Корреспондент: Нас вилікують. В Україні стартував експеримент з перебудови системи охорони здоров’я

В Україні вперше за роки незалежності перебудовують систему охорони здоров’я за європейським зразком, щоправда, додаючи до неї національного колориту. В експеримент втягнутий кожен четвертий українець, пише Іванна Коберник у №45 журналу Корреспондент від 18 листопада 2011 року.

Ольга Дрига вимірює зріст допитливого малюка, дає рекомендації з правильного підгодовування. Сьогодні в амбулаторії селища Ювілейне на околиці Дніпропетровська день здорової дитини. У коридорі своєї черги чекає ще один пацієнт – жінка похилого віку. Її Дрига огляне після немовляти. Приймати дітей і немолодих пацієнтів – новий обов'язок Дриги, чия спеціальність тепер називається "сімейний лікар". "Більшу частину моєї роботи займає профілактика хвороб, інформування про правильне харчування та здоровий спосіб життя" – розповідає колишній терапевт.

31-річна Дрига – одна з тисяч сімейних лікарів, які найближчим часом складуть основу сучасної моделі медичного обслуговування України. В країні оголошено старт реформи охорони здоров'я. Щоправда, не скрізь, а поки що лише в трьох областях і столиці. Але і цей ареал охоплює понад 12 млн осіб.

Заявлена ​​мета – перетворити забюрократизовану і застарілу модель в прозору трирівневу піраміду. На її першому поверсі – сімейна лікарі, до яких в першу чергу звертаються пацієнти. На другому – колишні поліклініки, районні та міські лікарні, перепрофільовані в лікувально-консультативні центри, де профільні фахівці надають послуги тим, кому не можуть допомогти сімейні лікарі. На найвищому рівні – обласні клініки. Тут сконцентрується дороге устаткування і найбільш кваліфіковані кадри.

Автори реформи сподіваються, що місцева влада сама придумає, як стимулювати медпрацівників. Також вони поки що не можуть відповісти, чи стануть медичні
послуги офіційно платними

У чиновників поки що немає чіткого уявлення про те, як краще мотивувати лікарів, середня зарплата яких зараз складає близько 1800 грн. Автори реформи сподіваються, що місцева влада сама придумає, як стимулювати медпрацівників – наданням житла, безкоштовним проїздом у транспорті або регіональними доплатами. Також вони поки що не можуть відповісти, чи стануть медичні послуги офіційно платними. Введення страхової медицини заплановане не раніше 2016 року, після виборів 2015 року, до яких владній команді вкрай бажано зберегти безкоштовні медичні послуги. Однак вищі чиновники країни впевнені, що і нинішні перетворення принесуть кардинальні поліпшення.

Ірина Акімова, перший заступник голови Адміністрації Президента, вважає, що така модель насамперед зніме навантаження з вузьких фахівців, які змушені приймати великий потік пацієнтів, вивільнить величезну кількість рухомого і нерухомого майна, яке неефективно використовується, а також зробить медицину доступнішою. "Грошей на все в охороні здоров'я вистачати не буде ніколи, але ефективніше використовувати те, що ми маємо, можна", – впевнена куратор медичної реформи.

Місія нездійсненна

За результатами вересневого опитування Інституту Горшеніна, 93% українців вважають, що українська охорона здоров'я вимагає негайного реформування. Мова йде як про структурні перетворення, так і кадрової чистки. "Нинішній маршрут пацієнта до лікаря – це безсистемний стукіт у всі двері з великою ймовірністю зустріти холодну байдужість чи палке прагнення витягти з його кишені побільше грошей", – констатує Олександр Мостіпан, директор консалтингової фірми МЕДМА, яка спеціалізується на медичному аудиті та менеджменті.

Нинішній маршрут пацієнта до лікаря – це безсистемний стукіт у всі двері з великою ймовірністю зустріти холодну байдужість чи палке прагнення витягти з його кишені побільше грошей

Як ця система працює, на своєму досвіді дізнався Андрій Грабчук з Івано-Франківська. Життя його сім'ї змінилося, після того як трирічний син Тарас поскаржився на болі в нозі. "Чотири місяці нас лікували від артриту, але ставало тільки гірше – без знеболювальних він міг перебувати тільки шість годин", – розповідає молодий батько.

Пізніше у хлопчика запідозрили онкологію. Але направлення в онкоцентр медики видати відмовилися, оскільки тим самим розписалися б у повній некомпетентності. Грабчук сам повіз зразки тканин до Києва, де нарвався на п'ятиразову відмову в Київському міському клінічному онкоцентрі. Наполегливістю батька перейнялася одна із заввідділу інституту, в той самий день був поставлений приголомшливий діагноз – злоякісна пухлина на четвертій, останній стадії розвитку.

Німецькі лікарі шоковані тим фактом, що в 46-мільйонній країні немає жодної лабораторії для проведення такого дослідження. При тому, що такий апарат є в
будь-профільній європейській клініці

Випадок Тараса в Україні не лікується. На зібрані благодійниками гроші малюк проходить обстеження в Німеччині, готується до трансплантації кісткового мозку. Днями йому робили MIBJ-сканування, яке визначає місця скупчень ракових клітин. Німецькі лікарі шоковані тим фактом, що в 46-мільйонній країні немає жодної лабораторії для проведення такого дослідження. При тому, що такий апарат є в будь-профільній європейській клініці. На перше таке дослідження Грабчуків направили ще з Києва до угорського містечка Дебрецен, недалеко від українського кордону (населення 200 тис., у півтора рази менше, ніж у Житомирі). Подібні історії в українських реаліях не рідкість.

Відсталість вітчизняної медицини вимірюється не стільки її бідністю, скільки неефективністю. Гроші медустановам виділяються по-старому – з розрахунку ліжкомісць, а не з розрахунку реально наданої допомоги. За п'ять років бюджет медицини зріс удвічі – з майже 5 млрд грн у 2007-му до майже 10 млрд, закладених в бюджет-2012. Але це не поліпшило ситуацію в галузі.

За п'ять років бюджет медицини зріс удвічі – з майже 5 млрд грн у 2007-му до майже 10млрд, закладених в бюджет-2012. Але це не поліпшило ситуацію в галузі

У медицині у вигляді хабарів, оплати медикаментів та операцій крутиться ще один тіньовий бюджет охорони здоров'я, заявляє екс-міністр охорони здоров'я Микола Поліщук.

У цей час скарбниця фінансує не охорону здоров'я, а тінь минулого. Наприклад, в Україні стоїть порожньою більшість стаціонарів шкірвендиспансеру. Вони створювалися десятиліття тому. Зараз профільні захворювання лікуються антибіотиками в домашніх умовах. "Але їх ніхто не закриває, – розповідає Мостіпан, – хоча тільки на обігрів і непотрібний персонал витрачаються гроші, які ефективніше витратити на медикаменти".

Пропонована реформа покликана зламати ганебний тренд. Громіздка, цинічна і неефективна медицина повинна перетворитися на зручну і якісну послугу, впевнена Раїса Моїсеєнко, перший заступник міністра охорони здоров'я.

Стійка піраміда

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, на місяць із 1 тис. осіб 750 відчувають нездужання, 250 з них потрібна консультація сімейного лікаря, п'ятьом потрібна консультація вузького спеціаліста, дев’ятьом – госпіталізація. І тільки одному дійсно необхідна спеціалізована допомога.

Щоб звільнити лікарів високої кваліфікації від рутинної роботи з прийому зайвих пацієнтів, медичні послуги перетворюються на трирівневу модель. Її конструкція виглядає так: на першому рівні – сімейні лікарі. Розміщуватися вони будуть в амбулаторіях сімейної медицини, які відкриються в поліклініках або нових приміщеннях. Буде їх значно більше, ніж поліклінік. Амбулаторії, що складаються з кількох кабінетів, зможуть обслуговувати певну кількість людей. Наприклад, в спальному районі Києва це буде кілька висотних будинків. Лікарі візьмуть на себе прийом пацієнтів різного віку і з будь-якими симптомами. "Навіть якщо пацієнтові потрібно просто поговорити, я його прийму, адже психологічна допомога – теж мій обов'язок", – каже сімейний лікар Лідія Дяченко. За задумом МОЗ, такі лікарі, як Дрига і Дяченко, приймуть і вилікують 70% всіх тих, хто до них звернувся.

За задумом МОЗ, сімейні лікарі приймуть і вилікують70% всіх тих, хто до них звернувся

Таким чином, зніметься навантаження з кардіологів, хірургів, невропатологів і всіх тих, кому краще б зайнятися серйозними діагнозами. Це вже фахівці другого, більш високого рівня, до яких у разі необхідності направляє сімейний лікар. Автори реформи відмовляються від багатопрофільних лікарень на користь клінік різного рівня лікування: інтенсивного, планового та відновлювального.

У рідкісних випадках пацієнт потрапляє на горішній, третій рівень лікувальної піраміди, – в добре оснащені клініки, куди зберуться кращі мізки і руки вітчизняної медицини. Лікарень буде менше, але обладнати їх стане легше.

"У нас немає іншого виходу, як перенаправити фінансові потоки, сконцентрувавши дорогу і висококваліфіковану медичну допомогу у великих медичних центрах вторинного та третинного рівня і наблизивши до пацієнта первинну медико-санітарну допомогу" - резюмує Акімова. При цьому вона визнає, що навіть в два рази підвищити зарплату лікарям поки не вдасться, вони можуть розраховувати тільки на заохочення від місцевої влади.

Перший пішов

Пілотний проект реформи охорони здоров’я стартував у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській областях та Києві цього року і триватиме до 2014 року.

Дніпропетровський губернатор Олександр Вілкул розповідає, що його області, єдиній з регіонів-експериментаторів, вдався один з найскладніших кроків: передання всіх лікарень і поліклінік з місцевої власності на баланс області. Цей крок дозволив керівництву області значно ефективніше розпоряджатися ресурсами регіону, призначеними для охорони здоров'я. Щоб прорахувати економіку і логістику проекту, Вілкул найняв міжнародну консалтингову компанію Deloitte.

Концентрування бюджету вже дало перші результати – об'єднані обласна та міська дитячі лікарні, на їхній базі створюється Центр матері і дитини. Прискорилася швидка допомога: тепер час приїзду до пацієнта – 10 хвилин у місті, 20 хвилин – в сільській місцевості, стверджує Радій Шевченко, директор обласного центру екстреної медицини. Раніше швидка могла добиратися до хворого годину або ж не приїжджала взагалі.

У служби збільшилася кількість машин і пунктів базування, вдвічі зросло фінансування закупівель медикаментів, у кожній швидкій з'явилися мобільні телефони і додаткове обладнання – наприклад, набори для фіксації хребта при серйозних травмах, а також пульсоксиметри, які українці до цього бачили переважно в кіно. Цей нехитрий прилад показує, чи не потрібно хворого терміново перевести на штучну вентиляцію легенів. Також у кожній швидкій тепер встановлені GPS-навігатори, що допомагають швидше знайти дорогу до місця виклику.

У навчально-методичному центрі області розпочато програму з підготовки сімейних лікарів, на що виділено 900 тис. грн з місцевого бюджету. У Кривому Розі для докторів побудували 90-квартирний будинок, в Нікополі і Дніпропетровську встановили регіональну доплату, в селищі Ювілейне дають знижку на оплату комунальних послуг.

Страшно всім

Для нової загальнонаціональної медичної моделі Україні тепер потрібно до 30 тис. сімейних лікарів, запевняють автори реформи. Близько 10 тис. українських докторів вже пройшли перепідготовку.

Проте багато фахівців не мріють переучуватися. Терапевти бояться дітей, а педіатри зізнаються, що побоюються приймати малюків, не маючи під боком вузькопрофільних колег, як вони звикли в поліклініці

Проте багато фахівців не мріють переучуватися. Терапевти бояться дітей, а педіатри зізнаються, що побоюються приймати малюків, не маючи під боком вузькопрофільних колег, як вони звикли в поліклініці. Доктора на умовах анонімності висловлюють сумніви в можливості провести реформу без відповіді на запитання: яка медична допомога гарантовано залишається безкоштовною, а за яку все ж доведеться платити.

Так чи інакше в законопроекті про бюджет наступного року заплановано 327 млн ​​грн. на експеримент медичних реформ в пілотних регіонах. "Якщо це лише експеримент, отже, МОЗ не впевнений, що все вийде, – каже київський отоларинголог Віктор, який не побажав назвати своє прізвище в пресі. – Гривню ж не вводили спочатку в трьох областях, а потім скрізь".

Водночас стереотипи щодо сімейної медицини, яка зарекомендувала себе у розвинених країнах, поступово руйнуються. Кілька місяців тому Дяченко з Комсомольська переїхала до Києва. Вона розіслала своє резюме в приватні клініки і отримала запрошення на роботу в одну з них: "Пацієнти реагували насторожено, – розповідає Дяченко. – Що за сімейний лікар, нам же до педіатра? Але після консультацій дітей до мене почали звертатися і їхні батьки".

Столичні штучки

Нинішній глава Київської міської держадміністрації Олександр Попов з 1994-го по 2007-й працював мером Комсомольська. Тут він першим в Україні почав впроваджувати сімейну медицину. Користуючись законом про місцеве самоврядування, він пішов на безпрецедентний крок – змусив міську лікарню укласти договори з 11 приватними лікарями сімейної медицини. У зону їх обслуговування входили 22 тисячі пацієнтів, у 54-тисячному Комсомольську роботу оплачував міський бюджет.  

У порівнянні з пацієнтами поліклінік кількість викликів швидкої допомоги до клієнтів сімейних лікарів з приватною практикою скоротилася в два з половиною разу. Зменшилася кількість госпіталізацій і рівень смертності працездатного населення.

"Так, нам довелося більше працювати", – розповідає сімейний лікар з Комсомольська Лідія Дяченко. Вони з чоловіком, теж сімейним лікарем, обслуговували 4,2 тис. людей у своїй амбулаторії – але це було значно ефективніше".

Паралельно в комсомольській лікарні скоротили зайві ліжкомісця, переустаткувавши на звільнені гроші пологове відділення.

Сімейні амбулаторії створюються у столиці повільніше, ніж в інших пілотних регіонах – у Києві їх зараз 61 на 2,8 млн населення, у Дніпропетровську – 68 на 998 тис., у Кам’янці-Подільському – 9 на 100 тисяч

Водночас нинішню спробу впровадження сімейної медицини у Києві успішною поки що не назвеш, хоча очолює столицю все той самий Попов. Сімейні амбулаторії створюються у столиці повільніше, ніж в інших пілотних регіонах – у Києві їх зараз 61 на 2,8 млн населення, у Дніпропетровську – 68 на 998 тис., у Кам’янці-Подільському – 9 на 100 тисяч. Попов стверджує, що хоче спочатку показати результат в амбулаторіях, що вже працюють: "Коли люди побачать, що нові підходи до розвитку охорони здоров’я ефективніші, коли сімейний лікар буде мотивований, тоді реформа піде успішніше. Через рік, я впевнений, ми отримаємо позитивні результати".

***

Цей матеріал опубліковано в № 45 журналу Корреспондент від 18 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.