашення різниці між
тарифами на "комуналку" і реальною собівартістю виробництва цих послуг.
Це рішення стало подарунком і для самої команди
Президента Віктора Януковича. Адже, вирішивши компенсувати різницю, влада
показала: підвищувати тарифи, як того вимагає від України МВФ в обмін на новий
транш кредиту в розмірі $ 15 млрд, вона не стане. А отже, різкого падіння
популярності в народі, яке неминуче сталося б після збільшення підсумкових цифр
у платіжках за комунальні послуги, не буде.
Щедрість держави, що дотує галузь за рахунок платників податків, обурює експертів: об'єктивно оцінити реальні витрати облгазів й обленерго держава не може через заплутаність системи розрахунків тарифів
Щедрість держави, що дотує галузь за рахунок платників
податків, обурює експертів: об'єктивно оцінити реальні витрати облгазів й обленерго
держава не може через заплутаність системи розрахунків тарифів, а отже, у
гравців галузі є можливість штучно завищувати витрати. Крім того, продовжуючи
дотувати галузь, влада ставить хрест на її модернізації, яка вкрай необхідна:
за словами фахівців, у вітчизняній тепломережі втрати енергії під час транспортування
складають до 30%.
Олександр Сергієнко, директор Інституту міста,
переконаний: Президенту та уряду вигідний нинішній стан справ. Так влада
підтримує власну популярність і не свариться з власниками водоканалів, облгазів
та обленерго, основна частка яких належить мільярдерам Рінату Ахметову, Дмитру
Фірташу та Ігорю Коломойському.
Енергія популізму
Якби в Україні складали рейтинг найбільш довготривалих
популістських рішень, тарифи на послуги ЖКГ отримали б пальму першості. Кожен
президент і прем'єр, що приходив, обіцяв зберегти цей острівець радянської
планової системи.
Незважаючи на те що всі обленерго і облгази, а також частково і водоканали перебувають у приватних руках, власники лише експлуатують їх базу
Як упевнений Сергієнко, ЖКГ зависло на початку 1990-х.
Незважаючи на те що всі обленерго і облгази, а також частково і водоканали
перебувають у приватних руках, власники лише експлуатують їх базу, не вкладаючи
коштів навіть в елементарне підтримання нормального стану мереж.
У підсумку галузь, від якої залежить комфорт мільйонів
людей, дихає на ладан. За даними аналізу, проведеного Асоціацією міст України,
37,7% мереж централізованого водопостачання перебувають у зношеному або
аварійному стані. В енергетиці стан речей ще більш страшний – зношено 60%
мереж.
Втім, Анатолій Близнюк, екс-міністр ЖКГ, в ситуації, що
склалася, звинувачує сам народ, який ще з часів СРСР звик до дешевої "комуналки".
Влада, мовляв, змушена дотувати галузь, щоб уникнути соціального вибуху.
Ціна спокою досить висока: наприклад, тариф на
водопостачання забезпечує тільки три чверті його собівартості. Схоже
співвідношення існує і у вартості інших житлово-комунальних послуг – тариф
покриває від 45% до 75% реальних витрат. А держава, компенсуючи різницю, вливає
в галузь, хоч і з затримками, гігантські суми.
Так, в січні вийшла постанова Кабміну, за якою із
загального та спеціального фондів держбюджету на компенсацію у сфері
житлово-комунальних послуг за 2012 рік виділили 15,9 млрд грн., тобто фактично
$ 2 млрд. Це майже вдвічі більше, ніж у минулому році зібрав від продажу
казенної власності Фонд держмайна.
До прикладу, тільки компанія Київенерго, що частково
належить Ахметову, на компенсацію розриву між тарифом та собівартістю отримала
3,6 млрд грн. За словами Сергієнка, за ці кошти можна було б перекласти всі
зношені тепломережі столиці, частка яких сягає 60%.
Серйозні суми, які уряд змушений щорічно вилучати зі
скарбниці, а також тиск МВФ, який вимагає від офіційного Києва підняти тарифи,
зробивши це умовою отримання чергового траншу кредиту в розмірі $ 15 млрд,
змусили чиновників шукати вихід із ситуації.
Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сфері комунальних послуг, ще в кінці
минулого року завершила підготовку до масштабного підвищення тарифів. Все було
ретельно опрацьовано з урахуванням світового досвіду
За інформацією Корреспондента, Нацкомісія, що здійснює
держрегулювання у сфері комунальних послуг, ще в кінці минулого року завершила
підготовку до масштабного підвищення тарифів. Все було ретельно опрацьовано з
урахуванням світового досвіду. Тарифи повинні були зрости як мінімум на 60%, до
економічно обґрунтованого рівня.
18 січня цього року, напередодні анонсованого приїзду в
Україну місії МВФ, прем'єр-міністр Микола Азаров навіть заявив, що країна
готова диференційовано підняти тарифи.
Але представники фонду до Києва не приїхали, і влада відразу
пішла назад: і Президент, і прем'єр знову стали переконувати населення, що
зростання тарифів не буде.
Питання підняття тарифів вкрай заполітизоване, і ризикувати своїм рейтингом заради виконання вимог МВФ, не підкріплених грішми, команда Януковича не бажає
Така лінія поведінки, вважає політолог Тарас Березовець,
виглядає логічною: питання підняття тарифів вкрай заполітизоване, і ризикувати
своїм рейтингом заради виконання вимог МВФ, не підкріплених грішми, команда
Януковича не бажає.
Кругова порука
Найцікавіше в цій ситуації те, що завдяки масованим
бюджетним вливанням обленерго, сконцентровані в руках найбільших українських
бізнесменів, почувають себе непогано. За словами Олександра Гудими,
екс-міністра енергетики в уряді Юлії Тимошенко, рентабельність підприємств, що
генерують і продають тепло, складає 10%. У підсумку, переконаний незалежний
експерт Олександр Саприкін, обленерго входять у десятку найбільш цікавих видів
бізнесу в країні.
Успішність енергетиків частково пояснюється тим, що система формування тарифів непрозора. І держава платить їм, не завжди уявляючи собі реальний стан справ
На думку Сергієнка, успішність енергетиків частково
пояснюється тим, що система формування тарифів непрозора. І держава платить їм,
не завжди уявляючи собі реальний стан справ. Сьогодні, незважаючи на те що
існує так званий економічно обґрунтований рівень, немає жодного нормативного
документа або формули, що чітко прописують методологію його розрахунку. У
підсумку, за словами експерта, добре навчений бухгалтер завжди може штучно
роздути витрати.
"Перевірити це нереально. Є одна міфічна величина
[заявлені витрати] і друга [встановлені тарифи], а між ними абсолютна конкретна
різниця, яку компенсує держава", – каже Сергієнко.
Однак, приміром, у Київенерго Корреспондент запевнили, що
про жодні необґрунтовані виплати мова не йде. Мовляв, тариф покриває
собівартість виробленого тепла лише на 45%. І оскільки змінити його самостійно
підприємство не може – ціну встановлює Нацкомісія, що здійснює держрегулювання
у сфері енергетики, керуючись спеціальними актами, які враховують всі витрати
на виробництво енергії або тепла, – держдопомога стає необхідною умовою
виживання.
Блюзнюк також каже, що державний регулятор ледь чи не
через фільтр пропускає всіх учасників ринку, аналізуючи обґрунтованість
внесення витрат у собівартість продукції. "Вони жодної копійки зайвої не
дадуть. Все, крапка", – заявив екс-міністр.
Але його впевненість виглядає награною, якщо знати, що
лише у восьми областях України, тобто в третині від загального числа, на
теплокомуненерго є лічильники вироблених підприємствами тепла і води. Іншими
словами, в більшості випадків жоден чиновник, що здійснює перевірку, не зможе
оцінити, який обсяг робіт виконали енергогенерувальні компанії.
Відповідь на запитання, чому держава так лояльно ставиться до постачальників тепла і води, полягає в тому, що формування тарифів і сама система ЖКГ завжди
були сферою впливу людей, традиційно наближених до влади
Відповідь на запитання, чому держава так лояльно
ставиться до постачальників тепла і води, за словами Березовця, полягає в тому,
що формування тарифів і сама система ЖКГ завжди були сферою впливу людей, традиційно
наближених до влади, – Ахметова, Фірташа, Коломойського, Григорія і Ігоря
Суркісів, росіянина Костянтина Григоришина.
А обленерго, опинившись у схожих тепличних умовах, за
словами експертів, іноді навіть раді збільшувати витрати, тому що їм все одно
їх покриють. "Вони завжди будуть обґрунтовувати лише підвищення витрат заради
отримання більш високих тарифів у майбутньому", – каже Олександр Паращий, глава
аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital.
Самі учасники ринку відкидають підозри у непрозорості
власних дій. У прес-службі ахметовського ДТЕК, який керує кількома обленерго,
Корреспонденту повідомили, що обленерго – найбільш прозорі учасники ринку. Їхню
діяльність жорстко регулює НКРЕ й Антимонопольний комітет. Всі витрати
обленерго узгоджують з нацкомісією на відкритих засіданнях, на яких
представники компаній озвучують свої витрати.
Втрати
Єдиний шлях нормалізації ситуації – повний контроль над
наданими послугами на всіх етапах від виробника до кінцевого споживача.
Для початку, на думку експертів, варто було б поставити на всі теплокомуненерго лічильники вироблених ними тепла і води
Для початку, на думку експертів, варто було б поставити
на всі теплокомуненерго лічильники вироблених ними тепла і води. З їх допомогою
можна фіксувати, скільки чого вони видають населенню. Зараз, за словами
Близнюка, влада вже нібито забезпечила такими лічильниками 75% підприємств, але
фахівці впевнені, що насправді ця частка вдвічі менша. І енергогенерувальні
компанії всіляко саботують процес встановлення лічильників.
Наступним етапом, необхідним для реанімації, має стати
встановлення систем обліку в житлових будинках, щоб фіксувати кількість тепла,
води і газу, що реально дійшли до споживача. Сьогодні будівель, в яких є такі лічильники,
мінімальна кількість. Наприклад, у Києві такою енергопросунутістю може
похвалитися лише третина міських багатоповерхівок. Бо в Україні під час транспортування
втрачається до 30% тепла, за яке все одно платять споживачі, якщо немає
будинкового обліку отриманих кілокалорій. І поки ситуація не зміниться, жоден
енергопостачальник не замислиться про те, як знизити транспортні втрати.
Особливо просунуті українські користувачі, щоб не платити за обігрів тепломереж, ставлять лічильники безпосередньо в квартирах. Але оскільки задоволення це дороге – від 4 тис. грн., – дозволити собі можуть це одиниці
Особливо просунуті українські користувачі, щоб не платити
за обігрів тепломереж, ставлять лічильники безпосередньо в квартирах. Але
оскільки задоволення це дороге – від 4 тис. грн., – дозволити собі можуть це
одиниці. Решта ж продовжує нести комунальний тягар.
Близнюк згоден, що ситуація з енерговтратами в
українському комунальному секторі жахлива. У країні на обігрів 1 кв. м житла
витрачається 186 кВт, у той час як у Європі – 50 кВт.
"Необхідні стимули [для поліпшення ситуації]. Ми
[міністерство під керівництвом Близнюка] підготували такий законопроект, але
нам натякнули, що наші люди до цього ще не готові", – розповідає екс-чиновник.
Не тільки лічильники, а йдемонополізація галузі – розподіл виробників тепла, його транспортувальників і продавців, – зменшили б рівень проблемності
Колишній міністр думає, що не тільки лічильники, а й
демонополізація галузі – розподіл виробників тепла, його транспортувальників і
продавців, – зменшили б рівень проблемності. Таким шляхом Україні рекомендує
піти і ЄС, де подібна система ефективно працює.
Близнюк визнає, що, просто підвищуючи тарифи або дотуючи
обленерго, облгази і водоканали, влада, по суті, консервує стару систему, яка повністю
вичерпала себе у всіх сенсах. "Так, реформа так і не почалася. Нам не вистачає
політичної волі", – резюмує експерт.
***
Цей матеріал опубліковано в №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.