Корреспондент. Констатація імітації. Чому Україна ніяк не наблизиться до Європи

Західні політики й економісти розповіли, що заважає Україні йти до Європи в реальності, а не на словах, пише Ірина Соломко у №36 журналу Корреспондент від 16 вересня 2011 року.

Історія розвивається за спіраллю, але у випадку з європейськими прагненнями України спіраль перетворилася на замкнене коло.

Після 20 років декларацій про намір стати повноцінним членом європейської сім'ї, найкраще, на що може розраховувати Україна, - Зона вільної торгівлі та політичної асоціації з Євросоюзом. Та й то, якщо Києву вдасться переконати в цьому Брюссель на саміті в кінці року.

Так чому країна рухається до Європи черепашачими темпами і що заважає їй зараз?

Ці питання Корреспондент задав видатним західним політикам та економістам, учасникам восьмого щорічного саміту YES – Ялтинська європейська стратегія, яку проведе 15-18 вересня в Криму бізнесмен і меценат Віктор Пінчук.

Американці та європейці відкинули властивий їм дипломатичний етикет і прямо назвали останні перешкоди на шляху України до Європи.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки ім. Петерсона

Будь-який вчений, який тривалий час вивчав Україну, до цього часу коливається між оптимістичним і песимістичним розвитком ситуації. Таке ставлення викликане не тільки нинішнім станом справ, але й не зовсім зрозумілими стандартами розвитку країни.

Для мене як економіста 1992-1993 роки були насправді приголомшливими, оскільки Україна не мала ні економічної, ні політичної ідеології. Отже, країна отримала гіперінфляцію у 10.200% в 1993-му і катастрофічний обвал економіки. Водночас президент Леонід Кравчук являв собою певний компроміс між націоналістичною Західною Україною і номенклатурним чиновницьким апаратом. Він зміг зміцнити самоідентифікацію громадян як представників української нації та залишив президентське крісло, коли програв досить чесні вибори.

Президент Леонід Кучма зацементували об'єднання України, причому абсолютно різними шляхами, які не так просто забути. Він виграв свої перші вибори, у 1994-му, на сході і другі, у 1999-му, - на заході. Його найбільшими досягненнями були дві хвилі економічних реформ. У 1994-1995 роках Кучма переміг інфляцію і заклав основи розумної ринкової економіки. У 2000-му його уряд привів до всеосяжних ринкових відносин, що, врешті-решт, дозволило Україні розпочати економічне зростання.

Водночас повністю нехтувалися демократія та дотримання основних громадянських свобод. У 2004-му, коли Україна насолоджувалася надзвичайним економічним зростанням (не менше 12%), у країні розпочалася підтримувана народом помаранчева революція. Велика частина населення захистила свободу і справедливість. Тому що ситуація з економікою була занадто гарною, нічого, крім справедливості, для них не мало значення. Після цього настали п'ять років політичної кризи між трьома основними політиками країни [Віктором Ющенком, Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем].

У лютому 2010-го в Україні пройшли чесні та вільні президентські вибори, на яких з невеликим відривом переміг Янукович. Його прихід до влади повинен був стати часом для створення більш ефективної демократичної системи, проведення давно забутих економічних реформ та завершення підготовки підписання Договору про асоціацію з ЄС. Ніколи ще Україна не мала кращих стартових позицій.

Але з цього мало що вийшло. Нова влада дозволила обмеженій групі людей збагачуватися за рахунок інших. Новий режим почав проводити найбільші репресії, які коли-небудь були в Україні, починаючи з 1991-го. Така прихильність до корупції та репресій позбавляє Україну можливості стати членом європейського співтовариства.

Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції

Ваша держава багато чого досягла за ці 20 років, але, тим не менш, Україна залишається країною нереалізованого потенціалу. З її високоосвіченим населенням, географічним положенням та винятковими умовами зростання сільського господарства, промисловості та сектора послуг Україна може бути квітучою державою, регіональним лідером Східної Європи. Натомість розвиток стримується обмеженнями, які пов'язані з минулим, не в останню чергу зі спадщиною Радянського Союзу. Слабкі, але з роздутими штатами органи влади, застаріле законодавство й інфраструктура, що руйнується, – це лише кілька прикладів.

Давайте будемо чесними – ваше суспільство все ж має визначитися, якою країною Україна має стати

Давайте будемо чесними – ваше суспільство все ж має визначитися, якою країною Україна має стати. Чи отримає вона користь від економіки, де домінують корисливі інтереси, пов'язані з політиками, а статки побудовані переважно на традиційних, але все більше неконкурентоспроможних галузях промисловості?

Хіба не буде всім краще, якщо суди будуть насправді незалежними, ними не будуть користуватися як інструментом разом з іншими органами влади для зведення рахунків й отримання політичної та економічної вигоди? Всі ці питання ненові. Вони шкодили розвитку України протягом 20 років і залишаються ключовими у майбутньому.

Вже в найближчій перспективі Україна має порвати з минулим. Але ці дії повинні супроводжуватися підтримкою і тих, хто має переваги від теперішнього, і тих, хто ностальгує за минулим.

Це вимагає лідерства з чітким баченням і світоглядом активного пошуку можливої ​​підтримки змін. Зміни включали б в себе і погодження ключових законів – Конституції, закону про вибори і т. п. – шляхом відкритого процесу замість продавлювання їх через парламент або ж Конституційний суд з мінімальним обговоренням. І боротьбу з корупцією на всіх рівнях і на всіх фронтах, а не тільки виборче переслідування з очевидним фокусом на політичних опонентів. І відмова від стимулювання корисливих інтересів. І проведення серйозних реформ в економіці, завдання яких – поліпшення бізнес-клімату і створення рівних і конкурентних умов для всіх.

Європейська інтеграція не стільки доступ до ринків або навіть безвізовий режим. Це прийняття цінностей, які визначають все те, що ми робимо

Я також переконаний: відповідь на ваше запитання лежить у справжній європейській інтеграції. Україна – частина Європи незалежно від того, як ви це позначаєте. Але європейська інтеграція не стільки доступ до ринків або навіть безвізовий режим. Це прийняття цінностей, які визначають все те, що ми робимо. Це означає повагу до волі людей мати вільні і чесні вибори, їхніх прав захищати себе від образ, у тому числі і від держави, а також верховенство права через незалежну судову систему. Поділяючи такі принципи, ви побудуєте сильне і квітуче суспільство в Європі. Якщо Україна хоче стати такою країною, у що я вірю, це шлях, яким вам потрібно йти.

Олександр Кваснєвський, екс-президент Польщі

Перш ніж відповісти на це запитання, я б хотів звернути увагу на дві речі. По-перше, процес побудови демократії, державотворення, де панує право, - це тривалий і складний процес. Він включає в себе не тільки створення інститутів і законів, а й вимагає змін в ментальності громадян, створення культури верховенства права і демократії, які є наріжними каменями існування громадянського суспільства.

Польща подолала багато перешкод на цьому шляху, але після всіх труднощів ситуація в нашій країні, втім, як і в Чехії та Словаччині, набагато краща, ніж у країнах колишнього СРСР.

По-друге, я дуже ціную те, чого Україні вдалося досягти за 20 років незалежності. Будучи об'єктивним, я не можу не відзначити ті демократичні досягнення, які мали місце за ці роки. Це і референдуми, і вибори, і політичний плюралізм, і свобода слова, і помаранчева революція. Їх можна розглядати як якусь декларацію країни і тверде переконання її громадян дотримуватися демократичних принципів. Все це заклало фундамент для створення громадянського суспільства. Нехай не зараз, але в майбутньому це принесе свої плоди.

Виникає запитання: чому ж так багато було зроблено, а події розвиваються не зовсім так, як мали б? Я бачу кілька причин цьому, серед яких – недостатня децентралізація влади. Занадто багато повноважень і важелів впливу зосереджені в Києві, що неефективно. Велика незалежність регіонів, а також прямі вибори керівників на місцях, а не призначення їх зверху, набагато ефективніше.

Слабка реакція і вплив громадян на те, що відбувається навколо них, стимулює бюрократію і зміцнює корупцію

Крім цього, слабка реакція і вплив громадян на те, що відбувається навколо них, стимулює бюрократію і зміцнює корупцію. Ми бачимо і залежність судової системи, і недовіру до цієї гілки влади з боку суспільства. Все це вимагає глибоких і неминучих реформ. А корупція! Вона просто неприпустима. Є гостра необхідність у систематичних змінах, контролі і покараннях на всіх рівнях!

Уразливість політичного життя і брак демократії всередині партій відштовхує людей від політиків і знижує якість прийнятих законів. Це в цілому негативно позначається на управлінні країною.

Також хотів зазначити недостатній контроль над діями влади з боку ЗМІ, неурядових організацій і виборців.

Зміни не відбудуться прямо зараз, тим не менше вибір України – інтегруватися в ЄС – це великий шанс прискорити процес. Переговори про підписання Договору про асоціацію з ЄС і "домашня робота" у вигляді реформ, внесення змін до законодавства, а також посилення громадянського суспільства – це правильний шлях країни, яка йде до верховенства права.

Країни Центральної Європи, які провели всі ці зміни, - гарний приклад для наслідування. За ці 20 років Польща, Словаччина та Чехія просунулися вперед на цілу епоху.

Віктор Пінчук, організатор саміту YES – Ялтинська європейська стратегія, меценат і бізнесмен

Я не думаю, що ми щось робимо кардинально не так, тобто рухаємося неправильним вектором. Скоріше, проблема не в напрямку, а у швидкості руху. Йдемо куди треба, але повільно.

Не хочу, щоб мої слова прозвучали як виправдання (хоча бути адвокатом своєї країни не соромно), але не потрібно чекати неможливого. А за 20 років пройти цивілізаційний і ментальний шлях, на який в інших народів пішли століття, майже неможливо.

У якихось зі "старих демократій", до яких я ставлюся з найглибшою повагою, ще лічені десятиліття тому зазнавали дискримінації жінки, в інших – темношкірі. Проводилися масовані кампанії державного переслідування інакодумців. Вводилися "заборони на професію". І все це – за наявності демократичних інститутів.

А Україна має не дуже сприятливу традицію свобод. Після знищення козацької демократії вона століттями належала до дуже жорстко регламентованих, авторитарних  суспільств – царського, радянського. Тому, незважаючи на таку історичну генетику, регулярно опинятися в списках вільних держав, випереджаючи інші пострадянські країни, - це вже добре.

Найефективніший наглядальний орган за дотриманням прав і свобод це не парламентські асамблеї та моніторингові комітети, а громадянське суспільство. У випадку України це поняття не тільки інституційне, а й поколіннєве. Нове українське покоління, у чиєму ДНК вже немає терпимості до корупції, цензури, однодумності, скоро почне впливати на наше життя "по-дорослому". І це вже питання не десятиліть, а років. Майбутнє невідворотно.

Хоча ... Може, я занадто великий оптиміст. Погане дуже поволі виходить з будь-якого організму – чи йде мова про людину, чи про народ.

Строуб Телботт, президент Інституту Брукінгса, заступник держсекретаря США у 1994-2001 роках

Мені випала честь працювати в держдепартаменті США протягом восьми років – саме в той період, коли в світі відбувалися глобальні зміни. І регіоном, де ці зміни виявилися особливо глибокими, були, звичайно, країни колишнього СРСР, яким я разом з колегами приділяв багато свого часу й уваги.

Відносини між США і Україною були особливо важливі. Я згадую переговори про місце України в мінливій Європі з численними українськими високопосадовцями, включаючи і мого колегу Бориса Тарасюка. З нашої точки зору, близькі й більш тісні зв'язки між Україною та Європою були необхідні і для України, і для Європи, і для світу.

Я повертаюся в своїх спогадах до розмови, яка мала місце у квітні 2010-го, коли Хав'єр Солана, колишній генсек НАТО, і я зустрілися з новообраним Президентом Віктором Януковичем у Києві. Тоді Президент сказав, що поліпшення відносин Києва і Москви – його першочергове завдання. Водночас він наголосив, що ці відносини будуватимуться в контексті збалансованої зовнішньої політики України, яка передбачає також і глибоку інтеграцію з ЄС. Це був абсолютно логічний підхід до зовнішньої політики.

Інтеграція в Європу передбачає побудову в Україні сучасної європейської демократії, де переважає верховенство права та повага особистих свобод людини.
На жаль, саме в цьому ключовому показнику Україна не тільки не виконала взяті на себе зобов'язання, а й відкочується назад

Інтеграція в Європу передбачає побудову в Україні сучасної європейської демократії, де переважає верховенство права та повага особистих свобод людини. На жаль, саме в цьому ключовому показнику Україна не тільки не виконала взяті на себе зобов'язання, а й відкочується назад.

Питання щодо місцевих виборів, звинувачення у застосуванні адміністративного ресурсу та політичне переслідування лідерів опозиції створює не дуже райдужну картину – Україна відходить від демократичних цінностей, які поділяють і яких дотримуються всі члени ЄС.

Політичні лідери повинні вірити в демократію і, зрештою, у виборців. Президент Янукович повинен зрозуміти: у 2004-му він програв президентські вибори, але його партія успішно перемогла на виборах до парламенту в 2006-му, і він чесно і вільно переміг на президентських виборах у 2010-му. А зараз він несе особисту відповідальність за політичний розвиток країни. І він може вибрати створення умов, у яких демократія розвиватиметься і процвітатиме, а опозиціонери – вільно братимуть участь у виборах і дебатах.

Це ключ до сучасної і розвиненої України, яка може стати повноправним членом Європи. Українські друзі на Заході дуже сподіваються, що Президент зробить правильний вибір.

Штефан Фюле, єврокомісар Європейської комісії з питань розширення і політики сусідства

Відносини між Україною і ЄС зараз переживають дуже важливий, можна навіть сказати переломний період. Разом ми інтенсивно працюємо над тим, щоб завершити переговори і підготувати новий договір про асоціацію, який включає в себе і створення глибокої та всеохопної Зони вільної торгівлі. Ця угода може перенести наші відносини на новий рівень, що принесе українським громадянам реальні вигоди у вигляді процвітання, демократії та відкритості.

Європейський вибір України – відправна точка для політичної асоціації та економічної інтеграції. І члени ЄС, і країни-кандидати, і наші інші європейські партнери знають, що тісні і глибокі відносини з ЄС – це трудомісткий процес, який займає багато часу. Європейські стандарти можуть бути впроваджені тільки поетапно. Але розуміння цього повинно стимулювати нас йти до спільної мети, виконуючи всі необхідні перетворення ще старанніше.

У 2011-му ЄС очікує від України прогресу і за тими напрямками реформ, за якими влада країни взяла на себе зобов'язання. Всеосяжна конституційна реформа повинна рухатися вперед, також повинен бути прийнятий виборчий кодекс, який відповідає європейським стандартам. Непроста судова реформа, яка гарантувала б чесне, справедливе і незалежне судочинство, повинна бути запущена. У цьому контексті я б хотів висловити серйозну стурбованість ЄС політично мотивованими судовими процесами проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко, а також інших членів колишнього уряду. У цих справах принципів незалежного і неупередженого суду, схоже, не зовсім дотримано.

ЄС також очікує, що українська влада негайно почне більш жорстку боротьбу з корупцією, докладе зусиль для поліпшення бізнес- й інвестклімату, а також наведе порядок в секторі тендерних закупівель. ЄС підтримає Україну в реалізації цих реформ, у тому числі забезпечуючи фінансову та консультаційну допомогу.

Я впевнений, що всі українські громадяни заслуговують на більші економічні можливості, гарантії політичної свободи, захист прав людини, а також співробітництво з ЄС, які прийдуть з новим Договором про асоціацію. Молоді українці хочуть побудувати краще майбутнє і для себе, і для своєї країни. Вони хочуть вільно подорожувати і спілкуватися зі своїми європейськими сусідами.

Україні необхідно подвоїти свої зусилля для того, щоб чітко показати світу, що політики приймають і розділяють такі базові європейські цінності, як демократія і верховенство права. А ЄС завжди підтримував і надалі підтримуватиме ці зусилля.

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 16 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.