RU
 

Кореспондент: Точка зору. Вид, що вимирає

21 лютого 2012, 10:48
0
29
Кореспондент: Точка зору. Вид, що вимирає
Фото: Корреспондент.net
Українські чоловіки далеко не завжди надають великого значення своєму зовнішньому вигляду

Українських чоловіків об’єднує повна зневага до власного зовнішнього вигляду – конкуренція за них серед жінок і так висока, пише Ірина Ілюшина у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

"Якщо б я був російською жінкою, то став би лесбіянкою. Чоловіки в Росії просто жахливі. Тут найкрасивіші у світі жінки і найжахливіші чоловіки, – заявив недавно в Москві знаменитий дизайнер Карл Лагерфельд.

Його слова напевно зачепили серця багатьох представниць прекрасної статі, і не тільки російських. Особисто мені пригадався один з популярних чоловічих персонажів громадського транспорту: напідпитку, неголений, одягнений в заяложену куртку, розтягнуті спортивні штани і в'язану шапку, все неодмінно чорного або іншого темного кольору. Іноді треніки замінюються на брудні джинси, але це вже, можна сказати, метросексуал.

Виходить, "нагорі" там теж усе запущено. І це не дивує, якщо згадати нашу, вітчизняну політичну еліту, у якої в 35 років обличчя вже не поміщується в телевізор, а живіт – у брюки

З іншого боку, Лагерфельд громадським транспортом навряд чи користувався. Виходить, "нагорі" там теж усе запущено. І це не дивує, якщо згадати нашу, вітчизняну політичну еліту, у якої в 35 років обличчя вже не поміщується в телевізор, а живіт – у брюки. Адже їм не потрібно себе напружувати і стежити за фігурою, якщо є один надзвичайно переконливий в шлюбних іграх аргумент – гроші.

У гордого володаря треніків такого аргументу немає, але тим особинам цього виду, чий ареал розповсюдження більш-менш збігається з кордонами колишнього СРСР, теж особливо турбуватися не треба. Ну і що, що чоловіки жахливі, а жінки гарні? Зате красунь цих – хоч греблю гати, послухати Лагерфельда, так взагалі всі. А ось мужиків – кіт наплакав, і тому будуть нас хотіти в будь-якому вигляді, упевнений "чоловік звичайний". І він має рацію.

Всеросійський перепис населення 2010 року рапортує: в містах на 1.000 чоловіків припадає 1.189 жінок. З цих представників так званої сильної статі, за найоптимістичнішими оцінками, кожен четвертий – колишній ув'язнений. Це не рахуючи тих, хто сидить у цей момент: чоловіків у колоніях у 17 разів більше, ніж жінок.

В Україні ситуація не набагато краща: 1.167 жінок на 1.000 чоловіків.

З решти на волі віднімемо алкоголіків (співвідношення чоловічого і жіночого алкоголізму – 5:1), наркоманів (їх теж більше, ніж наркозалежних жінок), а також гомосексуалів, яких в будь-якому суспільстві 4-10%, і вийде зовсім вже не райдужна картина. Жінки змушені вибирати "кращих з гірших".

До того ж в українському суспільстві досить сильні патріархальні традиції: головне завдання жінки – вийти заміж і народити дитину. Що, безумовно, тільки грає на руку "чоловікові звичайному"

До того ж в українському суспільстві, особливо в сільських і люмпенізованих регіонах, досить сильні патріархальні традиції: головне завдання жінки – вийти заміж і народити дитину. Що, безумовно, тільки грає на руку "чоловікові звичайному", за яким починається полювання чи не зі шкільної лави.

Випадок з життя: мати "пиляла" дочку на предмет того, що та в 21 рік ще не заміжня. Не витримавши тиску сім'ї, бідолаха вискочила за першого зустрічного, який виявився алкоголіком і дармоїдом. У підсумку залишилася одна з дитиною, в селі, без роботи, з нікому не потрібною вищою освітою. Втім, у цієї історії відносно щасливий кінець: вдруге вона вийшла заміж за людину з чеснотами. Якими? О, за мірками села, грандіозними: він не п'є як риба, і у нього є робота.

До речі, соціологи давно зауважили, що до стресових періодів в суспільстві жінки пристосовуються швидше. Це пов'язано з багатьма факторами, зокрема, з більшою психологічної гнучкістю жінок і більш низькою самооцінкою. Тобто, коли немає роботи, вони погоджуються на низькооплачувану і не престижну, на яку чоловіки не йдуть.

Тому зі складеного вище списку можна викреслити ще чоловіків-невротиків, які важко переживають фінансову кризу на дивані або з пляшкою. Що, точніше, хто залишається? Та майже нікого. І за "тих, хто вижив" іде така війна на сексуальному фронті, що куди там Наполеонам і Кутузовим. Жінки застосовують будь-які тактики і стратегії – від зовсім потворних, на кшталт "виведення" чоловіка з родини, до цілком невинних, на зразок вульгарних нарядів і макіяжу а ля "коммандос у джунглях".

А що робити? Конкуренція висока, конкурентки гарні собою, треба якось виділятися. У світі тварин це частіше доводиться робити самцям, тому що вибирають там самки (хоча не у всіх, звичайно). Павич розкриває віялом хвіст, соловей співає, журавель танцює. У нас же, як казали у фільмі Вхід і вихід, "справжній чоловік не танцює. Він навіть ходить із зусиллям".

У порушеної проблеми занадто багато пластів та додаткових факторів, крім демографії. Та ж бідність, наприклад. Крім того, чоловіки демонструють свій статус і доводять перевагу в першу чергу іншим чоловікам, а слабка стать – їхня другорядна цільова аудиторія. Тобто, якщо в тебе крутий мобільник, то треніки – ОК. Особливо там, де за акуратний вигляд взагалі можуть зарахувати до гоміків і начистити обличчя.

Але в культурах, де вибирає також і жінка, сильна стать більше стежить за зовнішнім виглядом. Можливо, не тільки заради жінок, але виграють усі

Але в культурах, де вибирає також і жінка, сильна стать більше стежить за зовнішнім виглядом. Можливо, не тільки заради жінок, але виграють усі. З країн, в яких я побувала, особливо яскраво виділяються Італія, Франція та Іспанія. Чоловік там може бути одягнений небагато, але дуже стильно. А вже чисто – в обов'язковому порядку.

Один мій знайомий європеєць, покатавшись у київському метро, ​​заявив: "Тепер я знаю, чому ваші жінки шукають чоловіків за кордоном. І справа тут не в грошах. В усякому разі, точно не тільки в грошах".

Думаю, вони з Лагерфельдом один одного б зрозуміли. Безумовно, метр моди перегнув палицю – чоловіки-метросексуали водяться і в російських, і в наших пенатах. Але не вони становлять більшість. Вони, скоріше, – приємні винятки з правила. Добре б колись стало навпаки.

***

Ця колонка опублікована в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]

ТЕГИ: Українасуспільствочоловікизовнішній вигляд
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі