Корреспондент: Від майбутнього до минулого. Європа зачинила двері перед Україною

Дві міжнародні зустрічі, які могли змінити майбутнє України, засвідчили, що шлях на Захід для Києва закритий. Рух можливий лише у східному напрямку, пише Ірина Соломко у №50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року.

Два дні – 19 і 20 грудня – Президент України Віктор Янукович провів у метаннях між майбутнім і минулим, користі від яких ні для нього, ні для держави не було. Таким невеселим виявився підсумок двох великих міжнародних зустрічей за участю глави держави, що відбулися в середині першого зимового місяця.

Перша зустріч пройшла в Києві, називалася 15-м ювілейним самітом Україна - ЄС та уособлювала собою європейське майбутнє країни. Її підсумком, надто очікуваним офіційним Києвом, мало стати затвердження і парафування договору про асоціацію між Україною та ЄС. Насправді все обернулося лише затвердженням тексту документа і чітким сигналом від Брюсселя, що якщо справа засудженого екс-прем'єра Юлії Тимошенко не зрушиться з мертвої точки, нічого більше Києву не світить.

Друге міжнародне побачення – неформальне, з нагоди 20-річчя створення СНД – відбулося в Москві і стало своєрідною "зустріччю однокласників". На ній вже немолоді люди – керівники дев'яти країн, колишніх радянських республік, – відчайдушно ностальгували за СРСР, який канув у Лету. Для повноти картини не вистачало ще запрошення старенького класного керівника – Михайла Горбачова, розкішного фуршету та спільного перегляду пожовклого класного журналу.

Хоча українські чиновники в Москві планували провести час з більшою користю – Янукович хотів привезти з Білокам'яної новий газовий договір з північним сусідом. Але дива не сталося – угоду не підписали, незважаючи на те що прем'єри двох країн – Микола Азаров і Володимир Путін – обговорювали це питання до глибокої ночі.

В обстановці дружнього нерозуміння

Київський саміт розпочався зустріччю трьох президентів – Януковича, Херманна ван Ромпея, президента ЄС, і Жозе Мануеля Баррозу, глави Єврокомісії. Бесіда, суть якої повинна була звестися до обговорення перспектив євроінтеграції України, а також до парафування договору про асоціацію між Україною та Євросоюзом, замість 40 протокольних хвилин затягнулася майже на три години. У підсумку в залі для прес-конференцій, де зібралися чиновники та журналісти, панував дух сум'яття.

Ще влітку, до арешту Леді Ю, аналітики чекали, що саміт завершиться парафуванням договору, який відкриє Україні шлях до Зони вільної торгівлі та політичної асоціації з Євросоюзом. Але після вироку Тимошенко політики та експерти почали побоюватися, що зустріч обернеться міжнародним скандалом. Тривала розмова ці побоювання виправдовувала.

Однак Сергій Льовочкін, глава Адміністрації Президента, який перебував тут таки, був упевнений, що все закінчиться добре, незважаючи на невеселий вираз його обличчя. На запитання Корреспондента про причини своєї стурбованості Льовочкін відповів коротко: "Я просто перераховую в умі, наскільки у нас у наступному році зросте експорт з країнами ЄС". А далі дав зрозуміти, що договір вже найближчим часом може бути підписаний і Зона вільної торгівлі з ЄС запрацює. Та й загалом підсумками саміту сумний глава АП був, за його словами, задоволений.

Єврочиновник: На жаль, саміт не приніс нічого нового – договір так і залишився на папері

Джерело Корреспондента, близьке до переговорного процесу зі сторони ЄС, оптимізм Льовочкіна не розділило. "На жаль, саміт не приніс нічого нового – договір так і залишився на папері", – сказала ця особа.

Президентське тріо, яке вийшло пізніше на спільну прес-конференцію, по суті, підтвердило цю думку. Виявилося, що сторони лише узгодили текст майбутньої угоди, причому не прописали в документі перспективи членства України в ЄС, чого так домагався Київ.

Крім того, президенти внесли зміни у вже наявний договір про спрощення візового режиму між Україною та ЄС, розширивши, за рахунок представників релігійних і неурядових організацій коло українців, які можуть претендувати на багаторазові безкоштовні візи.

Баррозу: Швидкість реалізації угоди буде залежати від надзвичайно важливих речей, про які ми вже згадували з точки зору поваги до верховенства права і всіх інших фундаментальних цінностей

При цьому лідери ЄС озвучили неприємну для Києва позицію щодо перспектив парафування договору. "Швидкість реалізації угоди буде залежати від надзвичайно важливих речей, про які ми вже згадували з точки зору поваги до верховенства права і всіх інших фундаментальних цінностей", – заявив Баррозу, прямо натякаючи на справу Тимошенко та інших затриманих опозиціонерів.

Представники української влади зробили вигляд, що нічого неприємного не сталося. Павло Клімкін, заступник голови українського МЗС, той факт, що документ не був підписаний, пояснив технічними причинами: мовляв, текст просто не переклали на всі 27 мов країн – учасниць ЄС.

"У спільній заяві ми чітко записали на політичному рівні, що парафування відбудеться найближчим часом. Коли це буде? Це питання, можливо, шести-восьми тижнів, коли ми зможемо пройтися по всьому тексту", – заявив Клімкін.

Проте джерело Корреспондента, близьке до переговорного процесу з європейської сторони, почувши цю заяву, лише іронічно посміхнулося. "Так, текст не був перекладений, але якби у Брюсселя було чітке бажання парафувати договір, ми могли б це зробити. Те, що договір не був парафований, – це знак, що Європа не відступить від своїх базових принципів і цінностей, поки Україна не повернеться на демократичну дорогу", – каже ця особа.

Вітчизняні експерти налаштовані не менш песимістично. Для Михайла Мінакова, президента Фонду якісної політики, підсумок саміту очевидний. "Дії президентської команди в країні і заявлена ​​мета членства в ЄС суперечать один одному. Потрібно вибирати – або консолідація влади в руках одного правителя, або членство демократичної України в ЄС", – упевнений аналітик.

Аналітик: Потрібно вибирати – або консолідація влади в руках одного правителя, або членство демократичної України в ЄС

А Ігор Когут, голова наглядової ради Лабораторії законодавчих ініціатив, каже, що підписання залежить не просто від того, випустять чи ні Тимошенко, а й від внутрішнього розвитку України, якості демократії і верховенства права.

"Стурбованість викликає політично мотивоване правосуддя, тому необхідна повномасштабна судова реформа, свобода слова і зборів. Тестом на демократію будуть і вибори до Верховної Ради", – додає експерт.

Зроблені в СРСР

Але якщо 19-й день грудня у Януковича не вийшов, то вже наступної доби дали йому можливість трохи розслабитися – якщо не тілом, то душею. Перевівши подих після переговорів з холодними європейцями, Янукович полетів до Москви, де в буквальному сенсі слова впав в теплі обійми російського президента Дмитра Медведєва. Стався цей акт дружби в Кремлівському палаці, тим самим задавши ностальгічний тон всьому дійству, що там відбувалося, – неформальній зустрічі членів СНД, присвяченій 20-й річниці організації.

У компанії ще восьми колег, які представляли, крім Росії, Білорусь, Казахстан, Вірменію, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Молдову, а також Туркменію, Янукович явно опинився в своїй тарілці. Тут ніхто не вимагав від нього дотримання демократичних принципів, не тероризував його нагадуваннями про справу Тимошенко. І навіть проблеми економіки і зовнішньої політики відійшли в Москві на другорядні ролі – голови співдружніх держав надали перевагу справі занурення в ностальгію по Радянському Союзу.

Наприклад, Алмазбек Атамбаєв, новообраний президент Киргизстану, почав свій спіч із заяви, що країни колишнього СРСР повинні відновлювати та розширювати єдиний економічний простір. Мовляв, його країна вже подала заявку на вступ до цього об'єднання. А у тих, хто не шкодує про СРСР, тобто не поспішає наслідувати приклад Киргизстану, просто немає серця.

Тут таки Олександр Лукашенко, президент Білорусі, явив присутнім вищезазначений орган, заявивши, що йому до цього часу складно оцінити всю глибину факту розпаду СРСР. "Ми народилися в ньому, і це наша історія", – від щирого серця сказав він. І, не стримуючи почуттів, що навалилися на нього, додав, що саме тому розумні країни вже пішли вперед і почали об'єднання – створили Митний союз (МС) й Організації договору про колективну безпеку.

Ще один ветеран СНД, лідер Узбекистану Іслам Карімов, зазначив, як багато зробив російський президент – як він його назвав, "просто Діма" – для розвитку співдружності.

Сам Медведєв теж піддався загальному настрою і розповів про те, як для нього руйнувався Союз. "Я полетів з однієї країни, а повернувся зовсім в іншу", – заявив російський президент.

Янукович покартав Росію за її непоступливість у питаннях створення зони і закликав домовитися прямо на саміті про синхронну ратифікацію договору
парламентами країн СНД. Однак його заклик почутий не був

Янукович, чи то не бажаючи йти на поводу в Москви, яка вже кілька місяців заштовхує Київ в МС газовим шантажем, чи то перейнявшись духом практицизму від зустрічі з європейцями напередодні, був дуже стриманий. Він зазначив, що за два роки його президентства Україна значно зблизилася з СНД і підтримала більшість ініціатив співтовариства, в тому числі і створення Зони вільної торгівлі. Водночас Янукович покартав Росію за її непоступливість у питаннях створення зони і закликав домовитися прямо на саміті про синхронну ратифікацію договору парламентами країн СНД.

Його заклик почутий не був: після засідання учасники саміту підписали лише кілька другорядних документів. Один з них – про співробітництво у галузі зв'язку та інформатизації, інший – рішення про підвищення ролі Місії спостерігачів від СНД на президентських і парламентських виборах, а також референдуми в країнах – членах співтовариства.

Після цього "діти СРСР" вирушили на неформальний обід в зимовому саду Кремлівського палацу. Потім Януковича, за планами, чекала основна частина програми – особисті переговори з Медведєвим на головну тему – ціна на російський газ і доля газотранспортної системи. Однак побачення в останній момент скасували, і два президенти зустрілися пізніше, в Горках, підмосковній резиденції Медведєва. Але жодних заяв про досягнуті домовленості після цього не було.

Це й не дивно: про газ напружено, до глибокої ночі розмовляли в цей день інші люди – український прем'єр Азаров і його російський колега Путін. Невідомо, ностальгувала ця пара за часами СРСР, але матеріального підсумку зустріч не мала. Переговори, як запевнили учасники, продовжуватимуться.

Таким чином, і російський вояж Президента перетворився у святковий тур.

Аналітик: Керівництво України перебуває в погано прихованій ізоляції від основних інтеграційних і політичних процесів у нашому регіоні. Це обмежує можливості українських громадян

Аналізуючи підсумки цих зовнішньополітичних акцій Януковича і його команди, експерти не приховують розчарування. "Керівництво України перебуває в погано прихованій ізоляції від основних інтеграційних і політичних процесів у нашому регіоні. Це обмежує можливості українських громадян, політики та науки у доступі до глобальних ресурсів і на роки зумовлює неможливість країни до розвитку", – резюмує Мінаков.

***

Цей матеріал опубліковано в № 50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.