"Чому я стурбований? Тому що, вторгненням у Грузію, росіяни порушили першу догму міжнародних відносин: непорушність кордонів", говорить Президент України в інтерв’ю Пьєтро Дель Ре, кореспонденту італійського видання La Repubblica.
Український президент Віктор Ющенко демонструє песимізм. Сьогодні він прибуває в Рим з візитом: спочатку він зустрінеться із президентом Республіки Джорджо Наполітано, потім із прем'єр-міністром Сильвіо Берлусконі й спробує заручитися їхньою підтримкою в питанні про прийом Києва до Північноатлантичного альянсу. Незважаючи на серйозну внутрішньополітичну кризу, яка, можливо, змусить його в найближчі години розпустити парламент, Ющенко, як здається, більше стурбований наслідками конфлікту на Кавказі, які можуть проявитися в майбутньому та позначитися на інших регіонах. "Послання Кремля було чітким: коли якась країна не має достатньої сили, щоб захистити власні кордони, вона не має імунітет від зовнішніх агресій".
- Пане Президенте, ви вважаєте, що визнання Москвою Південної Осетії й Абхазії справді криє в собі загрозу?
- Так, я думаю так само, як і більша частина лідерів демократичних країн, які засудили це рішення. Це політичний жест, який не вирішує жодних питань. Навпаки, він створює нові. Принципи територіальної цілісності й національного суверенітету розтоптали, таким чином, був створений прецедент, який приховує в собі небезпечні наслідки.
- Але в Південній Осетії, регіоні, у якому 90% населення мають російські паспорти, грузинська армія вчинила "малий геноцид", вбивши за кілька годин більше тисячі мирних громадян. Хіба не було очевидним, що Москва жорстко відповість на наступ Тбілісі?
- Насамперед , я б не застосовував термін "геноцид". Треба дочекатися висновків міжнародних експертів, щоб знати, що насправді відбувалося. Що стосується "російських паспортів", розповсюджуваних серед громадян інших країн, ця проблема безпосередньо стосується й України. У цей час Південна Осетія й Абхазія є частинами території Грузії. Так званий захист Росією "своїх громадян" не може, таким чином, узаконити порушення суверенітету іншої країни.
- Між Москвою й Києвом може знову розгорітися суперечка через Крим, "подарований" Україні Хрущовим. А якщо Кремль почне відстоювати права на власність?
- Це питання вже давно вирішене. Назавжди. Крим є частиною України: будь-яке інше припущення може бути інтерпретоване як провокація. Зовсім інша проблема пов'язана з тимчасовим перебуванням російського військового флоту на українській території. По цьому питанні справді існує напруженість, яку ми усунемо єдиним можливим способом: шляхом переговорів.
- Ви думаєте, що ваш вступ у НАТО буде стримуючим фактором проти можливих експансійних цілей російської сторони?
- Після останнього конфлікту на Кавказі ми змушені шукати спосіб захистити наш суверенітет. Слід зазначити, що ми маємо великий досвід подолання міжнародних криз, адже що ми переконані, що "краще поганий мир, ніж гарна війна". Я переконаний, що кризи вирішуються краще, якщо займатися її урегулюванням не самотужки.
- "Помаранчева коаліція" розкололася. Чи може до влади знову прийти проросійський уряд?
- Не варто драматизувати ситуацію. Я б сказав, що сьогодні ми є свідками складного періоду формування молодої української демократії. Я б також просив вас не створювати ореол легенди довкола "помаранчевої коаліції". Мова йшла про координовані дії політичних сил, і немає нічого трагічного в тому, що ці сили віддалилися одна від одної.
- Ви б висували повторно свою кандидатуру, якби український парламент ухвалив рішення щодо дострокових парламентських і президентських виборах?
- Я не прихильник дострокових виборів, тому що сьогодні країні потрібні економічна й політична стабільність. Але якщо криза триватиме, я буду змушений виконати свій конституційний обов’язок.
- Київ вперто вимагає визнати геноцидом українського народу Голодомор, який трапився в 1932-1933 роках. Чому?
- Наша єдина мета - вшанувати пам'ять жертв. Наш обов’язок - оновити історичну пам'ять і засудити злочини сталінського режиму. Для українського народу Голодомор має таке ж значення, як і Холокост для єврейського народу.
Переклад: ИноПресса