Олег Тягнибок, лідер Всеукраїнського об'єднання Свобода, в минулому – лікар швидкої допомоги і народний депутат, а сьогодні головний український націоналіст, розповів про гроші його політичної сили, про своє комсомольське минуле і можливість опинитися за ґратами в майбутньому. 43-річний політик відповів на запитання читачів сайту Корреспондент.net. Матеріал розміщено у №1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року.
- Ходять чутки, що партію фінансують олігархи Свободи
(наприклад, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ) і не останні члени Партії
регіонів. Хто ж фінансує Свободу? Зрозуміло, що ваша партія ввійде до складу
нової Верховної Ради в жовтні 2012 року. Які законопроекти в першу чергу
фракція винесе на розгляд парламенту?
Олег Попов, Дніпропетровськ
- Чутки ходять і про чупакабру, але фактів немає. Робота
для дурня – відповідати на такі запитання. До речі, відповідно до рішення суду,
комуніст [Петро] Симоненко вже повинен відповідати за розповсюдження таких
провокаційних чуток.
Хто фінансує Свободу – відомо: економічна рада, що
об'єднує підприємців – членів і прихильників об'єднання. Називати поіменно
місця не вистачить. До речі, всі вони сьогодні страждають від тиску фіскальних
і каральних органів.
А пакет ключових законопроектів вже чекає. Найперший з
них – про імпічмент Президенту. Далі – про стратегічні підприємства, що
передбачає заборону приватизації та повернення у держвласність незаконно
приватизованих [підприємств]. Також про захист української мови з обов'язковим
іспитом з української мови для держслужбовців, і, нарешті, Податковий кодекс:
низькі податки – для малого бізнесу, високі – для великого, податок на розкіш,
скасування податку на україномовну продукцію і так далі. Також ми готові
винести на розгляд парламенту заборону торгівлі землею сільгосппризначення,
денонсацію Харківських угод і, звичайно ж, законопроекти Про люстрацію і Про
заборону комуністичної ідеології. Без них "рух у Європу" – порожні розмови.
- Імпонує ваша відкритість, а також чітка програма
партії. Одночасно насторожує надмірний націоналізм. Це відштовхує і лякає
помірно налаштованих громадян, особливо російськомовних. У суспільстві склався
стереотип про Свободу як русофобську й ультранаціоналістичну партію. На жаль,
цьому є підтвердження. Чи не вважаєте ви, що раціональніше було б трохи
розбавити лібералізмом занадто категоричні ідеї партії? До того ж шляхом
"пробудження нації" вже пройшов Віктор Ющенко. У той час, як народ вимагав
наведення порядку в економіці і правових відносинах.
Іван Швець, Київ
- Спасибі, що переживаєте. Ми – такі, які є. Були б інші –
були б в іншому місці. Ми – не долари, щоб усім подобатися. Але хіба життя ще
не вказало, що боятися треба якраз тих, хто "почує кожного"? Потрібно ламати хворобливі
стереотипи. А наведення порядку в економіці та правові відносини – абсолютно
ніяк не суперечить ідеї нації. Якраз навпаки.
- Я чув від ваших однопартійців, що ви були комсомольцем.
Це правда?
Юрій Скороход, Прага, Чеська Республіка
- Відкрию вам страшний секрет: як і всі мої ровесники,
"добровільно-примусово" змушений був бути ще й піонером, і жовтеням.
(Посміхається) Не знаю, чи знайомі ви з реаліями УРСР 70-80-х років минулого
століття, але бажання школяра бути комсомольцем тоді ніхто не питав. В усякому
разі на заході України відмова означала не просто отримати "вовчий квиток" і не
вступити в жоден вуз, а й неминуче піддати репресіям і без того
"неблагополучну" сім'ю.
Але функціонером ВЛКСМ не був. Ще в 1989-му (як і багато
моїх друзів) членського квитка показово позбувся, очолив Студентське братство
свого вузу. У 1990-му брав участь у студентській революції на граніті. Як відомо,
не один із нинішніх політиків мого покоління в той час ще комсомольські внески
збирав. Або перший капітал у комсомольському кооперативі збивав.
- Чи будете ви балотуватися на посаду Президента України?
Сергій Гриневич, Київ
- Свобода – ідеологічна політична сила, а не віртуальний
виборчий проект "під лідера". Такі речі тут вирішує тільки з'їзд, а не хтось
особисто.
- Як ви ставитеся до тих, хто не хоче визнавати УПА як
героїв? Чи згодні з тим, що кожен у цьому питанні має право вибору?
Віктор Аміров, Кременчук
- Переконуємо їх. Тим більше що живемо в інформаційному
суспільстві, в епоху інтернету. Хто насправді хоче пізнати істину – легко може
це зробити. А вибір кожного – за правду або за брехню – це справа його совісті.
Головне, що визнати воїнів УПА повинна країна, за яку вони боролися. Жодна
пристойна країна не відрікається від своїх героїв.
- Як ви ставитеся до того, що влада робить з Юлією
Тимошенко та Юрієм Луценком? Чи не думаєте про те, що якщо нічого не зміниться,
рано чи пізно вас спіткає та сама доля?
Іван Сахно, Харків
- Зрозуміло, що кримінальні залякування колишніх чиновників
мають два явні мотиви. Перший – відволікти увагу від провалу "покращення" і
перевести стрілки на попередників. Другий – "нагнути" парламентську опозицію і
взяти її "на короткий повідець".
Не думаю, що їм вдасться вчинити так само зі Свободою. І
не тільки тому, що економічних злочинів чи зловживань владою, при всьому
бажанні, Тягнибоку не "пришиєш". Лідерські партії підточити просто – достатньо
прибрати лідерів. Сила ж Свободи – в іншому. У тисячах ідейних активістів.
"Закрити" Тягнибока означає хіба що ще більше їх розлютити. Тому режим тут вдається
до інших методів. Б'є по основі: по середній ланці, по активістах. Але ми так
просто не дамося.
- Чи вважаєте ви себе забезпеченою, багатою людиною? Яка
сума вам потрібна для життя? Скільки ви заробляєте і які ваші джерела доходів?
Чи займаєтесь власним / сімейним бізнесом?
Ольга Кононова, Харків
- Вважаю себе повністю забезпеченим. Все, що зазначено в
моїй декларації про доходи, яку я подавав як кандидат на президентських
виборах, відповідає дійсності. Цікаво, але вийшло, що я – більш багатий, ніж,
скажімо, тодішній прем'єр-міністр ... Між тим ні рахунків у швейцарських
банках, ні яхт чи літаків, ні маєтків в "царських селах" або за кордоном у мене
немає. Ніколи за цим і не гнався. Як казав Сократ: їсти, щоб жити, а не жити,
щоб їсти. На життя цілком вистачає. Місячна зарплата як голови ВО Свобода – 15
тис. грн. Ні я, ні моя дружина – лікар-епідеміолог – жодним бізнесом не займаємося.
***
Цей матеріал опубліковано в № 1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.