Іван Охлобистін, головна зірка Інтернів, в інтерв’ю Ірині Ілюшиній та Оксані Данилюк розповів про нові зйомки популярного серіалу, про подібність образу доктора Бикова і його батька-хірурга, а також про власне майбутнє – в політиці і в церкві. Матеріал опубліковано у №13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року.
Іван Охлобистін по праву носить звання найбільш яскравого і суперечливого персонажа російського кінематографу. Ще б пак – знаменитий актор, режисер, сценарист, драматург, журналіст і письменник, який у розквіті кар'єри раптово пішов у священики, а потім так само раптово повернувся назад.
У той час Охлобистіну запропонували роль Вассиана, біснуватого блазня Івана Грозного, у фільмі знаменитого російського режисера Павла Лунгіна Цар (2009). Свій неканонічний вчинок тоді ще отець Іоанн пояснив просто: скромна платня священника не дозволяла утримувати сім'ю.
А сім'я у нього дійсно велика: дружина Оксана, колишня актриса Арбузова, двоє синів і чотири дочки. Тому Охлобистін активно знімається. Зокрема, в улюбленому народом і тому нескінченному телесеріалі Інтерни, старі, а також давно очікувані нові серії якого українські телеглядачі зможуть побачити на каналі Україна з 15 квітня.
В образі доктора Бикова, головного героя Інтернів, Охлобистін і спілкувався з Корреспондентом – в лікарняному халаті, прямо на майданчику під час "перекурів". Причому іноді так захоплювався розмовою, що просив знімальну групу почекати.
На відміну від свого вредного і швидкого на розправу персонажа, Охлобистін завжди веселий і терплячий, його неможливо вивести із себе
Це нікого не ображало, видно було, що він – душа компанії. На відміну від свого вредного і швидкого на розправу персонажа, Охлобистін завжди веселий і терплячий, його неможливо вивести із себе. Він з радістю дає автографи і фотографується, нікому не відмовляючи.
Втім, так поводяться деякі політики-початківці, а Охлобистін висувався в президенти на останніх російських виборах. При цьому одягається знаменитий актор як середньостатистичний підліток – джинси, футболка, кросівки, а єдина прикмета зірковості – синій Porsche, на якому він їздить з водієм.
Народний улюбленець любить поговорити, а формулює швидко і чітко, майже афоризмами – зовсім як доктор Биков. У такій манері він відповідав на запитання Корреспондента.
- У роботі над образом доктора Бикова вам якось допомагало те, що ваш батько був лікарем?
- Звичайно, на майданчику я часто згадую батька. У мене дуже бойовий тато був. Військових хірург! Давній бог язичництва. Він воював в Іспанії [у 1937-му] з Олександром Родимцевим [радянський воєначальник]. Ну і він був такий ... відлюдник. Я, якби був як тато, повинен був би кидатися з автоматом десь, в окопах працювати.
Але характер Бикова дуже схожий на батьківський. Така трохи дідівщина в мене. Ну а як ви хотіли? Заввідділенням – це відповідальність за життя людей. Він повинен бути в першу чергу професіонал, а решта – потім, в тому числі і його моральне обличчя. Зараз багато бабусь і дідусів, дивлячись Інтерни, думають, що я справжній лікар.
- А яка ваша роль вам подобається найбільше?
- Найдорожчий персонаж у мене був у Царі. Потрібно було зіграти такого, буйного. І я зробив все що міг, щоб люди перехрестилися, коли його спалили на багатті. Я сам особисто чув, як люди в кінотеатрі казали: "Слава Богу, що його вбили". Ця роль для мене найдорожча, тому що багато мені коштувала.
А найдорожча за спогадами – моя перша роль, куди мене заманили як актора. Я ж на режисерському відділенні вчився, мене просто писком тицнули у фільм Нога. І я отримав премії за найкращу чоловічу роль [на кінофестивалях Молодість і Кінотавр].
- Чи є у вас якісь обмеження на знімальному майданчику? Наприклад, еротичні сцени?
- Знятися в еротичній сцені – це дуже делікатно, а з урахуванням сану неприпустимо. У труну я абсолютно спокійно ляжу. Я до такої міри не недовірливий, що плювати хотів на всі прикмети. Моя бабуся казала: "Всі прикмети, Ваню, до грошей". Я бабусю люблю більше за всіх жінок на світі. І вона права.
- Ви стільки знімаєтеся. Чи знаходьте час для сім'ї? Якщо випадає вільна хвилинка для спілкування з дітьми, чим ви займаєтеся з ними?
- Я до Інтернів все встигав. А зараз тільки Оксанка їм читає. Ми з нею ще давно почули фразу: "Якщо хочете встановити з дитиною духовний контакт – читайте їй перед сном. Залишиться відчуття глибокої спорідненості". Оксанка читає їм маленький шматочок з Біблії, пояснює. А далі хвилин на 40 заряджає Джека Лондона. Від цього їм і самим читати хочеться. Вони перечитали все у мене. Я періодично затарююся книгами, у них власна бібліотека, і я пишаюся цим.
У мене все менше і менше часу залишається на виховання дітей. Мене це дуже турбує, але, сподіваюся, скоро божевільні перегони з Інтернами закінчаться. Як тільки відзнімуся в цьому серіалі, буду вкрай уважно ставитися до добору ролей. Мені потрібна якась перерва, інакше я зовсім відірвуся від дітей.
- Вони розповідають вам, ким хочуть стати? Може, хтось хоче стати священиком або актрисою?
- Анфіса хоче бути актрисою. Я не можу дитині категорично заборонити, адже якщо я їй будуть казати "Ні за що не відпущу!", то це виглядатиме ханжеством, адже я сам в цій професії, заробляю цим на життя. Але постараюся, щоб цього не сталося.
Я не вважаю це гріхом, але це важка праця, як у донецьких шахтарів. Хто не стикався, той не знає, не оцінить. Коли о сьомій ранку встаєш, о 23:00 лягаєш, а перед цим вчиш тонни нового тексту – це таке завантаження мозку!
- Чому ви вирішили йти в президенти, а потім зняли свою кандидатуру? У вас напевно були б шанси.
- Було все по-чесному. У мене 211 тис. підписантів. І була гігантська кількість заявок на те, щоб я виставив свою кандидатуру. Я подзвонив своїм друзям-бізнесменам і сказав, що люди просять мене йти на вибори і додав, що на все воля Божа, але потрібні гроші. Мені відповіли: "Прикольно. Гроші не проблема". В принципі, мені стало цікаво. Щоправда, я все життя бігаю від адміністративної роботи. Але я на повному серйозі йшов на вибори. У мене все було готове. Але я не мав такого резерву як [Володимир] Путін або ще хтось.
- Чому зняли кандидатуру?
- Церква заборонила. Це соціальна концепція: якщо немає загрози розколу, то я не повинен брати участь в політиці.
- Якщо не секрет, за кого ви голосували на виборах президента?
- До результатів виборів потрібно ставитися зі смиренням. У Путіна дійсно не було жодного достойного супротивника. Потрібно прийняти, що він переміг за всіма показниками. Навіть з точки зору піару. А переможців не судять.
Але це не змінює мого ставлення до нього. Мені, як і раніше, здається, що у нас абсолютна система правління. Але у нас помилково прийнято вважати, що змінимо президента – змінимо систему. Потрібно спочатку побудувати нормальну, альтернативну систему, щоб туди можна було насаджувати правлячу голову.
Тому потрібно думати не про те, щоб голову в системи відрубати, а потім нову систему будувати за цим самим типом архітектури влади, нічого не міняючи. Найголовніше – розуміння того, що щось має зрушитися.
- Багато діячів культури підтримували когось із кандидатів. Ви ж зберігали нейтралітет. Це ваша принципова позиція чи просто не було того, кого хотілося б підтримати своїм ім'ям?
- Переді мною дуже велика відповідальність. Мене слухають люди, і якщо вони мене запитають, за кого голосувати, я не можу їм сказати "Не знаю". А просто протестувати я не люблю.
- Чи збираєтеся з часом знову зайнятися політикою?
- Я бачу тріщину всередині влади. І це погано, незважаючи на те що вони наші противники. Але ми підемо цивілізованим шляхом. 25 квітня я роблю клуб-вечір, на якому представлю свою партію. Вона називається Коаліція неба і базується на Доктрині-77. Це зведення моїх поглядів на розвиток Росії.
Тема складна, але чесна, цікава і ризикова. Простіше кажучи, ми хочемо створити масову партію, і об'єднувати нас буде клуб за інтересами. Ми повинні виховати нове покоління. Ми заберемо під себе дитячі будинки, будинки престарілих, у нас будуть військовий та спортивний табори. У нашій команді дуже хороші хлопці, вони з дитбудинківськими дітлахами розробляють маршрути по горах, стріляють у тирі.
- І знову підете в президенти? Погодьтеся, Росії потрібні нові обличчя й особистості, щоб було з кого вибирати.
- Ні, я духовний лідер. У партії у мене буде право накладати вето на будь-яке рішення і змінювати його на інше.
- Тобто ви збираєтеся повернутися до церкви?
- Збираюся. Виконаю місію, пов'язану з організацією партії Коаліція неба, і повернуся. Швидше за все, стану сільським священиком, й акторська професія затреться. Ще, щоправда, не вирішив, у який прихід. Можливо, буду капеланом [армійський священик], оскільки я людина рухлива. Або щось дивовижне – Крайня Північ, наприклад.
- У вас уже за плечима багато "дивних речей", яскрава і незвичайна біографія. Вам ще не пропонували зняти фільм про Івана Охлобистіна? Чи ви притримуєте особисту історію для майбутньої режисерської роботи?
- Не знаю, чесно кажучи, я себе не ідентифікую навіть як образ. Я дивлюся в дзеркало і бачу своє відображення. Сказати, що я впізнаю себе на фотографії раніше за інших, не можна. Тому в цій ролі швидше цікавий буду не я, а якийсь набір обставин.
***
Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.