Корреспондент: Метри квадратних метрів. Скільки витрачає держава на забезпечення депутатів житлом

За роки незалежності народні депутати від різних політсил безкоштовно отримали понад 800 квартир у столиці. Їх нинішні колеги на приватне житло вже не претендують, але готові витратити сотні мільйонів гривень на те, щоб забезпечити себе готельними номерами, - пише Ірина Соломко в № 50 журналу Корреспондент від 21 грудня 2012 року.

Майже по $ 112 тис. на одного депутата - таку суму українські платники податків віддадуть за те, щоб 180 іногородніх парламентаріїв протягом п'яти років своєї каденції безкоштовно жили в столиці. У цілому, за підрахунками Корреспондента, ці витрати виллються трохи більш ніж в 160 млн грн. ($ 20,2 млн).

За законом, народні обранці мають право розраховувати на безкоштовне житло в столиці, і майже 200 новообраних депутатів у перші ж години роботи парламенту нового скликання вирішили цією можливістю скористатися. Апарат Верховної Ради дослухався до їх прохань і схвалив проживання нардепів у окремих комфортабельних номерах у готелях Києва, Україна і Національний, розташованих у центрі столиці.

За законом, народні обранці мають право розраховувати на безкоштовне житло в столиці, і майже 200 новообраних депутатів в перші ж години роботи парламенту нового скликання вирішили цією можливістю скористатися

За даними комуніста Валентина Матвєєва, голови підгрупи з питань розселення, у списку тих, хто витребував собі готель, виявилися представники всіх ключових політсил, представлених у Раді.

Єдине, в чому вони обмежені, - їм не видадуть квартири за рахунок скарбниці, як це робилося раніше. Це стане безпрецедентним випадком в історії українського парламентаризму, адже раніше депутати без проблем отримували безкоштовне житло.

Дізнатися, скільки всього народних обранців починаючи з 1991 року отримали столичні апартаменти, неможливо: апарат ВР засекретив ці дані. Але за приблизними оцінками Корреспондента, за роки незалежності держава безкоштовно передала їм 800 квартир. Йдеться, як правило, про багатокімнатні апартаменти в сучасних елітних будинках у спальних районах або в будівлях в самому центрі Києва.

Підрахувати, скільки нардепів замість квартири взяли грошову компенсацію - ще одну дозволену законом "житлову пільгу" - не можна: апарат Ради відмовився надати ці дані. Дармовими квадратними метрами, як показало розслідування Корреспондента, не гребували ні мультимільйонери, ні вищі держчиновники. "Реальну потребу в житлі мали не більше 10% депутатів [з тих, хто отримав квартири]", - говорить Тарас Чорновіл, екс-депутат.

Будинок приїжджих

Робота нового парламенту почалася з "параду відмов". Лідери партій, насамперед опозиційних, заявили, що їх "підлеглі" на квартири, як і на грошові компенсації, претендувати не будуть.

Регіонал Володимир Макеєнко, який у минулому скликанні керував регламентним комітетом, ключовим органом з розподілу депутатських благ, в розмові з виданням уточнив, що подібні маніфести опозиції - піар. Навіть якби народні обранці написали заяви на отримання квартир, ніхто б їм їх не виділив: держбюджет на 2013 рік, який 17 грудня підписав Президент, припинив фінансування всіх пільгових статей, передбачених законом про статус народного депутата. Казна гарантує народним обранцям лише зарплату і компенсацію витрат на транспорт.

Держбюджет на 2013 рік, який 17 грудня підписав Президент, припинив фінансування всіх пільгових статей, передбачених законом про статус народного депутата

Однак тим, що у них ще залишилося, парламентарії користуються повною мірою. Відмовившись від квартир, вони не забули про своє право отримати на весь термін своїх повноважень безкоштовні готельні номери. На них претендували 238 осіб, з яких як мінімум 180 отримали від апарату ВР позитивну відповідь.

Цифра рекордна, якщо порівнювати кількість подібних заявок із попередніми скликаннями, хоча лише деякі депутати не мають особистої житлоплощі і обмежені в коштах. Матвєєв зазначає ще про один момент: деякі з парламентарів попереднього скликання, які знову потрапили до ВР, подали заявки на розміщення в готелі, хоча раніше отримали компенсації за квартири. Назвати прізвища він відмовився.

За оцінками Чорновола, готельний варіант може бути дуже збитковим. Місяць оренди окремого номера для однієї людини коштуватиме бюджету 15 тис. грн., тобто майже $ 2 тис.

Як підрахував Корреспондент, з урахуванням 180 постояльців з мандатами за рік на них буде йти 32,4 млн грн. ($ 4 млн). За п'ять років ця сума перетвориться на 162 млн грн., або $ 20,2 млн.

У доцільності цих витрат Чорновіл сильно сумнівається. Він сам до того, як отримав депутатську квартиру, кілька років жив у готелі за "парламентською квотою" і запевняє, що багато забезпечених нардепів селять замість себе в готелі водіїв або помічників, а також періодично водять "в номери" тих, кого Чорновіл назвав "дівчатками".

Метри на вітер

Житлове питання зіпсувало депутатів ще на початку 1990-х, коли їм стали роздавати квартири, що будувалися для вищих радянських партфункціонерів. Йдеться, насамперед, про будинки в так званому Царському селі - мікрорайоні за площею Лесі Українки.

За словами Сергія Саса, нардепа-бютівця, який кілька разів був членом регламентного комітету, у перших трьох скликаннях - з 1990-го по 2002-й - всі народні обранці, які мали право на житло і подали відповідні заяви, отримали безкоштовні квартири. Тобто приблизно половина з 450 осіб - спискового складу кожного скликання - стали власниками нового житла.

За оцінками видання, в сумі може йтися майже про 700 апартаментів. І хоча надалі депутатський житловий фонд уповільнив зростання - за три наступні скликання видали 129 квартир, - в цілому парламентарії за роки незалежності могли отримати трохи більше 800 квартир.

У перших трьох скликаннях - з 1990-го по 2002-ий - всі народні обранці, які мали право на житло і подали відповідні заяви, отримали безкоштовні квартири

Як говорить Сас, якщо спочатку на столичні метри могли претендувати лише іногородні, то в середині 1990-х це право надали і киянам, якщо у них офіційно було менше 9 кв. м на одного члена сім'ї. У такому разі закон дозволив покращувати їм житлові умови за рахунок грошових компенсацій.

Житло нардепам діставалося непогане. Спочатку квартири їм видавали або на бульварі Лесі Українки, де сьогодні ціна квадрата житлоплощі складає від $ 3 тис., або в центрі Печерська, на вулиці Панаса Мирного, - там вартість квадратного метра, за даними на 2012 рік, стартує з позначки $ 4 тис .

Далі в хід пішли депутатські будинки на Оболоні, поруч зі станцією метро Мінська, на Лівобережній, а також на вулицях Срібнокільській, Тичини та Вишняківській, що на Позняках. Ціни на нові квартири тут коливаються в районі $ 1,8-3,0 тис. за квадратний метр.

Мало того, що парламентарі отримували безкоштовне житло, - в деяких випадках квартири вже були облаштовані за держрахунок. Так, регіонал Ярослав Сухий, який в 2001 році отримав двохкімнатну на вулиці Тичини, називає отримане ним житло недорогим. "Наші квартири [на Тичини] ще бюджетні, а от ті, які на Вишняківській були, там з меблями давали", - розповідає він.

Серед тих, хто отримав ключі від квартир, значаться різні люди, іноді з протилежних політичних таборів. За даними, зібраними виданням, столичні квадрати дісталися головному комуністу країни Петру Симоненку, екс-главі МВС Юрію Луценку, нардепу і мільйонерові Ігорю Єремєєву, братові третього президента Петру Ющенку, екс-генпрокурору Геннадію Васильєву.

Якщо спочатку на столичні метри могли претендувати лише іногородні, то в середині 1990-х це право надали і киянам, якщо у них офіційно було менше 9 кв. м на одного члена сім'ї

Не менше вражає список тих, хто взяв грошову компенсацію замість київської квартири. Тільки в період з 2002 по 2006 рік, який був у цьому плані найбільш "урожайним", таким правом скористалися 138 парламентаріїв. Серед них два учасники Золотої сотні Корреспондента - Топ-100 найбагатших українців: Олександр Ярославський, чиї активи редакція у 2012 році оцінила в $ 940 млн, і Олександр Фельдман (активи в 2012-му - $ 291 млн).

Крім них, гроші з казни взяли харківський губернатор Михайло Добкін, футбольний тренер Олег Блохін, колишній віцепрем'єра Іван Васюник і екс-глава МНС Віктор Балога. У списку є також цілий ряд соратників Віктора Ющенка, починаючи з колишнього глави НАК Нафтогаз України Олексія Івченка, який прославився любов'ю до ультрадорогих представницьких авто, і закінчуючи співачкою Оксаною Білозір.

Уточнити повний перелік нардепів, які отримали житло, а також загальну кількість виданих їм за роки незалежності квартир, так само як і суму отриманих ними компенсацій, редакції не вдалося. В апараті ВР у відповідь на запит надіслали посилання на рішення Конституційного суду. За ним інформація про матеріальне становище людини конфіденційна, і розголошувати її можна лише за персональним дозволом.

Що ж стосується витрачених на квартири та компенсації держкоштів, то апарат хоч і отримує і видає ці гроші, але, як виявилося, не має права розпоряджатися інформацією про те, куди і в якій кількості вони пішли.

Своя хата ближче до тіла

У всій цій історії Чорновола вражає навіть не щедрість Ради, а те, що гроші платників податків, по суті, пішли на дотування нардепів. Сам він живе в отриманій квартирі на Срібнокільській і говорить, що з 150 парламентаріїв, які повинні були бути його сусідами, в елітному будинку реально мешкають не більше 15 осіб.

"Решті квартири не були потрібні. Отримавши житло, депутати відразу їх продали ", - запевняє відставний народний обранець.

Наполегливість парламентаріїв у житлових питаннях іноді набуває гіпертрофованих форм - вони не хочуть віддавати навіть те житло, яке отримали на час.

За даними Олександра Черноморова, екс-нардепа від ПР, за весь період існування Рада виділила парламентаріям з різних причин 200 службових квартир. Після закінчення каденції народні обранці повинні були повернути ключі в апарат ВР, але зробили це тільки дві людини.

Наполегливість парламентаріїв у житлових питаннях іноді набуває гіпертрофованих форм - вони не хочуть віддавати навіть те житло, яке отримали на час

Квартири не повертають навіть ті, хто роками виступає в Раді  борцем за справедливість. Наприклад, опозиціонер Юрій Кармазін примудрився отримати від ВР чотирикімнатні апартаменти площею 85 кв. м в самому центрі Києва, на вулиці Івана Франка. Запитання Корреспондента про особливості виділення йому житла Кармазін назвав дріб'язковими і несерйозними. Але зазначив, що квартиру він заробив, бо має заслуги перед країною: мовляв, спочатку квартиру йому видали як службову, але потім апарат ВР буквально умовив його оформити житло в постійне користування.

Макеєнко розповідає, що і члени ВР минулого скликання намагалися закріпити за собою казенні метри. Через обмеженість житлового фонду парламенту серед них розіграли 17 службових квартир. Після цього регіонал Юлія Ковальова зареєструвала проект постанови, в разі прийняття якого її колеги змогли б приватизувати житло. Лише погрози Макеєнка оприлюднити цю інформацію заспокоїли нардепів.

Як переконався Корреспондент, коли йдеться про столичну нерухомість, народним обранцям вірити не варто. Наприклад, Валерій Камчатний, екс-бютівець, який до кінця минулого скликання покинув лави опозиції, отримуючи квартиру, розповідав журналістам, що буде нею користуватися, лише поки у нього є мандат. Мовляв, він "готовий віддати її на користь бідних". До нового скликання ВР Камчатний не потрапив, але квартиру так і не повернув. Спілкуватися на цю тему з виданням він категорично відмовився.

Оригінально вчинив і регіонал Борис Петров. З депутатського крісла Президент відправив його керувати Запорізькою областю, але, навіть розлучаючись з мандатом, Петров не забув написати заяву на отримання компенсації за квартиру.

Повне скасування

Депутати, які вже давно отримали житло або компенсацію за нього, в розмові з Корреспондентом озвучували цілий ряд сценаріїв того, як можна приборкати парламентський житловий свербіж. Так, Сухий запропонував використовувати російський досвід, коли нардепам надається тільки службове житло на час виконання ними повноважень.

Тарас Стецьків, один з керівників помаранчевого Майдану, який отримав квартиру в будинку на Панаса Мирного від парламенту ще в 1991 році, впевнений, що Києву підійде досвід Варшави. Там біля сейму споруджені будівлі котеджного типу, де є загальні кухні та окремі апартаменти з меблями і найнеобхіднішою технікою. Депутати сейму користуються цими "гуртожитками" тільки в період своєї каденції.

Андрій Шкіль, екс-нардеп, який у свій час отримав від Ради компенсацію за житло, згоден з пропозицією Стецьківа. За його словами, навіть члени американського конгресу живуть у спеціальному бюджетному готелі.

Тема з будівництвом громадського депутатського житла виникає регулярно, особливо напередодні виборів

Пропозиції парламентаріїв звучать добре, але реалізувати їх ВР не може роками. Тема з будівництвом громадського депутатського житла виникає регулярно, особливо напередодні виборів. Наприклад, в 2007 році ПР пропонувала побудувати в столиці сімейний гуртожиток на лівому березі. Проект заглох сам собою.

Трохи раніше спікер Володимир Литвин носився з ідеєю спорудити депутатське містечко зі службовим житлом у Конча-Заспі. Він навіть планував організувати транспортне сполучення містечка з Радою. Але з часом Литвин від проекту відмовився, вважаючи його нереальним через відсутність фінансування.

Найбільш реалістичним виглядає пропозиція Макеєнка, який виступає за простий варіант: скасувати норму в законі про статус народного депутата, що гарантує забезпечення його житлом. Регіонал упевнений, що інтереси обранця при цьому не постраждають, адже, за оцінками експертів, "ціна" мандата сьогодні коливається від $ 500 тис. до $ 3-5 млн. А отже, кожен, хто зміг отримати заповітний значок нардепа, цілком здатний придбати собі житло в столиці.

"Депутати люди небідні. Крім того, вони отримують хорошу зарплату, дипломатичний паспорт і недоторканність. Цього з пільг достатньо", - резюмує він.

Макеєнко переконаний, що під тиском ЗМІ і громадськості парламентарії внесуть відповідні зміни до закону вже в нинішньому скликанні.

***

Цей матеріал опубліковано в № 50 журналу Корреспондент від 21 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.