Про те, як один донецький вуз допоміг з'явитися на світ найпотужнішій неформальній політичній групі України, пише Ксенія Карпенко у №5 журналу Корреспондент від 8 лютого 2013 року.
Сьогодні Донбас готовий стати тим самим, чим була за
часів СРСР Дніпропетровщина – батьківщиною генсеків: донецькі корені мають не
тільки регіонали, які прийшли до влади у 2010 році, а й молоде покоління, яке вже
почало перехоплювати важелі влади у старших.
Мова йде про тих, кого опозиційні політики називають Сім’єю,
– молодих держчиновників, які отримали останнім часом значні повноваження:
першого віце-прем'єра Сергія Арбузова, міністра доходів і зборів Олександра
Клименка та Віталія Захарченка, глави МВС.
Цих людей експерти вважають командою, на яку голова
держави робить ставку заради зміцнення власної влади. Вплив трійці зростатиме –
на думку аналітиків, Арбузов незабаром може стати другою людиною в країні,
змінивши Миколу Азарова на посаді прем'єра.
Приязнь з боку лідера держави до Арбузова, Клименка і Захарченка можна пояснити. У чиновників не лише спільна з ним мала батьківщина – Донецька область. Усі троє підтримують тісні зв'язки зі старшим президентським сином
Приязнь з боку лідера держави до Арбузова, Клименка і
Захарченка можна пояснити. У чиновників не лише спільна з ним мала батьківщина –
Донецька область. Усі троє підтримують тісні зв'язки з Олександром Януковичем,
старшим президентським сином.
Завдяки цьому Арбузов, Клименко і Захарченко стали
прикладами різкого кар'єрного зростання, а Янукович-молодший перетворився на бізнесмена,
що стрімко багатіє. Ще кілька років тому він був стоматологом, а при
батькові-Президентові став власником активів, за оцінками Корреспондента, вартістю
$ 133 млн. Його слава докотилася до Швейцарії, де Олександр Янукович тепер
активно торгує українським вугіллям, за що місцеві ЗМІ на початку 2013 року охрестили
його "вугільним королем".
У тому, ким Арбузов, Клименко і Захарченко були в
молодості, коли їхні дороги перетнулися з Януковичем-сином, і як утворилася
Сім'я, Корреспондент розібрався, побувавши на малій батьківщині цих найвищих
посадових осіб країни.
Кузня талантів
Хол Донецького національного університету (ДонНУ)
прикрашає стенд з фотографіями видатних випускників. За сучасними українськими
мірками це справжній іконостас.
Тут висить портрет молодшого сина Президента, Віктора.
Поруч – фотографія мільярдера Ріната Ахметова, найбагатшого українця. Серед
інших знімків й образ іншого українського держдіяча – Арбузова. Раніше тут був
і портрет Олександра Януковича, зараз його прибрали, але тимчасово: вирішили
підшукати картку кращої якості.
ДонНУ вперше звів в одному місці більшу частину молодої команди Януковича: тут навчалися не тільки старший син Президента і Арбузов, а й Клименко
ДонНУ вперше звів в одному місці більшу частину молодої
команди Януковича: тут навчалися не тільки старший син Президента і Арбузов,
а й Клименко. Втім, у кожного
з них своя інститутська історія.
Олександр Янукович вступив сюди у 1998 році вже не юнаком
– йому виповнилося тоді 25 років, і за плечима у нього була вища медична освіта.
Геннадій Черниченко, декан економічного факультету вузу,
досі пам'ятає, як нинішній мільйонер проходив співбесіду на заочне відділення
за спеціальністю економіка підприємства.
"Я запитав Саню [Олександра Януковича] про технологію
[економіки]. Він відповів: мовляв, про яку технологію мова – про технологію
зуболікування?" – розповідає з усмішкою декан. Він згадує і ще одну деталь: на
факультет "Саня" вступав разом з "Вітею", своїм молодшим братом. Третім в їхній
компанії був друг Олександра – Олексій Білий, колишній гендиректор Азовсталі,
нардеп-регіонал.
Черниченко задоволений успіхами свого випускника. Для
викладача немає нічого дивного в тому, що Всеукраїнський банк розвитку (ВБР),
який належить старшому президентському сину, тільки за 2011 рік збільшив свій
статутний капітал на 181,8% і увійшов до трійки лідерів за динамікою його
приросту в Україні.
На відміну від швейцарських ЗМІ, які стрімке зростання
активів Олександра Януковича пов'язують з використанням прихованих важелів
держуправління і дружніми зв'язками з ключовими урядовими фігурами, декан
пропонує свій рецепт успіху: за його словами, він із самого початку навчання
цікавився інвестиціями та цінними паперами. Навіть написав дипломну роботу на
тему Інвестиції й економіка підприємства.
Декана не бентежить, що загальнонаціональна "заявка про себе" Януковича збігається за часом з появою в кріслі Президента батька успішного економіста
"Він великий розумник. Саня [Олександр Янукович] спочатку
сидів у тіні – вчився, набивав руку. Тут [на Донбасі] він спалахнув років п'ять
тому, гучно заявивши про себе три роки тому", – каже Черниченко. Декана не
бентежить, що загальнонаціональна "заявка про себе" Януковича збігається за
часом з появою в кріслі Президента батька успішного економіста.
Сам Олександр Янукович не відповів на прохання видання
викласти історію свого становлення.
Інший фінансист – перший віце-прем'єр Арбузов – закінчив
ДонНУ саме в той рік, коли сюди вступили брати Януковичі.
Запам'ятався Арбузов тим, що захищав диплом не перед вузівськими викладачами, а
перед професіоналами –співробітниками донецької філії ПриватБанку. Філію на той час очолювала його мати Валентина Арбузова
Арбузов навчався на обліково-фінансовому факультеті. За
словами декана Петра Єгорова, студентом нинішній заступник Азарова зірок з неба
не хапав, був твердим хорошистом, завжди скрупульозно виконував завдання
викладачів. Запам'ятався Арбузов лише тим, що захищав диплом на тему Валютні
операції комерційних банків не перед вузівськими викладачами, а перед
професіоналами – співробітниками донецької філії ПриватБанку. Щоправда, була
"пом'якшувальна" обставина – філію на той час очолювала його мати Валентина
Арбузова.
Цим її участь в долі сина не обмежилася: ледве отримавши
диплом, випускник Арбузов очолив костянтинівську філію ПриватБанку, потрапивши,
таким чином, під крило матері, що керувала обласним відділенням.
Арбузова і надалі відігравала важливу роль в кар'єрі сина, ставши тією ниточкою, яка привела нинішнього першого віце-прем'єра в оточення Олександра Януковича
Арбузова і надалі відігравала важливу роль в кар'єрі
сина, ставши тією ниточкою, яка привела нинішнього першого віце-прем'єра в
оточення Олександра Януковича.
Разом з Януковичем-молодшим Арбузова була серед засновників
компанії Донснабтара, що заснувала ВБР. Тепер вона є головою правління цієї
фінансової структури. Партнерством з президентським сином Арбузова зобов'язана
давнім зв'язкам зі старшим представником сімейства Януковичів.
"У ті часи [в кінці 1990-х – на початку 2000-х] про
Арбузова мало що чути було. А ось його мати була першою людиною в структурах
ПриватБанку, і губернатору Віктору Януковичу [який керував тоді Донеччиною] не
знати її було не можна", – розповідає Корреспонденту Кирило Сазонов,
політтехнолог і головний редактор інтернет-порталу Донецькі вісті.
Видання звернулося до Арбузова за коментарями за фактами
його біографії, але відповіді так і не отримало. Крім того, редакція також
передала питання через прес-службу ВБР Валентині Арбузовій. Але і в цьому
випадку відповіддю стало мовчання.
Історія ще одного чиновника з плеяди молодих управлінців –
Клименка – теж починалася в ДонНУ. Щоправда, після другого курсу він залишив
вуз.
Декан: Саша [Олександр Клименко] був дуже меткий, постійно крутився [в бізнесі і політиці], і вже тоді було зрозуміло, що його цікавлять тільки керівні посади
"Саша [Олександр Клименко] був дуже меткий, постійно
крутився [в бізнесі і політиці], і вже тоді було зрозуміло, що його цікавлять
тільки керівні посади", – згадує декан Єгоров свого колишнього студента.
Справ у майбутнього держчиновника вистачало. У 1998 році,
17 років від народження, ледь вступивши до університету, він став допомагати
своєму старшому братові Антону, який на той момент керував виборчим штабом
Соцпартії на Донеччині.
Клименко-молодший відповідав за комерційні питання
обласного партосередку. На той момент його брат був уже досвідченим політбійцем
– устиг побути радником прем'єр-міністра Павла Лазаренка і бізнесмена-політика
Михайла Бродського.
Батько братів теж був не останню фігурою в регіоні: як
з'ясував Корреспондент, він очолював Інвестфонд Донецької області – регіональне
відділення структури, створеної при Мінекономіки. Фонд видавав під держгарантії
кредити приватним бізнес-структурам для розвитку.
Але позиції Антона Клименка до того часу були міцніші за
батьківські. Співпраця із соціалістами напередодні президентських виборів 2004
року перетворилася на роботу на партію Наша Україна Віктора Ющенка: старший
брат нинішнього глави фіскального відомства тоді став шефом регіонального
осередку цієї політсили.
За словами донеччанина Юрія Гримчака, колишнього
соціаліста і екс-члена фракції НУНС у Раді, який після помаранчевої революції
став віце-губернатором Донецької області, брати володіли друкарським бізнесом,
а також контрольним пакетом акцій Жидачівського целюлозно-паперового комбінату.
Клименки, згадує Гримчак, взяли на себе друк усіх листівок для кампанії Ющенка
на виборах-2004.
Гримчак: Ми [представники помаранчевої команди] були переможцями, і Антон заходив до губернатора [Донецької області] і просив посаду для молодшого брата
Саме нашоукраїнський козир брати розіграли після тріумфу
Ющенка. "Ми [представники помаранчевої команди] були переможцями, і Антон
заходив до губернатора [Донецької області] і просив посаду для молодшого брата",
– згадує Гримчак. Свого Клименки домоглися – Олександр отримав крісло глави
спеціалізованої державної податкової інспекції з роботи з великими платниками
податків Донецька.
Жоден з братів теж не відповів на запитання видання про
своє минуле: старший на момент підготовки матеріалу перебував за кордоном, а
молодший не знайшов часу для коментарів.
В одну "сім'ю"
"Через Сашу [Клименка], коли він керував спецінспекцією в
Донецьку, йшли всі великі бізнесмени. Я думаю, саме тоді і відбулося його
знайомство з Олександром Януковичем, який на той момент саме створював свою
корпорацію МАКО", – розповідає Гримчак.
На думку всіх опитаних редакцією експертів і очевидців, часом, коли перетнулися шляхи членів "групи" Януковича-сина, слід вважати 2005-2006 роки
Дійсно, на думку всіх опитаних редакцією експертів і
очевидців, вірніше, тих людей, які погодилися говорити на цю тему, часом, коли
перетнулися шляхи членів "групи" Януковича-сина, слід вважати 2005-2006 роки.
Саме тоді Клименко познайомився з Олександром Януковичем, Арбузов теж зблизився
із сином майбутнього Президента.
Один з одним нинішній перший віце-прем'єр і міністр
доходів і зборів зустрілися в той самий період. Познайомив їх, за інформацією
видання, Олександр Папаїка, екс-глава Державної податкової служби.
Будучи керівником донецької обласної податкової, Папаїка
добре знав братів Клименків, а пізніше, ставши главою наглядової ради Українського
Бізнес Банку, познайомився і з Арбузовим. Останній очолив цю фінустанову, як
тільки повернувся з Костянтинівки.
З костянтинівського минулого Арбузова в команді молодих
менеджерів Януковича виник її четвертий учасник – Захарченко, нинішній глава
МВС. У той час, коли перший віце-прем'єр керував в Костянтинівці відділенням
Привату, Захарченко працював тут на посаді начальника міськуправління міліції.
У політичних і бізнес-колах нову групу впливу – Президента, двох його синів, Арбузова, Клименка і Захарченка – називають Сім'єю. При цьому останні троє – швидше привілейовані менеджери старшого сина Януковича, ніж повноправні
члени Сім'ї
Усі співрозмовники Корреспондента говорили про те, що в
політичних і бізнес-колах нову групу впливу – Президента, двох його синів,
Арбузова, Клименка і Захарченка – називають Сім'єю. При цьому останні троє –
швидше привілейовані менеджери старшого сина Януковича, ніж повноправні члени
Сім'ї.
Зоряний час команди Януковича-сина настав лише через
чотири роки після їхнього знайомства, коли до влади прийшов Янукович-батько. На
молодих чиновників пролився дощ із портфелів, причому кожен новий портфель
ставав все більш вагомим.
"Щоб потрапити в цю команду, необхідно бути в довірчих взаєминах
з [Олександром] Януковичем. Але дружби там немає – просто стосунки начальника і
підлеглого", – каже Сергій Гармаш, головний редактор донецького опозиційного
сайту ОстроВ.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 8 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.