RU
 

Корреспондент: Національні ідеї. Лист з Бразилії

4 липня 2013, 14:59
0
127
Корреспондент: Національні ідеї. Лист з Бразилії
Фото: АР
Ріо-де-Жанейро є містом контрастів

З трьох бразильських пристрастей – пива, футболу і самби – перша нікуди не годиться, зате дві інші заслуговують не просто любові, а возвеличення, пише студентка Марія Щолкова у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.

Дев'ять з половиною годин у повітрі по дорозі з Ліссабона, і Ріо-де-Жанейро приймає тебе у свої розкриті обійми. Безмірно приємно, приїхавши в незнайоме місто, отримати добру порцію міцних поцілунків в обидві щоки – бразильці такі ж привітні, як іспанці.

Я прилетіла з літнього Києва в зимову Бразилію з її +15 С – тобто, уявлення про те, що тут цілий рік спека, з перших же хвилин у цій країні не витримало жодної критики.

Оскільки кінцевим пунктом моєї мандрівки було містечко Жуїз де Фора – туди я їхала викладати місцевим дітлахам англійську мову, – можливості подивитися на Ріо з вікна автобуса у мене виявилося вдосталь. Місцеві споруди виглядають досить бідно, але власним автомобілем можуть похвалитися багато жителів, та й пробки тут не гірші, ніж у Києві в годину пік.

За перші години перебування в Бразилії дізналася кілька цікавих фактів. По-перше, тут цілий рік темніє близько шостої вечора, що досить незвично. По-друге, на іншому боці земної кулі все навпаки: довгі літні канікули припадають на грудень-лютий, двотижневий зимовий відпочинок у студентів і школярів починається в середині липня, а в серпні вони знову вирушають працювати в поті чола.

Основа місцевої національної кухні – рис і квасоля. Причому квасолі, до слова сказати, тут видів із десять. Ну а застілля не обійдеться без капіріньї і кашаси – місцевого алкоголю

Основа місцевої національної кухні – рис і квасоля. Причому квасолі, до слова сказати, тут видів із десять. Ну а застілля не обійдеться без капіріньї і кашаси, і їх неодмінно треба спробувати – інакше вважайте, що у країні мавп ви не були.

Кашаса – це місцева горілка, а капірінья – це кашаса, в яку додали лайм, лід і тростинний цукор. Напої смачні, але перш ніж пити чисту кашасу, переконайтеся в тому, що поруч з вами є добра людина, яка в разі чого дбайливо віднесе вас додому.

Вище за всяку похвалу свіжочавлені соки з гуави і манго, вітамінний рай для шлунка. Між тим туристам, розпещеним європейською пивною різноманітністю, бразильське пиво здасться водою з легким присмаком хмелю.

Найбільше у світі бразильці люблять саме своє пиво, а також свої футбол і самбу. Перше скуповують мало не ящиками, віддаючи за цей напій нечувані гроші. А футбол – просто улюблений вид спорту

І незважаючи на це найбільше у світі бразильці люблять саме своє пиво, а також свої футбол і самбу. Перше скуповують мало не ящиками, віддаючи за цей напій нечувані гроші. А футбол – просто улюблений вид спорту, і не дивно, що Бразилія є багаторазовим чемпіоном світу. Тут щонеділі рівно о четвертій годині дня завжди починається якийсь матч.

Що ж до самби, то навчитися танцювати цей, на перший погляд, хитромудрий танець, насправді легко: самба ґрунтується лише на одному головному русі. А якщо ви щаслива володарка шикарних стегон і на додачу до них – почуття ритму, то танцпол ваш.

Що ж до Ріо-де-Жанейро, то мені це місто уявлялося іншим, до того ж старовинні європейські міста набагато красивіші. Це неймовірно велике місто, де влітку 20% населення складають туристи. За два дні, проведені в ньому, я встигла чимало: проїхала півміста, роздивляючись його з вікна машини, скупалася в досить прохолодному океані і побувала на оглядовому майданчику поряд зі статуєю гігантського Христа з розкинутими руками. Ця статуя, встановлена ​​на вершині гори Корковадо на висоті 704 метри над рівнем моря, чудова. Запасіться терпінням, якщо хочете зробити фото на пам'ять, бо людей там неймовірно багато.

Також під статуєю Христа є невелика каплиця, де можна помолитися або просто розібратися у своїх думках, почуттях і враженнях.

Увесь Ріо обписаний графіті: собори, багаті будинки, будинки простіше, невеликі замки – все нещадно поцятковано чорними маркерами

Увесь Ріо обписаний графіті: собори, багаті будинки, будинки простіше, невеликі замки – все нещадно поцятковано чорними маркерами. Це дещо псує враження від побаченого і приводить до загальновідомої думки, що Ріо-де-Жанейро – все ж місто контрастів, де неподалік розкішних хмарочосів, готелів і котеджів, що піднімаються на березі океану, розташовані брудні вулиці з бідними обшарпаними будинками. У якихось з них живуть люди, для яких злодійство – ніякий не гріх, а спосіб добути трохи грошей.

Це фавели, ті самі нетрі, які поліцейські машини патрулюють 24 години на добу. Саме в такому місці мені довелося одного разу переночувати і, зізнатися, відчуття було досить незвичайним. Дешево і, в повному розумінні цього слова, сердито. А також трохи небезпечно для життя.

На знаменитому пляжі Копакабана пісок дійсно віддає золотом, а океан захоплює силою. Бразильці кажуть, що Атлантика рідко буває спокійною. За консистенцією солі вона близька до Середземного моря: очі під водою розплющувати не варто.

І нарешті про ту Бразилію, в лісах якої, згідно з класичним фільмом, "багато диких мавп". Так от, якщо ви станете фотографуватися серед пальм та інших тропічних дерев, бережіть голови: маленькі мавпи можуть жбурнути у вас горіхом або яким-небудь фруктом.

ТЕГИ: туризмтрадиціїБразиліяРіо-де-Жанейро
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі