RU
Головна
 

Корреспондент: Столичні штучки. Лист з Нью-Йорка

19 вересня 2013, 08:53
0
68
Корреспондент: Столичні штучки. Лист з Нью-Йорка
Фото: АР
Метро у Нью-Йорку користуються всі

Жителі нью-йоркського Манхеттена не такі, як уся Америка, – усміхаються рідше, вибачаються частіше, пересуваються пішки або на таксі. А над тими, хто купив власний автомобіль, сміються і кличуть «пенсильванцями», пише Ірина Снітинська, засновниця Школи риторики й ораторства Аґрус, у №36 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року.

Здавалося б, в Нью-Йорку те саме, що й скрізь, – люди, будинки, автомобілі, – але коли приїжджаєш сюди, складається враження, що потрапив на іншу планету. Це місто живе в скаженому ритмі і, напевно, тому мислить по-іншому. При цьому Нью-Йорк – одне з найвеличніших міст світу. Його можна любити, можна ненавидіти, але залишитися до нього байдужим не можна.

Пересування вулицями Манхеттена відбувається або пішки, або на таксі або метро. Машин істотно менше в порівнянні з великими українськими містами – тут їзда на
особистому автомобілі вважається ознакою поганого тону

Місцевих жителів легко відрізнити від туристів хоча б по тому, як вони реагують на команди світлофорів. Ньюйоркці переходять дорогу на будь-яке світло, у тому числі на червоне, і навіть не намагаються подивитися, що відбувається навколо. Водії на таке свавілля реагують спокійно: ввічливо чекають, поки пройде пішохід. Та й швидкість руху автомобілів є досить малою. Взагалі пересування вулицями Манхеттена, центрального району Нью-Йорк-Сіті, відбувається або пішки, або на таксі або метро. Машин істотно менше в порівнянні з великими українськими містами – тут їзда на особистому автомобілі вважається ознакою поганого тону. Ньюйоркці зазвичай кажуть: якщо ти бачиш людину у великому автомобілі – точно пенсильванець. Після слова "пенсильванець" всі голосно сміються. Очевидно, це має якесь особливе значення.

Навіть якщо ви відносите себе до вихованих людей, в Нью-Йорку вам випаде можливість переконатися, що говорити слово "вибачте" можна значно частіше. У натовпі, коли хтось випадково, майже непомітно торкнеться вас плечем або рукою, відразу прозвучить це слово. Воно літає в повітрі. А ось широких американських усмішок в цьому місті ви не побачите. Місцеві мешканці пояснюють це гранично просто: "У Нью-Йорку люди працюють".

Метро користуються всі – і жебраки, і цілком забезпечені люди, і знаменитості, і нікого не бентежать мешканці поземки – щури

Метро – зовсім окрема історія. Воно будувалося не так продумано, як місто. Було кілька компаній-конкурентів, кожна з яких намагалася відхопити найбільш ласий шматок. Тому, якщо ви станете розглядати карту підземки, то помітите, що гілки метро часто йдуть паралельно. Як би там не було, метро користуються всі – і жебраки, і цілком забезпечені люди, і знаменитості, і нікого не бентежать мешканці поземки – щури. Тут варто побувати обов'язково, але спочатку двічі подумайте, як саме і куди ви плануєте дістатися: на одну платформу можуть прибувати різні потяги, які рухаються в різних напрямках. До того ж в метро немає ескалаторів, і якщо у вас із собою валіза, то її доведеться тягти по сходах вгору і вниз самостійно. Цікавий досвід.

Щодня в Театральному кварталі Манхеттена йдуть відомі мюзикли – Привид опери, Кішки, Mamma mia!, Мері Поппінс або Король Лев, ці назви на слуху у кожного. Mamma mia! – чудова постановка на сцені, і тут таки поруч – затертий ковролін або брудні стіни. Таке в США зустрічається скрізь і всюди: в ресторанах, в магазинах, на підприємствах – увага до більш важливого і часом повне ігнорування менш важливого.

Кожна вистава на Бродвеї відбувається у власному театрі. Тобто в одному приміщенні кілька разів на тиждень протягом десятків років іде тільки один мюзикл

Цікаво, що кожна вистава на Бродвеї відбувається у власному театрі. Тобто в одному приміщенні кілька разів на тиждень протягом десятків років іде тільки один мюзикл. Актори щодня тренують себе в одних і тих самих ролях, а глядачі щоразу, не шкодуючи грошей, заповнюють зали. Протягом вистави вони невтомно підспівують артистам, а потім по півгодини аплодують стоячи. Мимоволі замислюєшся: чи треба гнатися за кількістю, якщо можна все зусилля спрямувати на створення одного досконалого продукту? Наприклад, Різдвяне шоу в Radio City йде вже 85-й рік поспіль. На його кастинги в прагненні прославитися з'їжджаються красуні з усієї Америки і як мінімум половини світу.

Ще одне місце, обов'язкове для відвідування в Нью-Йорку, – це Брайтон-Біч, знаменита бруклінська вулиця. Лише за 20 хвилин їзди від фінансового та економічного центру світу, що кипить і вирує цілодобово, мляво тече зовсім інше життя. Опинившись тут, можна запанікувати: здається, що час зупинився. Згадайте початок 1990-х – вони і нині там. Поганенькі магазини з дивним асортиментом, вивіски російською і люди в спортивних костюмах з розтягнутими колінами. Кажуть, влітку на набережній можна побачити чоловіків у кальсонах. А десь зовсім поруч співають наживо Михайло Шуфутинський і Віллі Токарєв.

Навколо люди з виразом нудьги на обличчях, які ні про що не мріють і ні до чого не прагнуть. Вони не знають англійської, хоча живуть в Америці десятки років. "А навіщо? – міркують жителі Брайтона. – Тут всі розмовляють російською. Ми у "велику Америку" не ходимо". Тут таки серед інших оселилися кримінальні авторитети, вихідці з колишнього СРСР. Колишні авторитети колишньої країни. Втім, вони давно беззубі: сьогодні Нью-Йорк – одне з найбільш спокійних і захищених міст світу, і ви можете впевнено гуляти в будь-якому його куточку навіть вночі.

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Нью-Йорктрадиціїмістожителі
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах