Корреспондент. Точка зору. Ілюзія реформ

Уряд намагається створити видимість покращання бізнес-клімату, точково підтягнувши показники країни в певних рейтингах. Це може переконати Президента, але не бізнесменів, тому що ніякого відношення до системних реформ подібні дії не мають, пише Олена Трибушна у колонці, опублікованій у №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.

Сінгапур, Гонконг, Нова Зеландія, США, Данія, Норвегія, Великобританія, Південна Корея, Грузія, Австралія - ​​одній з цих країн, схоже, доведеться посунутися, щоб поступитися Україні місцем в першій десятці рейтингу легкості ведення бізнесу. Принаймні, так вважає прем'єр-міністр Микола Азаров.

Ми обов'язково доб'ємося того, що будемо не 120-ми в рейтингу, а в першій десятці, - запевнив бізнесменів кілька тижнів тому на одному з форумів Азаров.

У рейтингу Doing Business, який щорічно складає Світовий банк, "ми" поки навіть не 120-ті, а 137-мі. Але справа в іншому. Прагнення піднятися в міжнародних рейтингах для українських чиновників і є єдина і кінцева мета. Вони не бажають проводити системні реформи і покращувати бізнес-середовище, що незмінно відбилося б в рейтингах. Вони попросту хочуть відзвітувати перед Президентом про виконану роботу, створивши ілюзію прекрасного бізнес-клімату для іноземців і продукт для внутрішнього споживання на наступних виборах.

У результаті країна піднімається в певному рейтингу, а сприятливого
бізнес-клімату як не було, так і немає - за винятком точкових поліпшень

Зробити це не так складно, якщо отримати доступ до методологій створення рейтингів. Тоді видимості прогресу можна досягти не за рахунок системних перетворень в економіці, а за допомогою точкового тюнінгу ситуації під критерії оцінки, що використовуються при складанні таких списків. Наприклад, оцінюється свобода підприємництва або легкість ведення бізнесу, скажімо, за десятьма параметрами - давайте візьмемо і попрацюємо з цими десятьма параметрами. А на все інше наплювати. У результаті країна піднімається в певному рейтингу, а сприятливого бізнес-клімату як не було, так і немає - за винятком точкових поліпшень. Отримавши вказівки підтягнути хвости в рейтингу, чиновники йдуть прямим шляхом.

Дійсно, за останній рік Україна піднялася на певну кількість сходинок у низці подібних списків, включаючи рейтинг легкості ведення бізнесу (на 15), індекси глобальної конкурентоспроможності (9) та економічної свободи (2). Укладачі Doing Business навіть назвали її серед десятка держав, що продемонстрували найбільш помітний прогрес у минулому році нарівні з Польщею.

Однак реального потепління бізнес-клімату в країні не відбулося. Індекс інвестпривабливості, який визначає Європейська Бізнес Асоціація шляхом опитування представників іноземних компаній, що працюють в Україні, впав до найнижчої позначки за чотири роки - до 2,12 бала з 5. Бізнесменів у Києві, Херсоні та Донецьку не можна ввести в оману місцем у списку - вони діляться своїми реальними відчуттями. У результаті обсяг прямих іноземних інвестицій за підсумками року скоротився на 7%. І ця цифра не відображає реальності - адже більша частина грошей, зареєстрованих в Україні як іноземні інвестиції, насправді є коштами українських фінансово-промислових груп, що йдуть з офшорів.

Зростання на 15 пунктів у рейтингу легкості ведення бізнесу Україні забезпечили деякі спрощення вимог до реєстрації підприємств, зниження вартості цієї процедури, скорочення термінів реєстрації власності та спрощення системи сплати податків - Введенням практики електронної здачі звітності. Це добре.

Нікуди не зникли нечесна конкуренція, монополізація економіки, тиск контролюючих
органів, хабарництво, корупція, продажні суди, які знов-таки використовуються як інструмент тиску

Але при цьому нікуди не зникли нечесна конкуренція, монополізація економіки, тиск контролюючих органів, хабарництво, корупція, продажні суди, які знов-таки використовуються як інструмент тиску та інше.

Простий приклад: із 185 країн світу, що фігурують у Doing Business, дозвіл на будівництво приватним компаніям найскладніше отримати через бюрократичні перепони саме в Україні. Ще гірша ситуація в Анголі та Еритреї, але тільки тому, що там це просто заборонено законом.

Робота уряду над одними рейтингами випускає з уваги інші. Протягом уже дев'яти років Україна опускається все нижче в індексі економічної свободи і сьогодні входить до списку країн з найбільш невільною і пригнобленою економікою - через надмірне втручання держави в економіку, тотальну корупцію, відсутність свободи бізнесу та інвестицій.

Наочний приклад того, що позиція в рейтингу ще не запорука успіху, - Білорусь, яка займає 58-у сходинку в Doing Business. Це втричі вище, ніж в України. Але показники економічної свободи в Мінську оцінюються так само низько, як у Києві. Чи спостерігається в Білорусі сплеск ділової активності? Паломництво інвесторів?

У багатьох країнах робота над підвищенням конкурентоспроможності ведеться системно і на найвищому рівні. У Малайзії, наприклад, існують Корпорація продуктивності та Агентство планування та аналізу даних конкурентоспроможності. Їхня керівник Лі Со Хун, яка прекрасно володіє англійською і має кілька європейських дипломів, включаючи престижну французьку бізнес-школу INSEAD, нещодавно прилітала до Києва поділитися досвідом.

Її відомства оцінюють, наскільки ефективно кожен міністр докладає зусиль до підвищення конкурентоспроможності країни, вираховують KPI міністерств (ключові показники ефективності, один з найпопулярніших в бізнес-управлінні інструментів оцінки виконання поставлених цілей) і надають звіти прем'єру. На засіданнях уряду все це аналізується: "Упав індекс умов торгівлі? Подати сюди міністра торгівлі. Хто винен? Що будемо робити? " Я утрирую, але працює це приблизно так.

Хто реформує Україну? Чи вірять вони в свободу підприємництва, чи поділяють ті ж цінності, що і їхні польські та малайзійські колеги, чи розуміють, за рахунок чого розвиваються економіки, чи вільно спілкуються англійською мовою?

До речі, я невипадково говорю про освіту та англійську мову. Коли за реформи в Грузії (дев'яте місце в Doing Business і 21-е - в індексі економічних свобод) взявся президент країни Михайло Саакашвілі, він набирав в команду фахівців західної формації, які вчилися або працювали за кордоном, вільно спілкуються з іноземними колегами.

Хто реформує Україну? Чи вірять вони в свободу підприємництва, чи поділяють ті ж цінності, що і їхні польські та малайзійські колеги, чи розуміють, за рахунок чого розвиваються економіки, чи вільно спілкуються англійською мовою? Боюся, відповіді знаємо ми самі.

Точкові підстроювання законодавчих актів під критерії певних рейтингів це, звичайно, краще ніж нічого. Але ніякого відношення до реформ і реального поліпшення бізнес-клімату це не має.

***

Ця колонка опублікована в №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]