Жителям Норвегії, світового лідера за якістю життя, Україну не зрозуміти. Міністр на автомобілі з мигалкою для них нонсенс, на велосипеді – норма, заміський будинок з позашляховиком – дурна розкіш, маленький будиночок і малолітражка – те, що треба, пише Олена Фроляк, ведуча програми Факти і керівник інформаційної служби каналу ICTV, у №30 журналу Корреспондент від 2 серпня 2013 року.
Головний девіз
жителів Норвегії – "немає поганої погоди, є невідповідний одяг". О 16:00, ледь
закінчується їх недовгий робочий день, починається інше, справжнє життя, яке
норвежці проводять в обіймах з природою. Це прогулянки лісом, катання на човні
або велосипеді, риболовля, а взимку в обов'язковій програмі ковзани і лижі.
Природа тут – член сім'ї: плекаючи і зберігаючи її, місцеві жителі дякують
богові за його щедрі подарунки. Адже тільки фіорди ваблять сюди мільйони
туристів.
Постійне спілкування з природою – запорука норвезького довголіття: жінки живуть у середньому до 82,5 років, чоловіки – до 77,7, ну а мінімальна пенсія, яку вони
отримують, становить $ 2 тис.
Постійне
спілкування з природою – запорука норвезького довголіття: жінки живуть у
середньому до 82,5 років, чоловіки – до 77,7, ну а мінімальна пенсія, яку вони
отримують, становить $ 2 тис. Норвегія – один зі світових лідерів за якістю
життя, що дає можливість нащадкам вікінгів не поспішати в Євросоюз і не завжди
поспішно виконувати накази натовських начальників.
Легко демонструвати
свою незалежність, коли у тебе повні кишені. У 60-х роках минулого сторіччя в
Північному морі були знайдені величезні родовища нафти, правда, раптове
багатство не запаморочило холоднокровним норвежцям голову: вони пам'ятають, як
впродовж шести століть ними управляли данці, а потім шведи.
Велич нордичного
пейзажу перетворює на дитину – саме з дитячим захопленням я бігала по березі,
без кінця знімаючи вподобаний фіорд. Втім, безпосередність тут нікого не дивує –
на туристів, які невтомно клацають камерами й айфонами, неквапливі норвежці
дивляться з розумінням. Самі вони небагатослівні, неметушливі, неговіркі і
потайливі. Здається, саме в Норвегії народилося улюблене прислів'я мого
чоловіка – "суєта вбиває велич". Поспішати, бігти, підлабузнюватися, догоджати,
метушитися тут не прийнято.
Українська телегрупа в гостях у норвезької сім'ї не привід запросити її до столу. Та й взагалі в гості тут ходять рідко, а якщо таке трапляється, то зі своєю закускою. Сімейні стосунки такі ж стримані, але міцні
Українська
телегрупа в гостях у норвезької сім'ї не привід запросити її до столу. Та й
взагалі в гості тут ходять рідко, а якщо таке трапляється, то зі своєю
закускою. Сімейні стосунки такі ж стримані, але міцні. Вдома у наших героїв
панує мінімалізм, на кухні лише все необхідне, навіть якось біднувато, на стіні
ніяких картин і тарілок – тільки малюнки дітей. Раціональність,
передбачуваність і логічність представлені і у вітальні. Диван, телевізор,
маленька книжкова полиця і пічка-буржуйка для холодних зимових днів, підмога
електричному опаленню.
Виділятися в
Норвегії не прийнято, це моветон. Міністр на велосипеді – нормально, міністр з
мигалкою – тут таке неможливо.
Будиночки в
передмісті Осло – різнокольорові близнюки-брати, всі маленькі, у дворі –
малолітражки і велосипеди. Великий будинок і позашляховик не зрозуміють:
нескромно, не по кишені, неекологічно, недалекоглядно. До того ж будинок вище
прийнятих стандартів – це додатковий податок. Приховувати свої доходи норвежці
не вміють, вони взагалі дуже правильні і допитливі, ламати формати і стереотипи
не їхній коник, розповідає нам росіянка Марина, яка працює тут перекладачкою.
Норвежці бояться вийти за рамки і зробити щось не так, і ця їхня відданість правилам часто губить в них творчий початок
Норвежці бояться
вийти за рамки і зробити щось не так, і ця їхня відданість правилам часто
губить в них творчий початок. Після розмови з Мариною я задумалася: чому ж
українці, розумні, творчі, креативні і глибокі, такі бідні? Живемо убого з
розбитими дорогами, подряпаними ліфтами, брудними громадськими вбиральнями.
Дороги в Норвегії
ідеальні, а на замітку Укравтодору, який пояснював українські дірки в асфальті
екстремальною зимою, – погода тут жорсткіша за нашу буде. До речі, будували
місцеві дороги пакистанці. На моє запитання, чи не бояться вони, що через
приїжджих років через десять у країні не залишиться синьооких високих блондинів
– їх вже зараз не відразу знайдеш у натовпі, – норвежці "закриваються". Ця тема
для них табу, принаймні з іноземцями її не обговорюють. Хоча тільки в Осло вже
зараз приїжджих уродженців інших держав близько 23%.
Точно так само під
глибокими снігами лежить і проблема дітей. У Норвегії діє організація
Барневарн, яка без особливих зусиль може ізолювати дитину від сім'ї на два-три
місяці, якщо, наприклад, малюк сказав у садку про те, що мама посварила його за
забруднений плащ.
У мене був час все
це обміркувати по дорозі в провінцію Вальдаль. З Осло ми добиралися туди довгих
вісім годин, міняючи електрички, поїзди та автобуси. Цікаво, що навіть у найбільш
занедбаному закутку електрички ходять з точністю до секунди. У поїзді є Wi-Fi,
кафе, газети та дитяча кімната. І всюди ідеально чисто.
Вальдаль – пік
нашого турне із зупинкою в ландшафтному готелі Juvet. Одного разу побачивши
його в глянцевому журналі, я пообіцяла собі тут побувати. Витівка вартувала свічок:
у готелі лише вісім номерів – будиночків у лісі і на схилах гірської річки зі
стінами зі скла і дерева. У номери заведений шум річки, спів птахів і шелест
дерев.
Кнут, господар
Juvet, зустрічає нас привітно-стримано, тут вже побували телегрупи CNN, BBC,
National Geographic та Discovery. Туристи теж приїжджають з усього світу,
правда, українців поки не було. Готель нагороджений головною архітектурною
премією Норвегії, і концепція його проста – максимальна ізоляція і єднання
постояльців з природою.
Взимку і навесні
сюди приїжджають, щоб покататися на лижах, влітку звідси вирушають у найкращий
водний круїз – до фіорду Гейрангер. Тут найсолодша в Європі полуниця. І в цій
справжнісінькій норвезькій глушині на вечерю подають ніжну сьомгу – на жаль, не
можу сказати "найніжнішу": сьомга в Норвегії скрізь свіжа і гарна. Її
величність природа в цьому куточку землі щедра до непристойності.
***
Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 2 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.