З трьох бразильських пристрастей – пива, футболу і самби – перша нікуди не годиться, зате дві інші заслуговують не просто любові, а возвеличення, пише студентка Марія Щолкова у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.
Дев'ять з половиною
годин у повітрі по дорозі з Ліссабона, і Ріо-де-Жанейро приймає тебе у свої розкриті
обійми. Безмірно приємно, приїхавши в незнайоме місто, отримати добру порцію
міцних поцілунків в обидві щоки – бразильці такі ж привітні, як іспанці.
Я прилетіла з
літнього Києва в зимову Бразилію з її +15 С – тобто, уявлення про те, що тут
цілий рік спека, з перших же хвилин у цій країні не витримало жодної критики.
Оскільки кінцевим
пунктом моєї мандрівки було містечко Жуїз де Фора – туди я їхала викладати
місцевим дітлахам англійську мову, – можливості подивитися на Ріо з вікна
автобуса у мене виявилося вдосталь. Місцеві споруди виглядають досить бідно,
але власним автомобілем можуть похвалитися багато жителів, та й пробки тут не
гірші, ніж у Києві в годину пік.
За перші години
перебування в Бразилії дізналася кілька цікавих фактів. По-перше, тут цілий рік
темніє близько шостої вечора, що досить незвично. По-друге, на іншому боці
земної кулі все навпаки: довгі літні канікули припадають на грудень-лютий,
двотижневий зимовий відпочинок у студентів і школярів починається в середині
липня, а в серпні вони знову вирушають працювати в поті чола.
Основа місцевої національної кухні – рис і квасоля. Причому квасолі, до слова сказати, тут видів із десять. Ну а застілля не обійдеться без капіріньї і кашаси – місцевого алкоголю
Основа місцевої
національної кухні – рис і квасоля. Причому квасолі, до слова сказати, тут
видів із десять. Ну а застілля не обійдеться без капіріньї і кашаси, і їх
неодмінно треба спробувати – інакше вважайте, що у країні мавп ви не були.
Кашаса – це місцева
горілка, а капірінья – це кашаса, в яку додали лайм, лід і тростинний цукор.
Напої смачні, але перш ніж пити чисту кашасу, переконайтеся в тому, що поруч з
вами є добра людина, яка в разі чого дбайливо віднесе вас додому.
Вище за всяку
похвалу свіжочавлені соки з гуави і манго, вітамінний рай для шлунка. Між тим
туристам, розпещеним європейською пивною різноманітністю, бразильське пиво
здасться водою з легким присмаком хмелю.
Найбільше у світі бразильці люблять саме своє пиво, а також свої футбол і самбу. Перше скуповують мало не ящиками, віддаючи за цей напій нечувані гроші. А футбол – просто улюблений вид спорту
І незважаючи на це
найбільше у світі бразильці люблять саме своє пиво, а також свої футбол і
самбу. Перше скуповують мало не ящиками, віддаючи за цей напій нечувані гроші.
А футбол – просто улюблений вид спорту, і не дивно, що Бразилія є багаторазовим
чемпіоном світу. Тут щонеділі рівно о четвертій годині дня завжди починається
якийсь матч.
Що ж до самби, то
навчитися танцювати цей, на перший погляд, хитромудрий танець, насправді легко:
самба ґрунтується лише на одному головному русі. А якщо ви щаслива володарка
шикарних стегон і на додачу до них – почуття ритму, то танцпол ваш.
Що ж до
Ріо-де-Жанейро, то мені це місто уявлялося іншим, до того ж старовинні
європейські міста набагато красивіші. Це неймовірно велике місто, де влітку 20%
населення складають туристи. За два дні, проведені в ньому, я встигла чимало:
проїхала півміста, роздивляючись його з вікна машини, скупалася в досить
прохолодному океані і побувала на оглядовому майданчику поряд зі статуєю гігантського
Христа з розкинутими руками. Ця статуя, встановлена на вершині гори Корковадо на висоті 704 метри над рівнем
моря, чудова. Запасіться терпінням, якщо хочете зробити фото на пам'ять, бо
людей там неймовірно багато.
Також під статуєю
Христа є невелика каплиця, де можна помолитися або просто розібратися у своїх
думках, почуттях і враженнях.
Увесь Ріо обписаний графіті: собори, багаті будинки, будинки простіше, невеликі замки – все нещадно поцятковано чорними маркерами
Увесь Ріо обписаний
графіті: собори, багаті будинки, будинки простіше, невеликі замки – все нещадно
поцятковано чорними маркерами. Це дещо псує враження від побаченого і приводить
до загальновідомої думки, що Ріо-де-Жанейро – все ж місто контрастів, де
неподалік розкішних хмарочосів, готелів і котеджів, що піднімаються на березі
океану, розташовані брудні вулиці з бідними обшарпаними будинками. У якихось з
них живуть люди, для яких злодійство – ніякий не гріх, а спосіб добути трохи
грошей.
Це фавели, ті самі
нетрі, які поліцейські машини патрулюють 24 години на добу. Саме в такому місці
мені довелося одного разу переночувати і, зізнатися, відчуття було досить
незвичайним. Дешево і, в повному розумінні цього слова, сердито. А також трохи
небезпечно для життя.
На знаменитому
пляжі Копакабана пісок дійсно віддає золотом, а океан захоплює силою. Бразильці
кажуть, що Атлантика рідко буває спокійною. За консистенцією солі вона близька
до Середземного моря: очі під водою розплющувати не варто.
І нарешті про ту
Бразилію, в лісах якої, згідно з класичним фільмом, "багато диких мавп". Так
от, якщо ви станете фотографуватися серед пальм та інших тропічних дерев,
бережіть голови: маленькі мавпи можуть жбурнути у вас горіхом або яким-небудь
фруктом.