Фото: Фото Таїсії Стеценко
Головне багатство країни - її люди
Україні необхідний план стратегічного розвитку, який максимально задіяв би освічену і кваліфіковану робочу силу. Поки що вона в країні в надлишку, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці, опублікованій у №3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року.
Рік 2012-й вже точно не буде нудним. Давайте побіжно поглянемо на ситуацію. Європейська інтеграція стоїть на "паузі".Виникли передумови для торговельної війни з Росією – теми газу, сиру і м'яса вже яскраво прозвучали в ефірі. Обсяги інвестицій падають, МВФ грошей не дає.Запаси валюти в Нацбанку зменшуються. Малий бізнес в паніці. Китай подає ознаки охолодження економіки, що означатиме зниження експорту української металургії та хімії. У країнах Європейського Союзу – криза, їм буде не до наших проблем. У Росії – президентські вибори, що зробить позицію Москви ще жорсткішою. Вартість для Україні Євро-2012 обчислюється мільярдами, і майже всі – з держбюджету,оскільки приватні інвестиції на футбольне свято так і не надійшли. Події, що розгортаються навколо Ірану, швидше за все, приведуть до подорожчання нафтопродуктів, наслідки чого зрозумілі. Подорожчає все. Думаєте, це і є апокаліпсис 2012 року? Аж ніяк ні.
Нинішній стан країни – це багато в чому відсутність стратегії її розвитку з моменту проголошення незалежності
Справа не у світових кризах і навіть не у війнах, які вирують на планеті регулярно. Нинішній стан країни – це багато в чому відсутність стратегії її розвитку з моменту проголошення незалежності. Один приклад.У далекому 1979 році, після революції в Ірані, сталися події, які ледь не збанкрутували автомобільну промисловість США. А японці, які напередодні завезли до Америки понад 700 тис. малолітражок, які не користувалися до цього попитом,продали все протягом кількох днів і згодом подвоїли свій експорт. Кому криза, а кому – мати рідна.
Так, ми не Японія, навряд чи зможемо продати таку кількість малолітражок, але ж повинен бути план розвитку (порятунку) країни,щоб капітан судна Україна і його помічники не уподібнилися людині, що посадила круїзний лайнер Costa Concordia на скелі. Чи знають лоцмани і кермові правильний маршрут? Чи користуються сучасними картами і системою навігації? Чи має цей план Інститут стратегічних досліджень? Чи лежить він на столі у Президента і що в ньому написано?
Держава давно не здатна якісно виконувати свої функції в багатьох сферах – у медицині, в забезпеченні правосуддя, захисту громадян, в освіті. Як мовиться, рятуйся, хто може
Можливо, це секретний документ. Тоді логіка дій повинна простежуватися в управлінських рішеннях і прийнятих законах. Скажімо чесно:держава давно не здатна якісно виконувати свої функції в багатьох сферах – у медицині, в забезпеченні правосуддя, захисту громадян, в освіті. Як мовиться,рятуйся, хто може. Але в межах, окреслених Кримінальним кодексом. З досвіду інших країн держава максимально дозволяє своїм громадянам самим потурбуватися про себе.
Мені подзвонили представники малого бізнесу і попросили допомогти вирішити задачку. Що робити дрібному підприємцю, який хоче отримати дозвіл на діяльність за спрощеною системою оподаткування, якщо для цього потрібно подати заяву на отримання нових кодів видів діяльності (коди змінили з1 січня)? Зробити це потрібно за десять днів січня, що залишилися. Єдиний кабінет на всю адміністрацію (в даному випадку мова йде про Шевченківську райдержадміністрацію Києва) працює чотири дні на тиждень з дев'ятої ранку до12:45, а охочих отримати нові коди – сотні. Люди стають у чергу з третьої години ночі, гріються як можуть, лають на чому світ стоїть чинну владу, і до першої години дня багато хто з них іде з порожніми руками. І важливий факт:людям роздають номер телефону місцевого "рішали", який допомагає просунутися в черзі. Все зрозуміло чи потрібно пояснювати, з якою метою це робиться? І це, повірте, лише один невеликий епізод зі спілкування простих людей з органами державної влади.
Близько 6 млн наших трудових іммігрантів, що вичавлюються з власної країни таким способом управління, значно успішніше уживаються з іноземним законодавством, та ще й у статусі іммігрантів
У підсумку виходить парадокс: близько 6 млн наших трудових іммігрантів, що вичавлюються з власної країни таким способом управління, значно успішніше уживаються з іноземним законодавством, та ще й у статусі іммігрантів. Дивлячись на наше сільське господарство, можна довго обговорювати, чому в 1 млн українців в Канаді "це вийшло". Яке диво з ними сталося? Мої знайомі португальці своїми силами "легалізували" в статусі лікаря свою домробітницю-українку, коли несподівано отримали від неї ефективну медичну допомогу і таким чином дізналися про її кваліфікацію. Тепер українка, яка прибирала будинок, веде прийом пацієнтів в хорошій клініці в країні Європейського Союзу. При цьому іноземці дивуються: чому настільки кваліфіковані люди не потрібні власній країні, яка свого часу витратила чималі гроші на їхнє навчання, а тепер віддає цей капітал просто так, задарма?
Ключове слово тут "капітал". Не"електорат" і не "біомаса". Світова економіка вживає термін "інтелектуальний капітал". Який, трансформуючись в наукові відкриття і нові технології, стає основою багатства
Ключове слово тут "капітал". Не"електорат" і не "біомаса". Світова економіка вживає термін"інтелектуальний капітал". Який, трансформуючись в наукові відкриття і нові технології, стає основою багатства. І коли в світі, як завжди, немає стабільності і хвилі кризи накочують одна за одною, сили треба шукати всередині країни. Тоді навряд чи політик дружньої держави буде називати Україну нежиттєздатним утворенням, та й газову трубу разом зі сховищами навряд чи дозволять собі просто видирати з рук. Сильних поважають.
А знаєте, в чому сила? Ось цитата Френсіса Фукуями з його знаменитої книги Довіра – в ній автор пояснює причини як японського економічного дива, так і успішності інших соціумів: "Японія ніколи не була багатою країною. Багатство будь-якої країни, я вважаю, не золото і копалини,які можуть бути поділені олігархією, а люди. Люди – це, мабуть, найцінніше, що є у будь-якого суспільства".
До речі, удар цунамі й аварія на Фукусімі-1 були в багато разів страшніші за будь-яку світову кризу. Я телефонував своїм японським друзям, які живуть у передмісті Токіо. Ми пропонували їм на певний час приїхати в Україну, пожити у нас і відпочити в Криму. Японці тактовно запевнили, що дуже люблять Україну. Але приїдуть пізніше. Зараз вони мають рятувати країну. Всі разом. До речі, вони знову вистояли. І вже через півроку презентували в Україні нову модель автомобіля, яка знову стала хітом продажів.
***
Ця колонка опублікована в № 3 журналу Корреспондент від 27 січня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]