Нелегальний видобуток вугілля в Україні перетворюється на ринок з промисловим видобутком і мільярдними оборотами. Величезні доходи пов'язують ланцюжок людей від Донецька до Києва, пише Ірина Соломко у №17-18 журналу Корреспондент від 3 травня 2013 року.
Життя в одному із селищ на околиці міста Сніжного, що біля Донецька, жевріє лише біля магазинчика, де продається пиво і горілка. У будні вранці воно в прямому сенсі йде під землю – у копанки, якими рясніють тутешні місця.
Після того як у Сніжному закрилися майже всі заводи і шахти, у місцевих чоловіків є лише одна можливість заробити – піти копати вугілля у так звані дірки, виробки, що не мають необхідних дозволів на видобуток. Вони дійсно часто виглядають, як дірки в землі, в яких насилу можуть поміститися три-п'ять осіб, працюючих дідівськими методами. Ці шахтарі, зовсім як їхні предки, практично не захищені ні профспілками, ні державою від будь-яких виробничих проблем.
Копанки на Донбасі з'явилися давно. Однак лише в останні роки масштаб видобутку в них досяг гігантських розмірів
Копанки на Донбасі з'явилися давно. Однак лише в останні роки масштаб видобутку в них досяг гігантських розмірів. У Луганській області, де вугілля залягає неглибоко, руду почали видобувати кар'єрним способом. Це варварський метод зняття ґрунту, після якого земля на десятиліття стає непридатною до використання.
Екологія не головна проблема. Копанки і середньовічна праця стали єдиним способом заробити на життя для десятків тисяч людей у регіоні. Тільки на Луганщині, за підрахунками обласного управління екології, розташовано близько 3 тис. кар'єрів. Загалом на Донбасі функціонує понад 10 тис. нелегальних шахт, починаючи від найменших і закінчуючи великими. Хоча ніхто не веде облік нелегальних шахтарів, за визнанням найвищих чиновників регіону, від роботи копанок залежить добробут більш ніж 100 тис. жителів Донбасу.
Величезні котловани, сотні багатотонних екскаваторів і грейдерів, вервечки самоскидів, завантажених вугіллям без супровідних документів – розмах того, що відбувається, недвозначно свідчить про те, що копанки працюють за повного сприяння правоохоронних органів і місцевої влади
Величезні котловани, сотні багатотонних екскаваторів і грейдерів, вервечки самоскидів, завантажених вугіллям без супровідних документів – розмах того, що відбувається, недвозначно свідчить про те, що копанки працюють за повного сприяння правоохоронних органів і місцевої влади.
"Державним і приватним шахтам працювати не дають, а копанки процвітають. Все тому, що є зацікавленість на найвищому рівні. Цим людям [нелегальним робочим] дістаються гроші. А тим, хто кришує і крутиться навколо всього цього, – Майбахи", – каже Микола Волинко, голова Незалежної профспілки гірників Донбасу.
За оцінками Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України, останнім часом обсяг незаконного видобутку досяг рекордної позначки – 6 млн т, або близько 10% всього видобутого в країні вугілля
За оцінками Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України, останнім часом обсяг незаконного видобутку досяг рекордної позначки – 6 млн т, або близько 10% всього видобутого в країні вугілля. За найскромнішими підрахунками, ті, хто володіє копанками і протегує їх, заробляють на цьому мінімум 2 млрд грн. на рік. Нелегальна сировина йде або на державні ТЕС і ТЕЦ, або на експорт.
Питання Корреспондента про те, хто контролює цей гігантський тіньовий ринок, викликає у Волинка напад сміху. "Ці прізвища дуже добре відомі, щоб їх називати. Це найвище керівництво країни і його оточення. Якби не було зацікавленості в копанках на найвищому рівні, вони вже давно були б закриті", – каже він.
Не життя, а виживання
"Ну, з богом! Не бійтеся, вас зачепити не повинні, у вас на машині номера донецькі", – цією фразою проводжає Корреспондент у дорогу по території копанок один з місцевих чиновників, який допоміг організувати поїздку до місць нелегального видобутку.
Дійсно, весь час, поки Корреспондент подорожував по донбаських "дірках", за ним їхали різні машини з невідомими. Вони стежили, але не наближалися.
Більшість місцевих жителів намагалися мерщій зникнути, щойно бачивши журналістське посвідчення. Розговорити вдалося лише деяких шахтарів – суворих мужиків, які спочатку крізь зуби, а потім з гіркотою й образою виливали на Корреспондент все, що думають про заїжджих гостей, своє життя і копанки.
"Усі "забили" на наші депресивні території. Де нам працювати, як виживати?! " – обурюється житель Сніжного Олександр Бєлов, перекидаючи в себе 50 г горілки і запиваючи їх пивом. Він випиває під магазином у компанії ще трьох. Всі вони неохоче підтримують бесіду з Корреспондентом. Насилу вдалося з'ясувати, що мужики працювали або працюють у копанках, і так само робить більшість чоловіків у селищі, починаючи від 15-літніх і закінчуючи пенсіонерами.
Загроза для життя під час роботи в "дірках" – це реальність, техніка безпеки там – це навіть не фікція, її немає взагалі
Загроза для життя під час роботи в "дірках" – це реальність, техніка безпеки там – це навіть не фікція, її немає взагалі. Деякі копанки – просто дірки в землі, з яких як вугілля, так і працівників витягують на тросі. Місцеві ЗМІ рутинно доповідають про загибель шахтарів у таких розробках.
"Зате там все по-чесному: тонну вугілля видобув – отримай гроші. Хтось раз на тиждень отримує, хтось раз на три дні. На місяць близько 5 тис. грн. набігає [практично стільки ж отримують шахтарі на приватних чи державних шахтах]. Мужики на ці гроші всю сім'ю годують", – розповідає Бєлов.
Саме тому, коли після показових рейдів "дірки" закривають, життя в селищі зупиняється.
"Шахтар не заробив – ніхто нічого не купить, половина сімей будуть голодними. І йти нам нікуди, тільки на гілку вішатися", – підтримує Бєлова його приятель Микола Васильович, який не захотів назвати своє прізвище.
Кому постачають вугілля і хто на ньому заробляє – місцеві цим не цікавляться. Для них кінцева точка видобутого з-під землі "чорного золота Донбасу" – це сортування
Людмила Яшуніна, корінна мешканка Сніжного, – вдова. "Дірки" вона не любить: риють їх без будь-якого контролю, тому в селищі вже почали тріскатися будинки. Вона каже, що у кожної копанки є свій керівник, який набирає людей, найчастіше з шахтарським минулим, розраховується з ними, відповідає за вугілля і забезпечує якісь елементарні правила безпеки. Кому постачають вугілля і хто на ньому заробляє – місцеві цим не цікавляться.
Для них кінцева точка видобутого з-під землі "чорного золота Донбасу" – це сортування, обгороджені ділянки, де кустарним способом вугілля сортують за розміром – на велике, середнє і дрібне. Сівалка – це просто пружинна сітка від старого ліжка.
"Синьоносі [алкоголіки] за годину тонну перебирають. Кричать тільки: швидше давай гроші, треба пити", – розповідає власник одного такого сортування. Звідси на вантажівках перебрану породу перевозять на перевалочні бази, де її вантажать у вагони. Потім вона роз'їжджається по всій країні.
Всі у зв’язці
Добре налагоджена структура нелегального видобутку вугілля, яку видно неозброєним оком, мирно співіснує з офіційною владою, яка за законом покликана з цим неподобством активно боротися. Але боротьби немає, і Геннадій Москаль, нардеп і екс-губернатор Луганської області, знає чому.
Геннадій Москаль: Всі копанки мають "дах". Ланцюжок простий: міліція, мер міста, голова районної чи обладміністрації. Всі пов'язані
"Всі копанки мають "дах". Ланцюжок простий: міліція, мер міста, голова районної чи обладміністрації. Всі пов'язані", – каже Москаль.
Воліють заплющувати очі на проблему і в Києві. Наприклад, в офіційній відповіді, отриманій Корреспондентом від Міністерства енергетики та вугільної промисловості, взагалі не згадується слово "копанки". Чиновники проігнорували всі питання, в яких мова йшла про нелегальний видобуток. Така позиція збігається з думкою профільного міністра.
"Якщо ми подивимося не так на чутки, а на складову – як доставляється це вугілля, де воно береться, як транспортується, – то ми побачимо, що це питання [нелегального видобутку] практично вирішене і зняте", – заявив у березні Едуард Ставицький, голова відомства.
Для того щоб переконатися у зворотному, немає потреби їхати на схід України – досить подивитися на Донецьку та Луганську області за допомогою супутникової карти Google Earth. Навіть з орбіти видно, що земля тут порізана кар'єрами й утикана саморобними шахтами-"дірками". Їх видає чорний слід перед входом – просипане вугілля.
Та й Президент не поділяє оптимізму міністра. У ході Діалогу з країною Віктора Януковича запитали про нелегальний видобуток. "Проблема важка. Ми про неї знаємо, ми працюємо в рамках наявного законодавчого поля, але вирішити її просто і легко [неможливо]", – сказав тоді Янукович.
Проблема вже настільки є великою, що вдарила по інтересах ключового союзника Президента – мільярдера Ріната Ахметова
Проблема вже настільки є великою, що вдарила по інтересах ключового союзника Президента – мільярдера Ріната Ахметова: компанія ДТЕК, що належить бізнесменові, – головний легальний видобувач вугілля в регіоні – знизила виробку. Причина – конкуренція з боку копанок, які, за словами Волинця, контролює старший син глави держави Олександр Янукович.
"У Донецькій області всі шахти, які не контролюються ДТЕК, контролюються структурами, близькими до Януковича", – каже експерт. Робить президентський син це через Донбаський розрахунково-фінансовий центр (ДРФЦ), якому належить ряд збагачувальних фабрик, куди і везуть "самокопанну" руду, додає Волинець. Представники Олександра Януковича неодноразово заперечували його причетність до ДРФЦ.
Слова Волинця підтверджують і високопоставлені чиновники Донецької та Луганської областей, представники місцевого бізнесу, а також співробітники вугледобувних
компаній. Вони зазначають, що нелегальний видобуток і збут вугілля контролюють кілька людей з близького оточення Президента, включаючи його старшого сина
Однак слова Волинця підтверджують і високопоставлені чиновники Донецької та Луганської областей, представники місцевого бізнесу, а також співробітники вугледобувних компаній. Вони зазначають, що нелегальний видобуток і збут вугілля контролюють кілька людей з близького оточення Президента, включаючи його старшого сина.
За інформацією Сергія Гармаша, творця і головного редактора опозиційного донецького сайту Остро, який багато років досліджує тему копанок, структури, які контролюються сином глави держави, встановили в регіоні єдину закупівельну ціну для вугілля будь-якого типу (і антрациту, і коксівного) – 400 грн. за 1 т, приблизно на 350 грн. дешевше колишньої мінімальної вартості. За такою ціною нелегали почали продавати вугілля менш охоче, і збут у них став давати збої.
Один з власників перевалочної бази в Сніжному розповів, що оборот вугілля з копанок почав падати з того часу, як його значну частину замкнув на собі Олександр Янукович
Цю інформацію підтвердив й один з власників перевалочної бази в Сніжному, який просив не називати його прізвище. Він розповів, що оборот вугілля з копанок почав падати з того часу, як його значну частину замкнув на собі Олександр Янукович.
"За півроку лише третю партію вантажимо у вагони. Вугілля просто лежить, такого раніше не було", – сказав він, показуючи на поклади антрациту, який екскаватор повільно навантажував у вагони. За нинішньої закупівельної ціни тримати копанки, за його словами, немає сенсу.
Експортна жила
За даними Валерія Мамченка, першого заступника голови профспілки працівників вугільної промисловості, близько 1 млн т нелегально видобутого вугілля йде на експорт. І тут знову спливають інтереси Януковича-сина і його групи МАКО Холдинг. Він у кінці 2011 року відкрив у Швейцарії фірму MAKO Trading S. A, яка торгує вугіллям.
"Я зовсім не здивуюся, що торгують цим вугіллям [з копанок] у Швейцарії", – каже Волинко.
Корреспондент з'їздив в альпійську республіку, щоб побачитися з американцем Феліксом Блітштейном, директором MAKO Trading S. A., і дізнатися, яке вугілля фірма постачає клієнтам.
Офіс компанії розташований у престижному районі Женеви, неподалік від центру. Знайти офіційне представництво MAKO Trading S. A. тут непросто: воно міститься в багатоповерховому будинку з трьома під'їздами і не має вивіски біля входу. Виявилося, що сьогодні компанія сина Президента працює під вивіскою особистої фірми Блітштейна – Partifina S. A.
Американський бізнесмен таке "прикриття" пояснив тим, що не встиг замінити таблички. Дійсно, фізичних сил під його керівництвом небагато – в офісі працює він сам, російськомовна секретарка Наталя й один вугільний трейдер.
Блітштейн, який в останній момент погодився на інтерв'ю, розповів, що це він півтора роки тому ініціював створення MAKO Trading S. A., озвучивши ідею Януковичу-молодшому. Американець, за його словами, знає старшого сина Президента ще з середини 1990-х, коли їздив у Донецьк у справах.
Знадобилося кілька особистих зустрічей, перш ніж Блітштейн отримав від Януковича-сина стартовий капітал і добро на реалізацію нового проекту
Знадобилося кілька особистих зустрічей, перш ніж Блітштейн отримав від Януковича-сина стартовий капітал і добро на реалізацію нового проекту. Виписка з реєстраційної форми, розміщеної на спеціальному сайті, свідчить, що статутний фонд компанії складає 9,2 млн швейцарських франків.
Вже у квітні 2012-го компанія розпочала експорт вугілля з України, і річний обсяг поставок склав 200 тис. т. Американець називає такий оборот невеликим і додає, що за 2013-й планує уп'ятеро наростити постачання.
Блітштейн відмовляється називати компанії, яким продає вугілля, обмежуючись географією продажів: Італія, Франція, Іспанія, Польща, Мексика, Болгарія, Португалія, Марокко, Індія, Корея, Малайзія. У планах MAKO Trading S. A. є навіть вихід на китайський ринок. Поки що компанія експортувала лише антрацит, придатний для виробництва енергії, але у Блітштейна вже підписані контракти на експорт коксівного вугілля, що використовується в металургії.
Бізнесмен також не хоче говорити про те, за якою ціною він реалізує українське вугілля. Але якщо MAKO Trading S. A. дійсно продає вугілля з копанок, її бізнес повинен бути успішним. Середньоєвропейські ціни на вугілля сьогодні помітно перевищують ті 400 грн., за які здають тонну вугілля донецькі копанки: 1 т антрациту без урахування доставки коштує в Старому Світі 680 грн., коксівного вугілля – 1,1 тис. грн.
У цілому холдинг сина Президента, куди входить і швейцарська донька, у 2012 році отримав прибуток у розмірі 197 млн грн. – за рік він зріс майже в дев'ять разів
У цілому холдинг сина Президента, куди входить і швейцарська донька, у 2012 році отримав прибуток у розмірі 197 млн грн. – за рік він зріс майже в дев'ять разів. Та й власні фінансові справи Януковича-молодшого йдуть непогано: згідно з оприлюдненими ним даними, за 2012 рік він отримав доходи в розмірі 580 млн грн.
Блітштейн визнає, що у MAKO Trading S. A. немає вугільних активів в Україні, – усі питання щодо забезпечення експорту лежать на українській МАКО. Але при цьому бізнесмен упевнений, що зі сходу до нього йде винятково легальна сировина.
У самій МАКО дотримуються тієї ж точки зору. У відповіді Володимира Кузнєцова, директора департаменту зі зв'язків з громадськістю МАКО Холдингу, зазначено, що група "купує вугілля для експорту в рамках наявного ринку вугілля у різних приватних структур". При цьому всі звинувачення в експорті вугілля з копанок він назвав голослівними.
"Група неодноразово вказувала на необґрунтовані заяви так званих експертів. Не маючи документів про походження вугілля, група не могла б займатися його експортом", – заявив Кузнєцов.
Очищення вугілля
Однак, за словами експертів, наявність документів про походження вугілля далеко не гарантія того, що воно видобуте легально. В Україні сировину з "дірок" нескладно зробити законною.
Наявність документів про походження вугілля далеко не гарантія того, що воно видобуте легально. В Україні сировину з "дірок" нескладно зробити законною
Такий фортель можна провернути, наприклад, за допомогою державних видобувних підприємств. За словами Дениса Сакви, старшого аналітика інвестиційної компанії Dragon Capital, руду з копанок привозять на держшахти, де її зараховують як видобуту тут, адже простежити з боку, звідки з'явилося видобуте, фактично неможливо. Таким чином вугілля "очищається". Така операція вигідна всім учасникам.
"Державні шахти просто скуповують нелегальне вугілля і видають його за своє, отримуючи від держави ще й дотації [на підтримку галузі]", – каже Волинець.
Тільки минулого року розмір бюджетної допомоги державним видобувним компаніям склав 12 млрд грн., і подібні суми йдуть у галузь вже багато років поспіль.
Ще одним напрямком легалізації є продаж вугілля на державні ТЕС і ТЕЦ. Туди його, за словами Волинця, везуть за корупційними схемами через липові фірми, що
мають ексклюзивні права на постачання
Ще одним напрямком легалізації є продаж вугілля на державні ТЕС і ТЕЦ. Туди його, за словами Волинця, везуть за корупційними схемами через липові фірми, що мають ексклюзивні права на постачання. Продукція "дірок" йде туди упереміш зі шламом – відходами, що виникають після промивання руди.
"Туди йдуть ешелони, змішується все. У грубці все згорить", – каже експерт.
Державні енергогенерувальні компанії купують таке вугілля за ціною, що в рази перевищує закупівельну, – 1,0 -1,6 тис. грн. за 1 т.
Мамченко вважає, що на ТЕС і ТЕЦ припадає до 4,8 млн т нелегального вугілля.
Як чорне зробити білим
Експерти визнають, що проблема копанок не є новою, але стверджують, що таких масштабів нелегальний видобуток ще не набував. На доказ зростання обсягу "лівого" вугілля Волинко наводить дані про те, що у державних ТЕС і ТЕЦ після зими накопичилися великі запаси палива, хоча зазвичай до весни їх склади порожніють. За його даними, на сьогодні енергогенерувальні держкомпанії накопичили близько 6 млн т вугілля, більша частина якого – це нелегальні енергоносії. Чиновники змушують керівників ТЕС і ТЕЦ купувати більше вугілля, тим самим відкриваючи дорогу власникам копанок, розповідає Волинець.
Показово, що у той самий час легальні шахти, зіткнувшись з надлишком "чорного золота Донбасу", скорочують видобуток. Зупиняються і державні шахти, тим самим поповнюючи ряди людей, готових працювати на нелегалів
Показово, що у той самий час легальні шахти, зіткнувшись з надлишком "чорного золота Донбасу", скорочують видобуток. Навіть найбільший приватний видобувач – ДТЕК, що піднімає з донбаських надр більше половини всього українського вугілля, – знизив обсяги виробництва в першому кварталі 2013 року на 2,3%. У самому ДТЕК тему нелегального вугілля, який б'є по бізнесу компанії, Корреспонденту коментувати відмовилися.
Зупиняються і державні шахти, тим самим поповнюючи ряди людей, готових працювати на нелегалів.
"Цим питанням нарешті повинна зайнятися влада", – обурюється Волинко.
Саква каже, що нелегальне вугілля посилює дисбаланс й гальмує інвестиції в розвиток легального видобутку.
Москаль вважає, що навести лад з копанками нескладно. Під час перебування його губернатором, йому, щоб зупинити функціонування "дірок", знадобилася лише одна нарада з керівництвом районів, міст і правоохоронних органів. На ній чиновник пообіцяв, що звільнить кожного, на чиїй території буде копанка, що працює.
Місцеве населення не в захваті від таких адміністративних методів. Їм не потрібен терор, їм потрібні робочі місця
Щоправда, місцеве населення не в захваті від таких адміністративних методів. Їм не потрібен терор, їм потрібні робочі місця.
"Вихід у тому, щоб забезпечити людей роботою, побудувати підприємства. Тоді люди самі в "дірки" не полізуть", – упевнений Бєлов.
Глобальним вирішенням проблеми, за словами Романа Тополюка, аналітика інвесткомпанії Concorde Capital, може стати приватизація державних шахт і закриття збиткових. Тоді й дотувати шахти не доведеться, і легалізувати видобуте в копанках вугілля буде неможливо. Однак і тоді залишиться одне, але вкрай важливе питання: де працювати сотням тисяч жителів Луганської та Донецької областей, які зараз задіяні на збиткових шахтах і в нелегальних копанках?
***
Цей матеріал опубліковано в №17-18 журналу Корреспондент від 3 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.