Різдвяні базари у Європі – це ароматний глінтвейн, відмінні ковбаси й апетитні солодощі. На жаль, нічого спільного з мороженим печивом на Майдані Незалежності, пише юрист Юлія Зельвенська у рубриці «Лист з…» у №50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року.
Як би там не було, грудень – найкращий час у Європі.
Барвисте оздоблення магазинів, ресторанів і вулиць, що супроводжується
різдвяними пісеньками, особисто у мене асоціюється з найприємнішими відчуттями.
Атрибут цієї пишноти – різдвяні базари. Звичайно ж, у країнах єврозони вони не мають
нічого спільного з похмурим ярмарком ковбас, підмерзлого печива та інших нудних
речей на київському Майдані Незалежності.
Різдвяні феєрії в інших європейських країнах викликають апетит і купівельні бажання. Хочеться купити все, що продається, спробувати все, що пропонується, розділити загальний піднесений настрій
Різдвяні феєрії в інших європейських країнах (Україна ж
теж Європа, хоча поки що лише географічно) викликають апетит і купівельні
бажання. Хочеться купити все, що продається, спробувати все, що пропонується,
розділити загальний піднесений настрій, а потім, злегка похитуючись від
випитого глінтвейну або грогу, піти додому і там розглянути свої покупки.
Перші різдвяні базари в Європі з'явилися в Середньовіччі
у Відні (XIII століття) та Дрездені (XV). І сьогодні в цих містах вони найбільш
барвисті і відвідувані.
Отже, Відень. Тут відкриті цілих п'ять різдвяних базарів,
які заслуговують на увагу й працюють з кінця листопада і до самого Різдва. Ярмарок
біля ратуші, мабуть, один з найцікавіших, але й найбільш багатолюдний, на ньому
в обов'язковому порядку шикуються великі черги за шніцелем, імбирним печивом,
полуницею в шоколаді і глюмостом – гарячим австрійським сидром зі спеціями. Тут
таки можна і сфотографуватися біля головної австрійської ялинки.
Більш вишукане місце, де продаються різні прикраси ручної
роботи, солодощі та вироби з натуральних матеріалів – це різдвяний ринок біля
замку Шенбрунн. Сам замок сподобається романтикам, а запах спецій і хвої в
поєднанні з невичурною ілюмінацією посилять приємне враження. До речі, не надто
тверезі австрійці милі і приємні.
У Кельні заслуговують на увагу вже не п'ять базарів, а цілих вісім, що ускладнює завдання туриста
У Кельні заслуговують на увагу вже не п'ять базарів, а
цілих вісім, що ускладнює завдання туриста. Найбільш відвідуваний ринок
розташовується біля Кельнського собору. Тут відкриті понад 160 кіосків, у яких
торгують сувенірами, а також традиційним глінтвейном в гарних різдвяних кухликах,
всілякими солодощами та іншою смачною, але, мабуть, по-німецьки занадто поживною
їжею.
Головна проблема – проблема вибору страви. І правда, чи легко
розірватися між маринованою рулькою з родзинками і капустою і картопляним
пирогом з яблучним соусом?
Для туристів, які подорожують з дітьми: малюкам неодмінно
сподобається різдвяний ринок на Альтер-Маркт, розташований неподалік від
ратуші. Чудові ретро-каруселі, ляльковий театр, безліч іграшок у дерев'яних,
теж начебто іграшкових кіосках і – навіть – грот Санти справляють на дітвору
незабутнє враження.
До речі, згідно зі старовинною кельнською легендою за
святкову пишність відповідають гноми, і їм зовсім не подобаються новомодні
дитячі розваги та подарунки. Так що кельнські різдвяні базари – це казка з
нальотом історії.
У Брюсселі як столиці європейського мультикультуралізму на різдвяних
базарах відкриті кіоски різних країн, і кожен з них торгує власною національною гордістю
Зате в Брюсселі як столиці європейського
мультикультуралізму на різдвяних базарах відкриті кіоски різних країн, і кожен
з них торгує власною національною гордістю – вибачте, продукцією. Хоча тут
можливі деякі проколи: гордість Росії і, чомусь, Польщі – матрьошки. Тільки в
російських кіосках їх доповнює горілка, а в польських – гржанець (подоба
глінтвейну) і зубрівка.
Іспанські кіоски в залежності від регіону, який вони представляють,
торгують традиційною копченою ковбасою чорізо, паельєю, смаженою у величезних
сковородах на відкритому вогні, кальмарами і чурос (пончиками химерної форми).
У жодному разі не можна пропустити валлонські лотки, що
представляють франкомовну частину Бельгії – їх легко впізнати по червоному
півнику на жовтому фоні. Вони пропонують ароматні вафлі і різні рибні страви.
На відміну від різдвяних базарів інших міст, Брюссель
щороку вибирає нову тему. Цього року безліч заходів присвячені Греції –
наскільки це пов'язано з економічною кризою, мені дізнатися не вдалося. Причому
грецькі кіоски чомусь замість усього розмаїття дарів Греції пропонують винятково
Меtаxa (судячи з кількості, цей коньячний бренд явно спонсорує захід), оливки і
фету. Ще, якщо пощастить, вам дістанеться спінакопіту – пиріг зі шпинатом, який
я особливо люблю. Загалом, дух і смак брюссельського Різдва інтернаціональний.
І, нарешті, Рим: базар на Пьяцца-Навоне не може
похвалитися німецько-австрійським достатком. Проте як чудово зустріти Різдво в
теплі і сфотографуватися з місцевим Дідом Морозом, Баббо-Натале, без атрибуту
будь-якої зимової фотографії – вашого червоного носа.
Італійські різдвяні свята закінчуються 6 січня, і, згідно
з повір'ями, у цей день із самого ранку літня відьмочка Ла Бефана наповнює
носочки хороших дітей цукерками. Тому, якщо ви купите фігурку цієї
страшнувато-чарівної дами на Пьяцца-Навоне своїй дитині, є надія, що її поведінка
стане ідеальною – хоча б на деякий час.
***
Цей матеріал опубліковано в № 50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.