Через глобальну фінансову кризу українські банки та важлива для країни металургійна галузь похитнулися, - пише Маттіас Ауер в австрійській Die Presse.
"Я просто втомився", - каже Дмитро, продавець газет у Києві. Йому, як і багатьом в українській столиці, в принципі байдуже, чи відбудуться на початку грудня треті вибори за три роки чи ні. Адже політики залишаться ті ж самі – кажуть усюди.
Але українські економічні експерти сприймають оголошений минулого тижня Віктором Ющенком розпуск парламенту не так спокійно. Нові вибори, проведенню яких рішуче опирається глава уряду Юлія Тимошенко, у часи глобальної фінансової кризи є безвідповідальністю, пошепки зізнаються вони. Поки українська економіка працювала на "високих обертах", внутрішньополітичні чвари можна було ігнорувати, але тепер вони стали проблемою.
Ризик себе більше не виправдовує
"В принципі, ситуація не нова", – каже Герхард Бьош, заступник голови правління "Раффайзен Банк Аваль". Минулого року теж була відставка уряду. "Демонстрації тривали тижнями. Але тоді це не відлякало жодного інвестора", – розповідає він. Якщо раніше політична напруга всередині країни та у стосунках з Росією була ризиком, на який інвестори радо йшли через вищі процентні ставки, то тепер для багатьох з них вона є причиною, щоб вивести з ринку свої кошти.
"Надлишок ліквідності, який раніше був вигідно розміщений в Україні, наразі знову вилучається", – пояснює Бьош. Вже протягом кількох місяців спостерігається відтік капіталу. За останні три тижні відбулася остаточна "капітуляція ринку". Незалежно від ціни та базових показників українських цінних паперів.
Якщо ще у першому півріччі 2008 року здавалося, що Україні вдасться "відскочити", то зараз міжнародна фінансова криза міцно тримає країну "за горло". Нещодавно Міжнародний валютний фонд назвав Україну однією з найбільш постраждалих від кризи країн Центральної та Східної Європи. Значний дефіцит балансу поточних операцій – у липні він становив 5,9 мільярдів євро, а також високий рівень залежності від іноземних валютних кредитів роблять країну вразливою.
Металургійній галузі не вистачає капіталу
Як і усюди в світі, найбільшого тиску зазнають кредитні установи. Банківському сектору, який раніше зростав на 70% щорічно, тепер, через перекриття джерел надходження коштів з міжнародних грошових ринків, бракує ліквідності. Минулого тижня НБУ довелося рятувати "Промінвестбанк", шостий за розміром на українському ринку, надавши йому мільярдний кредит після того як вкладники масово почали знімати гроші зі своїх рахунків. Навряд чи усі 182 банки країни зможуть пережити фінансову кризу.
Та не тільки фінансова галузь, але й реальний сектор економіки країни з 46-мільйонним населенням, в якій минулого року було зафіксовано зростання ВВП у 7%, опинився у нелегкому становищі.
По-перше, відтік іноземного капіталу призводить до надмірного подорожчання кредитів у країні. По друге, наголошує Бьош, сьогодні, коли не можна виключати, що світова економіка вступила в період рецесії, попит на основні товари українського експорту різко падає.
Особливо відчутно по металургійній індустрії країни вдарив початок кризи в Індії та Китаї. Минулого року українські металургійні заводи виробили близько 43 мільйонів тон сталі. 80 відсотків виробленого було експортовано, значна частка – у стрімко зростаючі азіатські регіони. Але із спадом виробництва там впав і попит на українську сталь. До того ж, Китай та Індія самі поступово перетворюються на все більш серйозних конкурентів України.
Теперішній спад попиту на сталь, в принципі, тільки "оголив" рани, від яких давно страждає Україна - четвертий найбільший виробник сталі у світі. Старі радянські заводи на сході країни вже протягом 17 років чекають на структурне оновлення, щоб мати змогу знову виробляти продукцію за конкурентними цінами – інвестиції, яких наразі галузь собі дозволити не може. Тож тонна української сталі і далі обходиться виробникам на 130 доларів більше, ніж кращий за якістю продукт китайських конкурентів.
Занепокоєння щодо цін на енергоресурси
Якщо з наступного року російський "Газпром", як і обіцяв, підніме ціни на газ, то цей енергомісткий сектор економіки може остаточно "впасти". Стрімке падіння національної валюти докладається до кризи у цій галузі, яка дає чверть ВВП країни. Ніхто не наважується прогнозувати, коли Україна отямиться від цих ударів. На відміну від попередніх криз, цього разу уражено весь світ, каже Бьош. Такі країни як України, що більшою мірою залежать від іноземного капіталу, одразу відчувають, коли розвинені країни самі потребують своїх грошей. "Питання у тому, хто раніше оговтається", – каже він, і, природно, бачить тут переваги країни, в якій працює. Адже "більшість українців прекрасно звикли справлятися з кризами".
Оригiнал статті: Die Ukraine fürchtet um ihr „Rückgrat aus Stahl“