Унікальний експеримент з безкоштовним роздаванням покинутих квартир всім громадянам, які потребують житло, вдихнув життя в місто Українськ Донецької області, що колись вимирало, пише Кароліна Тимків у №39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року.
Чотири роки тому 60-річна Єлизавета Докторова переїхала з
Донецька до невеликого міста Українськ, розташованого в 40 хвилинах їзди від
столиці Донбасу. Поміняти насиджене місце проживання на старості років вона
зважилася, дізнавшись із новин про безкоштовне роздавання покинутих квартир, яке
організував молодий мер Українська.
"У нас двоє дітей, троє онуків і трикімнатна квартира в
Донецьку. А грошей на купівлю нового житла немає", – сидячи на дивані у своїй
вже обжитій квартирі в центрі Українська, пояснює Докторова.
Дев'ять років тому на вугільній шахті 12-тисячного Українська
сталася пожежа, яка забрала життя 35 шахтарів. Десятки гірників тоді опинилися
в реанімації – між життям і смертю.
Після трагедії шахта, чи не єдина годувальниця місцевих
жителів, стала працювати з перебоями, а гірники, які втратили роботу, почали
масово залишати місто. Українськ буквально знелюднів, а квартири із забитими
вікнами стали тут звичною картиною.
Бачачи тяжке становище міста, шість років тому тодішній мер Віталій Нешин почав
безкоштовно видавати житло
Бачачи тяжке становище міста, шість років тому тодішній
мер Віталій Нешин почав безкоштовно видавати житло. "У нас було близько 2 тис. залишених
квартир, – згадує Нешин. – Через телебачення я запросив мешканців інших міст,
щоб вони зайняли порожні квартири".
У підсумку 700 покинутих осель знайшли нових господарів,
й у помираюче місто стало повертатися життя: знову запрацювала вугільна шахта,
почав розвиватися малий і середній бізнес, до того ж Українськ поступово може
повернути собі статус міста-супутника Донецька – чимала частина його мешканців
щодня їздять на роботу в столицю Донбасу.
Мешканець Українська: у Донецьку, коли ти заходиш до чиновників, ти нікому не потрібен. Тебе і слухати не хочуть. А тут тобі всіляко йдуть на зустріч
"У Донецьку, коли ти заходиш до чиновників, ти нікому не
потрібен. Тебе і слухати не хочуть. А тут тобі всіляко йдуть на зустріч", –
розповідає 27-річний Дмитро Сафронов, який два місяці тому відкрив першу в
місті станцію техобслуговування.
Повсталий з руїн
"Коли ми сюди приїхали вперше, це виявилося місто
наркоманів і алкоголіків, – розповідає Юлія Доценко, яка чотири роки тому
переїхала з невеликого міста Курахове Донецької області в Українськ. – Зараз
спокійніше стало, а якщо починаються якісь "посиденьки" біля парадного, нові
мешканці їх розганяють".
За роки її життя на новому місці, за спостереженнями
Доценко, Українськ змінився: стало більше молоді, відкрилися нові магазини, а
депресивні зграйки алкоголіків майже зникли з вулиць.
Купівля квартири в рідному місті для сім'ї Доценків була
не по кишені – так вони опинилися в Українську. Тут сімейство отримало одразу
дві квартири на п'ятому поверсі, на одному сходовому майданчику. Одну з них
новосели зараз ремонтують, а в іншій живуть самі.
Після аварії на шахті Україна почалася паніка: це містоформувальне підприємство не працювало цілих дев'ять місяців. Населення, виснаживши всі запаси, масово кинулося геть зі згубного місця. У підсумку за кілька років кількість жителів скоротилася майже на 40%
Дев'ять років тому, коли місто почало своє демографічне
падіння, ні про яких приїжджих і мови не йшло. Навпаки, після аварії на шахті
Україна тут почалася паніка: це містоформувальне підприємство не працювало
цілих дев'ять місяців. Населення, виснаживши всі запаси, масово кинулося геть зі
згубного місця. У підсумку за кілька років кількість жителів скоротилася майже
на 40%.
Меру Нешина нічого іншого не залишалося, як зважитися на
нетривіальний крок – безкоштовне роздавання покинутого житла. "Місто
потребувало трактористів, малярів, штукатурів. Я поговорив з представниками
міста, з шахтарями, вони мене підтримали, – згадує він. – Крім того, держава
виділила гроші на газифікацію Українська, а підключати газ і не опалювати всі
квартири неможливо".
Після того як Нешин повідомив про своє рішення через ЗМІ,
телефон міськради Українська почали обривати громадяни з різних куточків країни,
які потребують житла. Однак квартири видавали тільки тим, кому дійсно було ніде
жити, причому вони могли підтвердити це документально.
Щоправда, далеко не всі новоприбулі виявилися порядними
людьми. "Було таке, що давали квартиру, а її ще більше грабували і виставляли
[виносили з неї сантехніку та інше, а потім житло перепродували]", – згадує
Тетяна Каратай, секретар місцевої міськадміністрації.
Ініціатива, на яку в країні ніхто ніколи не наважувався, принесла свої плоди і відродила місто. З 2006 по 2010 рік було видано близько 700 ордерів приїжджим
Проте ініціатива, на яку в країні ніхто ніколи не
наважувався, принесла свої плоди і відродила місто. З 2006 по 2010 рік було
видано близько 700 ордерів приїжджим. Найактивніше, стверджує Наталя Корнілова,
секретар ради Українська, сюди їхали з Донецької, Запорізької та Одеської
областей.
Після прибуття переселенців місто піднеслося. П'ять років
тому тут не було жодної служби таксі – сьогодні їх вже п'ять. Працює невелика
фабрика з пошиття постільної білизни. А з приїздом нових мешканців потроху
почав розвиватися інший бізнес. Два роки тому відкрився завод донецької
компанії з виробництва харчових напівфабрикатів Толстяк.
"Гарне місто, бачимо в ньому перспективу і плануємо
розширюватися", – ділиться бізнес-планами Георгій Левченко, заступник директора
з виробництва цього підприємства.
Водночас велика частина місцевих жителів працюють у
Донецьку. Для цього, за словами Андрія Лаптєва, заступника мера, деякі компанії
спеціально виділяють автобуси, щоб забирати робітників з передмість.
Хоча і в самому Українську можна знайти роботу. Найбільше
підприємство – як і раніше шахта Україна, на якій працюють близько 3 тис. осіб.
Гірники Сергій Педоненко і Сергій Козлов, які відпрацювали зміну, перечікують
дощ під дахом шахтоуправління. За словами Педоненка, середня зарплата у шахтаря
– 4,5 тис. грн., тоді як в середньому по місту цей показник трохи нижчий – 2-3
тис. грн. І навіть на ці гроші, стверджує шахтар, маючи житло, можна непогано
жити.
Власник СТО Сафонов переїхав на нове місце проживання з
Донецька чотири роки тому. "Почув по радіо, що тут роздають квартири. На той
момент я зустрічався з дівчиною. Жив з батьками. Але хотілося самостійності", –
розповідає підприємець.
Тут йому подобається більше, ніж у столиці Донбасу:
мовляв, реалізувати себе простіше. В Українську, незважаючи на те що СТО
Сафронова тільки відкрилося, у нього вже чимало клієнтів, причому абсолютно
немає конкуренції.
А найкращий показник економічного пожвавлення в місті – це
те, що місцева нерухомість зросла в ціні. Раніше власники позбувалися її за
смішні суми: сім років тому однокімнатну квартиру тут продавали за 1-2 тис.
грн. Тепер подібні "апартаменти" коштують 20-30 тис. грн.
Безплатні метри
Через наплив новоселів зріс попит на дитсадки. Так, садок
Космос, частина якого ще кілька років тому стояла закритою, тепер заповнений
під зав'язку. Навіть більше, у ньому не вистачає місць ще для 90 малюків.
Вікторія Сніцар, вихователька дитсадка, грається зі
своїми вихованцями в ігровій кімнаті на помаранчевому килимі. "Молодих людей в
місті додалося, тому дітей в садку стало значно більше", – відірвавшись на кілька
хвилин від роботи, розповідає Сніцар.
Крім цього садка, в місті є ще один, а також дві школи,
дитячий будинок творчості, спортивна та музичні школи.
Наталя Сологуб, 29-річна домогосподарка, чекає на восьму
дитину. Цього свого малюка, як і трьох попередніх, вона збирається народжувати
в Українську. П'ять років тому разом з чоловіком і дітьми вони перебралися сюди
з Донецька, де тулилися в невеликій квартирі матері. На новому місці сім'ї
спочатку видали одну трикімнатну квартиру, а потім другу.
"У Донецьку сказали, що свого житла доведеться чекати як
мінімум 30 років. Та й життя тут [в Українську] дешевше", – розповідає
багатодітна мати. Наприклад, за пологи в місцевій лікарні в минулому році
Сологуб заплатила лише 220 грн., тоді як у Донецьку довелося б викласти до 3
тис. грн.
Нова влада продовжує ініціативу попереднього мера і планує роздати ще більше сотні квартир
Нешин, який програв останні вибори мера і тепер працює в
Донецьку, без роздумів називає Українськ перспективним містом. З цим згодна і
нова влада, яка продовжує його ініціативу і планує роздати ще більше сотні
квартир, які хоч і є чиєюсь власністю, однак господарі в них не тільки не
живуть, а й комуналку не оплачують.
У таких через суд влада має намір відібрати житлову площу
і роздати тим, хто її потребує, – останні вже вишикувалися в чергу за
безкоштовним житлом. "Тому що попит на квартири тут є", – додає Каратай.
Між тим таких міст, як Українськ, – з масою залишених
квартир – в країні чимало, впевнений Лаптєв. "Але ніхто не хоче займатися цим
питанням, – зауважує заступник мера. – Це ж дуже клопітно. Хоча, як свідчить
досвід Українська, це допомагає відродити місто".
***
Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.