Калігула зовсім не був збоченцем, Наполеон – коротуном, Клеопатра – красунею, а Тутанхамон – красенем. Нові технології, недоступні вченим ще десять років тому, допомагають вченим розвінчати усталені історичні міфи, пише Олексій Бондарев у №31 журналу Корреспондент від 9 серпня 2013 року.
Історичні міфи ніколи не зникнуть через особливий потяг до казок, який є невід'ємною частиною людської природи, вважає британський історик Роберт Уайлд.
Людям хочеться супроводжувати історії з минулого романтичною аурою, романтизувати одних персонажів і демонізувати інших, знаходити особливі риси у цілих народів. Звідси міфи про те, що вікінги носили шоломи з рогами, що 300 спартанців захищали Фермопіли від сотень тисяч персів, що Беніто Муссоліні змусив італійські поїзди ходити за розкладом, що серед коханців Катерини Великої були коні і що середньовічні європейці вірили, ніби Земля пласка.
Деякі з цих міфів навіть не потребують спростування, оскільки їх запросто розвінчує здоровий глузд будь-якої освіченої людини. Однак протягом століть багато міфів підкріплювалося нібито достовірними фактами. І спростувати їх сьогодні здатні тільки серйозні історичні дослідження. Часто у їхньому процесі задіють новітні технології, які здавалися фантастикою лише десятиліття тому.
Корреспондент проаналізував деякі з найбільш цікавих досліджень останнього часу.
Похмурий жартівник
Калігула став жертвою наклепу, стверджує британський історик Мері Берд. Ні-ні, Калігула зовсім не був ангелом, однак глибокий аналіз історичних свідчень дає можливість розгледіти під лушпинням фантастичних вигадок справжній портрет римського володаря, стверджує Берд. І це зовсім не портрет кривавого і навіженого тирана-збоченця. Це, швидше, обличчя похмурого жартівника.
Саме слово "тиран" з'явилося 2.000 років тому і спочатку не мало негативного відтінку, оскільки просто означало, що в державі править одна людина, незалежно від того, хороший він правитель чи ні.
Саме після Калігули слово "тиран" стало синонімом жорстокості і безумства до такої міри, що і два тисячоліття по тому використовувалося як ярлик для опису таких діячів, як президент Уганди Іді Амін
Саме після Калігули слово "тиран" стало синонімом жорстокості і безумства до такої міри, що і два тисячоліття по тому використовувалося як ярлик для опису таких діячів, як президент Уганди Іді Амін.
Згідно з офіційною версією, правління третього римського імператора Калігули характеризувалося небаченою жорстокістю і навіженством. У підсумку він був убитий змовниками, не доживши до 30-річного віку.
Калігула страждав на манію величі, вирізнявся схильністю до садизму і знаходив задоволення в сексуальних збоченнях. Він вступав у протиприродний зв'язок зі своїми сестрами, змушував іменитих римлян дивитися на страти їхніх дітей, а потім жартувати і сміятися на бенкетах (в іншому випадку їх би теж стратили). Про справи державні він думав найменше, оскільки чи не єдиною і найбільш значущою його дією в цій сфері стало призначення улюбленого коня консулом Римської імперії.
Берд вважає, що все це – перебільшення.
Ні, безумовно, Калігула не був ангелом. Зокрема, його божевілля підтверджують результати недавніх досліджень, проведених кембриджськими археологами, які з'ясували, що імператор будував міст між своїм палацом і храмом Юпітера. Його мотивація була простою і зворушливою: юний тиран хотів, щоб йому було простіше спілкуватися зі своїм божеством.
Якщо відкинути ті риси жахливого образу Калігули, що були створені завдяки багатій фантазії сценаристів і письменників, то в історичних свідченнях очевидців про нього написано не так вже й багато негативу, стверджує Берд.
Наприклад, в одному з текстів – це враження посла з Юдеї про зустріч з молодим імператором – Калігула описується скоріше як похмурий жартівник і не більше того. Посол згадував, як імператор жартував про те, що іудеї їдять свинину, і зізнавався, що не любить баранину.
У жодному з текстів сучасників немає згадок про садизм, інцест та масові вбивства. Все це з'являється в пізніх історичних текстах, які були складені через тривалий час після смерті Калігули
У жодному з текстів сучасників немає згадок про садизм, інцест та масові вбивства. Все це, за словами Берд, з'являється в пізніх історичних текстах, які були складені через тривалий час після смерті Калігули.
Берд також аналізує текст римського історика Светонія, написаний через 80 років після загибелі імператора. Вона стверджує, що в текстах Светонія немає прямих свідчень про божевілля Калігули, зате є переказ безлічі байок і цікавих історій невідомого походження. Зокрема, немає доказів того, що Калігула хотів призначити коня консулом. Це не більше ніж жарт, вважає Берд.
"Я думаю, це було приблизно так: імператор був роздратований аристократами і сказав їм щось на кшталт: "Від вас немає користі, і якщо я призначу консулом свого коня, то гірше не стане", – міркує вчений.
Великий коротун
В англомовному світі Наполеон Бонапарт найбільше відомий своїми завойовницькими амбіціями і маленьким зростом, говорить Уайлд. Саме Бонапарта найчастіше наводять як ілюстрацію до синдрому чоловіків маленького зросту, суть якого зводиться до того, що коротуни частіше поводяться агресивніше, ніж їхні суперники високого зросту, щоб компенсувати свій недолік.
Сьогодні у дослідників є серйозні підстави вважати, що насправді зріст імператора становив більш значні п'ять футів і сім дюймів (170 см). Це приблизно відповідає середньому зросту французьких чоловіків, що два століття тому, що сьогодні
Прийнято вважати, що зріст Наполеона був лише п'ять футів і два дюйми (157 см), що, безумовно, робило його коротуном за стандартами його часу (та й за нинішніми теж), зазначає Уайлд. Однак сьогодні у дослідників є серйозні підстави вважати, що насправді зріст імператора становив більш значні п'ять футів і сім дюймів (170 см). Це приблизно відповідає середньому зросту французьких чоловіків, що два століття тому, що сьогодні, констатує Уайлд.
Недавні дослідження групи французьких істориків дозволили встановити, що омани щодо справжнього зросту Наполеона пов'язані з відмінностями у значенні англійського та французького понять дюйма. На початку XIX століття ці поняття відрізнялися – французький був трохи довшим за англійський.
Одне з найважливіших історичних свідчень про зріст імператора – запис французького медика Жан-Ніколя Корвісарта, який у 1802 році зазначив, що Наполеон мав зріст п'ять футів і два дюйми. Але Корвісарт був французом, і цілком логічно припустити, що він використовував французькі дюйми, кажуть дослідники.
Після смерті Бонапарта було проведено розтин тіла. Особистий лікар Наполеона Франческо Антомарки, що проводив його, також зауважив, що зріст імператора відповідає п'яти футам і двом дюймам. Він також був французом, зазначають вчені.
Цілком логічно, що британці, які здобули перемогу над Наполеоном і тримали його в ув'язненні, були зацікавлені в тому, щоб всіляко принизити ворога
Цілком логічно, що британці, які здобули перемогу над Наполеоном і тримали його в ув'язненні, були зацікавлені в тому, щоб всіляко принизити ворога. Тому п'ять футів і два дюйми звучали приголомшливо для англійського вуха. Значно більш приголомшливо, ніж п'ять футів і сім дюймів, які були б адекватним переведенням зросту Наполеона з французької системи вимірювань в британську.
Але у прихильників теорії, що Наполеон і справді був коротуном, є ще один аргумент. Вони вказують на те, що Бонапарта називали "маленьким капралом" солдати його власної армії. Якби він був середнього для французів зросту, це звучало б дивно, кажуть вони.
Нічого дивного в цьому немає, вважає Уайлд. Солдати бачили Наполеона тільки в оточенні його особистої охорони. А солдат в імперську гвардію набирали відповідно до низки жорстких вимог, серед яких було й обмеження за мінімальним зростом. Гвардійці повинні були бути вище зростом, щоб у разі небезпеки прикривати імператора.
Кривоногий та кульгавий
Тутанхамон, найвідоміший пересічному обивателю єгипетський фараон, насправді мало був схожий на той образ, який був створений масовою культурою у XX столітті.
Британський археолог Говард Картер знайшов гробницю Тутанхамона в 1922 році, і ця знахідка вважається однією з найбільших в археології. Загальна вага знайдених у гробниці золотих прикрас перевищувала 1,2 т.
Однак найбільший інтерес для вчених становили незаймані мумії фараона і його наближених. Загадка смерті 19-річного царя стала однією з найпопулярніших тем для досліджень у галузі єгиптології.
Група фахівців з Єгипту, Італії та Німеччини серйозно взялася за знаменитого фараона. Вчені використовували аналіз ДНК для складання родинного дерева Тутанхамона, а його фізичні риси визначалися за допомогою комп'ютерної томографії.
Тутанхамон і його предки навряд чи мали жіночні риси обличчя і субтильну статуру, якими їх наділяли стародавні зображення, що дійшли до наших днів
За словами Захі Хавасса, глави Ради зі старожитностей Єгипту, Тутанхамон і його предки навряд чи мали жіночні риси обличчя і субтильну статуру, якими їх наділяли стародавні зображення, що дійшли до наших днів. Ймовірно, вся справа в тому, що давньоєгипетські правителі вважали за краще, щоб їх та членів їхніх сімей зображували в ідеалізованій манері, вважає експерт.
Аналіз ДНК мумії Тутанхамона і десяти мумій його родичів дозволив виявити ряд особливостей, які абсолютно виключають ймовірність того, що фараон був таким красенем, яким його показує сучасний кінематограф. Насправді, у "красунчика" була низка генетичних відхилень. За словами Хавасса, Тутанхамон, швидше за все, не міг ходити без допомоги палиць через кісткові хвороби. Він страждав на клишоногість лівої ноги і мав неповну кількість пальців на правій.
Насправді фараон помер не внаслідок падіння з колісниці, вбивства ударом по голові або отруєння (три найпопулярніші версії), а з причини інфікування
паразитом
Що стосується причини смерті величного правителя, то тут дослідників теж чекало цікаве одкровення. Насправді фараон помер не внаслідок падіння з колісниці, вбивства ударом по голові або отруєння (три найпопулярніші версії), а з причини інфікування паразитом, що викликає смертельну форму малярії.
Ослаблений кістковими хворобами імунітет Тутанхамона не дозволив би йому прожити довго в будь-якому випадку, зазначають вчені, однак фараон помер у 19-річному віці не внаслідок убивства. Найімовірніше, причиною смерті став перелом ноги і викликаний ним спалах малярії.
Причиною фізичних відхилень могла стати дуже близька спорідненість його батьків
Причиною фізичних відхилень могла стати дуже близька спорідненість його батьків. Генетичний аналіз дозволив встановити, що батьком Тутанхамона був, як і передбачалося раніше, знаменитий фараон Ехнатон, який увійшов в історію спробою радикально змінити релігію Єгипту, ввівши єдиного бога і знизивши роль жерців. А матір'ю Тутанхамона була рідна сестра Ехнатона.
Не та краса
Не була красунею і легендарна єгипетська цариця Клеопатра. Оспівана Голлівудом історія про трагічне кохання спочатку Юлія Цезаря, а потім і Марка Антонія до Клеопатри вимагає певних коригувань, вважають вчені. А на роль цариці в якому-небудь черговому блокбастері варто було б запросити темношкіру актрису, кажуть вони.
Використовуючи новітні методи реконструкції, фахівці змогли створити 3D-модель обличчя Клеопатри. Як основу для розробок використовувалися портрети цариці на стародавніх артефактах
Використовуючи новітні методи реконструкції, фахівці змогли створити 3D-модель обличчя Клеопатри. Як основу для розробок використовувалися портрети цариці на стародавніх артефактах, наприклад на кільці, вік якого перевищує 2.000 років. Отриманий результат має мало спільного з великою Елізабет Тейлор та іншими красунями, які грали Клеопатру в кіно.
"Комп'ютерний образ найбільш наближений до реальності", – стверджує єгиптолог Саллі Енн Ештон, яка брала участь у проекті.
На отриманому зображенні можна побачити молоду жінку змішаної етнічної приналежності.
"Клеопатра не була європейкою, – пояснює Ештон. – Адже її родина жила в Єгипті три століття, перш ніж Клеопатра прийшла до влади".
Факт, що цариці приписували європеоїдну зовнішність, легко пояснити тим, що римлянам пізніших поколінь було складно повірити, що Марк Антоній втратив голову через африканку з посередньою зовнішністю
Автори реконструкції вважають, що їхня робота точніше відображає зовнішність цариці, ніж бюсти, що зберігаються у низці європейських музеїв. Ці бюсти були створені через сторіччя після загибелі Клеопатри і відображають її ідеалізований образ. Зокрема, факт, що цариці приписували європеоїдну зовнішність, легко пояснити тим, що римлянам пізніших поколінь було складно повірити, що Марк Антоній втратив голову через африканку з посередньою зовнішністю.
Тепер історикам доведеться переглянути цей епізод римської історії, вважають автори роботи.
***
Цей матеріал опубліковано в №31 журналу Корреспондент від 9 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.