Корреспондент: Доктор хауз. Українці не бачать поліпшення в обслуговуванні після медичної реформи

Сімейні лікарі, які прийшли на зміну дільничним терапевтам у ході медичної реформи, різко поліпшили самопочуття нації, кажуть у МОЗ. Самі пацієнти позитивних змін у медобслуговуванні не бачать, пише Кароліна Тимків у №42 журналу Корреспондент від 25 жовтня 2013 року.

Медична реформа, яка стартувала в Україні два роки тому, перетворила районну поліклініку Дарницького району Києва, до якої прикріплено Тетяну Матвєєнко, в амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Втім, за словами Матвєєнко, перетворення стосувалися за великим рахунком лише назви, як і у випадку із сімейним лікарем – так тепер називають її дільничного терапевта.

«Тут немає ніякого обладнання, щоб ставити діагнози, і медики відправляють пацієнтів до лікарні, яка розташована далеко», – розкриває Матвєєнко реальний стан справ в амбулаторії.

Киянка змальовує картину, прямо протилежну ідеї українських медичних реформаторів. Сімейні лікарі, за задумом МОЗ, повинні замінити цілу армію вузьких фахівців і тим самим оптимізувати систему охорони здоров'я, але головне – поліпшити якість медобслуговування і знизити захворюваність.

Сімейний лікар, який має більш широкі навички і знання, ніж терапевт, слідкує за здоров’ям усіх членів закріпленої за ним сім'ї, може діагностувати і лікувати не лише грип і гіпертонію, а й туберкульоз і навіть виразку шлунка і лише у важких випадках направляє пацієнтів до вузьких спеціалістів.

Практика, відома в дореволюційній Росії як земська медицина і сьогодні широко прийнята в розвинених країнах Заходу, в Україні робить перші кроки – поки що, на думку експертів, лише ускладнюючи життя як лікарів, так і пацієнтів.

«Фактично всі зміни зводяться до закриття лікарень у селах, тотальної економії, руйнування системи, відпрацьованої роками», – констатує Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медичних працівників України.

Інша картина у міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової: за її даними, кількість профілактичних оглядів зросла на 17%, а число викликів швидкої допомоги знизилося на 15%. Міністр пов'язує це з ефективною роботою лікарів амбулаторій, які не доводять стан пацієнтів до критичного. У цілому реформування медицини поки що коштувало державі 620 млн грн.

Бадьорі звіти МОЗу викликають в експертів скепсис. Для такої реформи у держави немає необхідного числа кваліфікованих кадрів, і пацієнти не бачать змін в обслуговуванні, крім зміни вивіски, зазначає Костянтин Зеленський, приватний сімейний лікар з більш ніж десятирічним стажем.

«Більшість людей не вірять в сімейну медицину, вважаючи за краще вірити в бога і власні сили», – відвертий лікар.

Непомітні поліпшення

41-річна Людмила Бєлая і її маленька дочка чекають прийому у сімейного лікаря в Дарницькій амбулаторії.

«Тут бувають черги по півтори години. Все як було, так і залишилося», – не розуміє Бєлая сенсу зміни назв. Вона стверджує, що не помітила ніяких нововведень ні в медичному оснащенні клініки, ні в підході до лікування.

Так само вважає і 72-річна Олександра Гончар, яка через черги зуміла потрапити до свого лікаря тільки з другої спроби. Гончар, яка страждає на гіпертонію, нарікає, що за нового порядку немає можливості звернутися відразу до кардіолога – для цього потрібно направлення від сімейного лікаря.

Ще більше нарікань на медичні новації у жителів сільської місцевості. Наприклад, єдина лікарня в селі Бахмач Рубанського району Чернігівської області у листопаді перетвориться на амбулаторію, і тоді в ній замість 22 фахівців різного профілю залишиться лише один сімейний лікар, якому допомагатимуть медсестра і водій.

«До найближчої лікарні потрібно буде їхати 50 км, – не схвалює нововведення Олег Калиняк, завідувач цим медзакладом. – Населення «піднімається дибки», але влада не хоче чути нашу думку».

Чиновники залишилися байдужі і до долі медиків, яким після скасування лікарні доведеться шукати нову роботу.

Опинившись у такій ситуації, мешканці села Германівка, що в 60 км від Києва, спробували відстояти свою лікарню з поліклінікою: вони скерували колективний протест Мінохоронздоров'я. У підсумку чиновники залишили в Германівці терапевтичне відділення, у якому можуть розміститися 22 хворих, скоротивши при цьому гінеколога і швидку допомогу.

Галини Скутар, завідувач амбулаторією Германівки, вважає і це досягненням: для більшості місцевих жителів поїздка до іншого населеного пункту – ціла подія. «Адже переважно населення сіл – вже немолоді люди», – пояснює лікар.

Фото Дмитра Ніконорова

Завідувач лабораторією Галина Скутар каже, що з меформою в їхньому медзакладі змін на краще не сталося

 

Та й молодим селянам зручніше було б мати свою поліклініку. 24-річна мешканка Германівки Лілія Федоренко згадує, як приїхала до лікаря в райцентр Обухів і насилу потрапила до нього на прийом – через величезну чергу.

Очікувати, що черги з пацієнтів, які були в поліклініках, зникнуть в амбулаторіях, принаймні наївно, вважають експерти. Якщо на кожного дільничного терапевта в середньому припадало до 2 тис. пацієнтів, то у сімейного лікаря їх дещо менше – 1,5 тис. При цьому його коло обов'язків ширше.

Тим часом навантаження медика в країнах Євросоюзу, з яких частково списувалася українська медреформа, втричі менше, а платня – вища. Якщо фінський лікар, за даними Андрія Борисова, сімейного лікаря з талліннської лікарні Linna Tervisekeskus, приймає 8-12 пацієнтів на день, а естонський – 18-25, то їхній український колега – 30-50 осіб. При цьому їхні зарплати становлять відповідно 5-8 тис. євро, 1 тис. євро та 250-550 євро.

Надати кваліфіковану медичну допомогу вітчизняні фахівці за таких навантажень не можуть, стверджує Панасенко.

Ситуацію погіршують умови. Список обладнання, яким повинна бути устаткована сімейна амбулаторія, на папері виглядає доволі значним: у переліку МОЗ, крім кабінету лікаря, має бути кімната для щеплень, процедурна, оглядова, а також офтальмологічний, ЛОР, фізіотерапевтичний та масажний кабінети, лабораторія, стерилізаційна та денний стаціонар.

Приміром, у кімнаті для щеплень крім шприців, спирту і вати повинна бути портативна сумка-холодильник для транспортування вакцин , а в лабораторії – автоматичний гематологічний аналізатор, холестерометр, всілякі тест-системи для ранньої діагностики і багато іншого. Костянтин Надутий, начальник управління реформ медичної допомоги МОЗ, стверджує, що з моменту початку реформи на обладнання первинної ланки медичної допомоги держава витратила 370 млн грн.

Чималих грошей вистачило не на всіх: більшість амбулаторій можуть похвалитися лише наявністю стін, меблів і скромним обладнанням. І якщо для сімейних лікарів столичної Дарниці в процесі реформи все-таки дещо купили, то в глибинці все залишилося по-старому. А в Германівці, за словами Скутар, в амбулаторії медики використовують те саме обладнання, що залишилося з радянських часів.

Для дому, для сім'ї

До реформи первинної медичної допомоги українські чиновники підходили поетапно. Як експеримент сімейну медицину вводили в Донецькій, Вінницькій і Дніпропетровській областях, а також у Дарницькому та Дніпровському районах Києва. Сьогодні до пілотних регіонів під’єдналася вся країна.

МОЗ обіцяє: до 2020 року за кожною українською родиною повинен бути закріплений свій сімейний лікар.

«Раніше терапевт і педіатр не бачилися, не обмінювалися інформацією, але зараз, знаючи всі нюанси [обстановку в сім'ї, спадкові захворювання, одному лікарю] набагато легше вести таких пацієнтів, поставити їм правильний діагноз і призначити лікування» , – пояснює Олеся Грицишин, начальник управління охорони здоров'я Дарницької районної держадміністрації.

Домашній лікар повинен вміти впоратися не тільки із запаленням середнього вуха, а й з неврологічними захворюваннями. На таких універсалів сьогодні переучують терапевтів і педіатрів на спеціальних курсах при великих лікарнях. Випускниками таких курсів вже стали 13 тис. лікарів, розповідає Надутий. Хоча країні потрібно вдвічі більше.

«Пропорція сімейних лікарів щодо вузьких спеціалістів повинна становити 50 на 50, – пояснює він. – Сьогодні ж це 20 до 80».

Сімейна медицина за розумного використання може заощадити мільйони гривень державі і підняти втрачений престиж охорони здоров'я, вважає Зеленський.

«Проте впроваджувати цю систему по всій країні без наявності достатнього числа фахівців – це все одно що запускати поїзд з учнем замість машиніста, а пасажирам сказати: не хвилюйтеся, ми його вже вчимо!» – міркує експерт.

Так чи інакше лікар, який відпрацював 20 років терапевтом, після шестимісячних курсів відразу не стане сімейним лікарем, зізнаються самі медики: для цього потрібно кілька років відповідної практики.

Однак ті сімейні лікарі, які сьогодні взялися за справу, показують хороші результати, стверджує Грицишин. Наприклад, в її Дарницькому районі протягом 2012 року на 20% зросло виявлення випадків туберкульозу. Якщо раніше це захворювання могла виявити в кращому разі флюорографія, яку багато пацієнтів, так само як і медиків ігнорували, то сімейні лікарі краще контролюють ситуацію, а також проводять експрес-аналізи.

Однак Панасенку відома інша, сумна статистика результатів реформи. За його даними, в Дніпропетровській області з 2011 по 2012 рік смертність малюків зросла на 7,8%, а в січні поточного року порівняно з тим самим місяцем 2012-го – на катастрофічні 61,5 %. Експерт пов'язує погіршення із закриттям пологових відділень в кількох віддалених районах області.

Масове скорочення лікарняних місць викликано неефективним використанням коштів і низькою якістю надання послуг, кажуть чиновники МОЗ та наводять статистику європейських країн, де на 10 тис. населення припадає 55-65 ліжок, тоді як в Україні – 80-114.

«Хірург може працювати [на високому рівні], якщо він робить не менше 2 тис. операцій на рік, – пояснює Надутий, – а у нас [один сільський хірург виконує] 300-500, і коли ми починаємо закривати цей заклад, він починає кричати не своїм голосом, що його позбавляють роботи».

Однак стригти всіх під одну гребінку не можна, заперечує Ярослав Швейгер, директор центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району, у віданні якого перебувають шість сімейних амбулаторій. У глибинці інфраструктура розвинена гірше, і за скорочення установ люди можуть опинитися відрізаними від будь-якої меддопомоги.

«Наприклад, що робити, якщо у хворого черепно-мозкова травма? – наводить приклад Швейгер. – У такій ситуації його не можна транспортувати, інакше він помре».

Втім, в оптимізації роботи первинної меддопомоги медик бачить і позитивний бік. Згідно з новими правилами, до зарплат сімейних лікарів будуть застосовуватися понижувальні або підвищувальні коефіцієнти – залежно від кількості та якості обслуговування. Надбавки передбачені за прийом понад 1,5 тис. пацієнтів або, приміром, за раннє виявлення тяжких захворювань.

У підсумку офіційний заробіток сімейного лікаря збільшиться з 2,5-2,8 тис. грн., які отримував терапевт, до 6-8 тис. грн. Хоча, за словами Скутар, яка працює за новим стандартом вже два роки, її зарплата поки не зросла.

«Реформа вітчизняної медицині потрібна як повітря, – резюмує Зеленський, – але щоб вона була успішною, потрібно готувати кадри, думати, як їх утримувати і контролювати їх ефективну роботу».

***

Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 25 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.