Фото: Фото Дмитра Ніконорова
Система єдиного вікна, попри багаторазові декларації, в Україні так і не запрацювала
Краще, ніж єдине вікно, може бути лише єдине вікно, в яке неможливо просунути руку. Звести нанівець особисті контакти громадян з держчиновниками і заразом позбавити країну корупції повинен нарешті інтернет, пише бізнес-консультант Павло Вдович у №43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Гостра алергія на чиновників – цей діагноз можна поставити мільйонам українців, які кожен день витрачають свій час і енергію,стикаючись з державною машиною. Цей бездушний механізм родом з недалекого минулого псує настрій, вбиває гідність і викликає бажання сховатися або виїхати подалі з цієї країни. Замість того щоб відпочивати, люди бігають за довідками та дозволами. Замість того щоб працювати, підприємці загрузли в болоті нескінченних реєстрацій, сертифікацій, легалізацій та атестацій.
Україна гостро потребує системи єдиного вікна, яка багато разів декларувалася при різних президентах і прем'єрах та до цього часу не працює. Хоча причин, на які посилаються чиновники, щоб уникнути того, що вже давно і успішно функціонує у світі, аж надто багато.
Мовляв, реформа в сфері адміністративних послуг неможлива без попереднього формування державної стратегії розвитку країни. Хтось рекомендує починати реформу з комплексної оптимізації повноважень і функцій міністерств. Я ж пропоную підійти до проблеми з протилежного боку, взявши на озброєння здоровий глузд і інтернет, який, до речі, для багатьох чиновників продовжує залишатися новою технологією.
При переході на повсюдне використання електронних банків даних досягаються всі цілі адміністративної реформи
При переході на повсюдне використання електронних банків даних більшість довідок та вимог стають непотрібними. Скорочується час і поліпшується якість обслуговування громадян. Зростає платіжна дисципліна.Звужуються можливості для шахрайства та хабарництва. Таким чином досягаються всі цілі адміністративної реформи.
Процедура надання державою будь-якої послуги гранично проста.Потрібно надати громадянам довідкову інформацію, зібрати у них необхідні дані,прийняти і задокументувати своє рішення. Інформаційні технології дозволяють кардинально оптимізувати процес взаємодії між громадянами і чиновниками.
Одна солідна інформаційна система повинна вирішити велику частину сьогоднішніх проблем у сфері надання адміністративних послуг. Уся довідкова інформація про ці послуги перебувала б в одному місці, і її пошук забирав би мінімум часу.
Фізичне переміщення людей і документів було б зведено до мінімуму. Можливість електронного запису позбавила б нас необхідності стояти в чергах – у разі якщо все-таки фізична присутність необхідна. Автоматичні підказки допомогли б уникнути помилок під час заповнення заяв. Зберігання сканованих копій документів в електронному депозитарії, по-перше, зберегло б мільйони дерев, по-друге, дозволило б чиновникам радикально прискорити прийняття рішень, по-третє, полегшило б моніторинг та контроль якості надання ними послуг.
У рамках оголошеної адміністративної реформи в Україні до 1 січня 2012 року повинен з'явитися єдиний державний веб-портал адміністративних послуг.
Недосвідченому користувачеві не варто обманюватися: за чотири місяці неможливо забезпечити функціональність порталу на належному рівні
У рамках оголошеної адміністративної реформи в Україні до1 січня 2012 року повинен з'явитися єдиний державний веб-портал адміністративних послуг. Недосвідченому користувачеві не варто обманюватися: за чотири місяці неможливо забезпечити функціональність порталу на рівні, про який ми говоримо. Одна справа зібрати воєдино і структурувати інформацію про адміністративні послуги за прикладом Росії, де такий портал працює з 2009 року.Зовсім інша – реально надавати послуги через інтернет, як це реалізовано,наприклад, в Австрії. Та що Австрія? Так само взаємодіють з громадянами держоргани сусідньої Польщі. На порталі розміщено повний і зручно структурований каталог сервісів, що надаються державними організаціями.
Крім того, за допомогою порталу держслужбовці отримують доступ до баз даних і можуть обмінюватися інформацією між собою. Електронні формуляри заяв можна заповнити прямо на порталі, приклавши до них необхідні документи в сканованому вигляді. Портал дає можливість фізичним та юридичним особам здійснювати грошові перекази й отримувати підтвердження про отримання коштів від відповідних державних організацій. При цьому забезпечується високий рівень безпеки даних.
Цікаво, що польські органи влади, в тому числі державні вузи, підключаються до електронної платформи на добровільній основі. Система дає їм можливість об'єднувати сервіс в єдиний процес, надаючи меншу кількість комплексних послуг замість безлічі дрібних. Державні органи зацікавлені у використанні електронного документообігу, оскільки заощаджені кошти вони можуть використовувати для інших цілей, зокрема на підвищення зарплат службовців.
Впровадження інформаційних технологій потребує великих витрат фінансових коштів і часу. Наприклад, реалізація програми Федерація онлайн 2005 коштувала Німеччині майже 2 млрд євро і тривала більше чотирьох років. З іншого боку, інвестиції окупилися в короткий термін за рахунок істотної економії – 0,4 млрд євро щорічно.
За моїми підрахунками, тільки простоювання українців у чергах в очікуванні аудієнції у держслужбовців коштує економіці країни 1,4 млрд євро
За моїми підрахунками, тільки простоювання українців у чергах в очікуванні аудієнції у держслужбовців коштує економіці країни 1,4 млрд євро. Відповідно, Україна може заощадити більше, ніж Німеччина у 2001-2005роках.
Увесь світ розглядає удосконалення системи надання адміністративних послуг як найважливіший елемент демократизації суспільних відносин, а також як ефективний засіб профілактики корупції. З мого ж боку комп'ютерного екрану видно, що працювати з чиновниками через інтернет просто зручно. Я обіцяю викласти на Facebook свою першу довідку, замовлену по інтернету й отриману поштою, а на YouTube – свою першу розмову з чиновником поSkype. Сподіваюся, що до цього часу ніхто не додумається брати хабарі за допомогою WebMoney.
***
Ця колонка опублікована в № 43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]