Міліція і податкова адміністрація взялися за допомогою кіно та мультиплікації виховувати в українцях любов до себе, забувши, що без реальних реформ будь-який піар – це гроші на вітер, пише Христина Бердинських у №44 журналу Корреспондент від 11 листопада 2011 року.
Податковий інспектор Сан Санич Лелеко разом зі своїми
дітьми хоче побудувати Місто мрії, в якому всі живуть чесно, працюють і,
головне, платять податки. Героям доводиться непросто, але врешті-решт вони
домагаються свого. Це – короткий синопсис 15-хвилинного мультфільму, знятого на
замовлення Державної податкової служби України. Головний його посил: "Платити
податки – це означає бути чесним, любити свою країну".
Презентація мультфільму відбулася в Києві 8 листопада, і
скоро він з'явиться на українських телеканалах.
Це не єдина прем'єра державно-пропагандистського
продукту, який чекає на глядачів. У кінці грудня на телеканалі ICTV, саме до
Дня міліції, почнуть демонструвати перший вітчизняний серіал про роботу людей у
синіх мундирах. Назву підібрали відповідну – Картина
крейдою, натякаючи на те, чим обводять трупи на місці вбивства. Сюжет кожної
серії – це реальна справа, успішно розслідувана українськими правоохоронцями.
До речі, податківці збираються піти шляхом міліції і теж
зняти про себе серіал.
Така порція пропаганди, на думку експертів, – не
випадковість. Посилення податкового тиску і часті зіткнення міліції з
незадоволеними українцями не додають популярності цим держструктурам. У такій ситуації
робота з іміджем просто необхідна.
За словами політтехнолога Тараса Березовця, такий піар –
нормальна світова практика. Наприклад, міноборони США і ФБР спонсорує
голлівудські кінострічки, у яких позитивно показана роль цих органів. А в Росії
пропаганда силових структур за допомогою ТВ-серіалів узагалі поставлена на потік.
"Але пропаганда лише посилює ефект, – зауважує
Березовець. – Якщо не проводити реформи, а займатися тільки пропагандою, жодні талановиті
сценарії не допоможуть поліпшити імідж держоргану".
Хороші люди в погонах
Просуванням серіалу Картина крейдою зайнявся особисто
глава МВС Анатолій Могильов. В одному з інтерв'ю він розповів, що до Дня
міліції українські кіношники випустять кілька частин фільму про роботу
правоохоронців.
Продюсером стрічки стала не чужа МВС людина – Костянтин
Стогній, в недавньому минулому радник міністра внутрішніх справ і екс-глава
прес-служби цієї організації. Мотивом його дій було бажання довести, що робота
українських правоохоронців хоч і небезпечна, і важка, але життєво необхідна
суспільству.
Стогній: Кажуть про те, що в міліції вже немає оперативників, що все
розсипалося, все нікчемне. Але ж це не так
"Кажуть про те, що в міліції вже немає оперативників, що
все розсипалося, все нікчемне. Але ж це не так", – запевняє Стогній
Корреспондент. Щоб показати це "не так", він взяв реальні справи, з успіхом
розкриті вітчизняними слідчими, і екранізував їх. Чотири справи-серії вже
готові.
Допомагає Стогнію створювати світлий образ МВС міцна
команда, у якій виділяється Лілія Ребрик, українська телеведуча і актриса.
Чарівно посміхаючись, вона розповідає, що її героїня-слідчий – одна з групи
чотирьох співробітників МВС, які у фільмі стануть розслідувати тяжкі злочин, –
буде не монстром у формі, а людиною.
Стогній не називає загального кошторису картини, а про
джерела фінансування каже розпливчасто – мовляв, навіть підключили якихось
бізнесменів-діаспорян з Чилі та Аргентини.
За оцінками експертів ТБ-ринку, ініціатива щодо подібного серіалу
– задоволення не з дешевих: бюджет однієї серії орієнтовно дорівнює $ 200 тис.
МВС, як запевнила Корреспондент Ірина Шинкаренко,
прес-секретар Могильова, на серіал не виділила жодної копійки. Міністерство лише
допомагає консультаціями – підбирає цікаві кримінальні справи.
Схожа історія і в мультфільму про сім'ю Лелека і користь
від сплати податків. Його виробництво коштувало 350 тис. грн. І це не
держкошти, а гроші, які зібрали ветерани-податківці. Принаймні, так кажуть у
прес-службі Державної податкової служби.
На думку експертів, подібна ситуація, – коли відомство
максимально дистанціюється від піар-продукту, що працює на його імідж, –
пов'язана з бажанням уберегти себе від звинувачень у неефективному витрачанні
коштів. А вони можуть виникнути, адже користь від таких серіалів або
мультфільмів, швидше за все, буде нульовою.
Ефектно, але без ефекту
Позитивний імідж українським правоохоронцям потрібен як
повітря. За даними опитування TNS в Україні, проведеного в лютому 2011 року на
замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив, найбільше українці довіряють
церкві, вітчизняним ЗМІ і збройним силам. Міліція ж у цьому рейтингу довіри
стоїть на 13-му місці з 15-ти можливих. Гірше справи лише у прокуратури та
судової системи.
Навіть більше, за даними Центру Разумкова, з лютого 2005
року по листопад нинішнього підтримка дій міліції впала майже вполовину – з 19%
до 9,3%.
Але картинка на екрані, якщо вона не збігається з
реальним життям, поліпшити імідж держструктури не в змозі. Можна лише пом'якшити
нелюбов до міліції в окремих людей, зазначає Олена Дерев'янко, партнер агенції
PR-Service, віце-президент Української PR-ліги.
"Але рівно до того моменту, коли під прес міліції
потрапить ця людина або хтось із його ближнього кола", – впевнена вона.
Щоб домогтися реального іміджевого ефекту, потрібно спочатку проводити реформи і
реальною роботою доводити свої позитивні сторони, а вже потім, на підкріплення, знімати піар-продукти
А щоб домогтися реального іміджевого ефекту, потрібно
спочатку проводити реформи і реальною роботою доводити свої позитивні сторони,
а вже потім, на підкріплення, знімати піар-продукти.
Сергій Гайдай, директор зі стратегічного планування
соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком, наводить приклад Грузії. Зараз
там теж знімають серіали про роботу поліції. І навіть створюють комп'ютерні
ігри, де грузинський поліцейський бореться зі злочинцем. Але перш ніж зайнятися
цим, офіційний Тбілісі провів кардинальну реформу правоохоронних органів, яким
сьогодні населення довіряє більше, ніж навіть церкві.
До того ж, на думку Гайдая, в Грузії грамотна
інформаційна політика висвітлення роботи поліції. У місцевих ЗМІ, на відміну
від України, рідко показують перемоги поліції над криміналом. Зате широко
висвітлюють випадки, коли якийсь чиновник упійманий за корупцію, або якщо
відбулося якесь правопорушення в лавах поліції.
"Поняття "честь мундира" у них відсутнє. Поліція
демонструє суспільству, що починати потрібно перш за все із себе", – каже
Гайдай.
В Україні цього немає, і тому, як вважає Березовець,
місцевим фіскальним або силовим органам можна знімати хіба що Кошмар на вулиці
В'язів.
Епізоди, за якими МВС ніколи не захоче знімати промофільми
1. Смерть студента у відділку міліції
18 травня 2010 року в Шевченківському райвідділі міліції міста Києва помер 19-річний студент Ігор Індило. Судмедекспертиза встановила, що у потерпілого була закрита черепно-мозкова травма, а смерть настала внаслідок «крововиливу під оболонки та в тканину головного мозку, перелому кісток черепа і пошкоджень внаслідок контакту з тупим предметом».
Прокуратура Києва висунула звинувачення за статтями Перевищення влади (максимальне покарання – від трьох до восьми років ув'язнення) та Службова недбалість (штраф, виправні роботи до двох років або ув'язнення до трьох років) двом правоохоронцям – Сергію Приходьку та Сергію Коваленку, які допитували загиблого. Зараз справа розглядається в суді.
2. Кадилак для міністра
У липні 2010 року Геннадій Москаль, нардеп від НУНС і колишній високопосадовий працівник міліції, розповів, що МВС придбало для міністра Анатолія Могильова автомобіль Cadillac Escalade вартістю 1 млн грн. Нардеп заявив, що шикарний позашляховик став подарунком від співробітників на день народження глави МВС. Крім того, за даними Москаля, автомобіль провели на баланс відомства як благодійний внесок від якоїсь приватної особи, яка побажала залишитися невідомою.
Сам Могильов заявив, що позашляховик переданий його відомству на законних підставах, і використовується для обслуговування іноземних делегацій, а також допоможе міліціонерам в оперативній роботі. Пізніше МВС передало Cadillac МЗС.
3. Одеська операція
30 вересня 2011 року більше трьох сотень бійців спецпідрозділів МВС Беркут, Сокіл, а також співробітники спецпідрозділу СБУ Альфа за підтримки бронетранспортера оточили котедж в приватному секторі Одеси, де намагалися сховатися професійний кілер з Росії Аслан Дікаєв і двоє його спільників. Облозі будинку передувала сутичка зі злочинцями в селі Кошари Одеської області, внаслідок якої два правоохоронці загинули, четверо були поранені.
Перебуваючи в котеджі, бандити протягом п'яти годин відбивалися від силовиків. У підсумку двох злочинців убили, ще один утік. За підрахунками незалежних експертів, ця не дуже вдала операція коштувала бюджету близько 1 млн грн.
4. Продаж зброї в університеті
17 жовтня 2011 року міліція затримала певного співробітника Львівського університету внутрішніх справ МВС України за підозрою в розкраданні бойової зброї із запасів вузу. Цей чоловік продавав пістолети по $ 350, а автомати – по $ 500. Слідство встановило, що ще 11 співробітників міліцейського вузу причетні до викрадення зброї. В сумі вони продали 126 «стволів». Зараз триває досудове слідство у справі.
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 11 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.