Фелікс Блітштейн, людина, яка від імені сина Президента Олександра Януковича продає в Європі українське вугілля, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про те, як з'явився цей бізнес, де бере сировину на продаж компанія і як він планує збільшити продажі в п'ять разів за один рік. Матеріал розміщено у №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року.
Кілька місяців тому повідомлення про те, що холдинг МАКО,
що належить старшому синові українського Президента Олександру Януковичу,
заснував у Швейцарії дочірню компанію MAKO Trading S.A. для продажу донбаського
вугілля в Європі, викликав резонанс у країні. Навіть європейські журналісти
зацікавилися тим, як робить бізнес нащадок глави України, успішність якого
стала притчею во язицех: за два роки президентства свого батька Олександр
Янукович став великим бізнесменом, чиї активи Корреспондент оцінив у $ 130 млн.
Новий напрямок діяльності – торгівля вугіллям – зацікавив ЗМІ ще й тому, що
власних видобувних активів у МАКО немає.
Корреспондент у процесі роботи над матеріалом про
українські незаконні шахти (так звані копанки) побував у Женеві, де розшукав
офіс MAKO Trading S.A., і поговорив з її директором Феліксом Блітштейном –
уродженцем Узбекистану, американським громадянином і людиною, яка давно робить
бізнес на українській сировині. Він розповів Корреспонденту про європейський
бізнес Януковича-молодшого.
- Як давно МАКО Trading S.A. працює у Швейцарії?
- Компанія була створена наприкінці 2011-го, але тільки в
квітні 2012 року ми почали займатися експортом, продавши 200 тис. тонн.
- Українських компаній, які працюють на вугільному ринку
в Женеві, не так багато.
- Так, зате багато світових. Женева – це трейдинговий
центр.
- Ви, по суті, торгуєте на папері: до Женеви вугілля
фізично ніхто не привозить.
- Коли ви кажете, що йде торгівля папером, це не зовсім
так. Ми продаємо реальне вугілля. Фізично купуємо в Україні, фізично вантажимо
в порт, потім на судно, а потім фізично веземо його клієнту.
- А купуєте ви вугілля у кого?
- У різних постачальників.
- Це шахти або трейдингові компанії?
- Я створював Leman Commodities S.A. [компанія, яка до
2007-го була найбільшим торговцем металом в Україні, потім її купила СКМ
мільярдера Ріната Ахметова], і знаю, як займатися експортом з України та Росії.
Я знаю іноземні банки, як з ними працювати. Це те, що я вмію.
І я бачу, що сьогодні в Україні є низка постачальників,
які можуть виробляти вугільну продукцію, але не хочуть займатися експортом. Це
і є та ніша, яку ми можемо і хочемо зайняти.
- З якими компаніями в Україні ви співпрацюєте?
- Ми купуємо вугілля через МАКО Трейдинг [українська
компанія, яка входить до холдингу МАКО сина Президента]. Але я працюю з усіма
постачальниками, і з ДТЕК [компанія Ахметова] спілкуюся, правда, у нього я поки
нічого не купив, і з Метінвестом [ще одна компанія Ахметова], – з усіма, хто
сьогодні мені може поставити вугілля, яке я готовий експортувати.
- Торгівля вугіллям для вас – новий бізнес. Чия була
ініціатива зайнятися цією справою – ваша чи сина Президента?
- Тут обставини зрослися. Коли я перестав працювати в
Leman Commodities S.A., минув рік або два, і я запропонував ДТЕК створити таку
компанію. Але інтерес не виявили, оскільки у ДТЕК тоді було достатньо своїх
продажів.
А тут вийшло, що я зміг зустрітися з Олександром
Вікторовичем [Януковичем]. У ході зустрічі я запропонував йому створити
компанію, зазначивши, що в цьому є потреба і це важливо для України.
- Переговори велися довго?
- Не одна була зустріч.
- В Україні?
- Так, я у вас часто буваю. Взагалі я виріс у Нью-Йорку,
але з 1994-го почав їздити в Донецьк і займатися бізнесом, пов'язаним з
металургією.
- Ви говорили, що плануєте стати вагомим гравцем на
вугільному ринку. Розкрийте, які обсяги ви зараз продаєте, і чого прагнете?
- Торік ми експортували близько 200 тис. тонн, але цього
мало, навіть для того щоб просто утримувати офіс у Швейцарії. Мета, якої я
хотів би досягти – це вивезти близько 1 млн тонн цього року. ДТЕК вивозить
близько 300 тис. тонн на місяць, на рік – близько 3 млн.
- На сьогодні ваша компанія, по суті, складається з вас?
- Так, у нас невеликий штат. Обсяги маленькі і штат теж:
трейдер, асистент і я.
- Але ви особисто займаєтеся ще й іншими компаніями,
навіть вивіска на вході до будівлі, де розташований офіс MAKO Trading S.A.,
інша – там немає МАКО, там є Partifina S.A.
- Так, Partifina S.A. – це моя особиста компанія, яка
займається фінансами. Я створив її після відходу з Leman Commodities S.A. Там
все вже налагоджено, вона не вимагає моєї великої уваги.
- Коли ви плануєте окупити вкладені кошти, який прибуток
отримати?
- Я для себе поки ще завдання не ставлю. Для мене цей
бізнес дуже новий. Але хотів би відзначити, що в трейдингу немає надзаробітків.
Тут ринок прозорий, але маржа, безумовно, є.
- 10%?
- Ні, менше.
- Створюючи компанію, ви вкладали свої гроші?
- Ні, компанія належить Олександру Януковичу.
- Це його гроші?
- Так, я найманий менеджер.
- А сам син Президента сюди, до Швейцарії, приїжджав?
- Ні, я з ним тільки в Україні спілкувався. Навіщо йому
приїжджати? Якщо він сюди приїде, то обсяг прибутку точно вдвічі більшим не
стане.
- Він бере активну участь у розвитку швейцарської
"дочки"?
- Він не втручається в управління. Я сам оцінюю ситуацію
і планую. Наприклад, розумію, що якщо ми не збільшимо обсяги, то бізнесу не
буде. Ми домовилися, що будемо розвивати бізнес, і я прагну цього.
- Тобто він вам довіряє. Як вам це вдалося? Ви знаєте один
одного давно?
- Не дуже, ми зустрічалися, він знав про мене. Я ж у
Донецьк їжджу з 1994-го. Коло спілкування там, воно відоме.
- Офіційно МАКО не має вугільних активів в Україні.
- Так, у нас їх немає.
- Але постачаючи вугілля, важливо розуміти, що це за
сировина, наскільки вона легально видобута. Адже в Україні, і ви, напевно, про
це знаєте, актуальна проблема копанок. Ви впевнені у своєму вугіллі?
- Оскільки у мене
вугілля йде на експорт, якщо воно нелегальне, я, в принципі, не зможу його
експортувати. Його просто в порт не пустять.
Що стосується нелегального видобутку, то це важливе
питання, яке держава повинна вирішити. І я не впевнений, що найкращий варіант –
це просто закрити копанки. Питання робочих місць дуже важливе.
***
Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.