Українці не готові влитися у сім'ю європейських народів через свої перекручені ціннісні орієнтири. Жага розкішного життя стає непереборною психологічною перешкодою на шляху до Європи, яка живе за іншими поняттями, пише шеф-редактор інтернет-видання Newsru.ua Павло Бальковський у колонці, розміщеній у №33 журналу Корреспондент від 26 серпня 2011 року.
Нещодавно я побував у Чехії на випускному вечорі у моєї
дочки від першого шлюбу, яка живе там з малих років і закінчила місцеву середню
школу. Коли під'їхав на своєму автомобілі з українськими номерами до місця
святкувань, на ґанок слідом за донькою, яка мене зустрічала, висипала ватага її
чеських однокласників, щоб, як з'ясувалося, подивитися на "мафіозі з України".
Запитую в доньки: "А ти казала їм, що твій батько – журналіст?".
Відповідає, мовляв, казала, але вони все одно думають, що в Україні сама лише
мафія.
Тягнемося з останніх сил до розкоші всупереч загалом убогого матеріального і духовного існування і вважаємо, що прагнемо до гідного життя
Нібито і відшуміли давно лихі 90-ті з їхніми розбірками, що
докотилися і до Європи, а ми, як і колись для них, - мафія. Але нічого дивного
в такому про нас уявленні насправді немає. З мафією ми асоціюємося розв'язними
манерами і підкресленим гонором, золотими ланцюгами з палець завтовшки і
дорогими чорними автомобілями, що епатують оточення. Тягнемося з останніх сил
до розкоші всупереч загалом убогого матеріального і духовного існування і
вважаємо, що прагнемо до гідного життя. А ось європейці якраз могли б дозволити
собі розкішне як на наші поняття життя, але вважають це поганим тоном, і
пристойне життя уявляють собі зовсім по-іншому.
У Чехії я зупинився у свого давнього приятеля, місцевого
журналіста, який працює на одне з іноземних інформагентств. У нього дружина і
троє маленьких дітей. У сім'ї дві машини, одна з яких ще недавно була в
кредиті, і нещодавно збудований у кредит двоповерховий будинок під Прагою. Дружина
перебивається тимчасовими заробітками, оскільки багато часу змушена приділяти
дітям. Глава сімейства заробляє трохи більше, ніж середня зарплата в Чехії, що
становить $ 1.300. За будинок він щомісяця віддає банку третину свого
заробітку, решта разом з нерегулярними доходами дружини і деякими його власними
халтурками йде на те, щоб добудувати будинок, і на щоденні потреби сім'ї.
За таких скромних як для такого сімейства заробітках їм
вдається жити, ні в чому собі не відмовляючи. По-перше, відсоток по кредиту на
нерухомість там становить неповних 5% - в порівнянні з 20% і більше в Україні. За
таких низьких процентних ставок європейці легко погоджуються на життя в кредит
у соціально стабільному суспільстві. По-друге, в системі споживання в Європі
дуже поширені всілякі акції та знижки, якими приваблюють покупців. Саме цим
ефективно і користується сім'я мого приятеля. Все, що є в їхньому будинку, -
від цегли, з якої він побудований, до меблів, якими обставлений, дитячих
іграшок, якими завалений, і одягу, яким забиті шафи, - куплено на розпродажах.
Нарешті, вони абсолютно спокійно ставляться до предметів розкоші, приміром, золота
або натурального хутра, і їх не хвилює, чи достатньо престижна марка їхнього
автомобіля.
Все це вкупі дозволяє їм ні в чому собі не відмовляти і
жити гідно людині – регулярно відпочивати влітку на морі, а взимку в горах,
насичено проводити вихідні та будні ... Життя в кредит, по акціях і без
надмірностей типове для європейської сім'ї.
З нагоди мого приїзду зібрав мій чеський приятель у себе
вдома компанію друзів-колег (всі ми добре знайомі по роботі в одній
американській медіаструктурі, що здійснює мовлення на Україну з Праги). Дістав
він пляшку Закарпатського коньяку, мабуть, бажаючи викликати патріотичні почуття
присутніх за столом українців. "Хм, всього лише три зірочки", - не
забула тут таки скептично відзначити одна зі співвітчизниць з приводу коньяку.
А ще почала радити, де в Празі можна купити справжній швейцарський шоколад,
який, на її думку, лише один гідний вимогливого смаку.
"Світськими" розмовами зустріли мене
співвітчизники і на колишній роботі в Празі. Ті, з ким там починав у середині
1990-х і з ким давно не бачився, розповідали мені про нерухомість, що куплена або
будується ними в Чехії, про те, який з екзотичних курортів вони вкотре відвідали,
і непокоїлися дилемою – залишити своє підросле чадо вчитися в Чехії або ж
відправити у більш престижний вуз на Захід. І ніхто з них не кинувся розпитувати
про Україну – як там, що там ... Тим більше що це повинно становити їх
професійний інтерес.
Наша публіка пострадянське життя навіть на Заході не змінює – вигляд у неї незмінно зарозумілий і всім незадоволений
А ось мій чеський приятель із задоволенням буває в
Україні, коли трапляється така оказія. Йому як журналісту тут все цікаво, і він
багато пише про нас. Він невибагливий в побуті, а ще із задоволенням їсть
український шоколад і п'є наш коньяк. А публіка пострадянське життя навіть на
Заході не змінює – вигляд у неї незмінно зарозумілий і всім незадоволений. І за
цими ознаками нас там так легко впізнають на вулиці. Нашій людині завжди чогось
не вистачає, все обурює, і гонору стільки, ніби все життя вона тільки й їла
швейцарський шоколад та запивала його мартелем.
Європеєць будує настільки великий будинок, наскільки це
потрібно для комфорту його сім'ї; а українець
- настільки великий, наскільки це відповідатиме поняттю "крутий"
будинок. Європеєць стане купувати дорогий і великий автомобіль, тільки якщо це
продиктовано життєвою необхідністю; а українець - щоб краще виглядати перед
оточенням. Чех спокійно вирушить кататися на лижах у свої гори Карконоші, а
українець швидше віддасть перевагу престижним Альпам перед рідними Карпатами.
Різниця між нами і пролягає на рівні менталітету,
сформованого в різних соціально-історичних умовах. Можливості розбагатіти, що звалилися
на голову пострадянської людини, потворним чином визначили її життєві
пріоритети. А Європа вихована на цінностях середнього рівня життя. Поки ми не
приймемо ці цінності – європейцями нам не стати.
***
Ця колонка опублікована в № 33 журналу Корреспондент від
26 серпня 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected].