У той час, як уся увага світу була прикута до дивовижного економічного зростання Китаю та Індії, саме Центральна та Східна Європа притягували більшу частину капіталу – зауважує на сторінках британської The Financial Times Стефан Вагстиль.
Але так само, як великі припливи грошей до країн Східної Азії в 1990-х роках призвели до кризи, так і розрахунок східноєвропейських країн на іноземців, які готові надавати кошти для фінансування інвестицій, також створив у регіоні ризик різкого перелому в економіці.
У 2007 році країни Центральної та Східної Європи, якщо розглядати їх як єдину економіку, відібрали першість у азійських, ставши найбільшим реципієнтом капіталу серед країн, що розвиваються. Країни ЦСЄ «проковтнули» 365 млрд. дол. із загального світового пирога у 780 млрд. дол., причому більшу частину цієї суми становили позики і майже половина – позики російським корпораціям.
Навіть після першої половини 2008 року довіра не зменшилась і регіон продовжував брати позики. Але падіння цін на нафту та «скидання» інвесторами ризикованих активів, не кажучи вже про агресивну зовнішню політику Росії, нанесли суттєвий удар по фінансових ринках і системах.
Акції російських компаній подешевшали на 60% порівняно із своїм максимальним рівнем; українських – більше ніж на 70%. Банківські системи наразі пробуксовують, зокрема, в Росії, Україні і Казахстані.
Далі на Захід – країни Балтії – із більш стабільною політичною ситуацією, але без масштабного експорту енергоресурсів, накопичили великий дефіцит платіжного балансу, який вони не можуть покрити. У Латвії та Естонії - рецесія; це ж загрожує і Литві. Румунія та Болгарія – визначені Європейським банком реконструкції та розвитку як «стійкі до кризи» країни – швидко розвиваються, але також мають дисбаланси в економіці.
Оригiнал статті