Борис Джонсон, колишній журналіст, а тепер – мер Лондона й один з найпопулярніших політиків у Великобританії, в книзі – добірці його найкращих публікацій розмірковує про проблеми країни і планети. Корреспондент публікує десять найцікавіших з його суджень, пише Олена Трибушна у №29 журналу від 26 липня 2013 року.
Його вважають чи не
найбільш епатажним і ексцентричним градоначальником у світі. У нього нетипова
яскрава зовнішність – результат вигадливого змішання крові. Він їздить на
роботу на велосипеді. Не соромиться у висловах. Знімається в телешоу. Пише
книги.
За даними останніх
опитувань громадської думки, Джонсон – найпопулярніший політик Великобританії.
Він випереджає свого головного однопартійця, прем'єр-міністра Девіда Кемерона.
Не так давно британські ЗМІ навіть стверджували, що Джонсон має намір
перехопити у Кемерона лідерство в партії.
За професією
Джонсон журналіст. Він пройшов шлях від кореспондента до головного редактора
провідного друкованого видання консерваторів – The Spectator. Серед іншого йому
доводилося висвітлювати події в гарячих точках на кшталт Іраку.
Скандальності іміджу мера британської столиці надає прямолінійність і небажання
або невміння вибирати слова
Скандальності
іміджу мера британської столиці надає прямолінійність і небажання або невміння
вибирати слова. Він не раз був відвертим про свої стосунки з наркотиками,
кидаючи фрази на кшталт "Мені якось дали кокаїн, але я чхнув, так що в ніс
нічого не попало". На виборах "обіцяв", що у жінок, які підтримають його,
збільшаться груди. А свою неприязнь до легалізації одностатевих шлюбів
коментував словами: "Давайте в такому разі реєструвати союзи між трьома
чоловіками або трьома чоловіками і собакою".
У 2008-му Джонсон
переміг на виборах мера, ставши другим в історії країни обраним
градоначальником. У травні минулого року лондонці повторно переобрали його на
пост мера. При цьому в період його правління британській столиці (і йому
самому) довелося пройти через два серйозні випробування – фінансову кризу і
літні Олімпійські ігри 2012 року.
У книзі Мені є що
вам сказати зібрані думки і погляди Джонсона на різноманітні аспекти життя його
країни. Справедливості ради слід зробити обмовку: деякі з проблем, що хвилюють
Джонсона, можуть здатися "занадто англійськими" українському читачеві.
1
"Згідно [з
екс-прем'єром Тоні Блером], у нас серйозні проблеми з
іміджем за кордоном. Ми запаршивіли і запліснявіли. Британія вважається
відсталою країною з поганою погодою та їжею і непривітними людьми. Авіакомпанія
British Airlines сором'язливо прибрала з кіля державний прапор.
Зараз Блер навряд
чи зможе заборонити слово "Британія" – поки що. Але він може змінити пов'язані
з ним асоціації. Звідси операція зі створення нового образу. Звідси гасло
Британія: молода країна, торжество висхідних талантів.
За кількістю старих
людей Британія займає шосте місце у світі. Якщо Блер хоче керувати дійсно
молодою країною, йому слід поїхати в Кот-д'Івуар, 50% населення якого – до 15
років.
Прагнення створити
"молоду Британію" є руйнівним. Як піар-прийом воно навряд чи спрацює. Натовпи
молодих дизайнерів, що спеціалізуються на показі дуп, трохи неотесаних зірок,
рестораторів-мультимільйонерів, що пропонують по п'ять фунтів булочку з
родзинками? В принципі все правильно. Але ще кілька років такого розкручування,
і ми будемо обливатися сльозами"
- Про міжнародний
імідж Великобританії.
2
"Можна було б
посперечатися і відповісти, що відсутність інституту монархії не впливає на дух
підприємництва або демократії в цій країні. Дивовижні економічні успіхи Америки
мають мало спільного з позбуттям короля. Чому американський бізнес так
процвітає? Тому що, перш за все, сукупне оподаткування в Америці складає 32%
ВВП, тоді як у цій країні [Великобританії] воно дещо вище 40%. І тому що умови
найму не такі обтяжливі, як у Британії. Будь ласка, давайте влаштуємо у себе
революцію, якщо це означає зниження податків на 20% і створення американських
умов підприємництва"
- Про те, що
підприємливість британців гальмують податки, а не інститут монархії.
3
"Державний сектор
розростається занадто швидко, і це веде до великих витрат. Ми захоплено
говоримо про нові місця у держсекторі, число яких досягає 650 тис. Тиждень за
тижнем публікуються оголошення про дивні "не-роботи", часто з дуже хорошими
зарплатами <...>, – координаторів з гендерних питань, фахівців з
пропаганди та соціокультурних відмінностей. Все це не тільки занадто дорого,
але ще й абсурдно.
Водночас ми повинні
враховувати, що службовці, які мають цю роботу, – люди, у них є сім'ї, на них
висять кредити. Будь-який новий уряд торі має розуміти, що скорочення
держсектора зажадає реальної мужності і завдасть справжнього болю"
- Про роздуті штати
держапарату у Великобританії.
4
"Відкладіть
некрологи. Позбудьтеся святкових прапорців. [Прем'єр-міністр Тоні] Блер не піде
[у відставку] цього літа. Не в характері політиків відмовлятися від власного
політичного життя; вони немов оси в банці від варення. Гудуть ще довго після
того, як померла надія. Вони не зникають, бо їм так належить за природою; тому
що всі політичні кар'єри повинні закінчуватися в сльозах. І суспільство
зацікавлене в тому, щоб вони поводили себе так, бо політики будуть працювати
більше і краще, якщо будуть знати, що єдиний вихід для них – дарвіністська
боротьба за народну любов та інтереси"
- Про психологію
політиків.
5
"Колосальне
зростання числа випускниць університетів вражає, але воно підсилило процес
ассортивного спарювання, в результаті якого випускники вузів із середнього
класу одружуються / виходять заміж за випускників вузів із середнього класу і
ще більше відмежовуються від суспільства. У результаті в сім'ях з низькими
доходами у жінок тільки один вибір – йти працювати. Часто це призводить до
негативних наслідків в сімейному житті і суспільстві, оскільки діти, які
виросли без любові і не привчені до порядку, будуть влаштовувати гоп-стоп за
рогом.
Звичайно, я за те,
щоб жінки працювали. Світ був би набагато кращим, якби ним управляли жінки, але
чи дійсно ми хочемо, щоб вони працювали так багато?"
- Про роль жінок у
суспільстві.
6
"Погляньте на
квитанцію за газ. Проаналізуйте стрімке зростання частки газу в наших енергетичних
потребах. У 1970 році вона становила 5%, а зараз приблизно 45%.
Страшно подумати,
що пан [російський президент Володимир] Путін може перекрити краник в нашій
газовій трубі. Страшно подумати, що ми будемо постійно мати потребу в захисті
від примх якого-небудь європейського газового картелю. Нам потрібна
альтернатива, але не вітряні двигуни, що борознять наш краєвид, здатні за їхньої
потужності хіба що зняти кірку з рисового пудингу. Ось чому я повертаюся до
своєї прихильності до атомної енергетики"
- Про виправданість
атомної енергетики.
7
"Сім'ї в Індії
великі, і не тому, що індійці такі ентузіасти відтворення населення. Вони
підтримують тісні контакти з найбільш далекими родичами. Вони зідзвонюються. Відвідують
один одного.
Я мимоволі згадав
грубезний американський бестселер, в якому так добре зображена роз'єднана
західна родина. Всі ці речі – легковажне відторгнення кровних уз, надання дітям
передчасної самостійності – викликали б у індійців здивування, так само як і
наше поводження зі старими. Індійці не відсилають людей похилого віку в спеціалізовані
будинки, навіть величезний і зростаючий середній клас не робить цього. І це не
питання оплати утримання. Це вважалося б посяганням на сімейний обов’язок.
Ми дозволили
державі зайняти те місце, яке колись займала родина. Держава за нами доглядає
так, як це не здатна зробити родина. Держава не вимагає відповідних знаків
любові або навіть поваги. Просто дає нам гроші.
Держава загального
благоденства позбавляє людей справжнього тепла і потреби піклуватися про інших"
- Про атрофовані
сімейні цінності.
8
"У нашій уяві Китай
стає модним новим побожним страхом.
Все це нісенітниця.
Нам немає потреби боятися китайців. Китай не буде домінувати. Немає ніякої
необхідності вчити наших дітей китайської. Світове домінування – наддержавність
– пов'язане із силовою і несиловою міццю, з військовою могутністю і культурним
впливом.
Культурний вплив
Китаю майже нульовий. Малоймовірно, що китайська культура отримає широке
поширення за кордоном, як англійська мова і голлівудські фільми. Вона так і
буде процвітати в межах Китаю. Китайські піаністи володіють блискучою технікою,
але виконують [Франца] Шуберта і [Сергія] Рахманінова. Китайські балерини
танцюють за партитурою [Сергія] Дягілєва. Але жоден з китайських вчених, які
виросли в Китаї, не отримав Нобелівську премію.
Китайська армія
може налічувати 2,5 млн осіб, але Китай має в своєму розпорядженні лише 20
ракет дальньої дії, що у разі війни з американцями здасться цікавим феєрверком.
Китайці не
володіють ні потенціалом, ні схильністю домінувати у світі. Вони просто хочуть
торгувати, і не треба їм заважати"
- Про Китай як
псевдосупердержаву.
9
"Не так давно я
опинився за кермом Ferrari Maranello, згідно з хвалькуватими цифрами на
приладовій дошці, здатного розвинути 350 км / год. На що мій шестирічний пацан
сказав, що це в три рази більше дозволеного.
Питання: кому
потрібен такий швидкісний автомобіль? Поїдьте на найближчу дорогу і озирніться.
Якщо побачите когось, хто дотримується правил, то зателефонуйте мені.
У поліцейських
немає ні часу, ні грошей на забезпечення дотримання закону, який вже не
відображає потужності і безпеки сучасних автомобілів. Але перш за все не
відображає звичок людей. Таке ж міркування можна висловити, звичайно, і щодо
марихуани.
Обмеження швидкості
160 км / год занадто низьке. Воно не має відношення до тієї швидкості, з якою їздять
автомобілісти. При цьому у 2000 році на дорогах загинуло менше людей, ніж у
будь-якому іншому починаючи з 1926 року.
Так, марихуана
небезпечна, але не більше, ніж інші абсолютно легальні препарати. Настав час
переглянути це питання, чим і займається партія консерваторів – найбільш
прикольна і жива партія на землі"
- Про необхідність
змінювати застарілі заборони й обмеження.
10
"Днями
[екс-міністра] Джека Стро осяяла ідея [створити єдину футбольну збірну
королівства], і футбольний світ був приголомшений. Його пропозиція не зустріла
радісного вітання на трибунах, а чоловіки в дублянках тихо іржали.
І все ж у його
думки була логіка.
Проблема у втраті соціальних зв'язків жителів, відсутності зацікавленості у своєму суспільстві. Там, де триває активна первинна імміграція, слабо розвинене почуття приналежності
Проблема у втраті
соціальних зв'язків жителів, відсутності зацікавленості у своєму суспільстві.
Там, де триває активна первинна імміграція, слабо розвинене почуття
приналежності. Чому б не попісяти на стіну, якщо ви думаєте, що ця стіна не
ваша, а частина іншої країни?
Всіх американських
дітей вчать клястися у вірності прапору. Всі громадяни повинні мати базове
знання конституції. Люди іммігрують до Америки, тому що хочуть стати американцями,
і коли їм це вдається, їх розпирає гордість.
Чи може хтось,
поклавши руку на серце, сказати, подивившись на жителів іммігрантських нетрів
[у Британії], що вони приїхали сюди тому, що хочуть слави в ім'я британців?"
- Про важливість
національної ідеї як інструменту об'єднання суспільства.
Борис Джонсон
АР
Один з найвідоміших
британців, Александр Борис де Пфеффел Джонсон (таке повне ім'я мера столиці
Сполученого Королівства) – виходець з вищого класу.
Його батько – свого
часу відомий політик Стенлі Джонсон, колишній член Європарламенту. Джонсон є
далеким родичем королівської сім’ї та прем'єр-міністра Девіда Кемерона.
Майбутній мер
отримав класичну англійську освіту, закінчивши Ітонський коледж, а потім
Оксфорд, був членом елітарного Буллінгдон-клубу.
За іронією долі у цього
типового англійця намішана християнська, мусульманська і іудейська кров, а сам
він народився в Нью-Йорку в 1964 році і лише сім років тому відмовився від
американського громадянства.
Після випуску з
університету Джонсон подався в журналістику. А у 2000-х – в політику, був
вибраний у палату общин парламенту від консервативної партії. У 2008-му торі
висунули його кандидатом на пост мера Лондона, і він переміг, випередивши
чинного міського голову на 140 тис. голосів. У 2012 році переобраний на другий
термін.
Джонсон живе у другому
шлюбі, у нього четверо дітей.
Біограф мера Ендрю
Гімсон стверджує, що на власне весілля Джонсон прийшов у позичених брюках, а
обручку примудрився загубити через годину після шлюбної церемонії.
***
Цей матеріал опубліковано в №29 журналу Корреспондент від 26 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.