Дві судові вистави – одна драма і одна комедія. Разом вони якнайкраще показують всю суть справедливості по-українськи, для якої захист прав українців більший злочин, ніж хабарництво, пише журналіст журналу Корреспондент Олександр Голубов у колонці у №32 видання від 16 серпня 2013 року.
Мабуть, інакше як
знущанням долі це не назвеш. 1 серпня судді зробили вигляд, що повірили в
спектакль, який влаштував ректор Петро Мельник, що потрапив в опалу. Шрам в
паху здався суду вагомим аргументом на користь того, що у підозрюваного і
справді проблеми з серцем.
Можна було б
сміятися над акторською майстерністю Мельника, якби вже через кілька днів ця
вистава не перетворилася б на справжнісіньке глузування. 5 серпня помер
правозахисник Дмитро Гройсман. Причиною смерті став серцевий напад. Цього разу справжній.
У сухому залишку
картина виглядає взагалі гнітюче. Ректор, який попався на хабарі, не тільки не
опинився в СІЗО, а й втік під радісне улюлюкання українського інтернету. А
одного з найвідоміших правозахисників країни не стало.
У першого
звинувачення було справжнім, а напад фальшивим. У другого, на жаль, все
навпаки.
Вистава уявного
хворого, влаштована Мельником, була потрібна нашій Феміді, щоб хоч якось
виправдати рішення відпустити його на всі чотири вітри. Адже назвати домашнім
арештом увесь цей цирк з електронним браслетом язик повернеться лише у клоунів,
які беруть у ньому безпосередню участь.
А ось серцевий
напад Гройсмана виявився подарунком для суддів. Їм не потрібно було лукавити і
лізти зі шкіри, щоб закрити рот правозахиснику, який став незручним для
багатьох. Мертвого Гройсмана можна було спокійно виправдати. Немає людини –
немає проблеми.
Цей трагічний збіг,
нехай навіть і випадковий, більш ніж красномовний. Людина, про хабарництво і
пристосовництво якої ходять легенди, опинилася на волі і, судячи з раптової прудкості,
є цілком здоровою. При цьому на життя в бігах у Мельника точно знайдеться
нескромна сума грошей. Судячи лише по залишеному похапцем майну – чотирьом
будинкам, квартирі в центрі Києва, двом гаражам з автомобілями і чотирьом
земельним ділянкам у різних куточках України, – ректор-утікач був людиною вкрай
заповзятливою.
Створюється враження, що міліція, прокуратура і суди вирішили методично цькувати Гройсмана за те, що ставив під сумнів їхню монополію на закон. Те, що на знімку було зображено символічно, наші служителі закону роблять буквально і систематично
Гройсман вирізнявся
куди меншою заповзятістю в придбанні рухомого і нерухомого майна – всі його
сили йшли на допомогу тим, хто не міг домогтися дотримання своїх законних прав.
І тепер Гройсман
точно не докучатиме тим, хто влаштував безумний за своєю суттю судовий розгляд.
Приводом до нього стала фотографія в інтернеті, на якій була зображена
статуетка чоловіка, чий статевий орган лежав на українській Конституції.
Створюється враження, що міліція, прокуратура і суди вирішили методично цькувати
Гройсмана за те, що ставив під сумнів їхню монополію на закон. Те, що на знімку
було зображено символічно, наші служителі закону роблять буквально і
систематично.
І якщо Мельнику
стало погано вже напередодні обрання запобіжного заходу, то для того, щоб
зупинилося серце правозахисника, знадобилося 72 судових засідання. Саме стільки
разів суд збирався, щоб розглянути висмоктану з пальця так звану порносправу.
За два дні до вирішального, 73-го засідання Гройсмана не стало.
Красномовність цього збігу полягає в тому, що він дозволяє вичерпно описати суть української системи правосуддя. У ній навіть опальному хабарнику і корупціонеру набагато комфортніше і безпечніше, ніж невинному правозахиснику
І красномовність
цього збігу полягає в тому, що він дозволяє вичерпно описати суть української
системи правосуддя. У ній навіть опальному хабарнику і корупціонеру набагато
комфортніше і безпечніше, ніж невинному правозахиснику. Гроші та зв'язки
захищають надійніше знання законів і вміння рятувати тих, хто незаслужено
потрапив у лещата українських правоохоронних органів або став жертвою садизму
співробітників наших виправних установ.
Суть цієї системи
не дотримання тих норм, на яких вона формально ґрунтується. Справжнім її
покликанням є створення ілюзії законності для єдиного з наявних в Україні прав –
права сильного. Мельник плоть від плоті цієї квазіфеодальної системи, де
справедливість є лише відображенням становища в харчовому ланцюжку васалів і сюзеренів.
Будучи викинутим з нього, колишній ректор вже безпечний, і з нього можна
додатково до цього взяти грошей за милість не опинитися кинутим в кутузку.
А ось Гройсман для
цієї системи навіть не чужорідне тіло – він для неї справжнісінька отрута.
Подібно до космологів Відродження, чиї теорії руйнували авторитет церкви,
безкорисливий правозахисник в сучасній Україні – це свідчення ущербності
сьогодення і неминучості більш цивілізованого майбутнього. Знищення таких
гідних людей для цієї системи – питання продовження її життя.
Поки маленьке українське середньовіччя процвітає, будь-хто, хто наважиться зневажати владу повітових феодалів і їхньої челяді на основі якихось там законів
і конституцій, сприйматиметься як єретик
Однак поки маленьке
українське середньовіччя процвітає, будь-хто, хто наважиться зневажати владу
повітових феодалів і їхньої челяді на основі якихось там законів і конституцій,
сприйматиметься як єретик. І залежно від уміння такого єретика доставляти
неприємності баронам місцевого розливу його чекає багаття або клеймо
блаженного.
На очах в України
фактично розігралися не два судових процеси, а один. Під час цього розгляду
з'ясовувалися відносини між відсталістю і можливістю розвитку. І умовна справа
Мельника проти Гройсмана – назвемо її так – чітко дала зрозуміти, на чию
користь схиляється чаша терезів.
Ті українці, які
завдяки щасливому випадку ще не отримали досвіду спілкування з "правоохоронною"
системою країни, будуть і надалі спостерігати за подібним середньовіччям як за
дивним шоу, поки це не зачепить особисто їх.
***
Ця колонка опублікована в №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]